Рішення

від 10.10.2008 по справі 41/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  41/209

10.10.08

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла"

до                       Товариства з обмеженою відповідальністю "Честа"

про                        стягнення 26 735,02 грн.

                                                                                                     Суддя Спичак О.М.

Представники:

від позивача:         Здзеба С.І. –представник за довіреністю б/н від 22.07.2008 року;    

від відповідача:    не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Честа»про стягнення 26735,02 грн. заборгованості  за Договором поставки № 03/01/08 від 03.01.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2008 року порушено провадження у справі № 41/209, розгляд справи було призначено на 16.09.2008 року.

16.09.2008 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 16.09.2008 року розгляд справи відкладено на 10.10.2008 року.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.2008 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2008 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.10.2008 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

03 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Честа" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" (Постачальник) був укладений Договір № 03/01/08 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони погодили визначати істотні умови договору щодо найменування, кількості та вартості товару наступним чином: на підставі наданого відповідачем замовлення, Позивач формує рахунок-фактуру та специфікацію, у разі згоди із вказаними документами Відповідач отримує товар на підставі видаткових накладних. Оскільки підписи та печатки сторін в рамках одного документу зазначаються лише в видаткових накладних, саме цей документ необхідно вважати таким, що підтверджує досягнення сторонами згоди з істотних умов договору щодо найменування товару, його кількості та вартості.

Відповідно до п. 4.3. договору Відповідач зобов'язався сплатити за отриманий товар протягом 30 календарних днів після отримання ним товару.

Протягом січня-лютого 2008 року Позивач передав Відповідачу лакофарбових виробів на загальну суму 22 239,90 грн., що підтверджується даними відповідних видаткових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" доказів вбачається, що  Позивач виконав умови договору в частині передачі у власність обумовленого товару - лакофарбових виробів, а Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо розрахунків не виконав. Таким   чином,   сума   основного  боргу   Відповідача  за   передані   за  договором   поставлені лакофарбові вироби складає 22 239,90 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо поставки товару (п. 4.3 Договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  дане зобов'язання не виконав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 22 239,90 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 2 143,90 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 278,39 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню інфляційні витрати за увесь час прострочення платежу в розмірі 2 143,90 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем невірно визначений розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача, зокрема, позивач неправомірно визначив періоди прострочення заборгованості, які потрібно рахувати з 09.02.2008 року по 14.02.2008 року, з 15.02.2008 року по 22.02.2008 року, з 23.02.2008 року по 28.02.2008 року, за 29.02.2008 року, з 01.03.2008 року по 07.03.2008 року та з 08.03.2008 року по 28.07.2008 року.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Честа" підлягає стягненню 3 % річних в сумі 278,37 грн.,  розмір яких визначений за вказаними вище періодами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 072,83 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначений розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача за час прострочення останнім виконання грошового зобов'язання, зокрема, позивач неправомірно визначив періоди прострочення заборгованості, які потрібно рахувати з 09.02.2008 року по 14.02.2008 року, з 15.02.2008 року по 22.02.2008 року, з 23.02.2008 року по 28.02.2008 року, за 29.02.2008 року, з 01.03.2008 року по 07.03.2008 року та з 08.03.2008 року по 28.07.2008 року.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Честа" підлягає стягненню пеня в сумі  2 069,61грн.,  розмір якої визначений за вказаними вище періодами.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог статті 49 ГПК України,  підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Честа" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 32827782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, корпус 6, код ЄДРПОУ 24726322) 22 239 (двадцять дві тисячі двісті тридцять дев'ять)  грн. 90 коп. –суму боргу, 2 143 (дві тисячі сто сорок три) грн. 90 коп. –інфляційних витрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 37 коп. –3% річних, 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) грн. 61 коп. –пені, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 32  коп. - державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн.  99 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.  Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                  О.М. Спичак

Дата підписання рішення: 11.11.2008 р.