Постанова

від 19.04.2012 по справі 5023/9489/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Справа № 5023/9489/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Слободін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Шевель,

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 -дов. № 200 від 02.03.2012р.

третьої особи на стороні позивача -не з'явився

відповідача -ОСОБА_2 -дов. б/н від 24.01.2012р.

третьої особи на стороні відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1191Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.03.12 р. у справі № 5023/9489/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування", м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ "Українські радіосистеми", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віза Консалт Груп", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Харків-Інтерм", м. Харків

про стягнення 90394,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Віза Консалт Груп" на користь ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 90394,94 грн. Стягнуто з ТОВ "Віза Консалт Груп" на користь ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" 903,95 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ "Віза Консалт Груп", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ЗАТ "Українські радіосистеми", здійснюючи безоплатне користування приміщеннями за договором найму № 05-08 від 01.11.2008р. у серпні та вересні 2009 року, фактично отримало відшкодування у розмірі 97727,42 грн. понесеної нею в результаті пожежі шкоди. Відповідач зазначив, що оскільки розмір отриманої третьою особою на стороні позивача компенсації вище ніж сума страхової виплати, здійсненої позивачем, то на підставі п. 10 розд. 11 договору страхування № 016.0006620.222 від 27.04.2009р. право позивача на вимогу у порядку регресу до будь-якої особи відсутнє. На думку апелянта, страховий випадок, вказаний у страховому акті № 0018.211.09.01.01 від 29.10.2009р., не відповідає переліку страхових випадків, встановлених договором страхування.

Позивач, ПАТ "СК "Альфа страхування", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що відсутність необхідних засобів виявлення спалахів пожежі та автоматичного гасіння, відсутність визначеної внутрішньої системи (порядку) проведення вибухонебезпечних робіт, а також, відсутність контролю за проведенням вибухонебезпечних робіт та перевіркою їх результатів, призвели, на думку позивача, до несвоєчасного виявлення пожежі, її розростання і як наслідок знищення та пошкодження, як власного майна так і майна третьої особи - ЗАТ "Українські радіосистеми". Таким чином, винною особою у заподіянні шкоди є саме ТОВ "Віза Консалт Груп".

Треті особи, ЗАТ "Українські радіосистеми" та ПП "Харків-Інтерм", відзивів на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008 р. між ТОВ "Віза Консалт Груп" (наймодавець) та ЗАТ "Українські радіосистеми" (наймач) було укладено договір найму № 05-08, у відповідності до умов якого наймодавець зобов'язався передати наймачеві у тимчасове користування за плату нежитлові приміщення третього та четвертого поверху загальною площею 531, 5 кв. м., що знаходяться у нежитловій будівлі літ "А-4", розташованій у м. Харків, вул. Артема, буд. 31.

Факт передачі в оренду нежитлових приміщень третього та четвертого поверху загальною площею 531, 5 кв. м., що знаходяться у нежитловій будівлі літ "А-4", розташованій у м. Харків, вул. Артема, буд. 31 підтверджується актом приймання-передавання майна у найом за договором найму № 05-08 від 01.11.2008 року. Вказані нежитлові приміщення є діловим офісом ЗАТ "Українські радіосистеми".

Відповідно до п. 3.1 договору найма № 05-08 строк дії договору найму встановлений до 30 вересня 2011 року.

Право ТОВ "Віза Консалт Груп" управляти, в тому числі здавати в найом нежитлову будівлі літ "А-4", загальною площею 3207,5 кв.м., розташовану у м. Харків по вул. Артема, буд. 31, підтверджується договором управління нерухомим майном від 09 серпня 2005 року, укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ "Віза Консалт Груп", який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, з урахуванням договору про внесення змін до договору управління нерухомим майном, укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ "Віза Консалт Груп" 17 жовтня 2008 року.

У відповідності до витягу з Державного реєстру правочинів, на підставі договору про внесення змін до договору управління нерухомим майном установник управління (ОСОБА_5, що діє від імені та в інтересах ОСОБА_7, на підставі її довіреності, посвідченої ОСОБА_8, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 18.08.2004 року за № 1082) передає в управління Управителеві (ТОВ "Віза Консалт Груп") нежитлову будівлю літ. "А-4", загальною площею 3207,5 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Артема, буд. 31, а управитель зобов'язався прийняти це майно та за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління на строк, визначений договором.

Відповідно до п. 1.2 договору про внесення змін до договору управління нерухомим майном, установник управління є власником майна на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.09.2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20565812, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 14.10.2008 року. Договір управління майном, відповідно до п. 3.2, укладено строком до 09.08.2012 року.

27 квітня 2009 року між ЗАТ "Українські радіосистеми" (страхувальник) та ЗАТ "СК "Альфа Страхування" (позивачем) було укладено договір страхування № 016.0006620.222, згідно якого об'єктом страхування стали майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням, використанням майна переліченого у п. 1.1 розділу 2 договору страхування, зокрема, обладнання ІТ, відносно якого страхувальник несе ризик випадкової загибелі, включаючи серверне обладнання, меблі та оргтехніку, що знаходиться в офісах та на складах на всій території України".

у відповідності до п. 4.7.1. договору, до переліку страхових випадків страхування відносяться втрата, пошкодження, загибель або знищення застрахованого майна внаслідок пожежі; а відповідно до змісту п. 4.7.1.8. договору страхування, до страхового випадку належить -втрата, ушкодження, загибель або знищення застрахованого майна, внаслідок дій води із системи пожаротущіння.

Умови здійснення страхової виплати (порядок визначення розміру збитків і виплати страхового відшкодування) встановлені у розділі 11 договору страхування.

Актом про пожежу від 06.08.2009 року встановлено, що на території адміністративної будівлі за адресою м. Харків, вул. Артема, 31, сталася пожежа внаслідок якої було знищено майно ЗАТ "Українські радіосистеми" на суму 170324,94 грн., а також пошкоджено майно на суму 109 555,32 грн., також було зафіксовано наступне: місцем виникнення пожежі стала дерев'яна обрешітка даху над приміщенням котельної; пожежею знищено дерев'яну обрешітку даху над приміщенням котельної площею 400 кв. м., внутрішнє оздоблення офісів та приміщень на четвертому поверсі будівлі на площі 80 кв. м., майно у вигляді офісної оргтехніки (кондиціонер, телефони тощо); пожежею пошкоджено майно на четвертому, третьому поверхах, залито водою майно з четвертого по перший поверхи.

У відповідності до Аварійного сертифікату від 04.11.2009 р. № 1977-1359/1 з додатками, складеного компанією Inter Tech Services Ukraine LTD сума страхового відшкодування щодо повністю знищеного майна склала 90 394,94 грн., яка була виплачена страхувальнику ЗАТ "Українські радіосистеми" страховою компанією "Альфа Страхування", що підтверджується платіжним дорученням № 12338 від 13 листопада 2009 року.

ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до відповідача з регресною вимогою про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в межах фактичних витрат сумі 90394,94 грн.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 27 Закону України „Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" перейшло в межах суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 90394,94 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, управителем майна - нежитлової будівлі літ "А-4", загальною площею 3207,5 кв.м., розташованої у м. Харків по вул. Артема, буд. 31, є ТОВ "Віза Консалт Груп".

Відповідно до п. 5.1 договору, яким встановлені обов'язки управителя, зокрема управителя зобов'язано прийняти майно в управління та управляти ним відповідно до його призначення та умов цього договору, утримувати майно в технічно справному стані, а також в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами, усувати погіршання майна, що сталися під час управління, відшкодовувати шкоду, завдану установнику управління, а також третім особам у зв'язку з управлінням майном.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

За правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України статті 218 ГК України позивач в даній справі повинен довести наступні обставини: наявність обов'язку відповідача здійснити належне утримання майна, переданого в управління, факт порушення цього обов'язку; наявність та розмір збитків; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку тобто прямої залежності витрат, здійснених позивачем від бездіяльності відповідача.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено порядок та умови здійснення права власності.

Під здійсненням права власності слід розуміти умови й порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна.

Виходячи зі змісту ст. 319 ЦК України, зокрема, п. 4 наведеної норми, набуття права власності на певне майно породжує виникнення не тільки прав, а й обов'язків щодо його належного утримання та експлуатації.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності не може створювати небезпеку для третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, пожежа виникла на даху будівлі за адресою м. Харків, вул. Артема, буд. 31. Відповідна площа під дахом будівлі знаходилась у володінні та користуванні ТОВ "Віза Консалт груп" на підставі договору на управління майном.

Компанією Inter Tech Services Ukraine LTD, за дорученням позивача, було проведене обстеження будівлі за наслідками пожежі та складено Аварійний сертифікат від 04.11.2009року № 1977-1359/1, згідно якого було вставлено, що на момент настання страхової події споруда, в якій знаходились приміщення що орендувались, не була облаштована обладнанням системи пожежної сигналізації, оповіщення, а також автоматичного погашення пожежі (водні або порошкові системи), що є порушенням ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку" та п. 2.3. Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 року № 126.

Як вбачається з відповіді №23/071/379 Державної інспекції техногенної безпеки України Головного управління Держтехногенбезпеки у Харківській області, ТОВ "Віза Консалтінг Груп" дозволу на початок робіт щодо будівлі за адресою м. Харків вул. Артема, 31, не отримувало.

Згідно змісту акту про пожежу від 06.08.2009 року причиною пожежі є порушення правил пожежної безпеки при проведенні електрозварювальних робіт, які проводились в цей день.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В результаті пожежі було повністю знищено майно ЗАТ "Українські радіосистеми" на суму 170324,94 грн., а також пошкоджено майно на суму 109 555,32 грн. Відповідно до аварійного сертифікату сума франшизи склала 79930,00 грн.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про страхування" визначено, що франшиза -частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Отже, з урахуванням викладеного та відповідно до умов договору, позивачем правомірно виключило із суми реальних збитків (170324,94) суму франшизи -79930,00 грн. та встановило суму страхового відшкодування у розмірі 90394,94 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що у ПАТ "СК "Альфа Страхування" на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування", ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України виникло право вимоги у відповідача ТОВ "Віза Консалт Груп" витрат на суму 90 394,94 грн., тому, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача в порядку регресу вказану суму в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Посилання апелянта на те, що ним було здійснено відшкодування шкоди в сумі 97727,42 грн. ЗАТ "Українські радіосистеми", є помилковими, так як відповідач не надав суду доказів зарахування зустрічних однорідних вимог та не надав доказів наявності боргу ЗАТ "Українські радіосистеми" щодо нарахованої та несплаченої орендної плати за періоди проведення ремонтних робіт.

Отже, твердження апелянта про безпідставність виплати страхового відшкодування та відсутність в зв'язку з цим обов'язку відповідача відшкодовувати регресні вимоги є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2012 р. у справі № 5023/9489/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя О.В. Шевель

Повний текст постанови підписаний 19.04.2012р.