Рішення

від 26.03.2012 по справі 22/72

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.12 р. Справа № 22/72

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка", м.Дніпропетровськ,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області

про: стягнення 121 040,82 грн.

за зустрічною позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка", м.Дніпропетровськ,

про: стягнення неустойки за прострочення поставки продукції по договору № 15/526 від 10.04.1006р в сумі 8816,56 грн.

За участю представників сторін

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 17.12.2011р.)

від відповідача (за первісним позовом): не з'явився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Механіка", м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області про стягнення грошових коштів у розмірі 121040,82 грн., які складаються з суми основного боргу в розмірі 77803грн.57коп., пені в розмірі 17085грн.66коп., індексу інфляції у розмірі 22640грн.84коп., 3% річних у розмірі 3510грн.75коп.

Ухвалою від 17.08.2009р. судом (суддя Іванченкова О.М.) порушено провадження по справі, сторони зобов'язані надати документи та вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 15/526 від 10.04.2006р. щодо своєчасної оплати отриманого товару.

Заявою про зменшення позовних вимог б/н від 28.09.2009р., яка надійшла через канцелярію суду 29.08.2009р., позивач просив суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 5664грн.10коп., інші позовні вимоги залишились без змін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 17/1154-4048 від 23.09.2009р., яким зазначив, що вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині нарахування пені, оскільки позивачем при розрахунку порушені вимоги п. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та пропущений строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені за обраний період.

24.09.2009р. Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулося до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка", м.Дніпропетровськ з вимогою стягнути з останнього неустойку за прострочення поставки продукції по договору від 10.04.2006р. № 15/526 в сумі 8816грн.56коп.

Ухвалою від 29.09.2009р. судом прийнята зазначена зустрічна позовна заява до провадження для спільного розгляду з первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механіка» зустрічні позовні вимоги не визнало з підстав, викладених у відзиві б/н від 28.09.2009р., мотивуючи свою позицію тим, що оскільки за покупцем значилась заборгованість за договором, постачальник, керуючись п. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, зупинив виконання свого обов'язку по постачанню продукції.

Ухвалою від 13.10.2009р. суд зупинив провадження по справі № 22/72 до розгляду господарським судом Донецької області справи № 29/315пд за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка» про визнання договору № 15/526 від 10.04.2006р. недійсним.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. справа № 22/72 передана на автоматичний розподіл.

Автоматичним розподілом судових справ, згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням ради суддів від 26.11.2010р. № 30 для розгляду справи № 22/72 призначено суддю Макарову Ю.В.

Оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження по справі були усунуті, господарський суд Донецької області рішенням від 28.10.2010р. по справі № 29/315 відмовив в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка» про визнання договору № 15/526 від 10.04.2006р. недійсним, ухвалою від 26.01.2012р. суд поновив провадження по справі.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвал господарського суду відповідачем.

26.03.2012р. позивач за первісним позовом надав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 26.03.2012р., просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 77803грн.57коп., збитки від інфляції у сумі 22194грн.70коп., 3% річних у сумі 3525грн.26коп., остаточно визначивши період їх нарахування з 29.01.2008р. по 30.07.2009р., відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені.

Крім того, 26.03.2012р. позивач за первісним позовом надав суду додаткові письмові пояснення, якими визначив, що ВАТ «Енергомашспецсталь» не було здійснено повну оплату за наступними видатковими накладними - № 0316/Б від 16.03.2007р. на суму 5208грн.00коп., № 0717/Б від 17.07.2007р. на суму 44742грн.00коп., № 0810/Б від 10.08.2007р. на суму 26412грн.00коп., № 1005/Х від 05.10.2007р. на суму 3984грн.00коп., № 0814/А1 від 14.08.2007р. на суму 41796грн.00коп., № 0910/Я від 10.09.2007р. на суму 349292грн.77коп., сума боргу по яким складає 77803грн.57коп., яка і заявлена до стягнення.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника ВАТ «Енергомашспецсталь» не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає до розгляду остаточні вимоги позивача в редакції поданої заяви б/н від 26.03.2012р.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.04.2006о. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 15/526, згідно із яким постачальник зобов'язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура, кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що форма розрахунків зазначається в специфікаціях.

Відповідно до п. 13.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2006р.

Додатковою угодою № 1 від 11.09.2006р. до договору № 15/526 від 10.04.2006р. сторони п. 2.2 договору виклали в наступній редакції: загальна сума договору складає 950000грн.00коп. Всі інші умови договору, не трону ті даною угодою залишились незмінними.

Додатковою угодою № 2 від 19.10.2006р. до договору у зв'язку із зміною банківських реквізитів сторони змінили редакцію п. 13.6 договору; п. 2.2 договору виклали в наступній редакції: загальна сума договору складає 2000000грн.00коп.; п. 1.3 договору виклали в наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007р.

Додатковою угодою № 3 від 28.12.2007р. сторони продовжили строк дії договору, виклавши п. 13.2 договору, в наступній редакції - договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 14.02.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом, з урахуванням додаткових поясненень б/н від 26.03.2012р., стверджує, що протягом дії договору № 15/526 від 10.04.2006р. здійснив відповідачу поставку погодженого сторонами відповідно до умов п. 1.2 договору наступного товару:

- за специфікацією № 15м від 16.01.2007р. здійснена поставка за видатковою накладною № 0316/Б від 16.03.2007р. на суму 5208грн.00коп.;

- за специфікацією № 17 від 15.06.2007р. здійснена поставка за видатковими накладними: № 0717/Б від 17.07.2007р. на суму 44742грн.00коп., № 0810/Б від 10.08.2007р. товар на суму 26412грн.00коп., № 1005/Х від 05.10.2007р. товар на суму 3984грн.00коп.;

- за специфікацією № 16 від 15.06.2007р. здійснена поставка за видатковою накладною № 0814/А1 від 14.08.2007р. на суму 41796грн.00коп.;

- за специфікацією № 4э від 05.09.2007р. здійснена поставка за накладною № 0910/Я від 10.09.2007р. на суму 349292грн.77коп.

Всього поставлений товар загальною вартістю 471434грн.77коп.

Позивач посилається на те, що в свою чергу відповідач за первісним позовом платіжним дорученням № 3570 від 09.08.2007р. на суму 44000грн.00коп. здійснив оплату товару, поставленого за видатковою накладною № 0717/Б від 17.07.2007р., внаслідок чого сума боргу по цієї накладній становить 742грн.00коп.; платіжними дорученнями № 1379 від 21.08.2007р. на суму 25188грн.00коп. та № 4377 від 31.08.2007р. на суму 1224грн.00коп. був повністю оплачений товар, поставлений позивачем за накладною № 0810/Б від 10.08.2007р.; платіжними дорученнями №1783 від 27.09.2007, №1949 від 11.10.2007р., №6326 від 26.10.2007р., № 6663 від 01.11.2007р., № 7632 від 28.11.2007р., №7428 від 10.06.2008р., №8828 від 08.07.2008р., №8986 від 09.07.2008р., №8987 від 09.07.2008р. була частково оплачена відповідачем вартість товару, поставленого по накладній № 0910/Я від 10.09.2007р., борг за цією накладною становить 26073грн.57коп.; накладні № 0316/Б від 16.03.2007р. на суму 5208грн.00коп., № 1005/Х від 05.10.2007р. на суму 3984грн.00коп., № 0814/А1 від 14.08.2007р. на суму 41796грн.00коп. взагалі не оплачені.

Таким чином, неоплаченим залишився товар, отриманий по вказаним накладним у сумі 77803грн.57коп.

Позивач стверджує, що у виконання п. 6.2 договору одночасно з товаром передав відповідачу рахунки для його оплати.

Листом Вих. № 0112/8 від 01.12.2008р. позивач за первісним позовом повідомив відповідача про наявність заборгованості в сумі 77803грн.57коп. за договором № 15/526 від 10.04.2006р., просив підписати та повернути один екземпляр акту звірки розрахунків, попереджаючи, що у разі не підтвердження суми заборгованості, сума боргу буде вважатися узгодженою.

Листом Вих. № 0112/07 від 01.12.2010р. позивач повторно просив відповідача звірити розрахунки, однак, як стверджує позивач, станом на день звернення позивача до суду, відповідач не надав жодної відповіді на направлені листи, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору.

Позивач за первісним позовом, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню частково, за наступних підстав:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Ст. 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 77803грн.57коп., що підставою для нарахування пені, інфляційних та 3% річних.

Підставою позову є поставка товару за видатковими накладними №0316/Б від 16.03.2007р., №0717/Б від 17.07.2007р., №0810/Б від 10.08.2007р., №1005/Х від 05.10.2007р., №0814/А1 від 14.08.2007р., №0910/Я від 10.09.2007р., саме за якими і виникла заявлена сума боргу, з чим визначився позивач у додаткових поясненнях б/н від 26.03.2012р.

Правовідносини між сторонами з поставки товару за вищевказаними накладними виникли за договором № 15/526 від 10.04.2006р.

Договір № 15/526 від 10.04.2006р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже встановлено, позивачем за вказаними видатковими накладними був поставлений відповідачу товар загальною вартістю 471434грн.77коп.

У суду відсутні сумніви щодо здійснення поставки товару за вищевказаними накладними саме на виконання умов договору № 15/526 від 10.04.2006р., оскільки безпосередньо в спірних накладних в якості підстави здійснення господарської операції вказаний саме цей договір; у виконання п. 1.2 договору товар, погоджений Специфікаціями №15м від 16.01.2007р., №17 від 15.06.2007р., №16 від 15.06.2007р., №4э від 05.09.2007р., які є невід'ємною частиною договору № 15/526 від 10.04.2006р., і був поставлений за накладними; довіреностями відповідач уповноважував своїх працівників на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 15/526 від 10.04.2006р. Спір між сторонами з цього приводу відсутній.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей прийнято уповноваженою особою покупця, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 15/526 від 10.04.2006р.

В свою чергу відповідач оплатив вартість отриманого товару лише частково, в результаті чого неоплаченим залишився товар на суму 77803грн.57коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що форма розрахунків зазначається в специфікаціях.

Специфікаціями № 15М від 16.01.2007р., № 16 від 15.06.2007р., № 17 від 15.06.2007р. сторони передбачили оплату погодженого товару протягом 10 банківських днів після поставки; специфікацією № 4э від 05.09.2007р. сторонами встановлений наступний порядок розрахунків - протягом 15 банківських днів після факту поставки.

Враховуючи, що весь товар, погоджений зазначеними специфікаціями був поставлений позивачем за спірними видатковими накладними ще в 2007 році, то з урахуванням вимог щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання покупцем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення заявленої суми боргу в розмірі 77803грн.57коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Прострочення покупцем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми за весь час прострочення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Так, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог б/н від 26.03.2012р., остаточно просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 3525грн.26коп. та інфляційні у сумі 22194грн.70коп., нараховані за період з 29.01.2008р. по 30.07.2009р. по накладній № 0316/Б від 16.03.2008р. на суму боргу 5208грн.00коп., по накладній № 0717/Б від 17.07.2007р. на суму боргу 742грн.00коп., з урахування здійсненої відповідачем часткової оплати платіжним дорученням № 3570 від 09.08.2007р. на суму 44000грн.00коп.; по накладній № 1005/Х від 05.10.2007р. на суму боргу 3984грн.00коп., по накладній № 0814/А1 від 14.08.2007р. на суму боргу 41796грн.00коп.; по накладній № 0910/Я від 10.09.2007р. на суму боргу 26073грн.57коп. (з урахуванням здійснених часткових оплат).

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", встановив, що позивачем вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання, оскільки станом на 29.01.2008р. строк оплати вартості товару, отриманого по всім спірним накладним наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання, однак за підрахунком суду обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 2803грн.49коп., отже позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 721грн.77коп. задоволенню не підлягають.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з дотриманням методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних нарахувань у розмірі 16935грн.71коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в стягненні інфляційних нарахувань у сумі 5258грн.99коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 77803грн.57коп., 3% річних у розмірі 2803грн.49коп., інфляційних нарахувань у розмірі 16935грн.71коп.

26.03.2012р. позивач надав заяву у якій відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5664грн.10коп. Повноваження представника позивача на вчинення даної процесуальної дії перевірені судом.

У зв'язку з відмовою від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 17085грн.66коп., відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження по справі в частині цих вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги за зустрічним позовом такими, що підлягають частково, з наступних підстав.

Предметом зустрічного позову є вимога Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м.Краматорськ Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка", м. Дніпропетровськ про стягнення неустойки за прострочення поставки продукції по договору № 15/526 від 10.04.1006р. в сумі 8816,56грн.

Як вже встановлено судом, на підставі договору поставки № 15/526 від 10.04.2011р. у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок передати у установлений строк продукцію у власність покупця, позивача за зустрічним позовом.

Згідно із п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію в строк, зазначений у відповідній специфікації.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ВАТ «Енергомашспецсталь» зазначає, що специфікацією № 5э від 06.10.2007р. до договору № 15/526 від 10.04.2006р. сторони передбачили строк поставки до 5 днів з моменту підписання специфікації, тоді як погоджена цією специфікацією продукція була поставлена відповідачем 16.10.2007р. на суму 24187грн.98коп. за накладною № 1016/П2; товар, передбачений сторонами специфікацією № 6э від 26.10.2007р., повинен бути поставлений до 5 днів з моменту підписання специфікації, тоді як був поставлений позивачем 08.11.2007р. на суму 48514грн.20коп. за накладною № 1109/Х7; специфікацією № 21 від 07.07.2007р. сторони визначили строк поставки товару протягом 30 днів після підписання специфікації, тоді як позивачем був поставлений товар 24.01.2008р. на суму 25188грн.00коп. за накладною № 0124/Б1; товар, погоджений специфікацією № 22 від 06.09.2007р. до договору, строк поставки якого встановлений до 30.11.2007р., був поставлений позивачем 24.01.2008р. на суму 12000грн. 00коп. за накладною № 0124/Б.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок поставити та передати у власність товар у визначений строк, а у позивача за зустрічним позовом - прийняти цей товар та оплати.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію в строк, зазначений у відповідній специфікації.

Однак, постачальник всупереч умов договору належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, здійснивши поставку товару з порушенням обумовлених строків, а саме:

- за специфікацією № 5э від 06.10.2007р. - 16.10.2007р. за накладною № 1016/П2 на суму 24187грн. 98коп., тоді як граничний строк поставки сплив 11.10.2007р.;

- за специфікацією № 6э від 26.10.2007р. - 08.11.2007р. за накладною № 1108/Х7 на суму 48514грн.20коп., тоді як граничний строк поставки сплив 31.10.2007р.;

- за специфікацією № 21 від 07.07.2007р. - 24.01.2008р. за накладною № 0124/Б1 на суму 25188грн.00коп., тоді як граничний строк поставки сплив 06.08.2007р.;

- за специфікацією № 22 від 06.09.2007р. - 24.01.2008р. за накладною № 0124/Б від 24.01.2008р., тоді як граничний строк поставки сплив 30.11.2007р.

Порушення зобов'язань, відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, згідно п. 10.1 договору у разі прострочки поставки або недопоставки продукції постачальник виплачує покупцю неустойку у розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо поставки товару у передбачені п. 5.1 договору та специфікаціями № 5э від 06.10.2007р., № 6э від 26.10.2007р., № 21 від 07.07.2007р., № 22 від 06.09.2007р. до договору строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.10.1 договору.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок позивача, зазначає, що позивачем при розрахунку неустойки за специфікацією № 6э від 26.10.2007р. невірно визначена сума товару, що був поставлений з прострочкою, оскільки на виконання зазначеної специфікації товар - провод ПАЛ був поставлений за накладною № 1108/Х7 від 08.11.2007р. на суму 48514грн.20коп., тоді як за розрахунком здійснено нарахування штрафних санкцій на суму поставки 48831грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок неустойки в розмірі 8% від вартості непоставленої в строк продукції в сумі 48514грн.20коп., вважає, що неустойка за прострочку поставки товару за цією специфікацією становить 3881грн.14коп.

Нарахування неустойки за прострочення поставки товару за іншими специфікаціями здійснено позивачем вірно.

Заперечення відповідача проти зустрічних позовних вимог суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки № 15/526 від 10.04.1006р. укладено в письмовій формі та підписано без протоколу розбіжностей, заперечень про невідповідність умов договору не наведено. Викладене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 5.1 договору № 15/526 від 10.04.1006р. постачальник зобов'язаний поставити продукцію в строк, зазначений у відповідній специфікації.

Сторони у добровільному порядку уклали Специфікації до договору, які є невід'ємною його частиною, а отже прийняли викладені у них умови як обов'язкові для виконання сторонами.

Так, на підставі вищезазначених Специфікацій у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок здійснити у обумовлені у Специфікаціях строки поставку продукції, а у позивача в свою чергу виник зустрічний обов'язок сплатити вартість поставленного товару.

Посилання ТОВ „Механіка" на ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України суд вважає безпідставним, оскільки виконання зобов'язання з поставки договір пов'язує із моментом підписання специфікацій до договору, а не з необхідністю виконання в свою чергу покупцем свого обов'язку з оплати.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд вважає, що дії відповідача за зустрічним позовом з невиконання зобов'язання по поставці товару є порушенням умов договору та є такими, що спрямовані на односторонню відмову від виконання зобов'зання.

Крім того, як стверджує відповідач за зустрічним позовом, станом на 07.08.2007р. за покупцем значилась заборгованість по оплаті раніше поставленого відповідачем товару на суму 7440грн.80коп., проте в той же час 06.10.2007., 26.10.2007р., 07.07.2007р., 06.09.2007р. ТОВ „Механіка" добровільно уклало з ВАТ „Енергомашспецсталь" специфікації до договору, тим самим на добровільних засадах взявши на себе обов'язки здійснити поставку продукції на обумовлених сторонами умовах - у визначений строк після підписання відповідної специфікації, без попередньої оплати.

Невиконання однією стороною свого обов'язку не звільняє другу сторону від виконання свого обов'язку. За загальним правилом ця особа вправі застосувати міри відповідальності за несвоєчасне виконання або невиконання контрагентом своїх обов'язків.

Докази повідомлення покупця про затримання поставки продукції через певні обставини в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, порушення відповідачем строків оплати за вже поставлений товар, не звільняють позивача від відповідальності за порушення в свою чергу свого зобов'язання з поставки продукції у обумовлені сторонами строки.

Суд вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума неустойки в розмірі 8791грн.22коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в частині стягнення неустойки в розмірі 25грн. 34коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. У даному випаду первісний та зустрічні позови задоволені частково, що прийнято судом до уваги під час розподілу цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 230, 231 Господарського кодексу України , ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 1Ж, ЄДРПОУ 23364176) суму основного боргу у розмірі 77803грн.57коп., 3% річних у розмірі 2803грн.49коп., інфляційних нарахувань у розмірі 16935грн.71коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1140грн.48коп., витрати по сплаті інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в розмірі 222грн.37коп.

Припинити провадження в частині стягнення пені в сумі 5664грн.10коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Механіка" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, буд. 1Ж, ЄДРПОУ 23364176) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) суму неустойки в розмірі 8791грн.22коп., витрати на оплату державного мита в сумі 101грн.71коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн. 32коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.