Рішення

від 01.09.2008 по справі 9/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

9/160

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  9/160

01.09.08

За позовом   Приватного підприємства «Автотранссервіс»

До відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР»

Про                      стягнення 20334,98 грн.

Суддя  Жирнов С.М.

Представники:

від позивача:      Мельник В.В. –довіреність № б/н від 23.01.2008 р.

від відповідача:  Лисенко Т.М.–директор,

                              Мусієнко Д.Ю. –довіреність № а273-9/160-1 від 01.09.2008 р.

Обставини  справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 15224,43 грн. основного боргу, 589,02 грн. пені, 30,32 грн. 3% річних та 4491,21 грн. 0,5 % пені за період з 19.05.2008 р. по 16.07.2008 р. на підставі Договору № а273 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.04.2008 р. та Заявки № а273 від 22.04.2008 р.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2008 р. порушено провадження у справі № 9/160 та призначено її розгляд на 01.09.2008 р.

Позивач в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2008 р., а також  Клопотання по справі № 9/160 № б/н від 01.09.2008 р. про відмову від позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 4491,21 грн.

Крім того, позивачем в судовому засіданні поданий лист ТОВ «ТІР»№ а-273/3 від 12.08.2008 р. на адресу ПП «Автотранссервіс», відповідно до якого відповідач повідомив позивача про сплату 14791,00 грн. платіжним дорученням № 975 від 11.08.2008 р. за спірне перевезення, а рівно позивач повідомив суд про здійснення такої оплати. В іншій частині позивач підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідачем в судовому засіданні подані копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідача Серії А00 № 019275 та довідки № 1133 з ЄДРПОУ Головного управління статистики у м. Києві щодо відповідача.

Відповідачем в судовому засіданні також подане Клопотання № а 273-9/160 –2 від 01.09.2008 р. про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням керівництва ТОВ «ТІР»у відпустці до 31.08.2008 р. та не можливістю підготуватись відповідним чином до розгляду справи.  

Відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2008 р. відповідач не подав і не надіслав з огляду на викладене у вищезазначеному Клопотання № а 273-9/160 –2 від 01.09.2008 р., в судовому засіданні проти позову заперечував.

  Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

                                      ВСТАНОВИВ :

Відповідач в судовому засіданні подав Клопотання № а 273-9/160 –2 від 01.09.2008 р. про відкладення розгляду справи у зв»язку з перебуванням керівництва ТОВ «ТІР»у відпустці до 31.08.2008 р. та не можливістю підготуватись відповідним чином до розгляду справи (надалі за текстом –Клопотання).

Розглянувши подане Клопотання, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом –«ГПК України») сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

             Ухвала про порушення провадження у справі № 9/160 від 14.08.2008 р. була направлена відповідачу 15.08.2008 р., що підтверджується відміткою на зворотньому боці вищевказаної ухвали суду. Тобто відповідач мав достатньо часу та всі можливості для того, щоб «… відповідним чином підготуватись до розгляду справи…», а рівно для складання та подання (надіслання) господарському суду та позивачу відзиву на позовну заяву з документами, що підтверджують заперечення проти позову.

           Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 ГПК України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

           Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Отже, подання відзиву є правом, а не обов»язоком відповідача та суд вправі розглянути справу за наявними в ній матеріалами.            

Відтак подане відповідачем Клопотання, розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для штучного затягування судового процесу. Тому справа розглядається по суті.

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 55 ГПК України, ціна позову, зокрема, у позовах про стягнення грошей, визначається стягуваною сумою та сумами неустойки (штрафу, пені). Приписами ч. 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що ціну позову вказує позивач, а у випадку неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

У тексті позовної заяви позивачем визначаються стягувані сума основного боргу 15224,43 грн. та суми неустойки: 589,02 грн. пені, 130,32 грн. 3% річних та 4491,21 грн. 0,5 % пені за період з 19.05.2008 р. по 16.07.2008 р. на підставі спірного Договору (загалом - 20434,98 грн.), однак фактично позивачем пред»явлено до стягнення з відповідача 20334,98 грн. (15224,43 грн. основного боргу, 589,02 грн. пені, 30,32 грн. 3% річних та 4491,21 грн. 0,5 % пені).

Зокрема, позивачем заявлені до стягнення 3% річних від суми заборгованості 15224,43 грн. за період з 19.05.2008 р. по 16.07.2008 р. (за 59 днів). Судом встановлено, що вірне обрахування такої вимоги становить 73,62 грн. за вищевказаний період. Однак, враховуючи той факт, що позивачем пред»явлено до стягнення з відповідача, зокрема, 30,32 грн. 3% річних (п. 3 розділу «Просимо суд»позовної заяви № б/н від 16.07.2008 р.), саме у такій сумі та як вірну суд приймає до уваги вимогу позивача про стягнення 3% річних.  

А тому суддя відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України визначає ціну позову у розмірі 20334,98 грн., яка відповідає заявленим вимогам позивача.

Поданим в судовому засіданні  Клопотанням по справі № 9/160 № б/н від 01.09.2008 р. позивач відмовився від позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 4491,21 грн.

          Стаття 22 ГПК України визначає процесуальні права та обов'язки сторін.

          Зокрема, позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову (п. 4 ст. 22 ГПК України).

          Приписами ч. 1, 2 ст. 78 ГПК України встановлено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем повинні бути викладені в письмових заявах, що подаються на адресу господарського суду та долучаються до справи; до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

         Наслідком відмови позивача від позову відповідно до ст. 80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

        Відповідно до ч. 4 ст. 78 , п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

        Враховуючи викладене та розглянувши вищезазначене Клопотання по справі № 9/160 № б/н від 01.09.2008 р., суд приймає часткову відмову позивача від позову в частині 4491,21 грн. стягнення 0,5% пені та припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки наслідки відмови від позову, передбачені чинним законодавством України (ст. 78 ГПК України), позивачу відомі та дії позивача щодо часткової відмови від позову не суперечать чинному законодавству.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в частині 4491,21 грн. стягнення 0,5% пені покладаються на позивача.

Поданим в судовому засіданні листом ТОВ «ТІР»№ а-273/3 від 12.08.2008 р. на адресу ПП «Автотранссервіс»позивач повідомив суд про сплату відповідачем 14791,00 грн. платіжним дорученням № 975 від 11.08.2008 р., т.т. після подання позивачем позову до суду (29.07.2008 р.).

          З огляду на вищенаведене, суд припиняє провадження у справі в частині 14791,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням судових витрат в цій частині на відповідача.

22.04.2008 р. між позивачем - Приватним підприємством «Автотранссервіс», визначеним як «Перевізник», та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІР», визначеним як «Експедитор»був укладений Договір № а273 про перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі за текстом –«Договір»).

Відповідно до п. 1.2 Договору конкретні умови здійснення перевезень і доставки вантажів обумовлюються в письмових заявках, які є невід»ємною частиною даного договору.

З огляду на вищезазначене, відповідачем була направлена факсова копія заявки № а273 від 22.04.2008 року на здійснення перевезення вантажу (будівельних матеріалів) по маршруту Германія –Україна (надалі за текстом –«Заявка». Пунктом 5 Заявки передбачено, що остання є невід»ємною частиною даного договору, а її факсова копія має юридичну силу.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунку Експедитора (відповідача) на рахунок Перевізника (позивача) у строки та за умовами, передбаченими у заявках.

Зокрема, п. 6 Заявки встановлено, що оплата здійснюється по отриманню оригіналів документів на протязі трьох –п»яти днів та щодо розміру оплати у Заявці  встановлено –1950 євро по курсу НБУ на день розвантаження шляхом перерахування коштів з рахунку Експедитора на рахунок Перевізника.

На твердження позивача, ним на виконання умов Договору та Заявки було здійснено перевезення вантажу по маршруту Германія –Україна та доставлено такий на адресу ТОВ «ВІТАЛ», що підтверджується міжнародною товарно –транспортною  накладною CMR  А№ 0041198.

Позивач зазначив, що на виконання п. 6 Заявки 12.05.2008 року ним був надісланий відповідачу по факсу акт виконаних робіт, складений позивачем згідно приписів п. 9.7 Договору.

Враховуючи той факт, що відповідач не оплатив спірне перевезення, 26.06.2008 р. позивач надіслав відповідачу цінний лист з актом виконаних робіт, Договором, та претензією на суму 1950 євро згідно опису вкладення, що підтверджується фіскальним чеком № 6744 від 26.06.2008 р.

З огляду на наведене позивач вважає, що у відповідності до Договору та п. 6 Заявки відповідач зобов»язаний  був до 19.05.2008 р. сплатити позивачу на протязі трьох –п»яти днів після отримання відповідачем оригіналів документів (т.т. фактично по факсу акту виконаних робіт 12.05.2008 р.) 15224,00 грн. за спірне перевезення (із розрахунку 1 євро = 7,8074 грн. станом на 06.05.2008 р. -  день розвантаження). Тому з 19.05.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов»язання по оплаті  перевезення згідно Договору та Заявки.

           Відповідач спірне перевезення на загальну суму 15224,00 грн.(основний борг) станом на день подання позовної заяви до суду не оплатив, а тому, на думку позивача, сума основного боргу в частині 433,00 грн., т.т. вищезазначені 15244,00 грн. за виключенням 14791,00 грн., в частині яких припинено провадження по справі  на підставі п. 1.-.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України: 15224,00 грн. –14791,00 грн. = 433,00 грн.) підлягає до примусового стягнення з відповідача у судовому порядку.

          Відповідно до позовної заяви та Клопотання по справі № 9/160 № б/н, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача також і 589,02 грн. пені, 30,32 грн. 3% річних за період з 19.05.2008 р. по 16.07.2008 р. на підставі Договору № а273 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.04.2008 р. та Заявки № а273 від 22.04.2008 р.

           Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між сторонами по справі укладено Договір № 709 на транспортно – експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному і регіональному сполученні від 20.12.2007 р., який є договором транспортного експедирування.

Договір на транспортне експедирування (глава 65 Цивільного кодексу України) є одним із видів договору про надання послуг, якому присвячено главу 63 Цивільного кодексу України. Положення останньої мають загальний характер для всіх видів договорів про надання послуг, а, отже, застосовуються і до договору на транспортне експедирування.  

          Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов»язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання  визначених договором послуг, пов»язаних з перевезенням вантажу.

Виконання договору транспортного експедирування полягає у здійсненні сторонами всіх прав та виконанні ними всіх обов»язків, передбачених договором.

 Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов  не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 538 ЦК України взаємні зобов»язання за договором мають виконуватися одночасно, якщо інше не випливає із закону, звичаїв ділового обороту, договору або змісту зобов»язання.

Позивачем на виконання Договору та Заявки здійснено перевезення вантажу за маршрутом Германія - Україна, що підтверджується міжнародною товарно –транспортною накладною CMR А № 0041198.

Предметом позовної заяви позивач визначив стягнення заборгованності по розрахункам з боку відповідача за отримані транспортно-експедиційні послуги відповідно до вищезазначених Договору та Заявки.

Судом встановлено, що розрахунки за послуги з перевезення відповідно до п. 4.2 Договору та п. 6 Заявки здійснюються наступним чином: по отриманню відповідачем оригіналів документів на протязі трьох –п»яти днів у розмірі 1950 євро по курсу НБУ на день розвантаження шляхом перерахування коштів з рахунку Експедитора на рахунок Перевізника.

При цьому приписами вищезазначеного пункту 6 Заявки сторони взагалі не визначили перелік «оригіналів документів».

Твердження позивача про надсилання ним відповідачу 12.05.2008 року по факсу акту виконаних робіт (а рівно і обрахування позивачем від цієї дати 3 –5 днів для здіснення оплати відповідачем за спірне перевезення) в якості виконання вимог п. 6 Заявки не визнається судом, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем оригіналів документів.

Зокрема, відповідно до п. 36 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, надалі за текстом –«Правила»), про прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Додані позивачем до позовної заяви фіскальний чек № 6744 від 26.06.2008 р. з описом вкладення у цінний лист, також не приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження вимоги п. 6 Заявки про отримання відповідачем оригіналів документів, оскільки опис вкладення у цінний лист від 26.06.2008 р. містить тільки вказання про направлення відповідачеві «претензії», «актів вик. робіт», «договору», т.т. такі зазначення визнаються судом як загальні терміни (назви) у зв»язку з тим, що не вказані індивідуалізуючі ознаки таких документів та їх відношення саме до спірних Договору і Заявки.

Крім того, приписами п. 80 вищезазначених Правил передбачено подання для пересилання реєстрованого поштового відправлення з простим чи рекомендованим повідомленням про його вручення, при цьому відправник заповнює бланк такого повідомлення на свою адресу або на адресу особи, якій за його дорученням належить надіслати повідомлення після вручення поштового відправлення.

Відповідних поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, які б підтверджували факт отримання відповідачем оригіналів документів згідно умов п. 6 Заявки до позовної заяви не додано, в судовому засіданні не названо та до матеріалів справи не залучено.

Позивачем також не названо та до матеріалів справи не залучено і інших можливих доказів про отримання відповідачем оригіналів документів.

Отже, будь-яких доказів в розумінні ст. 34 ГПК України щодо виконання позивачем вимог п. 6 Заявки про «отримання»відповідачем «оригіналів документів», та доведення наявності з боку відповідача порушень п. 4.2 Договору та п. 6 Заявки про своєчасну оплату позивачем суду не подано.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов»язання є його невиконання чи виконання в порушення умов, визначених змістом зобов»язання.

Встановлене судом свідчить про недоведеність позивачем підставності свого звернення з позовом, оскільки ним не доведено виконання своїх обов»язків за Договором та Заявкою, а тому суд визначає, що у позивача не виникло право на такий позов.

За таких обставин, у задоволенні позову про стягнення з відповідача як основного боргу в частині 433,00 грн., так і в частині 589,02 грн. пені, 30,32 грн. 3% річних за період з 19.05.2008 р. по 16.07.2008 р. на підставі Договору № а273 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 22.04.2008 р. та Заявки № а273 від 22.04.2008 р. позивачу належить відмовити повністю.           

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 538, 610, 629, 929 ЦК України, ст. ст. 193, 307 ГК України, ст. ст. 22, 33, 34, 44, 49, 55, п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР»(03113, м. Київ, вул. Шпака, 2, офіс 904; ідентифікаційний код 30971763; р/р 26000031251772 в Старокиївському відділенні Київського міського філіалу АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Приватного підприємства «Автотранссервіс»(35331, Рівненська обл., Рівненський, с. Городок, вул. Барона Штейнгеля, 1-Д; ідентифікаційний код 32785093; р/р 26006730044080 в РОФ АКБ «Укрсоцбанк»в м. Рівне, МФО 333012) 147 (сто сорок сім) грн. 91 коп. держмита, 85 (вісімдесят п»ять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі на суму 19282,21 грн. припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ.

6.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяС.М. Жирнов

Дата підписання 08.09.2008 р.