Постанова

від 24.04.2012 по справі 38/5005/15494/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 38/5005/15494/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі№38/5005/15494/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Ікар-Україна" доВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" простягнення 3005,75грн. інфляційних та 14 257 грн. річних за невиконання зобов'язання за договором поставки

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Ікар-Україна" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 14 257 грн. інфляційних збитків за період з 01.09.10р. по 10.07.11р. та 3 005, 75 грн. 3% річних за період з 08.10.10р. по 10.07.11р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012р., позов задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Ікар-Україна" 14 257 грн. інфляційних збитків, 3 005, 75 грн. 3 % річних, 172, 63 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 р. скасувати , прийняти нове рішення , яким у позові відмовити.

В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.1, п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.625 ЦК України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.09р. у справі №14/85-09 встановлено, що на підставі укладеного договору поставки №1493д від 22.07.2008р., позивачем на адресу відповідача був поставлений товар на загальну суму 132 499, 99 грн. згідно накладної №94 від 25.11.08р. Вказаним рішенням з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Ікар-Україна" стягнута сума основного боргу у розмірі 132 499, 99 грн. за договором №1493д від 22.07.08р.

Також, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.11р. у справі №27/244-10 з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Ікар-Україна" стягнуто 3% річних за період з 03.12.08р. по 07.10.10р. у розмірі 7 339, 27 грн. та інфляційних за період з грудня 2008р. по серпень 2010р. у розмірі 26 036, 25 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2011 у справі №34/5005/8758/2011 порушено провадження про визнання ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача інфляційних сум і 3% річних у зв'язку з не погашенням останнім суми основного боргу за договором поставки №1493д від 22.07.2008р., стягнутого вказаним судовим рішенням у справі №14/85-09.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт виконання позивачем свого зобов'язання щодо поставки продукції на загальну суму 132 499, 99 грн., а також наявність заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму через порушення своїх зобов'язань щодо оплати отриманої у власність продукції, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України, виходячи з наступного.

Згідно абзацу четвертого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, пеня та штраф.

Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору та на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми названого Кодексу позивач звернувся до відповідача у даній справі.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (постанова ВСУ від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155). У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Крім того, частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, а тому думка заявника касаційної скарги стосовно того, що зазначені складові грошового зобов'язання є санкціями у розумінні вищевказаних положень ст. 12 Закону помилкова.

Відтак, твердження заявника щодо порушення судами ст. 625 ЦК України та ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутомВ» , є хибними.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі №38/5005/15494/2011 -без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова