Постанова

від 24.04.2012 по справі 10/357

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 10/357

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М.- головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київ (далі -ТОВ "Технік Енерджі"),

на рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2011 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012

зі справи № 10/357

за позовом компанії "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л" (Maschio-Gaspardo Romania S.R.L.), Румунія,

до ТОВ "Технік Енерджі"

про стягнення коштів.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

компанії "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л"- Шенк О.Ю.,

ТОВ "Технік Енерджі" - Бонтлаба В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Технік Енерджі" 105 925, 77 євро.

Позовні вимоги мотивовано тим, що заявлена до стягнення сума складається з штрафних санкцій (пені), що підлягають стягненню за прострочення ТОВ "Технік Енерджі" зобов'язання за укладеним сторонами контрактом від 10.01.2008 № 01/2008.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.11.2011 (суддя Котков О.В.) позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду від 20.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Новіков М.М. -головуючий, судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог у сумі 61, 56 євро; у позові в цій частині відмовлено; у решті рішення залишено без змін.

У прийнятті оскаржуваних судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009 у справі № 39/244 за позовом компанії "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л" до ТОВ "Технік Енерджі" про стягнення боргу в сумі 120 370, 19 грн. (далі - господарська справа № 39/244), яке набрало законної сили, встановлено преюдиціальні факти щодо наявності у ТОВ "Технік Енерджі" обов'язку сплатити компанії "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л" 120 370, 19 євро за поставлений на виконання контракту від 10.01.2008 № 01/2008 (далі -Контракт) товар та дати виникнення заборгованості. Апеляційним господарським судом зазначено, що зменшення розміру пені пов'язане з частковим погашенням відповідачем суми основного боргу.

ТОВ "Технік Енерджі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судам норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу представник компанії "Маскіо-Гаспардо Романія С.Р.Л" просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення з огляду на законність прийнятих рішень.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, що передбачена Контрактом, тому у прийнятті оскаржуваних рішень попереднім судовим інстанціям, які дійшли висновку про застосування у даному спорі законодавства Італії, слід було визначити правову природу цих санкцій. Зокрема, встановленню підлягає питання про те, чим є передбачена сторонами у Контракті відповідальність, а саме -пенею (тобто певним видом неустойки, як це передбачено законодавством України, у тому числі статтею 549 Цивільного кодексу України) чи процентами (річними) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (стягнення яких у законодавстві України передбачено пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Вказані обставини слід встановлювати з урахуванням того, що: Контракт складено двома мовами (російською та англійською) і у випадку розбіжності цих текстів перевага надається англомовному варіанту; в розгляді господарської справи № 39/244 було встановлено невідповідність тексту одного з пунктів контракту в англомовній редакції цьому ж пункту в російській редакції (внаслідок чого було визнано недійсним пункт про арбітражну угоду), а тому господарським судам слід було встановити, яку саме природу має санкція, передбачена пунктом 5.4 Контракту, дослідивши обидві редакції Контракту.

У той же час, застосувавши законодавство Італії, судові інстанції зазначили лише відповідні норми про право кредитора на сплату відсотків за прострочений платіж на підставі Законодавчого Декрету Італії від 2002 року №231 (далі -Декрет). Проте в матеріалах справи відсутні норми права Італії, на які посилається суд у своїх рішеннях.

Разом з тим, судові інстанції не послались як на доказ на висновок міланського офісу адвокатського бюро "Бейкер і Макензі" щодо застосування відсотків на платежі, які здійснюються за комерційними трансакціями, хоча згаданий висновок містить не лише відповідне обґрунтування, а й відсоткові ставки за прострочений платіж, що може свідчити про застосування Декрету саме у випадку зобов'язання винною стороною сплатити на користь кредитора певних відсотків у випадку прострочення платежів (що у законодавстві України передбачено пунктом 2 статті 625 ЦК України).

Відповідно ж до статті 6 Закону України "Про міжнародне приватне право" застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Крім того, відповідно до пункту 2 статті 8 згаданого Закону з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.

Таким чином, через невизначення судовими інстанціями правової природи санкцій, передбачених Контрактом, та невстановлення усіх норм, що регулюють спірні відносини, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування у спорі зі справи норм матеріального права та про обґрунтованість оскаржуваних судових актів, оскільки їх прийнято з порушенням вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Крім того, у новому розгляді справи, встановлюючи відповідні обставини та застосовуючи норми матеріального права Італії, судові інстанції не позбавлені права застосовувати процесуальні норми ГПК України, зокрема, статті 83 щодо права суду зменшити у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу).

Відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 зі справи № 10/357 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко