Постанова

від 18.04.2012 по справі 5002-19/5037-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5002-19/5037-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б. М., суддів: Коваленка В. М., Короткевича О.Є розглянувши матеріали касаційних скаргАрбітражного керуючого Бикової С. В. та Сімоненка С. А. на постанову Севастопольского апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі№ 5002-19/5037-2010 за заявоюДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі доЗАТ "Продмаш", м. Сімферополь пробанкрутство

в судовому засіданні взяв участь представник:

Від боржника: ОСОБА_6 дов. від 20.03.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 07.10.2010 року порушено провадження у справі № 5002-19/5037-2010 про банкрутство ЗАТ "Продмаш", м. Сімферополь (далі -Боржник) за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі (далі -Кредитор, ДПІ) в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Автономної республіки Крим від 01.11.2010 введено процедуру розпорядження майном Боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бикову С. В.

01.02.2011 року за результатами попереднього судового засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ЗАТ "Продмаш", м. Сімферополь.

Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 31.10.2011 року (суддя Мокрушин В. І.) припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Сімоненка С. О., припинено повноваження розпорядника майна боржника Бикової С. В.

Не погодившись з цією ухвалою, ЗАТ "Продмаш", м. Сімферополь звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду від 31.10.2011 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року (головуючий суддя -Сікорська Н. І., ссудді: Заплава Л. М., Євдокімов І. В.) апеляційну скаргу ЗАТ "Продмаш", м. Сімферополь задоволено, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано, а провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Продмаш" припинено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Арбітражні керуючі Бикова С. В. та Сімоненка С. А. звернулись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, норм ст.ст. 1, 6 Закону про банкрутство.

Заслухавши пояснення представника Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що заборгованість боржника перед ДПІ становить 678576,16 грн., з яких 284 832,29 грн. -основний борг, 243 186,10 грн. - штрафні санкції, 150 557,77 грн. -пеня, яка не погашена Боржником.

На цій підставі суд першої інстанції дійшов висновку про визнання цих вимог до Боржника, введення процедури розпорядження майном, а згодом постановою суду визнано боржника банкрутом.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками, оскільки судом першої інстанцій неправомірно встановлена наявність підстав для порушення та умов для продовження провадження у справі про банкрутство Заводу.

Відповідно ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника.

Згідно ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

Відповідно до вимог ч. 3 ст.6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

Встановлені висновки в підготовчому засіданні стосуються не лише стадії порушення справи про банкрутство, а має безпосереднє правове значення в інших судових процедурах банкрутства.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановлено, що заборгованість боржника перед ДПІ становить 678576,16 грн., з яких 284 832,29 грн. -основний борг, 243 186,10 грн. - штрафні санкції, 150 557,77 грн. -пеня, яка не погашена Боржником.

Між тим, судом першої інстанції, в порушення цієї норми, не враховано, що до заявленої суми заборгованості боржника ініціюючим кредитором у своєму розрахунку сум заявлено також суми фінансових санкцій та пені.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство до грошового зобов'язання, що складають безспірні вимоги згідно заяви про порушення справи про банкрутство не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

За змістом ч.3 ст.6 та ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство (даної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 22.09.2009 року у справі №50/74).

Порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою. Відлік тримісячного терміну, по закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається з дати відкриття виконавчого провадження.

Однак при постановлені рішень суду першої інстанції не було взято до уваги зазначених вище положень чинного законодавства та належним чином не з'ясовано підстав порушення справи про банкрутство, безспірності вимог кредитора та продовження процедури банкрутства, оскільки кредитором не було надано та в матеріалах справи відсутні відповідні документи, які підтверджують безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника.

Тому твердження суду апеляційної інстанції про помилковість прийнятя заяви про порушення справи про банкрутство ЗАТ "Продмаш" і здійснення подальшого провадження являється правомірним, оскільки судом першої інстанції не повно з'ясував усі обставини справи та не встановлено ознаки платоспроможності боржника.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Продмаш".

За таких обставин постанову Севастопольського апеляційного господарського суду можна визнати такою, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Бикової С. В. та Сімоненка С. А. у справі № 5002-19/5037-2010 залишити без задоволення.

Постанову Севастопольского апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року у справі № 5002-19/5037-2010 залишити без змін.

Головуючий Поляков Б. М. СуддіКоваленко В. М. Короткевич О. Є.