Постанова

від 24.04.2012 по справі 23/146

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 23/146 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддів:Кочерової Н.О., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі№ 23/146 господарського суду Донецької області за позовомДержавного підприємства "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" доДержавного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика" простягнення збитків у сумі 2 096,92 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 дов. від 25.12.2011

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2011 року Державне підприємство "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" про стягнення збитків у вигляді понесених витрат у сумі 2 096, 92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що сплативши відкритому акціонерному товариству "Західенерго" за рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року у справі № 41/215 грошові кошти, він поніс збитки у вигляді додаткових витрат. Натомість, відповідач, як постачальник вугільної продукції по договору поставки № 1-07/2-ЕН від 01.06.2007 року, укладеному між сторонами у справі, зобов'язаний відповідно до умов договору, ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу, компенсувати позивачу у порядку регресу всі, понесені ним, витрати, зокрема, і ті, що пов'язані з витратами на перевантаження надлишку вантажу у вагоні.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.12.2011 року (суддя Сгара Е.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року (судді: Діброва Г.І.-головуючий, Бойченко К.І., Стойка О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

При цьому, судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем факту спричинення йому збитків саме з вини відповідача, оскільки відповідач не є вантажовідправником за спірною відправкою.

В касаційній скарзі державне підприємство "Вугілля України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 13.07.2007 року між державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (постачальник) укладено договір постачання вугільної продукції № 02-08/1-ЕН, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення (з урахуванням умов п.5.5 Договору) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 р. за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині у справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 та від 25.04.1966 року №П-7.

Відповідно до п. 4.2 договору, вугілля приймається покупцем по вазі, вказаній в акті звіряння, згідно п.2.9 Договору, дані до якого вносяться шляхом проведення зважування на тензометричних терезах вантажоотримувача, які вчасно проходять перевірки Держстандарту України. Маса вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у залізничних накладних і результатів приймання за кількістю у вантажоотримувача в порядку, визначеному ГНД 34.09.101-2003 "Методичні вказівки з обліку палива на електростанціях" з врахуванням норми нестачі згідно з "Правилами перевезення вантажів". У випадку виявлення розбіжностей у кількості вугілля між даними постачальника та покупця виклик представника постачальника або вантажовідправника для проведення зважування є обов'язковим.

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3, 6.5 договору сторони визначили, що постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в даному договорі. Сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю та якістю відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно з п. 6.6 договору, у випадку надходження вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону, постачальник повністю відшкодовує всі збитки покупця вантажоотримувача, пов'язані з оплатою залізниці транспортування недовантаженого вугілля та з оплатою транспортування надлишку вантажу (в т.ч. штраф) у випадку перевантаження і транспортування такого надлишку в окремому вагоні.

Додатком № 09/08-1 від 29.08.2008 року до договору сторони визначили найменування, обсяг, якісні показники, ціну та термін поставки вугілля - вересень 2008 року та відправника вугілля -зокрема, відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика".

На виконання умов договору постачання вугільної продукції № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року відкритим акціонерним товариством "Стаханівська збагачувальна фабрика" за залізничною накладною № 51299794, у вагоні № 65287989 на адресу Бурштинської ТЕС відкритого акціонерного товариства "Західенерго" на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці відправлено партію вугілля.

За накладною вага вугільного концентрату у вагоні № 65287989 склала: нетто -69000 кг, брутто -не зазначено, тара -23000кг.

29.09.2008 року на проміжній станції "Здолбунів" при комісійному переважуванні вагона № 65287989 було виявлено надлишок його вантажу: на 7000 кг більше, ніж вказано в супровідному документі (залізничній накладній № 51299794), що загрожує безпеці руху поїздів згідно з п. 15, 27 ПТЕ, у зв'язку з чим були складені акт загальної форми (ГУ-23) від 30.09.2008 року та комерційний акт (за формою ГУ-22) № 827312 від 29.09.2008 року щодо надмірного завантаження вагону.

З метою усунення зазначеного недоліку спірний вагон було затримано (початок затримки - 29.09.2008 року 7:00 год., закінчення затримки -30.09.2008 року 16:00 год.), вантаж в кількості 8300 кг було перевантажено у вагон № 65518367.

На підставі зазначених актів, станцією "Здолбунів" були нараховані кошти за додаткові послуги з усунення зазначених недоліків у розмірі 1 714, 10 грн., з яких: 60, 50 грн. -плата за користування, 509, 20 грн. -зберігання у вагоні, 97, 00 грн. -витрати на відправку телеграм, 800, 40 грн. -витрати на маневрові роботи, 195, 00 грн. -переважування (3р.), 52, 00 грн. -робота МГ, які були списані з рахунку вантажоотримувача - Бурштинської ТЕС ВАТ "Західенерго".

В свою чергу, відкрите акціонерне товариство "Західенерго", як вантажоотримувач по спірній поставці, звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державного підприємства "Вугілля України" збитків у розмірі 13 128, 19 грн., в тому числі і тих, які він поніс, сплативши кошти за перевантаження вагону № 65287989.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.05.2009 року по справі № 41/215 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Вугілля України" на користь відкритого акціонерного товариства "Західенерго" 13 128, 19 грн. збитків та судові витрати.

На виконання рішення суду державне підприємство "Вугілля України" перерахувало на банківський рахунок відкритого акціонерного товариства "Західенерго" вищезазначену суму, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 18077 від 22.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів даної справи позивач, вважаючи, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором постачання вугільної продукції № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача, як постачальника вугілля за зазначеним договором, збитків у розмірі 2 096, 92грн., з яких: 72, 60 грн. -плата за користування; 611, 04 грн. -плата за зберігання вантажу у вагоні; 116, 40 грн. -плата за оперативне повідомлення (телеграми); 960,48 грн. -плата за маневрові роботи; 234,00 грн. -плата за переважування; 62,40 грн. -плата за роботу МГ; 21, 00 грн. -частина витрат на сплату державного мита; 19,00 грн. -частина витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, позивач, посилаючись на п. 6.6. договору № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року, ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу, вважає, що відповідач зобов'язаний компенсувати йому у порядку регресу всі, понесені ним, витрати, зокрема, і ті, що пов'язані з витратами на перевантаження надлишку вантажу у вагоні.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки -збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами договору постачання вугільної продукції № 02-08/1-ЕН, укладеного між сторонами, Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське №1" (відповідач) є постачальником вугілля. Вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору перелік вантажовідправників, станцій відвантаження, кількість, сорт, базова якість, терміни поставки, ціна 1 тонни та вартість товару визначаються в Додатках до Договору.

Додатком № 09/08-1 від 29.08.2008 року до договору № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року сторони між собою погодили, зазначені в п. 3.2 договору умови, в тому числі визначили і вантажовідправника товару -відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика".

Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) -зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи в накладній № 51299794 від 25.09.2008 року вантажовідправником зазначено саме відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика".

Відтак, суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів (додатку № 09/08-1 від 29.08.2008 року до договору № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року, накладної № 51299974) цілком вірно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо того, що вантажовідправником по спірній поставці вугілля є саме третя особа - відкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика", а не відповідач по справі.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність відомостей внесених до накладної, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Вантажовідправники несуть відповідальність за наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.

Крім того, статтею 124 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинною, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до цілком вірного висновку, з яким погодився і апеляційний господарський суд, що позивач не довів факту спричинення йому збитків за умовами договору постачання вугільної продукції № 02-08/1-ЕН від 13.07.2007 року саме з вини відповідача, оскільки державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" -відповідач у даній справі, не є вантажовідправником за спірною відправкою.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, що відповідно до статей 22, 1166 Цивільного кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі № 23/146 без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

Л. Іванова