Постанова

від 18.04.2012 по справі 35/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 35/11 Доповідач -суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г.- головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Грінтек"

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.09.2011 року

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року

у справі № 35/11

господарського суду міста Києва

за позовом Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди

НАН України

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Грінтек"

про стягнення 74 453,07 грн. та виселення

за участю представників:

позивача - Костюк А.Т.

відповідача - Бойка О.О., Гінько І.В.

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2010 року Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" про стягнення заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, податку на землю і вартості послуг за користування стаціонарним зв"язком та інтернетом у загальному розмірі 74 453,07 грн., що виникла за договором оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009р., укладеним між сторонами, а також про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" з орендованого приміщення, розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року (судді: Зубець Л.П., Новіков М.М., Мартюк А.І.), позов задоволено частково; виселено відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею 238,9 кв. м., яке знаходиться за адресою 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" на користь Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 11 700,51 грн. заборгованості, 117 грн. державного мита та 37,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінтек" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 05.01.2009 р. на підставі дозволу Бюро Президії НАН України (постанова від 12.12.2008 р. № 316) між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна № 4, що знаходиться на балансі позивача, за яким орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нерухоме державне майно, площею 238,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Порядок нарахування та сплати орендної плати визначений сторонами в статті 3 договору, згідно якого орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від

01.10.1995р. №786 (зі змінами та доповненнями). Крім орендної плати, орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати у розмірі, встановленому погодженим сторонами розрахунком з подальшою зміною сум відповідно до змін діючих цін і тарифів та фактичного споживання енергоносіїв. Розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладенні договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів. Орендні платежі перераховуються орендарем відповідно вимог чинного законодавства за весь період фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі (п.п.3.1, 3.3, 3.10 договору).

Умовами пунктів 11.1, 11.2 передбачено, що додатки до цього є невід'ємною і складовою частиною. До цього договору додаються: розрахунок орендної плати; розрахунок комунальних платежів, експлуатаційних та інших витрат, земельного податку за перший місяць оренди (або перелік таких платежів з зазначенням, що сплата здійснюється за діючими тарифами та за показниками лічильників, або договір про сплату комунальних платежів, земельного податку та експлуатаційних витрат); акт приймання-передачі орендованого майна; план-схема орендованих приміщень, тощо. Інші додатки та зміни до договору оренди оформлюються лише у письмовому вигляді за підписом уповноважених осіб та скріплюються печатками сторін.

В пп. 10.1, 10.5 договору передбачено строк його дії з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. включно. Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його укладено.

Позивач листом № 124/505 від 09.12.2009 р. попередив відповідача про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини після закінчення строку дії договору та просив звільнити орендовані приміщення в триденний строк з дня закінчення строку його дії відповідно до п.п.10.8, 10.9., що незадоволено орендарем.

Вимоги позивача мотивовані безпідставним перебуванням відповідача у приміщенні після припинення дії договору (після 31.12.2009 року), внаслідок чого заборгованість останнього по відшкодуванню комунальних платежів за період з січня 2009 року по грудень 2009 року та податку на землю за 2010 рік склала 74 453,07 грн. Крім того, позивач просив виселити відповідача з орендованих приміщень у примусовому порядку.

Відповідно до статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частинами 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналогічні норми щодо обов"язку орендаря повернути орендодавцю орендоване майно закріплені і в частині 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

Посилаючись на вищезазначені норми Цивільного кодексу України, якими встановлено обов'язок відповідача звільнити приміщенням після припинення дії договору, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, встановив факт припинення дії договору оренди 31.12.2009 року та, відповідно, обов"язок відповідача звільнити займані приміщення.

Проте, вказані висновки судів попередній інстанцій щодо закінчення 31.12.2009 року терміну дії договору № 4 від 05.01.2009 р. є передчасними з врахуванням приписів пункту 5 Прикінцевих положень до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" № 1759-VI від 15.12.2009 року, який, в силу пункту 1 Прикінцевих положень, набрав чинності з 30.12.2009 року, тобто з дня його опублікування (опубліковано Закон в Урядовому кур'єрі від 30.12.2009 року № 244).

Таким чином, з 30.12.2009 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" №1759-VI від 15.12.2009 року, статтею 3 якого внесено зміни до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Як зазначалось вище, згідно пункту 5 Прикінцевих положень цього Закону термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Обов'язковість виконання всіма державними органами, в тому числі сторонами у справі, імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів власника (орендодавця) чи балансоутримувача використовувати орендоване майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем (суб'єктом малого підприємництва) меншого, ніж 5 років, терміну продовження договорів оренди державного та комунального майна.

Відтак, мінімальний п'ятирічний термін дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених до набрання чинності цим Законом (до 30.12.2009 року), в тому числі договору оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009 р., є встановленим в силу імперативних приписів п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 року № 1759, що свідчить про конституційний обов'язок сторін дотримуватись приписів цього Закону.

Заперечуючи проти позову, відповідач також послався на додаткову угоду від 18.12.2009 року, укладену між сторонами, "Про проведення звірянь та аудитів по оренді ТОВ "Грінтек" нерухомого майна Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України", згідно якої на час проведення робіт, визначених в пункті 1 цієї угоди, оренда не припиняється.

Крім того, відповідач стверджував, що платне користування орендованим майном продовжується після 31.12.2009 року. Проте, ці доводи ТОВ "Грінтек" місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили.

Разом з тим, з"ясування зазначених обставин, на яких грунтуються заперечення відповідача стосовно його виселення, має істотне значення для справи.

Всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, суди попередніх інстанцій послались лише на преюдиціальне значення фактів, установлених рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2010 р. у справі № 11/145, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2010 року у справі №11/145 за позовом Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" про стягнення 89 555,97 грн. орендної плати за цим договором за період з січня 2009 року по червень 2010 року та 5 868,77 грн. пені та рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2011 року у справі № 61/32, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2011 року та Вищого господарського суду України від 13.07.2011 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" до Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України та Національної академії наук України про усунення перешкод у користуванні орендованим приміщенням, визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 05.01.2009 року, предметом дослідження яких був укладений між сторонами договір оренди спірного приміщення від 16.11.1998 року, тоді як даний спір виник з договору оренди від 05.01.2009 року, укладеного між сторонами.

Таким чином, судом першої й апеляційної інстанцій допущено помилку у застосуванні положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звільнення від доказування.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Всупереч положенням зазначеної статті суди апеляційної й касаційної інстанцій помилково надали преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені судом, з їх юридичною оцінкою.

Також сумнівними є висновки про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 939,36 грн. податку на землю та 5 761,15 грн. вартості послуг за користування стаціонарним зв"язком та інтернетом.

Так, вирішуючи спір в частині відшкодування земельного податку, господарські суди обмежились посиланням на рахунок про відшкодування податку на землю на суму 5 939,36 грн. з ПДВ, надісланий відповідачу лише 26.04.2011 року, тоді як, доводи останнього про відсутність обгрунтованого розрахунку вказаної суми згідно погодженої сторонами методики розрахунку та доказів своєчасного вручення йому рахунків щодо сплати цих платежів, залишились поза увагою господарських судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування позивачу комунальних послуг на загальну суму 69 779,35 грн. за відсутності погоджених сторонами розрахунків комунальних платежів, відображених в додатках до договору, передбачених умовами пунктів 11.1, 11.2., які відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Водночас, надані позивачем рахунки-фактури за 2009-2010 рік та акти відшкодування за комунальні послуги за 2009-2010 рік на загальну суму 69 779,35 грн. не є належними доказами на підтвердження існування у відповідача заборгованості з оплати вартості наданих комунальних послуг, оскільки містять перелік послуг, які сторонами не погоджувався у порядку, встановленому договором (стаття 11), і їх надання не доведено.

Відтак, висновків в частині виселення відповідача та стягнення заборгованості місцевий господарський суд дійшов без врахування вищевказаних норм матеріального права, на що не звернула увагу апеляційна інстанція, залишаючи рішення суду за результатами перегляду в апеляційному порядку без змін.

Враховуючи зазначене, рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. в частині виселення відповідача та стягнення заборгованості та постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у даній справі в частині залишення рішення суду першої інстанції у зазначеній частині без змін підлягають скасуванню, з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2011 року у справі №35/11 в частині виселення відповідача та стягнення заборгованості скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В решті рішення залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк