2/260
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 2/260
02.09.08
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна Т.О.В.»
ДоТовариство з обмеженою відповідальністю «Антес-Моноліт»
ПроСтягнення 61 761,67 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дока Україна Т.О.В.»до Товариство з обмеженою відповідальністю «Антес-Моноліт»про стягнення з відповідача сум заборгованості, витрат від інфляції, пені та 3% річних, всього в сумі 61 761,67 грн. за Договором оренди №6.49 від 10.05.06р.
Ухвалою від 25.07.08р. суд прийняв позовну заяву до провадження та призначив справу до розгляду.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.
За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилаються, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —
ВСТАНОВИВ:
10 травня 2006 року, між Позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." та Відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Антес-Моноліт»було укладено договір № 6.49 оренди майна, далі - Договір.
У відповідності до п. 1.1. вищезазначеного Договору Позивач прийняв на себе зобов'язання передати Відповідачу у тимчасове користування та за плату елементи будівельної опалубки (далі - Майно), що обумовлені Специфікацією (Додаток № 1) до Договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти вказане майно та проводити своєчасну сплату орендних платежів.
18 травня 2006 року Позивач у відповідності до зазначеної вище Специфікації передав Відповідачеві, а Відповідач прийняв майно, що підтверджується відповідною накладною на переміщення та довіреністю на отримання матеріальних цінностей (містяться в матеріалах справи).
21, 22 листопада 2007 року Відповідачем було повернуто надане йому в орендне користування майно, що підтверджується обопільно підписаними накладними (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п.3.5 Договору Відповідач мав щомісяця перераховувати орендну плату на поточний рахунок Позивача не пізніше останнього дня кожного відповідного місяця оренди.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, на протязі дії орендних правовідносин, з 10 травня 2006 року по 22 листопада 2007 року та до останнього часу, Відповідач сплатив лише суму у розмірі 18 244.06 (вісімнадцять тисяч двісті сорок чотири) гривні 06 копійок, тоді як загальний розмір нарахованої орендної плати за період користування Відповідачем майном складає 65 762.55 (шістдесят п'ять тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 55 копійок.
30 жовтня 2007 року Позивач направив Відповідачеві повідомлення про заборгованість (вих. № 532 від 24.10.2007р.), в якому нагадав про суму боргу з проханням його оплатити, яке Відповідач отримав 28 листопада 2007 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії містяться в матеріалах справи).
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові.
Відповідач порушив свої зобов'язання щодо внесення орендної плати за Договором та допустив заборгованість перед Позивачем, яка становить суму у розмірі 47 518 (сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень 49 копійок.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості за Договором.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При цьому Сторони у Договорі узгодили, що пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності - три роки.
Відповідно до статті 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає обґрунтованим та погоджується з наданим позивачем розрахунком сум інфляційних витрат, 3% річних та пені.
Відповідачем не надано суду доказів погашення інфляційних витрат, 3% річних та пені, також не надано доказів на спростування фактів викладених в позові, а тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги і в цій частині.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням, інфляційних витрат за весь час прострочення, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період такого порушення за кожен день прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Антес-Моноліт” (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; код ЄДРПОУ 33443588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Дока Україна Т.О.В.»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-а; код ЄДРПОУ 30530955) суму боргу 47518 (сорок сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 49 копійок, 8 505 (вісім тисяч п'ятсот п'ять) грн. 81 коп. інфляційних витрат, 769 (сімсот шістдесят дев'ять) грн. 41 коп. 3% річних, 4 967 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 96 коп. пені, 617 (шістсот сімнадцять) грн. 62 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя І.О.Домнічева
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 02.09.2008 |
Оприлюднено | 26.11.2008 |
Номер документу | 2367167 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Мельниченко Ірина Федорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Петрова Валентина Іванівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ліпинський Олександр Вікторович
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Боділовська Марина Михайлівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Боділовська Марина Михайлівна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Тищик Ірина Валентинівна
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Тищик Ірина Валентинівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні