Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-339/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року 2а-339/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД»до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД»(далі -позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000522340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121 376,57 грн.

12.04.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - замінено Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області на Васильківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство вважає висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Евіка», безпідставним та необгрунтованим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Правомірність видачі ПП «Евіка»податкових накладних за фактично вчиненими операціями та формування позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із вказаним контрагентом підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, зокрема, договору, видаткових накладних, фактом оплати придбаного товару, договором оренди складського приміщення, власне податкових накладних; фактом реєстрації ПП «Евіка»на момент вчинення господарських операцій платником ПДВ; документами, які підтверджують факт використання отриманих позивачем товарів у подальшій господарській діяльності в оподатковуваних операціях.

Додатково позивач відзначає, що факт відсутності контрагента Товариства за юридичною адресою не може бути доказом фіктивності господарської операції або підставою для позбавлення права на податковий кредит. Також, підкреслює, що діяльність підприємства не передбачає обов'язкову наявність власних складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, оскільки вони можуть бути одержані по договору оренди, лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання тощо.

Щодо чисельності працюючих, то законодавство надає право Товариству мати будь-яку кількість працівників, або залучати будь-яких інших суб'єктів господарювання до виконання своїх договірних зобов'язань. Тому відсутність складських приміщень, трудових ресурсів не є підставою для визнання нікчемності договорів.

Виходячи з вищенаведеного у сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача всіх первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, позивач стверджує, що здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, у письмових поясненнях від 16.02.2012 представником позивача зазначено, що почеркознавчий висновок спеціаліста Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області №370 не може бути належним доказом у даній справі відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. В той же час, належність підпису на первинних документах від імені ПП «Евіка»керівнику вказаного підприємства підтверджено особисто останнім під час допиту як свідка у даній справі в суді.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив суд відмовити з наступних підстав.

З аналізу податкової звітності Товариства встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за перевіряємий період.

В ході відпрацювання ризикового контрагента ПП «Евіка», згідно з висновком спеціаліста Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області №370 від 13.12.2011 встановлено, що гр. ОСОБА_1, який значиться засновником та директором ПП «Евіка», договір між ПП «Евіка»та позивачем не підписував, податкові накладні, податкову звітність до Державних органів не підписував та не здавав.

Крім того, Товариством до перевірки не надано копій відповідних документів стосовно транспортування, складування товарів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення операції в межах правочину з ПП «Евіка».

З вищезазначених фактів відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність Товариства здійснюється поза межами правового поля, а правочин, укладений між позивачем та ПП «Евіка», в межах якого сформовано податковий кредит у червні 2011 року, є нікчемним, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, взявши до уваги показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що TOB «Ексімпласт ЛТД»зареєстроване 26.06.2007 виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 35185619, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 27.06.2007 за №5289, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.12.2009 №100259475, індивідуальний податковий номер 351 856110305.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.7 8 Податкового кодексу України, Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»із змінами та доповненнями та відповідно до наказу Васильківської ОДПІ від 30 листопада 2011 року №2076-П, повідомлення від 30 листопада 2011 року № 27, виданих Податковим органом старшому державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Бесараб С.М., проведено перевірку Товариства з питань формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2011 №4801/23-1/35185619 (далі -Акт перевірки).

Копію наказу Податкового органу від 30.11.2011 № 2076-П та повідомлення від 30.11.2011 № 27 про призначення позапланової невиїзної перевірки надіслано позивачу рекомендованим листом.

При проведенні перевірки використано наступні документи: декларація з податку на додану вартість ТОВ «Ексімпласт ЛТД»за перевіряємий період; висновок спеціаліста Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області №370 від 13.12.2011; службова записки Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області від 13.12.2011 № 234; копія договору поставки від 01.06.2011 за № ЕП-35; реєстр виданих та отриманих податкових накладних; копії податкових накладних, отриманих від ТОВ «Ексімпласт ЛТД»за червень 2011 року, копії видаткових накладних. Інших документів по взаємовідносинах ТОВ «Ексімпласт ЛТД»(Покупець) з ПП «Евіка»(Постачальник) не надано.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, інших документів Товариством не надавалось, оскільки працівниками Податкового органу в усному порядку було повідомлено про достатність зазначених вище первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, на підставі яких відповідачем проведено перевірку, позивачем було надано на письмове повідомлення-лист від 22.08.2011 №2530/10/15-336.

Так, з наявної в матеріалах справи копії вказаного листа вбачається, що Податковий орган повідомив Товариство про виявлення відхилення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту за результатами автоматизованого співставлення на рівні ДПА України між позивачем та ПП «Евіка»на суму 121 375,57 грн. Також, вказаним листом позивачу запропоновано надати пояснення з даного приводу та первинні документи на підтвердження реальності здійснення господарських операцій в межах договору постачання від 01.06.2011 за № ЕП-35.

Під час перевірки використано бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ»та документи, що надані до Васильківської ОДПІ від ВПМ ДПІ в Обухівському районі Київської області.

В ході проведення перевірки Податковим органом встановлено наступне.

В ході аналізу податкової звітності Товариства відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства за перевіряємий період - згідно додатку AM до рядків 05.1.3, 05.1.4, реєстру № 9006497632.

Працівниками органів державної податкової служби встановлено, що Товариство мало фінансово-господарські взаємовідносини з «ризиковим»підприємством, а саме: ТОВ «Евіка»(ЄДРПОУ 31953902). В ході відпрацювання ризикового контрагента, згідно з висновком спеціаліста Білоцерківського MB НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області №370 від 13.12.2011 встановлено, що гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який значиться засновником та директором ПП «Евіка», договір між ПП «Евіка»та ТОВ «Ексімпласт ЛТД»не підписував, податкові накладні, податкову звітність до Державних органів не підписував та не здавав.

Крім того, ТОВ «Ексімпласт ЛТД»до перевірки не надано копій відповідних документів відносно транспортування, складування товарів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення даної операції.

Згідно з документами наданими для проведення перевірки встановлено, що ПП «Евіка»(постачальник) було виписано наступні видаткові накладні на користь ТОВ «Ексімпласт ЛТД»(покупець) на підставі договору поставки від 01.06.2011 № ЕП-35: від 01.06.2011 №2/06-3 на загальну суму 39 491,06 грн., в т.ч. ПДВ -6 581,84 грн.; від 08.06.2011 №000000003 на загальну суму 688 762,37 грн., в т.ч. ПДВ -114 793,73 грн. Також, в межах виконання вказаного договору позивачем від ПП «Евіка»отримано податкову накладну від 01.06.2011 №8 на загальну суму 39 491,06 грн., в т.ч. ПДВ -6 581,84 грн., та податкову накладну від 08.06.2011 №31 на загальну суму 688 762,37 грн., в т.ч. ПДВ -114 793,73 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до податкового кредиту за червень 2011 року, а самі податкові накладні включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року.

Журнали-ордери, оборотно-сальдові відомості та інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджують відображення в бухгалтерському обліку підприємства здійснених фінансово-господарських операцій по придбанню отриманого в червні товару, ТОВ «Ексімпласт ЛТД»не надано. Документи, що підтверджують розрахунки з постачальником до перевірки також не надано.

Також, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що, оскільки відсутня інформація про наявність у Товариства складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Таким чином, відповідачем встановлено, що договір постачання від 01.06.2011 №ЕП-35, укладений між позивачем та ПП «Евіка», згідно з частинами 1, 5 статті 203, пп.1, 2 статті 215, статті 228 ЦК України є нікчемним.

В той же час, в Акті перевірки Податковий орган зазначає, що, оскільки первинні документи (договір, видаткові та податкові накладні) від імені директора ПП «Евіка»ОСОБА_1 підписано іншою, невстановленою особою, то такі документи, зокрема, податкові накладні не можуть бути прийняті до уваги як первинні і підтверджувати правомірність віднесення до податкового кредиту позивачем зазначених в них сум податку на додану вартість.

Щодо фактів перевірки дотримання податкового законодавства з боку ПП «Евіка», зокрема, по взаємовідносинах із позивачем, то представник відповідача у судовому засіданні відповіді на дане питання суду не надав, як і копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року вказаного контрагента Товариства суду.

На підставі викладеного відповідачем в Акті сформовано висновок про порушення позивачем, зокрема, частин 1, 5 ст. 203, пп. 1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за червень 2011 року на суму 121 375,57 грн.

За результатами перевірки та на підставі Акту перевірки Податковим органом за порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000522340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 121 376,57 грн., де 121 376,57 грн. -основний платіж, 1,00 грн. -штрафна санкція.

В ході розгляду справи та на підставі наявних доказів судом встановлено, що між Товариством та ПП «Евіка»укладено договір поставки від 01.06.2011 № ЕП-35, згідно з умовами якого продавець (ПП «Евіка») зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивач) м'ясні вироби (товар), а Товариство зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Судом встановлено, що на первинних документах в межах вказаного договору поставки підписи виконано від імені директора ПП «Евіка»ОСОБА_1

На підтвердження реальності та товарності договору поставки від 01.06.2011 № ЕП-35 позивачем суду надано наступні документи.

На підтвердження здійснення розрахунків позивачем із контрагентом-постачальником в рамках даного договору надано завірені копії платіжних доручень від 11.11.2011 №1359, від 16.12.2011 №1446, від 26.12.2011 №1473, від 11.01.2012 №1510.

Також, Товариством надано звіти про переміщення товарів на складах, з яких вбачається, що відповідно до прибуткових накладних від 01.06.2011 та від 08.06.2011 на складах оприбутковувалась м'ясна продукція, зазначена в отриманих від ПП «Евіка»податкових накладних.

На підтвердження можливості здійснення транспортування придбаної продукції Товариством надано договір оренди автомобіля від 04.01.2011 №1-2011, з якого вбачається, що в розпорядженні позивача перебував малотоннажний фургон марки CITROEN.

Крім того, про факт подальшого використання у власній господарській діяльності придбаної у ПП «Евіка»м'ясної продукції свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних, з яких вбачається, що придбаний в межах договору від 01.06.2011 № ЕП-35 асортимент м'ясної продукції вподальшому реалізовувався позивачем третім особам, зокрема, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», ТОВ «Край-2», ПП «Торговий дім «Вест Лайн»тощо.

На підставі клопотання позивача від 02.02.2012 до матеріалів справи, також, долучено як докази оригінал нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 про визнання ведення ним господарської діяльності ПП «Евіка», підписання всіх первинних документів, зокрема, в межах відносин із Товариством; копії сертифікатів якості та гігієнічних висновків, які є обов'язковими згідно з умовами договору поставки від 01.06.2011 №ЕП-35.

Також, на підтвердження власної позиції щодо реальності договору поставки позивачем надано витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 відносно контрагента ПП «Евіка»за червень 2011, витяг з аналізу рахунку № 281 ТОВ «Ексімпласт ЛТД».

На противагу доводам відповідача про відсутність у Товариства необхідних для ведення господарської діяльності складських приміщень позивачем суду надано копії договорів оренди нежилих приміщень. Із вказаних документів судом встановлено, що згідно з договором оренди нежилого приміщення від 01.01.2011 №01/08-2008 ПАТ «Завод радіоапаратури»(орендодавець) передає, а Товариство (орендар) приймає в тимчасове володіння та користування нежиле приміщення площею 84,1 кв.м. в м. Києві. Термін дії договору до 31.12.2011.

Окрім викладеного в ході розгляду даної справи ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 доручено Полтавському окружному адміністративному суду провести допит як свідка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_1, виданий Єнергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області 10 травня 2000 року, податковий номер НОМЕР_2), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, поставивши наступні запитання: чи дійсно він є засновником та керівником приватного підприємства «Евіка»(код ЄДРПОУ 31953902); чи підписував він як посадова особа документи господарської діяльності приватного підприємства «Евіка»; чи мав він як посадова особа приватного підприємства «Евіка»господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД»; чи підписував він як посадова особа приватного підприємства «Евіка»документи (податкові накладні, видаткові накладні) та чи укладав договори з товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД», зокрема, договір поставки від 1 червня 2011 року № ЕП-35; видаткові накладні від 1 червня 2011 року № 2/06-3, від 8 червня 2011 року № 000000003; податкові накладні від 1 червня 2011 року № 8, від 8 червня 2011 року № 31; реєстри виданих та отриманих податкових накладних вхідний № 174810 від 20 липня 2011 року та вхідний № 900798391 від 20 вересня 2011 року.

02.04.2012 до Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали судового доручення про допит свідка ОСОБА_1, зокрема, протокол судового засідання під час виконання судового доручення. Із вказаного протоколу вбачається, що допитаний як свідок у справі ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив своє безпосереднє відношення до діяльності ПП «Евіка», факти взаємовідносин із позивачем та власні підписи на первинних документах в межах договору поставки від 01.06.2011 № ЕП-35.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкових зобов'язань за наслідками взаємовідносин із ПП «Евіка».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення чинного законодавства, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста від 13.12.2011 №370, оскільки він не є доказом в адміністративному судочинстві.

В той же час, про те, що первинні документи від імені ПП «Евіка»в межах договору поставки на адресу позивача підписані уповноваженою особою, а саме її директором ОСОБА_1, свідчать показання свідка у справі.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, постачання товарів, використання їх у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання м'ясної продукції, її оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Крім того, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок .

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом в Акті перевірки договору поставки як таким, що порушує публічний порядок.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року коштів у сумі 121 375,57 грн. за наслідками взаємовідносин з ПП «Евіка»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення Товариством розрахунку за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договором поставки.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшої реалізації придбаних товарів та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товарів за договором поставки.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «Евіка», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, а надані докази є недостатніми, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Товариства з ПП «Евіка», зокрема, щодо придбання, можливості транспортування і зберігання придбаного товару, використання його у власній господарській діяльності.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Евіка»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, звітами про переміщення товарів на складах, доказами подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, підтверджуючими можливість отримання та зберігання товарно-матеріальних цінностей, угодами оренди нежитлових приміщень та автотранспорту тощо.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок щодо завищення валових витрат є безпідставними.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ПП «Евіка»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Евіка»у червні 2011 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавств продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Товариства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ПП «Евіка», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що Товариство було безпосередньо залучено до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту у червні 2011 року за наслідками взаємовідносин із ПП «Евіка».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з укладенням господарського договору з ПП «Евіка».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем нікчемного характеру правочину, укладеного між Товариством та ПП «Евіка», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту у червні 2011 року відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум ПДВ, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 27 грудня 2011 року №0000522340/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімпласт ЛТД» (код ЄДРПОУ - 35185619) судовий збір у розмірі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 квітня 2012 р.