Рішення

від 06.10.2008 по справі 46/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/139

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2008 р.   Справа 46/139

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія”

доПриватного підприємства “Нафтасервісгруп”  

простягнення 24 328,80 грн.

                                                                                                               Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивачаСомова І.В.—представник за довіреністю від 11.01.2008 р.

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 06.10.2008 р., за згодою присутнього представника судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія” було заявлено до господарського суду позов № 1/18.08-ПЗ від 18.08.2008 р. про стягнення з Приватного підприємства “Нафтасервісгруп” 17 951,70 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання (5 717,56 грн. збитків від інфляції та 659,54 грн. 3 % річних з простроченої суми)     

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/139 від 27.08.2008 р., яку призначено до розгляду на 24.09.2008 р.  

У судове засідання, призначене на 24.09.2008 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 27.08.2008 р. не надав.

Ухвалою від 24.09.2008 р. розгляд справи було відкладено на 06.10.2008 р. та повторно зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали від 27.08.2008 р.  

У судове засідання, що відбулося 06.10.2008 р., відповідач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез'явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвал № 46/139 від 27.08.2008 р. та 24.09.2008 р. не виконав. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 17 951,70 грн. боргу, що складає вартість поставленого товару неналежної якості (з перевищенням показників води у мазуті на 7 % замість 1 %), а також інфляційних втрат та 3 % річних.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з відшкодування вартості поставленого неякісного товару на умовах договору № 21/12-М від 21.02.2006 р. та додаткової угоди до нього від 23.02.2006 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з додатком, платіжних доручень на оплату товару, витягу з банківського рахунку, вимоги про стягнення боргу.    

Представник відповідача визнав суму основного боргу в розмірі 85 769,85 грн., про що склав відповідну заяву, що залучена до матеріалів справи, проти задоволення позову в іншій частині заявлених вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

21.12.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія” в якості покупця та Приватним підприємством “Нафтасервісгруп” укладено договір № 21/12-М, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити мазут марки М-100.

Пунктом 3.1 вказаної угоди передбачено, що порядок і строки оплати за товар, що поставляється в рамках даного договору обумовлюється по кожній партії окремо і відображується у відповідних додатках до договору.  

Відповідно до умов договору та додаткової угоди до нього від 21.02.2006 р. № 3 відповідач зобов'язався у період з лютого по березень 2006 року поставити на адресу, вказану позивачем 1 000 т мазуту М-100 зі вмістом води до 1 %. У випадку здійснення поставки мазуту з вмістом води понад 1 % позивач має право повернути отриманий мазут, а витрати за транспортування неякісного товару, за умовами договору та додаткової угоди, зобов'язаний сплатити відповідач.

Аналіз наявних у матеріалах справи копій договору від 21.12.2005 р. та додаткової угоди до нього дають підстави стверджувати про існування між сторонами двосторонніх господарських відносин з договору поставки.

На виконання умов договору та додаткової угоди від 21.02.2006 р. відповідач повідомив позивача про відвантаження однієї цистерни № 73733685.

Позивач оплатив вартість відвантаженого мазуту у повному розмірі шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача грошових коштів у сумі 82 270,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 20 від 16.02.2006 р. на суму 22 270,04 грн., № 21 від 17.02.2006 р. на суму 30 000,00 грн., № 22 від 20.02.2006 р. на суму 30 000,00 грн.

22.02.2006 р. відправлена Відповідачем цистерна № 73733685 прибула на адресу, вказану позивачем, але після перевірки якісних характеристик мазуту виявилося, що вміст води у ньому становить 4 %, що не відповідає вимогам договору та додаткової угоди.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 7 додаткової угоди передбачено, що у випадку поставки неякісного товару або перевищення показників вмісту води продавець зобов'язаний забрати товар.

Оскільки якісні характеристики мазуту не відповідали умовам договору та додаткової угоди, позивач повідомив відповідача про відмову від цього товару, а відповідач переадресував цистерну № 73733685 на іншу адресу.

Пунктом 7 додаткової угоди передбачено, що у випадку поставки неякісного товару або перевищення показників вмісту води продавець зобов'язаний повернути грошові кошти за товар на протязі одного банківського дня.

Але, 03.03.2006 р. відповідач направив на вказану позивачем адресу цистерну мазуту № 74165952, що також виявився неякісним, адже вміст води в ньому становив 7 % замість  1%. Тому, позивач був вимушений відмовитися від прийняття даної цистерни.

Зважаючи на те, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором, 23.03.2006 р. він повернув позивачу 51 322,30 грн., а 28.03.2006 р. ще 12 996,04 грн. Усього з отриманих 82 270,04 грн. відповідачем було повернуто 64 318,34 грн.  Таким чином, його заборгованість перед позивачем становить 17 951,70 грн. (81 270,04 грн. - 64 318,34 грн.).

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів перерахування всієї суми боргу на рахунок позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення вартості поставленого неякісного товару відповідно до договору № 21/12-М від 21.12.2005 р. в сумі 17951,70 грн. підлягають повному задоволенню.    

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 5 717,56 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції та 659,54 грн. 3 % річних з простроченої суми.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.        

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

21.03.2007 р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 1/21 про погашення заборгованості у розмірі 17 951,70 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимога повинна бути виконана у семиденний строк від дня її пред'явлення, тобто до 28.03.2007 р.

Виходячи з уточненого розрахунку, проведеного судом розмір 3 % річних з простроченої суми боргу за період прострочення, вказаний у позовній заяві від 28.03.2007 р. по 18.06.2008 р. становить 5 906,11 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції —662,49 грн. Разом з тим, зважаючи на норми Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія” в частині стягнення з Приватного підприємства “Нафтасервісгруп”  3 % річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в межах сум, розрахованих позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Нафтасервісгруп” (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 50, ідентифікаційний код 33399335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “Українська паливна компанія” (21001, м. Вінниця, вул. Кірова, 8, кв. 6, ідентифікаційний код 32472911) 17 951 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 70 коп. боргу, 5 717 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 56 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп. 3 % річних з простроченої суми боргу, 243 (двісті сорок три) грн. 30 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                  С.В. Шабунін

Дата підписання: 11.11.2008 р.

справа №  46/139

06.10.08