Постанова

від 04.11.2008 по справі 8/232-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/232-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "04" листопада 2008 р.                                                          Справа №  8/232-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Пасічник С.С.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                    Зав'язуна В.С.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Борщевського М.Й. - представника за довіреністю №84 від 08.01.2007р.,

від відповідача: Тітова В.В. - представника за довіреністю №1 від 06.10.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с. Пилява Тиврівського району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "10" липня 2008 р. у справі № 8/232-07 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с. Пилява Тиврівського району Вінницької області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", смт. Тиврів Тиврівського району Вінницької області

про стягнення 29120,00 грн. боргу, 12841,92 грн. інфляційних нарахувань, 3315,62 грн. 3% річних (згідно з заявою про збільшення розміру позовних вимог №35 від 30.06.2008р.),

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.07.2008р. провадження у справі №8/232-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" (с.Пилява Тиврівського району Вінницької області) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (смт.Тиврів Тиврівського району Вінницької області) щодо вимог про стягнення 880,00 грн. боргу припинено, в позові в частині стягнення         29120,00 грн. боргу за товари, 12841,92 грн. інфляційних та 3315,62 грн. 3% річних відмовлено, а також стягнуто з позивача на користь відповідача 145,60 грн. для відшкодування судових витрат на державне мито.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення суду скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 29120,00 грн. боргу, 12841,92 грн. інфляційних, 3315,62 грн. 3% річних та судові витрати.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне дослідження судом першої інстанції норм чинного законодавства, неповне з'ясування обставин справи, а також невідповідність висновків суду цим обставинам, зокрема:

- висновок місцевого господарського суду про те, що відпуск товарів і продуктів здійснювався без доручень, а накладні, за якими передавався товар, не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України №99 від 19.05.1996р., та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., є хибним, поскільки накладні, виписані ТОВ "Пилявське", містять всі необхідні відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, як то передбачено пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, проте місцевим господарським судом в порушення приписів ст.43 ГПК України не було досліджено й належним чином оцінено вказані докази;

- суд першої інстанції, посилаючись в оскаржуваному рішенні на п.12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, не врахував, що у вказаному пункті Інструкції йдеться не про заборону видачі товару без довіреності, а про недійсність самої довіреності через недоліки в її тексті (помарки, невірні реквізити, закінчення строку дії тощо), навпаки з п.13 вищевказаної Інструкції вбачається, що право отримувати товари без довіреності виникає при відпуску цінностей при великих оборотах та об'ємах;

- в оскарженому рішенні господарський суд першої інстанції посилається на аудиторський висновок Аудиторської фірми "Служба аудиту" від 17.06.2003р., в якому зазначено, що при перевірці виявлялись документи, операції по яких не відображались в бухгалтерському обліку, або були зайво проведені (відсутня ціна продажу, сума продажу), а тому існує ймовірність того, що сума заборгованості між товариствами не є достовірною і може мінятися, проте, зазначений аудиторський висновок не є предметом спору у даній справі, а лише підтверджує факт наявності у відповідача боргу перед позивачем, й разом з тим, накладні, по яких відповідач не розрахувався з позивачем, надані суду вірними, зі всіма заповненими реквізитами й не мають недоліків;

- головними бухгалтерами ТОВ "Пилявське" Трипакою Л.Є. та ГОВ "Гірник" - Головань В.І. згідно пунктів 3.1,3.5,3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку на підставі облікових регістрів (носіїв спеціального формату (паперових, машинних) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначених для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку) та первинних документів в результаті проведення звірки взаємних розрахунків було визначено, що заборгованість ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" становить 141176,45 грн., яка зафіксована в акті звірки взаєморозрахунків від 20.10.2005р., проте місцевим господарським судом не було взято до уваги суми, вказані в акті звірки, поскільки, на думку суду, зазначений акт не містить даних, які б дозволили йому перевірити як сума боргу визначена особами, що підписали акт звірки, за який період, по яких господарських операціях, а також не вказано на які суми кожна із сторін передала цінності, надала послуги і на які отримала оплату;

- на підставі даних акту взаємозвірки від 20.10.2005р., Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" було складено відомість передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості за підписами генерального директора та головного бухгалтера підприємства, з якої вбачається, що відповідач взяв на себе зобов'язання передати позивачу 10 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 141176,15 грн.;

- отже, факт визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом звірки взаємних розрахунків від 20.10.2005р., претензіями позивача та відповідями на них відповідача, відомістю передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості, а також накладними, за якими відповідачем було передано позивачу 9 одиниць сільськогосподарської техніки, проте місцевим господарським судом не було досліджено та належним чином оцінено вказані докази;

- внаслідок непередачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилявське" екскаватору ЕО-2621, 1990 року випуску, вартістю 30000,00 грн., вказаного у відомості передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 30000,00 грн. (тобто неоплаченими залишились 15 останніх (за господарськими відносинами) накладних за період грудень 2002р. - липень 2003р.) та відповідно ним було порушено приписи ст.ст.509, 610, 615 ЦК України;

- судом не взято до уваги, що відповідач, заперечуючи борг в сумі 29120,00 грн., в порушення приписів ст.33 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не надав будь-яких доказів в підтвердження факту проведення розрахунків у вказаній сумі;

- також, судом безпідставно не було витребувано у відповідача первинних документів й облікових регістрів, з яких би вбачалась наявність або відсутність в останнього заборгованості перед позивачем, натомість суд обмежився поясненнями відповідача, який, як вже вказувалось, заперечуючи наявність заборгованості, не надав жодних доказів в підтвердження цього факту;

- крім того, судом не було застосовано до спірних правовідносин приписів п.8 ст.181 ГК України ч.1 та 2 ст.193 ГК України, ст.ст.11, 509 та ч.2 ст.640 ЦК України.

Представник позивача в засіданні суду підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.

Відповідач в запереченнях від 18.09.2008р. (т.3, а.с.15-18) на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2008р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, в запереченнях на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що:

- твердження ТОВ "Пилявське" в апеляційній скарзі про те, що наявність накладних є достатнім доказом в підтвердження здійснення господарських операцій, є хибним, оскільки в підтвердження своїх міркувань товариство не надало довіреностей, що засвідчують отримання відповідачем продукції відповідно до накладних, також, як було встановлено в судовому засіданні, документація в підтвердження поставки продукції, крім власноруч виписаних накладних, у позивача відсутня;

- посилання позивача на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення безпідставно взято до уваги приписи Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України №99 від 19.05.1996р., оскільки відповідна Інструкція регулює лише питання недійсності самого доручення через недоліки в його тексті, не відповідає дійсності, враховуючи, що п.1 вказаної Інструкції визначено, що її дія поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, а пунктом 2 Інструкції передбачено, що матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів;

- не може бути прийняте до уваги також і припущення позивача про те, що відпуск товарів без довіреностей здійснювався в зв'язку з існуванням між сторонами централізовано-кільцевих перевезень, оскільки відповідно до п.п.3 п.13 Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватись без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально-відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей, а в обґрунтування своїх вимог позивачем не було надано жодних доказів в підтвердження того, що ним було повідомлено відповідача про проведення таких перевезень та надано перелік осіб, уповноважених отримувати матеріальні цінності;

- в апеляційній скарзі позивач вказує, що виписані накладні по своєму змісту містять всі необхідні відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, однак, таке твердження позивача є хибним, оскільки додані ним до позовної заяви копії накладних в порушення вимог п.1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку не містили обов'язкові реквізити, зокрема, підписи посадових осіб, які видали накладну та отримали продукцію;

- посилання позивача на те, що господарським судом першої інстанції безпідставно було піддано сумніву аудиторський висновок Аудиторської фірми "Слауді" від 17.06.2003р., також не заслуговують на увагу, поскільки місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було чітко викладено мотиви, з яких вказаний доказ не було взято до уваги, крім того, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудиторський висновок - це документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформацій концептуальним основам, які використовувались при його складанні, проте аудиторський висновок Аудиторської фірми "Служба аудиту" від 17.06.2003р. визначає лише розмір ймовірної заборгованості відповідача та містить посилання на те, що сума заборгованості між товариствами не є достовірною та може змінитись;

- ТОВ "Пилявське" в апеляційній скарзі вказує на те, що місцевим господарським судом безпідставно не взято до уваги акт звірки від 20.10.2005р., проте, вказаний акт звірки не містить даних, які б давали змогу встановити, на підставі яких господарських операцій виникла заборгованість, а визначення розміру заборгованості здійснено без посилання на первинні документи, що і було відзначено господарським судом Вінницької області в оскаржуваному позивачем рішенні;

- позивач також посилається на те, що розмір заборгованості було встановлено на підставі його облікових регістрів, однак правильність ведення облікових регістрів та первинної документації на підприємстві позивача ставиться під сумнів аудиторським висновком, на який позивач також посилається у скарзі;

- також не може бути прийнятий до уваги лист головного бухгалтера ТОВ "Пилявське" №42 від 22.07.2008р., адресований Житомирському апеляційному господарському суду, поскільки згідно ст.34 ГПК України пояснення бухгалтера не можуть бути належним доказом й крім того, вказаний лист згідно ч.1 ст.101 ГПК України може бути прийнятий до уваги судом апеляційної інстанції лише за умови належного обґрунтування позивачем неможливості його подання суду першої інстанції;

- ТОВ "Пилявське" вказує, що місцевим господарським судом не було здійснено дії щодо витребування у ТОВ"Гірник" документів, підтверджуючих проведених операцій згідно накладних, однак, як вбачається з матеріалів справи (ухвали суду від 14.04.2008р., 15.05.2008р., 27.05.2008р.) господарським судом Вінницької області з метою дотримання вимог процесуального законодавства було здійснено витребування документів як у позивача, так і у відповідача, й останнім були надані всі наявні докази по справі, а будь-які первинні документи по поставці продукції (акти, накладні лити) у ТОВ "Гірник" відсутні;

- посилання представника позивача на те, що між сторонами був укладений договір про повернення боргу шляхом передачі відповідачем позивачу 10 одиниць сільськогосподарської техніки, не є вірними, поскільки судом першої інстанції правомірно визначено, що між сторонами не виникли договірні відносини по заміні первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація), адже, для того, що між сторонами був укладений договір новації, сторонам потрібно чітко визначити предмет договору й у відповідності до ст.638 ЦК України досягти згоди щодо всіх істотних умов договору, проте в матеріалах справи докази узгодження сторонами істотних умов договору новації відсутні;

- крім того, якщо, на думку позивача, відбулось укладення договору новації, то предметом позовних вимог має бути не стягнення заборгованості в сумі 29120,00 грн., а передача спірного екскаватору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

15.06.2005р. (згідно опису вкладення у цінний лист, т.1, а.с.31) Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" претензію №173 від 14.06.2005р. (т.1, а.с.30), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" повідомляло про те, що на протязі 2002-2003 років ним було надано ТОВ "Гірник" послуг та поставлено товаро-матеріальних цінностей на загальну суму 148829,21 грн. й ця сума покупцем сплачена не була, в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" просило до 15.07.2005р. перерахувати суму боргу на його розрахунковий рахунок.

За замовленням ТОВ "Гірник" Аудиторською фірмою "Служба аудиту" було здійснено аудиторську перевірку правильності проведених розрахунків між ТОВ "Гірник" та ТОВ "Пилявське" за період з 01.03.1999р. по 31.05.2003р., за результатами якої було складено висновок від 17.06.2003р. (т.2, а.с.3-26), згідно якого Аудиторською фірмою "Служба аудиту" було визначено, що на основі поданих для перевірки документів ймовірна заборгованість ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" станом на 31.05.2003р. становить 144870,55 грн., а також для встановлення реальної суми заборгованості рекомендовано товариствам провести інвентаризацію заборгованості, результати якої відобразити в акті звірки взаєморозрахунків.

В доповненні (т.2, а.с.27-30) до аудиторського висновку від 17.06.2003р., складеному на основі додатково поданих ТОВ "Гірник" первинних документах по придбанню й відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, Аудиторською фірмою "Служба аудиту" вказано, що в зв'язку з тим, що під час здійснення перевірки аудиту були надані документи по придбанню та відвантаженню товарно-матеріальних цінностей між товариствами, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", й виявлялись документи, операції по яких не відображались в бухгалтерському обліку або були зайво проведені, існує ймовірність того, що сума заборгованості між товариствами не є достовірною і може змінитись, повторно рекомендовано товариствам провести інвентаризацію заборгованості, результати якої відобразити в акті звірки взаєморозрахунків, визначено ймовірну заборгованість  ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" станом на 31.05.2003р. в сумі 201696,42 грн.

Враховуючи рекомендації Аудиторської фірми "Служба аудиту" сторони провели звіряння взаємних розрахунків, результатом чого став підписаний уповноваженими особами (бухгалтерами) підприємств акт звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с.32), з якого вбачається, що станом на 20.10.2005р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" становить 141176,45 грн.

Після цього Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" було складено відомість передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості (т.1, а.с.33,44), підписану крім головного бухгалтера вже й генеральним директором товариства, з якої вбачається, що ТОВ "Гірник" має передати ТОВ "Пилявське" 10 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму         141176,15 грн.

Надісланий ТОВ "Пилявське" примірник вказаної відомості було отримано товариством 21.10.2005р. й зареєстровано за вх.№115 (відмітка на відомості).

Отже, зазначені вище аудиторський висновок з доповненням, акт звіряння розрахунків та відомість свідчать в сукупності про виявлення під час двосторонньої перевірки згідно рекомендацій аудитора, за наявними вже в обох сторін документами (аудиторський висновок здійснювався лише за документами, що надавались ТОВ "Гірник"), боргу у ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" у сумі 141176,45 грн., який ТОВ"Гірник" визнало, додатково підтвердивши його підписанням й передачею ТОВ "Пилявське" відомості, за якою на суму заборгованості товариство мало намір передати 10 одиниць техніки.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №299 від 31.10.2005р., №313 від 31.10.2005р., №314 від 31.10.2005р., №315 від 31.10.2005р.та записів в бухгалтерському обліку щодо товарних оборотів в оборотній відомості, книзі придбання (т.1, а.с.34-36, 46-49, 56, т.2, а.с.123-126), ТОВ "Гірник" було передано в рахунок боргу ТОВ "Пилявське" 9 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 111176,15 грн., а саме: зварювальний апарат САК та автомобіль УАЗ-3303 на загальну суму 16000 грн.; лущильник ЛД2-10, сівалку СЗ-3,6 та ДКУ-2 на загальну суму 14000 грн.; автомобіль КАМАЗ - 5320 та причіп бортовий ЕСЗАП-83571 на загальну суму 69751,00 грн.; комбайн “Нива” та жатку СК-5 на загальну суму 11425,15грн.

Проаналізувавши вищевказані накладні та відомість передачі основних засобів, судова колегія дійшла висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" не було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилявське" вказаний у відомості передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості екскаватор ЕО-2621, 1990 року випуску, вартістю 30000,00 грн., в зв'язку з чим непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 30000,00 грн.

05.02.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" претензію (т.1, а.с.37, т.2, а.с.165), в якій позивач зазначав, що зобов'язання щодо передачі 10 одиниць сільськогосподарської техніки в рахунок погашення кредиторської заборгованості відповідачем виконано частково внаслідок непередання екскаватору ЕО-2621, 1990 року випуску, вартістю 30000,00 грн., а тому ТОВ "Пилявське" просило ТОВ"Гірник" напротязі лютого 2007р. передати вказаний екскаватор, оскільки в іншому випадку ТОВ"Пилявське" звернеться до суду для примусового стягнення боргу - 30000,00 грн.

Листом №01-4/39 від 05.03.2007р. ТОВ "Гірник" повідомило ТОВ "Пилявське" про те, що оскільки ним востаннє отримувались від ТОВ "Пилявське" матеріальні цінності в 2003р., то заборгованість в сумі 29120,00 грн., що рахувалась по товариству, у відповідності до Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" була віднесена на валові доходи товариства в зв'язку з закінченням терміну позовної давності (т.1, а.с.38).

11.05.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" про стягнення на його користь з останнього 30000,00 грн. боргу (т.1, а.с.2-3).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зіслався, зокрема, на те, що відповідач, не передавши в рахунок розрахунків екскаватор, таким чином остаточно не погасив свій борг в сумі 30000,00 грн., який склався, оскільки неоплаченими залишились кінцеві у стосунках між товариствами накладні, по яким було відпущено товарно-матеріальні цінності:

- по накладній №1261 від 16.12.2002р. - 1290 кг цукру на суму 3108,90грн.;

- по накладній №1262 від 16.12.2002р. відпущено 2710 кг цукру на суму 6233,00грн.;

- по накладній №222 від 19.12.2002р. - 5174 кг пшениці на суму 3363,10грн.;

- по накладній №1316 від 20.12.2002р. - 100 л аміачної солі і 5 л карате на суму 3236,70грн.;

- по накладній №1305 від 26.12.2002р. - 20 кг м'яса свинини і 8 кг сала на суму 240,00грн.;

- по накладній №642 від 08.04.2003р. - 29439 кг пшениці З класу на суму 12364,38грн.;

- по накладній №334 від 16.05.2003р. - 2 голови поросят 41 кг на суму 246,00грн.;

- по накладній №42 від 26.05.2003р. - 234 кг різних круп на суму 321,90грн.;

- по накладній №369 від 29.05.2003р. - 1 шт. метрощиток на суму 14,40грн.;

- по накладній №479 від 04.07.2003р. - 28 кг м'яса свинини і 5 кг сала на суму 292,00грн.;

- по накладній №508 від 19.07.2003р. - 25 кг м'яса яловичини на суму 225,00грн.;

- по накладній №515 від 23.07.2003р. відпущено 5 кг. м'яса яловичини на суму 45,00грн.;

- по накладній №516 від 25.07.2003р. - 50 кг цукру на суму 127,50грн.;

- по накладній №517 від 25.07.2003р. - 12 кг м'яса яловичини на суму 108,00грн.;

- по накладній №520 від 25.07.2003р. - 1881 кг муки на суму 2869,80грн. (т.1, а.с.15-29, т.2, а.с.81-95).

В ході первісного розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав письмове пояснення (т.1, а.с.54-55), в якому навів обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог, зазначивши, зокрема, всі останні в стосунках накладні й лімітно-заборні картки з довіреностями за період з липня 2002р. по липень 2003р. (що додав, т.1, а.с.58-114), по яким було здійснено передачу товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Пилявське" до ТОВ "Гірник" (на загальну суму 141999,94 грн.) й які виявилися неоплаченими (непогашеними) в сумі 141176,15 грн. (оскільки одна з накладних - №24 від 20.07.2002р. є частково погашеною в сумі 823,79 грн.), що знайшло відображення в акті звірки від 20.10.2005р. й відомості передачі техніки в рахунок кредиторської заборгованості від 21.10.2005р., а оскільки техніку було передано не в повному обсязі, то неоплаченими залишилися передані товари за самими останніми у господарських відносинах накладними, які зазначені в позові (за період грудень 2002р. - липень 2003р.).

При цьому, як вказує позивач, за цими накладними товарно-матеріальних цінностей передано всього на загальну суму 32793,68 грн., тобто слід вважати, що одна з накладних - №1261 від 16.12.2002р. була погашена на суму 2793,68 грн. (при передачі техніки на суму 111176,15 грн.), а тому борг залишився 30000,00 грн.

Заявою №107 від 17.09.2007р. (т.2, а.с.1-2), посилаючись на надання відповідачем транспортних послуг на суму 880,00 грн. (ТТН за жовтень-листопад 2005р., т.1, а.с.51-53), позивач просив стягнути з ТОВ "Гірник" заборгованість в сумі 29120,00 грн.

У відзиві на позовну заяву (т.1, 42-43) відповідач - ТОВ "Гірник" фактично, визнавши те, що борг в сумі 29120,00грн. дійсно існував, але в лютому 2007 року він був віднесений на валові доходи товариства згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відображений в декларації, і з нього сплачено податок, проте, оскільки строк позовної давності минув, й останній був списаний, для стягнення боргу підстави відсутні.

При цьому, документи, за якими борг в сумі 29120,00грн. обліковувався та був списаний, було додано відповідачем до матеріалів справи (декларація з податку на прибуток підприємства, картка рахунку: 6416 за І півріччя 2007р., оборотно-сальдова відомість по рахунку: 631 за лютий 2007р., оборотно-сальдова відомість по рахунку: Валові доходи/витрати за І квартал 2007 року, картка рахунку: 717 за лютий 2007року з витягом планів рахунків бухобліку за підписом головного бухгалтера ТОВ "Гірник", т.2, а.с.48-54).

Крім того, ТОВ "Гірник" подав суду акт звірки, за яким станом на 05.06.2007р. в нього заборгованість перед ТОВ "Пилявське" вже не обліковувалась (т.1, а.с.50).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.10.2007р. уточнені позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 29120,00 грн. боргу, 291,20 грн. витрат з державного мита та 114,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.2, а.с.64).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірник" звернулось Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за наслідками розгляду якої судом апеляційної інстанції 19.12.2007р. було прийнято постанову про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2007р. та прийняття нового рішення про відмову в позові (т.2, а.с.99-100).

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, у позивача відсутні належні докази, які б підтверджували заборгованість відповідача, оскільки видаткові накладні, по яким передався товар відповідачу, не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а акти звірки не є належним доказом.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р., прийнятою за наслідками розгляду касаційної скарги ТОВ "Пилявське", касаційну скаргу було задоволено частково; постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.12.2007р. та рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2007р. скасовано, а справу №8/232-07 направлено на новий розгляд до господарського суду Вінницької області (т.2, а.с.115-117).

В постанові від 27.03.2008р. Вищий господарський суд, зокрема, зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції є хибним, оскільки окрім зазначених видаткових накладних, в яких містяться підписи представників обох сторін про передачу товару, в матеріалах справи є акт звірки взаєморозрахунків між сторонами від 20.10.2005р., за яким відповідач визнав заборгованість перед відповідачем в сумі 141176,45 грн., та висновок аудиторської перевірки від 17.06.2003р., якою також підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем та інші докази (листування, відповідь на претензію), які свідчать про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 141176,45 грн.

Однак, на думку суду касаційної інстанції, невірним також є висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача суми боргу, який виник у відповідача за отриманий по накладним товар, враховуючи, що згідно ч.2 ст.604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація), а під час розгляду справи судом не було надано належної юридичної оцінки укладеній угоді щодо передачі в рахунок заборгованості 10 одиниць техніки на суму 141176,15 грн., яка фактично припинила зобов'язання за договором поставки товару та зумовила виникнення у відповідача нових зобов'язань за угодою - передачі 10 одиниць техніки, які повинні виконуватись ним належним чином.

В ході нового розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявою №28 від 13.05.2008р. (т.2, а.с.121) змінив підстави позову, зазначивши, що борг виник через непередачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилявське" за відомістю екскаватора, але від його передачі ТОВ "Пилявське" відмовляється й вимагає стягнення коштів.

Але в подальшому, заявою №35 від 30.06.2008р. (т.2, а.с.146) фактично повернувся до попередніх підстав, вказуючи на те, що відповідач не провів розрахунків за товарно-матеріальні цінності, отримані в грудні 2002р. - липні 2003р., результатом чого є заборгованість в сумі 29120,00грн., яка підлягає стягненню.

Одночасно цією заявою ТОВ "Пилявське" відмовилось від позовних вимог щодо стягнення 880,00 грн. боргу, посилаючись на те, що на цю суму відповідачем було надано позивачу транспортні послуги, а також заявило про збільшення позовних вимог, посилаючись на ст.22 ГПК України, й просило суд стягнути з відповідача на його користь, крім 29120,00грн. боргу за товарно-матеріальні цінності, ще й 12841,92грн. інфляційних нарахувань та 3315,62грн. - 3-х% річних за період з липня 2005р. по травень 2008р.

Господарський суд Вінницької області (як вбачається з тексту рішення) прийняв заяву №35 від 30.06.2008р. як в частині уточнення (зміни) підстав позову, так і в частині відмови від позову в сумі 880,00 грн. й в частині збільшення позовних вимог щодо стягнення інфляційних та річних.

ТОВ "Гірник" при повторному розгляді справи в суді першої інстанції змінив свою позицію щодо позовної вимоги про стягнення боргу, зазначивши про її безпідставність з огляду на недоведеність передачі ТОВ "Пилявське" та отримання ТОВ "Гірник" товарно-матеріальних цінностей за накладними, які, крім того, оформлені з порушенням норм чинного законодавства (заперечення від 09.07.2008р. вх.№7593, т.2, а.с.162-164).

Також в запереченнях, поданих суду 09.07.2008р. вх.№7595 (т.2, а.с.168), відповідач не погодився із збільшенням позовних вимог, посилаючись на те, що стягнення інфляційних та річних не було предметом позову, й останні фактично є новими (додатковими) вимогами.

Крім того, згідно заяв від 19.06.2008р. вх.№6865 та від 09.07.2008р. вх.№7594 (т.2, а.с.139,166-167) ТОВ "Гірник" просило в порядку ст.267 ЦК України застосувати строк позовної давності, який, на думку останнього, закінчився до звернення з позовом до суду.

Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Вінницької області від 10.07.2008р. (т.2, а.с.171-176) провадження у справі №8/232-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" щодо вимог про стягнення 880,00 грн. боргу було припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, в позові в частині стягнення 29120 грн. боргу за товари, 12841,92 грн. інфляційних та 3315,62 грн. 3% річних відмовлено, а також стягнуто з позивача на користь відповідача 145,60 грн. для відшкодування судових витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги на первісне рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2007р.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши наявні у справі докази, судова колегія зазначає таке.

За змістом частин 1 та 2 статті 4 ЦК УРСР в редакції 1963р., що діяв на час виникнення спірних відносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана  вчинити на користь іншої особи  (кредитора)  певну  дію,  як-от:  передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку.

Стаття 224 ЦК УРСР визначає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши наведені приписи в сукупності з обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія приходить до висновку, що між ТОВ "Пилявське" та ТОВ "Гірник" виникли відносини купівлі-продажу.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, враховуючи, що спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" товарно-матеріальних цінностей за накладними протягом грудня 2002р. - липня 2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р., але у зв'язку з тим, що відповідач на момент пред'явлення позову - 11.05.2007р., тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.), розрахунків за отриманий товар не провів, зобов'язання відповідача є триваючими й відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних у даній справі правовідносин застосовуються положення цього Кодексу.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно ч.3 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та вже вказувалось в цій постанові, ТОВ "Пилявське" передало ТОВ "Гірник" на протязі грудня 2002р. - липня 2003р. товарно-матеріальних цінностей за накладними №1261 від 16.12.2002р., №1262 від 16.12.2002р., №222 від 19.12.2002р., №1316 від 20.12.2002р., №1305 від 26.12.2002р., №642 від 08.04.2003р., №334 від 16.05.2003р., №42 від 26.05.2003р., №369 від 29.05.2003р., №479 від 04.07.2003р., №508 від 19.07.2003р., №515 від 23.07.2003р., №516 від 25.07.2003р., №517 від 25.07.2003р., №520 від 25.07.2003р. (т.1, а.с.15-29, т.2, а.с.81-95) на загальну суму 32793,68 грн.

Проте, товарно-матеріальні цінності оплачені не були, за виключенням часткового погашення накладної №1261 від 16.12.2002р. в сумі 2793,68 грн. за рахунок передачі ТОВ "Гірник" 9 одиниць техніки вартістю 111176,15 грн. за накладними №299 від 31.10.2005р., №313 від 31.10.2005р., №314 від 31.10.2005р., №315 від 31.10.2005р. в рахунок розрахунків по існуючому боргу в сумі 141176,45 грн., що був встановлений сторонами в акті при проведенні двосторонньої звірки 20.10.2005р. за рекомендацією Аудиторської фірми "Служба аудиту" (т.1, а.с.32-36,44,46-49,56, т.2, а.с.3-30,123-126).

Вимоги, викладені як в претензії від 14.06.2005р. №173, так і в претензії від 05.02.2007р. (т.1, а.с.30-31,37) щодо проведення розрахунків залишилися без задоволення, що й спонукало ТОВ "Пилявське" звернутися до суду про стягнення 30000,00 грн. боргу.

В подальшому, як вже зазначалось в цій постанові, в заяві від №35 від 30.06.2008р. (т.2, а.с.146) позивач відмовився від позовних вимог про стягнення 880,00 грн. боргу, посилаючись на те, що на цю суму відповідачем було надано позивачу транспортні послуги.

Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилявське" транспортні послуги на загальну суму 880,00 грн. (товарно-транспортні накладні, т.1, а.с.51-53), а тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 880,00 грн. на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відмовою позивача від позову і прийняття цієї відмови господарським судом.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами відмови в позові щодо стягнення 29120,00 грн. боргу, оскільки фактичні обставини та зібрані у справі докази, які вже були проаналізовані колегією суддів вище, дають підстави вважати, що товарно-матеріальні цінності фактично були передані ТОВ "Пилявське" за накладними, які були підписані представниками сторін в графах "Відпустив" та "Прийняв", й прийняті ТОВ "Гірник".

При цьому, неоформлення ТОВ "Гірник" довіреностей на відповідальних осіб та видача товарів ТОВ "Пилявське" за їх відсутності не спростовує факту передання товару.

Ця обставина підтверджується й аудиторським висновком Аудиторської фірми "Служба аудиту" від 17.06.2003р. та доповненням до нього (т.2, а.с.25,29), в яких, зокрема, є посилання на накладні №1261 від 16.12.2002р. та №1262 від 16.12.2002р. (т.1, а.с.15-16, т.2, а.с.81-82), на які також посилається позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги (позовна заява №85 від 03.05.2007р., т.1, а.с.2-3).

Крім того, як вбачається з відповіді ТОВ "Гірник" №01-4/39 від 05.03.2007р. (т.1, а.с.38) на претензію ТОВ "Пилявське" (т.1, а.с.37) та відзиву на позовну заяву №01-4/99 від 05.06.2007р. (т.1, а.с.42-43), ТОВ "Гірник" не заперечувало наявність заборгованості перед ТОВ "Пилявське" за отриманий від останнього на протязі 2000-2003р.р. товар, а лише вказувало, що заборгованість в сумі 29120,00 грн. була віднесена на валові доходи товариства згідно Закону України про оподаткування прибутку підприємств", вказана в декларації з податку на прибуток товариства за І квартал 2007р. й з неї сплачено податок на прибуток (т.2, а.с.49-54).

А тому, з огляду на викладене, судова колегія апеляційного господарського суду критично відноситься до зміни Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" своєї позиції як в суді першої інстанції (при повторному розгляді), так і апеляційної інстанції (заперечення від 09.07.2008р. вх.№7593, т.2, а.с.162-164, від 18.09.2008р., т.3, а.с.15-18) щодо неотримання товарів, відсутності в позивача документів в підтвердження передачі товарів на спірну суму тощо.

Враховуючи наведене та беручи до уваги ту обставину, що відповідач не подав доказів проведення розрахунків за отримані товарно-матеріальні цінності, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" боргу в сумі 29120,00 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2008р. щодо відмови в цій частині - скасуванню.

Що ж до заяв ТОВ "Гірник" від 19.06.2008р. та від 09.07.2008р. (т.2, а.с.139, 166-167) про застосування до спірних правовідносин позовної давності, то судова колегія відзначає таке.

Стаття 256 ЦК України встановлює, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а стаття 257 цього ж Кодексу визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася  або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, в даному випадку, з огляду на вищевказані норми законодавства та приписи ст.530 ЦК України перебіг строку позовної давності розпочався після закінчення 7-денного строку після отримання відповідачем з врахуванням 3-денного строку поштового обігу претензії ТОВ "Пилявське" №173 від 14.06.2005р., направленої ТОВ "Гірник" 15.06.2005р., з вимогою про оплату боргу, що виник протягом 2002р.-2003р., в тому числі й спірної суми 30000,00 грн. (а.с.30-31), тобто з 25.06.2005р.

Крім того, стаття 264 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи відомості передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості, зареєстрованої в журналі вхідної кореспонденції позивача 21.10.2005р. за вх.№115 (т.1, а.с.33), та видаткових накладних №299 від 31.10.2005р., №313 від 31.10.2005р., №314 від 31.10.2005р., №315 від 31.10.2005р. на передачу від ТОВ "Гірник" ТОВ "Пилявське" 9 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 111176,15 грн. (т.1, а.с.34-36,45-49), відповідачем вчинялись дії, що свідчать про визнання ним боргу, в зв'язку з чим слід вважати, що перебіг строку позовної давності переривався.

Крім того, позивач ще раз звернувся до відповідача з претензією від 05.02.2007р. (т.1, а.с.37), яка була залишена без задоволення (відповідь від 05.03.2007р. №01-4/39, т.1, а.с.38), а тому на час звернення до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ТОВ "Гірник"  30000,00 грн. боргу - 11.05.2007р. позивачем не було пропущено трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.

Судова колегія також вважає, що складену ТОВ "Гірник" відомість передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості (т.1, а.с.33) не можна вважати новацією, оскільки зі змісту ст.604 ЦК України вбачається, що новацією є домовленість сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами, а за загальними правилами цивільного законодавства (ст.ст.207,638,639 ЦК України тощо) договір має бути підписано обома сторонами, однак, як вбачається з вказаної відомості (т.1, а.с.33), її було складено в односторонньому порядку лише ТОВ "Гірник" й підписано його генеральним директором та головним бухгалтером, а будь-яких відміток з реквізитами ТОВ "Пилявське" наведена відомість не містить.

Що ж до позовної вимоги про стягнення 12841,92 грн. інфляційних нарахувань та 3315,62 грн. - 3% річних за період з липня 2005р. по травень 2008р., заявленої згідно заяви по збільшення позовних вимог №35 від 30.06.2008р. (т.2, а.с.146), то судова колегія погоджується з прийняттям рішення в цій частині по суті (про відмову в позові), проте відзначає таке.

Згідно ч.4 с.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (із змінами, внесеними згідно з листом Вищого господарського суду №01-8/218 від 08.04.2008р.) під збільшенням розміру позовних вимог  слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, а тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу  і  позивач  до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.

А тому, судова колегія вважає, що господарський суд помилково прийняв, посилаючись на ст.22 ГПК України, заяву №35 від 30.06.2008р. в частині збільшення позовних вимог , оскільки це не узгоджується, в даному випадку, з приписами ст.22 ГПК України, адже вимоги про стягнення 12841,92 грн. інфляційних нарахувань та         3315,62 грн. - 3% річних є по суті додатковими позовними вимогами.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2008р. у справі №8/232-07 слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 29120,00 грн. боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, а також у відповідності до ст.49 ГПК України змінити в частині сум судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача; в решті ж рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське",  с. Пилява Тиврівського району Вінницької області задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10 липня 2008 року у справі №8/232-07 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 29120,00 грн. боргу, прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позову та змінити рішення в частині судових витрат, підлягаючих стягненню з відповідача.

В решті рішення залишити без змін.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Гірник" (смт. Тиврів, вул. Забужжя,7 Тиврівського району Вінницької області код 01203998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" (с. Пилява Тиврівського району Вінницької області код 03734748) 29120,00 грн. боргу, 291, 20 грн. витрат по сплаті державного мита, 75,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі                          880 грн.00 коп.

В решті позову відмовити".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Гірник" (смт. Тиврів, вул. Забужжя,7 Тиврівського району Вінницької області код 01203998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" (с. Пилява Тиврівського району Вінницької області код 03734748) 145,60 грн. витрат з державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

6. Справу №8/232-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

 Головуючий  суддя:                                                              Пасічник С.С.

 судді:

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Зав'язун В.С.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,4 - в наряд