Рішення

від 11.04.2012 по справі 37/179пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.04.12 р. Справа № 37/179пн

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога", м. Донецьк, ідентифікаційний код 32019667

до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_2

про: витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень №4, 5, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_5 (за довіреністю б/н від 05.01.2012р.);

від Відповідача - не з'явився;

від Третьої особи - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 01.08.2011р. на 15.08.2011р. та подальшим зупиненням. Згідно ст. 79 ГПК України провадження у справі поновлено 27.03.2012р. із призначенням до розгляду на 11.04.2012р

У судовому засіданні 11.04.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою „Перемога", м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (далі -Відповідач) про витребування майна з чужого володіння нежитлових приміщень №№4, 5, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на приналежність спірного майна на праві власності, припинення орендних правовідносин відносно спірного майна з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, з яким Відповідач уклав договори суборенди цього ж майна, ухилення від повернення майна Відповідача та продовження фактичного користування ним попри відсутність для цього будь-яких правових підстав та вимоги власника про звільнення майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи, договір оренди від 01.04.2010р. з актом приймання-передачі, договір оренди №28 від 01.04.2011р. з актом приймання-передачі, рішення Господарського суду Донецької області по справі №39/361 від 20.01.2010р., зава від 01.05.2011р. про припинення орендних відносин щодо спірних приміщень, додаткову угоду від 01.05.2011р. до договору оренди №28 від 01.04.2011р., докази надсилання та отримання вимоги про звільнення спірного майна, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 387, 774, 1212 Цивільного кодексу України.

В перебігу розгляду справи Позивачем надані додаткові документи на обґрунтування своєї позиції і виконання вимог суду (а.с.а.с.47-66, 75-81, 89-102, 104-106, 108-115), у тому числі:

- пояснення від 15.08.2011р. відносно пов'язаних судових справ та доказів фактичного перебування Відповідача у спірних приміщеннях;

- пояснення, надані 11.04.2012р., відносно відсутності правових підстав для займання Відповідачем спірних приміщень;

- заяву від 11.04.2012р., якою наголошено, що заявлені позовні вимоги слід розуміти як звільнення спірних приміщень.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції по суті заявлених вимог до відома суду не довів, звернувшись 11.04.2012р. до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.103), хоча повідомлявся про судові засідання належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 66), достовірність яких (відомостей) презюмується за змістом положень ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Таке повідомлення вважається належним згідно правової позиції, викладеної в абз.1 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.08.2011р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено участі у справ у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4

Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористалась, надавши 15.08.2011р. клопотання про неможливість присутності у судовому засіданні 15.08.2011р., хоча про належну обізнаність про судовий розгляд вказує повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали суду (а.с.88).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомлених Відповідача і Третьої особи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 27, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Наразі, встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторін здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що 11.04.2012р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи у поточному складі суду, з огляду на що суд відмовляє у задоволені клопотання Відповідача про подальше відкладання розгляду справи, тим більше, що жодних доказів неможливості забезпечення своєї явки або залучення в порядку ст.28 Господарського процесуального кодексу України суду не представлено.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2010р. між Позивачем (Орендодавець) та Третьою особою (Орендар) був укладений договір оренди (а.с.а.с. 24-27), згідно п.п. 1.1 - 1.3, 4.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове володіння нежитлові приміщення № 1, 2, 3, 4, 5, 6, загальною площею 75,3 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, строком дії на 9 місяців.

Приналежність орендованого майна Позивачеві на праві приватної власності підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 20.01.2010р. у справі №39/361 (а.с.а.с.20-22) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2010р. (а.с.23).

Пункт 2.1. договору метою оренди визначає розміщення магазинів з продажу непродовольчих товарів з правом Орендаря передачі орендованих приміщень в суборенду, що за змістом п. 7.2. договору вимагає надання згоди Орендодавця.

01.04.2010р. відповідно до умов розділу 3 договору об'єкт оренди, у тому числі - і спірні за цим позовом приміщення, були передані Третій особі за актом приймання-передачі (а.с.28).

01.04.2011р. між тими ж сторонами був укладений договір нежитлового приміщення №28 (а.с.а.с. 29-31), згідно п.п.1.1, 6.1 якого, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, які належать Орендарю на праві власності на підставі рішення міської ради м. Донецька №511/2 від 30.10.2002р., загальною площею 62,7 кв.м., які розташовані за адресою; АДРЕСА_1, строком дії до 30.06.2011р.

Відповідно до умов п. 2.1.8. після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання Орендар зобов'язаний здати приміщення за актом приймання-передачі у належному стані, з урахуванням нормального зносу.

01.04.2011р. об'єкт оренди був переданий Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.32).

У зв'язку із надходженням від Орендаря заяви від 01.05.2011р. (а.с. 33), того ж числа між сторонами було підписано додаткову угоду (а.с.34), якою було внесені зміни до п.1.1. договору, відповідно до яких було припинено оренду спірних у даній справі нежитлових приміщень №4 та №5.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.02.2011р. у справі №40/311пд (а.с.а.с.52-59) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк про зобов'язання звільнити приміщення задоволені частково - виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 із нежитлового приміщення №5, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили повернути вказане приміщення у стані, в якому воно було отримано, а також - стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 3500грн.

Постановою від 19.05.2011р. Донецького апеляційного господарського суду (а.с.а.с.113-115) рішення було скасовано частково - у задоволених першою інстанцією позовних вимогах відмовлено в повному обсягу.

Як вбачається із змісту означених судових актів, під час розгляду справи було встановлено, що відносно спірного приміщення №5:

- між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір суборенди №6 від 15.06.2010р., за яким майно за актом приймання-передачі в суборенду попри положення п. 3.5. договору не передавалося;

- між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (цедент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги від 01.11.2006р. з актом приймання-передачі до нього, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» у зобов'язанні про надання права безстрокової оренди та права викупу по собівартості нежитлового приміщення №5 торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані договір суборенди від 15.06.2010р., відступлення права вимоги від 01.11.2006р. та основний договір між ТОВ «Перемога» і ФОП ОСОБА_7, за яким нібито відбувалося відступлення права вимоги, до матеріалів розглядуваної справи №37/179пн не надані, а у судовому засіданні 11.04.2012р. представник Позивача на запитання суду заперечив факт існування договору про безстрокову оренду спірного майна з ФОП ОСОБА_7

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. у справі №40/66пд (а.с.а.с.60-61) відмовлено у задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання повернути та звільнити нежитлове приміщення №4, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у стані в якому воно було отримано та у стягненні заборгованості за суборендними платежами в сумі 13000грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2011р. (а.с.а.с.108-112) рішення було скасовано частково, а саме - задоволені вимоги щодо стягнення заборгованості в частині 9000грн.

Як вбачається із змісту означених судових актів, під час розгляду справи було вставлено, що відносно спірного приміщення №4:

- між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Суборендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) був укладений договір суборенди №7 від 15.06.2010р., щодо розірвання якого 23.06.2010р. Суборендареві була направлена вимоги Орендаря із зазначенням про відсутність намірів продовжувати договір;

- між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (цедент) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (цесіонарій) був укладений договір відступлення права вимоги від 02.07.2008р., за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Перемога» у зобов'язанні про надання права безстрокової оренди та права викупу по собівартості нежитлового приміщення №4 торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані договір суборенди від 15.06.2010р., відступлення права вимоги від 02.07.20068. та основний договір між ТОВ «Перемога» і ФОП ОСОБА_8, за яким нібито відбувалося відступлення права вимоги, до матеріалів розглядуваної справи №37/179пн не надані, а у судовому засіданні 111.04.2012р. представник Позивача на запитання суду заперечив факт існування договору про безстрокову оренду спірного майна з ФОП ОСОБА_8

Постановою Куйбишевського РВ ДИУ ГУМВД України в Донецькій області від 02.06.2011р. (а.с.а.с.50, 51) відмовлено у порушені кримінальної справи за заявою директора ТОВ «Перемога» відносно неправомірних дій фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Із змісту цієї постанови вбачається, що Відповідач займає спірні приміщення керуючись лише ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі №37/254пд, не маючи при цьому, правовідносин із Позивачем або Третьої особою відносно спірних приміщень.

23.06.2011р. Позивач звернувся (а.с.а.с.35, 36) з вимогою від 10.06.2011р. (а.с.106) до Відповідача про звільнення приміщень №№4, 5, які розташовані за адресою; АДРЕСА_1. Означена вимога була отримана Відповідачем 24.06.2011р. (а.с.37).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. по справі №37/254пд (а.с.а.с.97-102), яке набрало законної сили 11.01.2012р. (а.с.а.с.77-81), було відмовлено у задоволення позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога", м. Донецьк та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київ про визнання права на користування на строк до 15.06.2011р. нежитловими приміщеннями №2, 4, 5 торгівельного павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договорів суборенди від 15.06.2010р. та про усунення перешкод у користуванні цими нежитловими приміщеннями. Цим же рішенням в прядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України були скасовані заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.01.2011р. у справі №37/254пд.

Виходячи із змісту означеного рішення, судом між цими ж сторонами, що і розглядувана справа №37/179пн, були встановлені, зокрема, такі обставини:

- підставу для наявності права користуванні і володіння, зокрема - спірними приміщеннями №№4, 5, ФОП ОСОБА_3 пов'язувала виключно із суборендними правовідносинами з ФРП ОСОБА_4 на підставі договорів від 15.06.2010р.

- відсутність доказів існування права у ФОП ОСОБА_4 на передачу, у тому числі спірних приміщень №№4, 5, в суборенду ФОП ОСОБА_3 на момент укладання договорів суборенди від 15.06.2010р.;

- відсутність доказів передачі, у тому числі, спірних приміщень №№4,5 в суборенду ФОП ОСОБА_3 за актами у відповідності до умов договорів суборенди від 15.06.2010р.;

- припинення зобов'язань за договорами суборенди від 15.06.2010р., укладеним між ФОП ОСОБА_4 і ОСОБА_3, у тому числі - і відносно спірних приміщень №4,5, з 26.07.2010р.

Згідно складеного 03.04.2012р. акт представниками Позивача (а.с.96), Відповідач досі займає спірні приміщення.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених позовних вимог, роз'яснюючи поданою заявою від 11.04.2012р. (а.с.104), що під витребуванням майна слід розуміти звільнення спірних приміщень.

Відповідач своєї позиції до відома суду не довів попри належну обізнаність із розглядуваною справою.

Третя особа також не довела до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог і додаткових доказів не представила.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому витребувані майна з чужого незаконного володіння шляхом звільнення спірних приміщень №№4, 5, приналежних Позивачеві, у зв'язку із відсутністю будь-яких правових підстав для їх займання Відповідачем.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним в контексті викладеного Позивачем обґрунтування, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у Позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача, а також - належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

З огляду на обраний Позивачем спосіб захисту свого права, в контексті згадуваних у позові приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, предметом доказування для Позивача та спростування для Відповідача, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі насамперед є факт приналежності спірного майна Позивачеві та безпідставне перебування цього майна у володінні Відповідача.

Виходячи із рішенням Господарського суду Донецької області від 20.01.2010р. у справі №39/361 (а.с.а.с.20-22) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.02.2010р. Позивач є власником спірного майна і належних доказів припинення означеного права згідно ст. 346 Цивільного кодексу України на користь інших осіб суду не представлено.

Таким чином, Позивачем доведений факт наявності захищуваного права власності.

Наразі, порушення захищуваного права у вигляді перебування спірного майна у фактичному володінні і користуванні Відповідача підтверджується як змістом представлених у справі судових актів у справах №40/311пд, №40/66пд, так і постановою Куйбишевського РВ ДИУ ГУМВД України в Донецькій області від 02.06.2011р. і актом представників Позивача від 03.04.2012р. (а.с.96), жодних доказів на спростування яких Відповідачем не неждано.

В свою чергу, відсутність будь-яких належних правових підстав для такого користування спірним майном та його зайняття з боку Відповідача вбачається із встановлених в межах розгляду справи №37/254пд обставин, які, зважаючи на співпадіння за складом учасників із розглядуваною справою, є преюдиціальними фактами для останньої у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Відсутність суборендних правовідносин між Третьої особою і Відповідачем щодо спірного майна, та встановлене судом припинення орендних правовідносин щодо цього майна між Позивачем та Третьою особою за відсутністю доказів укладання прямих договорів на користування цим майном між Позивачем та Відповідачем унеможливлює існування у останнього будь-якої зобов'язальної підстави для зайняття цих приміщень.

Суд наголошує, що згадувані за змістом судових актів №40/311пд, №40/66пд договори про відступлення права вимоги користування спірними приміщеннями, укладеними Відповідачем із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до уваги прийматися не можуть, оскільки:

- склад учасників справ №40/311пд і 40/66пд не співпадає із складом сторін розглядуваної справи, а отже - встановлені під час розгляд цих справи обставини не мають для справи №37/179пн преюдиціального значення у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України - відповідні рішення оцінюються судом лише як письмові докази;

- Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано до суду доказів ані укладання договорів про відступлення права вимоги, ані доказів існування у первісних кредиторів будь-яких прав відносно спірних приміщень, що категорично заперечується представником Позивача

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.

Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права". Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі - юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), що вказує на належність обраного Позивачем судового захисту.

Враховуючи, що задоволення вимог про повернення майна за своїми юридичними наслідками пов'язане із необхідністю вчинення дій з його звільнення від приналежних Відповідачеві речей, про що безпосередньо вказує заява від 11.04.2012р. (а.с.104), суд, керуючись вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та беручи до уваги тривалість безпідставного утримання майна, вважає за необхідне встановити строк для вчинення означених дій тривалістю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога", м. Донецьк (ідентифікаційний код 32019667) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) про витребування з чужого незаконного володіння нежитлових приміщень №4, 5, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення в повному обсязі.

3. Витребувати з чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога", м. Донецьк (ідентифікаційний код 32019667) нежитлові приміщень №4, 5, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення протягом 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Перемога", м. Донецьк (ідентифікаційний код 32019667) витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.04.2012р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 17.04.2012р.

Суддя Попков Д.О.