Постанова

від 24.04.2012 по справі 6/148/2011/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 6/148/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А. суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. -доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції на постанову відРівненського апеляційного господарського суду 29.02.2012 р. у справі господарського суду№ 6/148/2011/5003 Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" 2. Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції прозвільнення нерухомого майна з-під арешту

за участю представників: від позивача не з'явився від відповідача від третьої особине з'явився не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" та Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про звільнення з-під арешту, накладеного згідно з постановою державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011 р., нерухомого майна -22/25 часток нежитлових будівель загальною площею 900, 1 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0, 3796 га, що знаходяться за адресою: с. Бохоники Вінницького району Вінницької області, вул. Пирогова, 147, належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" і знаходяться в іпотеці ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з договором іпотеки № 010/03-11/70 від 21.02.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.10.2011 р. дану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 6/148/2011/5003, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відділ державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. у даній справі (суддя Говор Н.Д.) позов задоволено частково. Звільнено з-під арешту, накладеного згідно постанови державного виконавця ДВС Вінницького РУЮ Сичука В.Є. про відкриття виконавчого провадження № 27147165 від 17.06.2011р., нерухоме майно, а саме: 22/25 виділених в натурі часток об'єкту - нежитлових будівель на які припинено право спільної власності, які складаються з приміщень в адмінбудинку літера "А" приміщення № 1, тамбур 1-1, коридор 1-2, кабінети 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8; кладова 1-9, загальною площею 83, 1 м.кв.; приміщення № 2: туалет 2-1, коридор 2-2, котельня 2-3, кабінети 2-4, коридор 2-5, кабінети 2-6, 2-7, туалет 2-8, приймальня 2-9, загальною площею 75, 0 кв.м.; приміщення № 3: коридор 3-1, кладова 3-2, кімната приймання їжі 3-3, загальною площею 30, 8 кв.м.; частина літери "Б" модуль, загальною площею 314, 0 кв.м.; літера "Е" ангар-склад, загальною площею 397, 2 кв.м.; літера "В" гараж; літ. "Д" - гараж; літ. "Ж" - будка водіїв; літера "З"- туалет; огорожі № 1,2,4; колодязя № 3; І-мостіння, загальна площа 900, 1 кв.м., та земельну ділянку, загальною площею 0, 3796 га, які знаходиться за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну, Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147 і належать ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" та знаходиться в іпотеці АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з договором іпотеки № 010/03-11/70 від 21.02.2008 р. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у даній справі (колегія суддів у складі: головуючого - судді Бригинець Л.М., суддів Демидюк О.О., Савченко Г.І.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. в частині задоволення позовних вимог скасовано, в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у даній справі і залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. Зокрема, скаржник зазначає, що висновки апеляційного господарського суду не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на чинному законодавстві, оскільки сутність охоронюваних інтересів банку полягає в його праві звернути стягнення на предмет іпотеки переважно перед вимогами інших кредиторів, що передбачено ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про іпотеку", що залишилось поза увагою суду. Крім того, скаржник вважає, що апеляційним господарським судом порушено приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами обставин справи, їх юридичну оцінку та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 21.02.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (на даний час - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" було укладено генеральну кредитну угоду № 3, відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках генеральної кредитної угоди.

21.02.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" було укладено кредитний договір № 010/03-11/44 до генеральної кредитної угоди № 3 від 21.02.2008 р., згідно з яким позичальнику відкрито відновлювальну кредитну лінію в сумі 1 500 000, 00 грн. строком до 14.02.2009 р. зі сплатою 17% річних на поповнення обігових коштів з погашенням відповідно до графіка погашення, що є невід'ємною частиною договору.

21.02.2008 р. в забезпечення умов генеральної кредитної угоди № 3 від 21.02.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" було укладено договір іпотеки № 010/03-11/70, відповідно до якого в подальшому було внесено зміни договором про внесення змін від 26.02.2010 р. Згідно із зазначеними договорами ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" (відповідач 1) передав в іпотеку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" належне йому нерухоме майно, а саме: 22/25 виділених в натурі часток об'єкта - нежитлових будівель, на які припинено право спільної часткової власності, які складаються з приміщень в адмінбудинку літера "А" приміщення № 1, тамбур 1-1, коридор 1-2, кабінети 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8; кладова 1-9, загальною площею 83, 1 м.кв.; приміщення № 2: туалет 2-1, коридор 2-2, котельня 2-3, кабінети 2-4, коридор 2-5, кабінети 2-6, 2-7, туалет 2-8, приймальня 2-9, загальною площею 75, 0 кв.м.; приміщення № 3: коридор 3-1, кладова 3-2, кімната приймання їжі 3-3, загальною площею 30, 8 кв.м.; частина літери "Б" модуль, загальною площею 314, 0 кв.м.; літера "Е" ангар-склад, загальною площею 397, 2 кв.м.; літера "В" гараж; літ. "Д" гараж; літ. "Ж" будка водіїв; літера "З" - туалет; огорожі №1,2,4; колодязя № 3; І-мостіння, загальна площа 900, 1 кв.м., та земельну ділянку, загальною площею 0, 3796 га, які належать ТОВ Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" та знаходиться за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147.

21.02.2008 р. та 26.02.2010 р. у зв'язку з укладенням договору іпотеки № 010/03-11/70 та договору про внесення змін до зазначеного договору приватними нотаріусами Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було накладено заборону на відчуження предмета іпотеки, а саме 22/25 виділених в натурі часток об'єкта - нежитлових будівель (згідно з переліком) та земельної ділянки, що розташовані за адресою: с. Бохоники Вінницького р-ну Вінницької області, вул. Пирогова, буд. 147 до припинення чи розірвання договору іпотеки.

Після накладення нотаріусом заборони відчуження вказаного нерухомого майна, постановою державного виконавця відділу ДВС Вінницького РУЮ від 17.06.2011 р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Вінницької області від 09.03.2010 р. у справі № 6/195-09 про стягнення з ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" на користь АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" 221 269, 56 грн. основного боргу, 2 212, 70 грн. витрат з держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та накладено арешт на все майно боржника ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД", в тому числі й те, що є предметом іпотеки за договором № 010/03-11/70.

Вважаючи, що у зв'язку з накладенням арешту на майно, яке є предметом іпотеки за договором № 010/03-11/70, порушується переважне право ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог банку за кредитним договором, останній звернувся до господарського суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

З позовної заяви вбачається, що станом на день звернення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" з позовом, прострочена заборгованість відповідача 1 (ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД") за кредитним договором № 010/03-11/44 від 21 лютого 2008 р. складала 1 100 000, 00 грн., а прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами -232 096, 89 грн.

При прийнятті рішення про задоволення позову місцевий господарський суд з посиланням на ст. ст. 1, 33 Закону України "Про іпотеку", ст. 1, 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" дійшов висновку, що позивач має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження -іпотечне майно, а накладення арешту на все майно боржника -ТОВ "Виробничо-торгівельна фірма "ДЛД" є таким, що порушує права банку. При цьому суд зазначив, що відповідно до ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. В усіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Апеляційний суд із зазначеними висновками не погодився і у своїй постанові зазначив, що позивач не довів порушення своїх прав на момент накладення арешту на майно відповідача 1 постановою державного виконавця, оскільки не реалізував передбачені ст. 33 Закону України "Про іпотеку" способи звернення стягнення на предмет іпотеки та не надіслав боржнику письмову вимогу про усунення порушень встановленої форми. Крім того, з посиланням на ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" суд апеляційної інстанції вказав, що для задоволення вимог стягувачів, які не є затаводержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено, зокрема, у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. При цьому судом встановлено, що згідно з договором іпотеки вартість іпотечного майна перевищує існуючу заборгованість відповідача 1 перед позивачем, а докази того, що вартість предмета іпотеки є іншою, ніж встановлено в договорі, в матеріалах справи відсутні. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Втім, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно з ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 зазначеного закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частинами 6, 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що іпотекодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета іпотеки зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших осіб, права чи вимоги яких на іпотечне майно не зареєстровані, по-друге, вправі реалізувати своє переважне право (вимогу) в будь-який час з моменту виникнення права на звернення стягнення на предмет іпотеки, за умови чинності іпотечного договору.

Разом з тим, ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (ч. 1 ст. 54 Закону).

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 Закону).

Примусове звернення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 8 ст. 54 Закону).

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 Закону).

Отже, за загальним правилом звернення стягнення на заставлене майно, в т.ч. іпотечне, за виконавчими документами допускається для задоволення вимог стягувачів-заставодержателів.

Виключенням з цього правила є, зокрема, випадок, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

З укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору іпотеки дійсно вбачається, що заставна вартість предмета іпотеки на момент укладення договору визначена сторонами в сумі 3 220 578, 00 грн. При цьому, як зазначає позивач, прострочена заборгованість відповідача 1 перед банком-іпотекодержателем за кредитом становить 1 100 000, 00 грн., а прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами -232 096, 89 грн.

Таким чином, суттєве значення для вирішення спору у даній справі є встановлення дійсної вартості предмета іпотеки на час розгляду даної справи та співвідношення такої вартості із сумою заборгованості відповідача 1 перед позивачем.

Втім, зазначена обставина залишилась невстановленою судами обох інстанцій, що призвело до передчасних висновків як про наявність підстав для задоволення позову, яких дійшов місцевий господарський суд, так і про відсутність таких підстав, про що зазначив суд апеляційної інстанції з посиланням на відсутність відповідних доказів в матеріалах справи.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у даній справі зазначеним вимогам не відповідають, оскільки в порушення ст. ст. 43, 65, 84 і 105 Господарського процесуального кодексу України прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. у даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.2011 р. у справі № 6/148/2011/5003 скасувати.

Справу № 6/148/2011/5003 направити на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Головуючий - суддя І.А. Плюшко

Судді Н.О. Кочерова

В.І. Саранюк