Постанова

від 01.09.2009 по справі 8/232-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/232-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" вересня 2009 р.                                                           Справа № 8/232-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Борщевський Л.Й., довіреність №12 від 02.07.2009р.,

від відповідача: Тітов В.В., довіреність №2 від 25.08.2009р.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", смт. Тиврів Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "14" липня 2009 р. у справі № 8/232-07 (суддя Бенівський В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с.Пилява Тиврівського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", смт.Тиврів Вінницької області

про стягнення 30000,00 грн.

з перервою у судовому засіданні з 27.08.2009р. по 01.09.2009р.  

ВСТАНОВИВ:

У травні 2007 року ТОВ “Пилявське” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Гірник” про стягнення 30000,00грн.  

У вересні 2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ТОВ “Гірник” 29120,00грн. заборгованості за отриману у період з 2000 по 2003 рік продукцію.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.10.2007 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто на користь позивача 29120,00грн. боргу та 405,73грн. судових витрат.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.12.2007 року рішення місцевого господарського суду від 02.10.2007 року скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008 року постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 9.12.2007 року та рішення господарського суду Вінницької області від 02.10.2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У липні 2008 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 29120,00грн. боргу, 12841,92грн. витрат від інфляції, 3315,62грн. - 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення 880,00грн. транспортних витрат позивач відмовився.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.07.2008 року провадження у справі в частині вимог про стягнення 880,00грн. боргу припинено В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року рішення місцевого господарського суду від 10.07.2008 року в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення  29120,00грн. боргу скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановою від 29.01.2009р. Вищий господарський суд України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2008 року та рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2008 року у справі №8/232-07 в частині позовних вимог про стягнення 29120,00грн. боргу, 12841,92грн. інфляційних втрат, 3315,62грн. - 3% річних та розподілу судових витрат скасував. В скасованій частині справу направив на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. В іншій частині судові рішення з даної справи залишив без змін.  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 14.07.2009р. (оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 15.07.2009р.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське", с.Пилява Тиврівського району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", смт.Тиврів Вінницької області про стягнення 30000,00грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 29120,00грн. основного боргу, 291,02грн. витрат на державне мито, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинено провадження у справі стосовно 880,00грн. основного боргу, 12841,92грн. інфляційних, 3315,62грн. річних.                                        

Зазначено, що решта судових витрат позивача відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає в зв'язку з частковим задоволенням позову.

Вважаючи, що рішення господарського суду Вінницької області від 14.07.2009р. в частині задоволення позову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення суду скасувати в цій частині та припинити провадження у справі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що вказавши у оскарженому рішенні, що на підставі взятого на себе зобов'язання щодо передачі позивачу екскаватора ЕО-2621, випуску 1990р. вартістю 30000,00грн. та згідно з вимогами ст. 509 ЦК України, відповідач зобов'язаний вчинити на користь позивача певну дію (передати майно екскаватор ЕО-2621, випуску 1990р. або оплатити його вартість в сумі 29120,00грн., а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку) суд першої інстанції визначив альтернативний підхід щодо виконання зобов'язань, що суперечить положенням п.1 ст. 509 ЦК України.

На думку відповідача, рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням вимог ст.ст.33,34 ГПК України, оскільки невідомо з яких підстав суд визначив, що саме на тих накладних, які визначені в позовній заяві, відповідач повинен сплатити 29120,00грн., а також аудиторський висновок від 17.03.2003р. не можна вважати належним доказом, який встановлює заборгованість ТОВ "Гірник" у розмірі 29120,00грн.  

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Вінницької області незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити. Пояснив, що згідно із ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Вказав, що позивач хибно визначив позовні вимоги без врахування зобов'язань новації, що не дає правових підстав для задоволення таких вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу №22 від 22.08.2009р. та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення господарського суду Вінницької області законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Представник пояснив, що на протязі 1999 - 2003рр. між ТОВ "Пилявське" і ТОВ "Гірник" здійснювалися господарські стосунки щодо товарообміну продуктами харчування, товарами, матеріалами та послугами, сільськогосподарською технікою. З кінця 2003р. сторони практично перестали здійснювати вказані операції між собою. Вказав, що боржник по своїй ініціативі в травні 2003р. провів аудиторську перевірку, якою встановив на 31.05.2003р. наявність боргу перед кредитором в сумі 144870,55грн., а згідно з доповненням до висновку №4 борг склав 201696,42грн. Кредитор зі свого боку самостійно по своїм бухгалтерським документам встановив борг в сумі 184829,21грн. При таких розбіжностях по сумі боргу, головні бухгалтери сторін здійснили взаємозвірку, шляхом використання накопичувальних бухгалтерських книг і журналів обліку, в яких в хронологічному та системному порядку узагальнена інформація з первинних бухгалтерських документів за 2002-2003рр. і на 20.10.2005р. встановили загальний борг. Зазначив, що фактично боржник безпідставно в односторонньому порядку частково відмовився від взятих на себе зобов'язань.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" (відповідач) у період з 20.07.2002 року по 02.08.2003 року здійснювались господарські операції, згідно з якими позивач передав відповідачу по накладним матеріальні цінності на суму 148829,21грн., яку відповідач не оплатив.

15.06.2005р. (згідно з описом вкладення у цінний лист, а.с.31,т.1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" претензію №173 від 14.06.2005р. (а.с.30, т.1), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" повідомляло про те, що на протязі 2002-2003 років ним було надано ТОВ "Гірник" послуг та поставлено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 148829,21грн. й ця сума покупцем сплачена не була, в зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" просило до 15.07.2005р. перерахувати суму боргу на його розрахунковий рахунок.

За замовленням ТОВ "Гірник" Аудиторською фірмою "Служба аудиту" було здійснено аудиторську перевірку правильності проведених розрахунків між ТОВ "Гірник" та ТОВ "Пилявське" за період з 01.03.1999р. по 31.05.2003р., за результатами якої було складено висновок від 17.06.2003р. (а.с.3-26,т.2), згідно з яким Аудиторською фірмою "Служба аудиту" було визначено, що на основі поданих для перевірки документів ймовірна заборгованість ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" станом на 31.05.2003р. становить 144870,55грн., а також для встановлення реальної суми заборгованості рекомендовано товариствам провести інвентаризацію заборгованості, результати якої відобразити в акті звірки взаєморозрахунків.

В доповненні (а.с.27-30, т.2) до аудиторського висновку від 17.06.2003р., складеному на основі додатково поданих ТОВ "Гірник" первинних документах по придбанню й відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, Аудиторською фірмою "Служба аудиту" вказано, що в зв'язку з тим, що під час здійснення перевірки аудиту були надані документи по придбанню та відвантаженню товарно-матеріальних цінностей між товариствами, які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", й виявлялись документи, операції по яких не відображались в бухгалтерському обліку або були зайво проведені, існує ймовірність того, що сума заборгованості між товариствами не є достовірною і може змінитись, повторно рекомендовано товариствам провести інвентаризацію заборгованості, результати якої відобразити в акті звірки взаєморозрахунків, визначено ймовірну заборгованість  ТОВ "Гірник" перед ТОВ "Пилявське" станом на 31.05.2003р. в сумі 201696,42грн.

Враховуючи рекомендації Аудиторської фірми "Служба аудиту" сторони провели звіряння взаємних розрахунків, результатом чого став підписаний уповноваженими особами (бухгалтерами) підприємств акт звірки взаємних розрахунків (а.с.32, т.1), з якого вбачається, що станом на 20.10.2005р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" становить 141176,45грн.

За змістом частин 1 та 2 статті 4 ЦК УРСР в редакції 1963р., що діяв на час виникнення спірних відносин, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана  вчинити на користь іншої особи  (кредитора)  певну  дію,  як-от:  передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку.

Стаття 224 ЦК УРСР визначає, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Проаналізувавши наведені приписи в сукупності з обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія приходить до висновку, що між ТОВ "Пилявське" та ТОВ "Гірник" виникли відносини купівлі-продажу.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, враховуючи, що спірні правовідносини у даній справі виникли внаслідок передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" товарно-матеріальних цінностей за накладними протягом грудня 2002р. - липня 2003р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р., але у зв'язку з тим, що відповідач на момент пред'явлення позову - 11.05.2007р., тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.), розрахунків за отриманий товар не провів, зобов'язання відповідача є триваючими й відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних у даній справі правовідносин застосовуються положення цього Кодексу.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" було складено відомість передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості (а.с.33,44, т.1), підписану крім головного бухгалтера й генеральним директором товариства, з якої вбачається, що ТОВ "Гірник" має передати ТОВ "Пилявське" 10 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 141176,15грн.

Надісланий ТОВ "Пилявське" примірник вказаної відомості було отримано товариством 21.10.2005р. й зареєстровано за вх.№115 (відмітка на відомості).

Частиною 2 ст.604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням  між тими ж сторонами (новація).

Таким чином, враховуючи постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. та від 29.01.2009р., аналізуючи матеріали справи, а саме: претензію від 14.06.2005 року, відомість про передачу основних засобів в рахунок заборгованості, отримання по накладних техніки в рахунок заборгованості, претензію від 05.02.2007 року, судова колегія дійшла висновку, що сторони замінили первісне зобов'язання (грошове зобов'язання за поставлений товар) на нове зобов'язання (поставка 10 одиниць техніки в рахунок заборгованості).

Відповідно до видаткових накладних №299 від 31.10.2005р., №313 від 31.10.2005р., №314 від 31.10.2005р., №315 від 31.10.2005р.та записів в бухгалтерському обліку щодо товарних оборотів в оборотній відомості, книзі придбання (а.с.34-36, 46-49, 56, т.1, а.с.123-126, т.2), ТОВ "Гірник" було передано в рахунок боргу ТОВ "Пилявське" 9 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 111176,15грн., а саме: зварювальний апарат САК та автомобіль УАЗ-3303 на загальну суму 16000 грн.; лущильник ЛД2-10, сівалку СЗ-3,6 та ДКУ-2 на загальну суму 14000 грн.; автомобіль КАМАЗ - 5320 та причіп бортовий ЕСЗАП-83571 на загальну суму 69751,00 грн.; комбайн “Нива” та жатку СК-5 на загальну суму 11425,15грн.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірник" не було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Пилявське" вказаний у відомості передачі основних засобів з ТОВ "Гірник" на ТОВ "Пилявське" в рахунок кредиторської заборгованості екскаватор ЕО-2621, 1990 року випуску, вартістю 30000,00грн., в зв'язку з чим непогашеною залишилась заборгованість відповідача в сумі 30000,00грн.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо поставки 10 одиниць техніки в рахунок заборгованості належним чином не виконав.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, згідно ч.3 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.02.2007р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пилявське" було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірник" претензію (а.с.37, т.1, а.с.165, т.2), в якій позивач зазначав, що зобов'язання щодо передачі 10 одиниць сільськогосподарської техніки в рахунок погашення кредиторської заборгованості відповідачем виконано частково внаслідок не передання екскаватору ЕО-2621, 1990 року випуску, вартістю 30000,00грн., а тому ТОВ "Пилявське" просило ТОВ "Гірник" на протязі лютого 2007р. передати вказаний екскаватор, оскільки в іншому випадку ТОВ "Пилявське" звернеться до суду для примусового стягнення боргу - 30000,00грн.

Листом №01-4/39 від 05.03.2007р. ТОВ "Гірник" повідомило ТОВ "Пилявське" про те, що оскільки ним востаннє отримувались від ТОВ "Пилявське" матеріальні цінності в 2003р., то заборгованість в сумі 29120,00 грн., що рахувалась по товариству, у відповідності до Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" була віднесена на валові доходи товариства в зв'язку з закінченням терміну позовної давності (т.1, а.с.38).

11.05.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пилявське" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" про стягнення на його користь з останнього 30000,00 грн. боргу (а.с.2-3, т.1).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зіслався, зокрема, на те, що відповідач, не передавши в рахунок розрахунків екскаватор, таким чином остаточно не погасив свій борг в сумі 30000,00грн., який склався, оскільки неоплаченими залишились кінцеві у стосунках між товариствами накладні, по яким було відпущено товарно-матеріальні цінності: №1261 від 16.12.2002р. (2710 кг цукру на суму 6233,00грн.), №1262 від 16.12.2002р. (1290 кг цукру на суму 3108,90грн.), №222 від 19.12.2002р. (5174 кг пшениці на суму 3363,10грн.), №1316 від 20.12.2002р. (аміачна сіль 100 л і карате 5 л на суму 3236,70грн.), №1305 від 26.12.2002р. (20 кг м'яса свинини і 8 кг сала на суму 240,00грн.),  №642 від 08.04.2003р. (29439 кг пшениці З класу на суму 12364,38грн.), №334 від 16.05.2003р. (2 голови поросят 41 кг на суму 246,00грн.),  №42 від 26.05.2003р. (234 кг різних круп на суму 321,90грн.), №369 від 29.05.2003р. (1шт. метрощиток на суму 14,40грн.), №479 від 04.07.2003р. (28 кг м'яса свинини і 5 кг сала на суму 292,00грн.), №508 від 19.07.2003р. (25 кг м'яса яловичини на суму 225,00грн.), №515 від 23.07.2003р. (5 кг. м'яса яловичини на суму 45,00грн.), №516 від 25.07.2003р. (50 кг цукру на суму 127,50грн.), №517 від 25.07.2003р. (5 кг м'яса яловичини на суму 108,00грн.), №520 від 25.07.2003р. 1881 кг муки на суму 2869,80грн), а.с.15-29, т.1, а.с.81-95, т.2.

В ході первісного розгляду справи в суді першої інстанції позивач подав письмове пояснення (а.с.54-55, т.1), в якому навів обґрунтований детальний розрахунок позовних вимог, зазначивши, зокрема, всі останні в стосунках накладні й лімітно-заборні картки з довіреностями за період з липня 2002р. по липень 2003р. (а.с.58-114, т.1), по яким було здійснено передачу товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Пилявське" до ТОВ "Гірник" (на загальну суму 141999,94 грн.) й які виявилися неоплаченими (непогашеними) в сумі 141176,15 грн. (оскільки одна з накладних - №24 від 20.07.2002р. є частково погашеною в сумі 823,79 грн.), що знайшло відображення в акті звірки від 20.10.2005р. й відомості передачі техніки в рахунок кредиторської заборгованості від 21.10.2005р., а оскільки техніку було передано не в повному обсязі, то неоплаченими залишилися передані товари за самими останніми у господарських відносинах накладними, які зазначені в позові (за період грудень 2002р. - липень 2003р.).

При цьому, як вказує позивач, за цими накладними товарно-матеріальних цінностей передано всього на загальну суму 32793,68 грн., тобто слід вважати, що одна з накладних - №1261 від 16.12.2002р. була погашена на суму 2793,68 грн. (при передачі техніки на суму 111176,15 грн.), а тому борг залишився 30000,00 грн.

Заявою №107 від 17.09.2007р. (т.2, а.с.1-2), посилаючись на надання відповідачем транспортних послуг на суму 880,00 грн. (ТТН за жовтень-листопад 2005р., а.с.51-53, т.1), позивач просив стягнути з ТОВ "Гірник" заборгованість в сумі 29120,00 грн.

13.07.2009р. ТОВ "Пилявське" звернулося до господарського суду із заявою №14 про стягнення з ТОВ "Гірняк" на його користь 29120,00грн. боргу, 291,20грн. державного мита та 114,53грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а також витрати з державного мита, сплачені при поданні касаційної скарги в розмірі 134,60грн. (а.с.84, т.3).

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що відповідач десяту одиницю техніки - екскаватор ЕО-2621, випуску 1990 року вартістю 30000,00грн. з жовтня місяця 2005 року та по час надання даної заяви йому не передав. Враховуючи ту обставину, що кредитор утратив інтерес до екскаватора, позивач просить суд стягнути з боржника на користь кредитора його вартість, за мінусом 880,00грн. на транспортні витрати боржника при перевезенні автотехніки, борг у сумі 29120,00грн. Кредитор відмовляється від екскаватора по причині його фізичного та морального зносу, за неповні чотири роки.  

14.07.2009р. відповідач подав до господарського суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що ТОВ "Пилявське" пред'явило позовні вимоги до ТОВ "Гірник" про стягнення грошових коштів, проте, між сторонами відбулась заміна зобов'язань - предметом спірних відносин став екскаватор ЕО - 2621 (а.с.87, т.3).

Слід зазначити, що 03.07.2005р. позивач  збільшив свої вимоги на 12841,92грн. інфляційних та 3315,62грн. 3 % річних, від стягнення яких позивач відмовився 14.07.2009р. (а.с.88, т.3).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Господарський суд Вінницької області (як вбачається з тексту рішення) прийняв як заяву №14 від 13.07.2009р. про уточнення позовних вимог, так і заяву про відмову від позову в частині стягнення 12841,92грн. інфляційних та 3315,62грн. 3 % річних.

В силу ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 4 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування  збитків.

Згідно із ч.1 ст. 224 ГПК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законі інтереси якого порушені.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів виконання обов'язків, передбачених угодою щодо поставки 10 одиниць техніки в рахунок заборгованості, відповідач не надав, як не надав належних доказів, які б підтверджували вжиття ним заходів для виконання своїх обов'язків стосовно передачі останньої десятої одиниці техніки.

Виходячи з наведеного, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, відповідно до ст. 612 ЦК України .

Прострочення боржника як вид цивільного правопорушення тягне за собою міру цивільно-правової відповідальності. Умовами останньої є: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність всіх чотирьох умов.

Частина 8 пункту 2 статті 16 ЦК України визначає відшкодування збитків як один з способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно п. 2 ст. 22 ЦК України збитками, з одного боку, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), з іншого боку - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Як убачається із матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про передачу вказаної вище одиниці техніки, але ці вимоги останнім були відхилені з посиланням на неможливість виконання свого зобов'язання.

Колегія суддів вважає, що понесені позивачем втрати майнового характеру є невідворотнім результатом порушення відповідачем зобов'язання, тобто має місце наявність прямого причинного зв'язку між невиконанням відповідачем своїх зобов'язань та збитками.

За таких умов, єдиним ефективним захистом прав ТОВ "Пилявське" є стягнення збитків (в даному випадку це реальні збитки), завданих відмовою ТОВ "Гірник" передати десяту одиницю техніки.

Частина 3 ст. 612 ЦК України дає кредитору право відмовитися від прийняття виконання зобов'язання. Це право виникає внаслідок двох юридичних фактів: прострочення боржником виконання зобов'язання та втрата кредитором інтересу до його виконання. В даному випадку ці факти мають місце.

Позивач скористався вказаним правом і надав до господарського суду заяву №14 від 13.07.2009р. про відмову від екскаватора ЕО-2621, випуску 1990р. з посиланням на те, що кредитор утратив інтерес до екскаватора, та просив суд стягнути з боржника його вартість.  

При цьому, у вказаній заяві позивача не зазначено, що останній просить стягнути з відповідача саме суму збитків.

Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку відмови від прийняття виконання зобов'язання та пред'явлення кредитором вимоги до боржника.

Проте, подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог №14 від 13.07.2009р. слід розцінювати як належно оформлену вимогу до Товариства щодо стягнення суми збитків у відповідності із ч.3 ст.612 ЦК України.

Такий висновок апеляційного господарського суду обґрунтовується, крім вищенаведеного, також загальними засадами цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм; спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому, справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

У даному випадку, є всі підстави для захисту порушеного права ТОВ "Пилявське" шляхом відшкодування відповідачем суми збитків, завданих внаслідок прострочення ним виконання зобов'язання, яке витратило інтерес для позивача. Заперечення відповідача, на думку судової колегії, суперечать зазначеним вимогам справедливості, добросовісності та розумності та є неправомірними.   

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення збитків у сумі вартості непереданої одиниці техніки, колегія суддів вважає обґрунтованими і правомірними.

Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та на нормах чинного законодавства, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового акту. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Водночас, прийнявши по суті законне та правильне рішення, суд першої інстанції допустив порушення ст.84 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення мотивувальної та резолютивної частини рішення.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вимоги постанови Вищого господарського суду України у даній справі від 29.01.2009р., колегія суддів вважає за необхідне виправити процесуальні порушення суду першої інстанції щодо оформлення резолютивної частини рішення від 14.07.2009р.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні  апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник", смт.Тиврів Тиврівського району Вінницької області відмовити.

2. Резолютивну частину рішення викласти в  такій  редакції:

" 1. Позов задоволити.

 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" (смт.Тиврів  Вінницької області, вул.Забужжя, 7, р/р 260063012540 в ЦВ Промінвестбанк МФО 302571 код 01203998) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Пилявське" (с.Пилява Тиврівського району Вінницької області, р/р 260093983 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 302247 код 0373474) 29120,00грн. збитків, 291,02грн. витрат на державне мито, 118,00грн. витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".  

3. Справу №8/232-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

віддрук. 4 прим:

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд