Постанова

від 23.04.2012 по справі 16/329

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2012 № 16/329

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рєпіної Л.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Суліма В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2009

у справі № 16/329 (ОСОБА_3

за позовом СПД - фізична особа ОСОБА_4

до Севастопольська міська рада

ЗАТ "Ресторан "Севастополь"

про зобов"язання вчинити дії

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, суд

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом, мотивуючи його тим, що згідно договору купівлі-продажу частки громадсько-торгівельного центру, укладеного 18.04.2002р. між позивачем та відповідачем 2, у власність позивача перейшла Ѕ частки центру, що складається з гриль-бару, тераси, упорядкування. Право власності було зареєстровано у БТІ м. Севастополя. Крім того, сторонами укладений договір інвестування, за умовами якого відповідач 2 передав земельну ділянку, а позивачем здійснено будівництво ГТЦ, зокрема згідно висновку спеціаліста готовність об'єкту літ. «А» та літ. «Б» склала 100%, об'єкт 4-чергі -41% готовності.

Відповідач 2 звернувся до міськради з листом про відмову від користування земельною ділянкою на користь позивача, однак відповідач 1 ухиляється від прийняття відповідного рішення, що порушує права позивача, як власника приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду м. Києва № 16/329 від 25.06.2009р. задоволений позов ФОП ОСОБА_4 до Севастопольської міськради, ЗАТ «Ресторан «Севастополь». Зобов'язано Севастопольську міську раду винести на розгляд пленарного засідання питання про припинення права постійного користування ЗАТ «Ресторан «Севастополь» земельною ділянкою площею 0,0557га, розташовану у м. Севастополь площа 300-річчя Російського Флоту; винести на розгляд пленарного засідання питання про надання у користування оренду ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0557га, розташовану у м. Севастополь площа 300-річчя Російського Флоту. Визнано за СПД ОСОБА_4 право власності на об'єкт незавершеного будівництва (3 черга) громадсько-торгівельного центру (надалі - ГТЦ) вбудовані нежитлові приміщення (літ. «А» № І-11 по №І-14 другий поверх; мансарда з № І-15 по № ІІ-22, №І-24, з терасою літ. «А» № І-23 загальною площею 409,8 кв.м. з виходом на другий поверх будівлі літ. «А», (літ.«Б» :ІІ-1) загальною площею 168,5кв.м. відповідно, розташовані на другому поверсі двоповерхової будівлі літ «Б» по АДРЕСА_2 АДРЕСА_3. Визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва - 4 черга будівництва громадсько-торгівельного центру-окремо розташовану двоповерхову нежитлову будівлю, площею зовнішніми обмірами 280,2 кв.м., розташованого на набережної АДРЕСА_4. З відповідачів стягнуті судові витрати.

З апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_2, обґрунтовуючи її тим, що позивач скрив від суду наявність інших власників приміщень. На період укладання договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем 2, власником інших Ѕ частини приміщень був ОСОБА_2, разом з ОСОБА_4 здійснювали будівництво 3 та 4 черги об'єкту, а відповідно судових рішень саме ОСОБА_2 є фактичним власником ГТЦ .

Крім того, апелянтом заявлено клопотання про відновлення строків на оскарження рішення господарського суду від 25.06.2009р., враховуючи той факт, що дізнався про це рішення 07.11.2011року в судовому процесі Севастопольського апеляційного адміністративного суду при розгляді справи № 2а-2501/10/2770.

Розглянувши клопотання про відновлення строків на оскарження рішення господарського суду від 25.06.2009р., колегія суддів вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на те, що сторони є учасниками низки судових спорів у судах різних юрисдикцій стосовно встановлення прав власності, реєстрації права власності. Між тим, звертаючись в 2009році до Господарського суду м. Києва, в даній справі, з позовом про зобов'язання вчинити дії, з невідомих причин, позивач не повідомив суд про права співвласників ГТЦ, що призвело до прийняття рішення, що порушує права та зачапає інтересі інших осіб. Документи, подані ОСОБА_2 в обґрунтування того, що про оскаржуване рішення дізнався в листопаді 2011р. є достатніми та належними.

Представники сторін двічі, в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність враховуючи наявність поштового повідомлення про отримання ухвали про порушення провадження за апеляційною скаргою та строки розгляду справи, відповідно до ст. 102 ГПК України.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 355 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Інститут права спільної власності характеризується множинністю суб'єктів та єдністю об'єкта. Він оформлює відносини з приводу приналежності майна (речі) одночасно кільком особам - суб'єктам відносин власності (співвласникам). Причому відносини спільної власності можуть виникати між будь-якими суб'єктами права власності - фізичними, юридичними особами, державою, територіальними громадами тощо. Суб'єкти права спільної власності, як і будь-який власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном. Але правомочності володіння, користування і розпорядження даним майном вони здійснюють сумісно.

Згідно статті 356 ЦКУ власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Загальні засади здійснення права спільної часткової власності зазначені у статті 358 ЦК України. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть укласти договір про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності.

Статтею 360 ЦКУ визначений обов'язок співвласника відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Додатково зауважимо, що згідно статті 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

У випадку, коли житловий будинок офіційно не розділений, за загальним правилом частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників (частина перша статті 357 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2002 ФОП ОСОБА_4 та ЗАТ «Ресторан Севастополь» уклали договір АЕР № 941801 купівлі-продажу Ѕ частки суспільно-торгівельного центру на площі 300-річчя Російського Флоту (без номеру) м. Севастополя. Приміщення складались з гріль-бару літ. «А», площею 104кв.м., тераси літ «Б» площею 33,8кв.м., упорядкування загальною площею 137,8кв.м. Договір нотаріально посвідчений у реєстрі за № 944.

Між тим, з доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що ОСОБА_4, за договором купівлі-продажу ВАА № 914105 від 09.09.2002р. продав ОСОБА_2 Ѕ частки ГТЦ, що складалась з гриль-бару літ. «А» (2ой поверх) площею 104,3кв.м., тераса літ. «Б» площею 33,8кв.м., огорожі літ.1-4, інші споруди літ.5-8, І та ІІ. Договір посвідчений нотаріусом у реєстрі за № 3520.

Частиною першою статті 361 Цивільного кодексу України передбачено право співвласника самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Для розпорядження своєю часткою кожен співвласник може вимагати виділення своєї частки. У випадку, коли співвласників є двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності.

Згідно з вимогами чинного законодавства, для передачі права власності на половину будинку іншій особі необхідно здійснити виділення частки (фактично поділ будинку з наступною реєстрацією цієї частки в бюро технічної інвентаризації) та отримати відповідну довідку відповідно до інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна. Відповідно до частини третьої статті 367 Цивільного кодексу України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду № 5020-5/697 від 09.06.2009р. частково задоволений первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл загальної пайової частки, виділення частки майна в натурі. Визначена частка ФОП ОСОБА_2 в об'єкті спільної часткової власності цілісному майновому комплексі - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому майдан АДРЕСА_3, у розмірі 90/100. Визнано частку ФОП ОСОБА_2 в об'єкті спільної часткової власності громадсько-торгівельному центрі, розташованому майдан АДРЕСА_3/ АДРЕСА_2 у розмірі 84/100. Визнано частку ФОП ОСОБА_2 99/100 частки будівельного об'єкту, розташованому майдан АДРЕСА_3/ АДРЕСА_4. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду № 5020-5/697 від 09.06.2009р. залишена без змін. Ухвалою Верховного Суду України відмовлено у порушення касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 09.12.2009р.

Крім того, в матеріалах справи є рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Даліса» № 16/3/2009 від 17.03.2009р. та рішення Ленінського районного суду м. Донецька № 6-77/2010 від 16.04.2010р.стосовно решти майна, що належить ОСОБА_6, та складає частину ГТЦ (а.с.33-43 т.2).

Додані до апеляційної скарги документи вказують на відсутність у позивача права звернення з позовом про визнання права власності на приміщення.

Слід звернути увагу на те, що приймаючи рішення в частині визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва, господарський суд безпідставно не врахував, що надані позивачем дозвільні документи на будівництво видавались як на ФОП ОСОБА_4 так й на ОСОБА_2, але суд першої інстанції не дослідив дані обставини, не залучив ОСОБА_2 до участі у справі, що призвело до прийняття рішення, що порушує його права власника.

Відповідно до частини третьої статті 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки складу земельної ділянки.

Згідно з положеннями частини шостої статті 120 Земельного кодексу України та частини другої статті 377 Цивільного кодексу України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти. Так, відповідна частина земельної ділянки, що переходить до набувача частини будівлі або споруди, формується в окрему земельну ділянку в порядку, визначеному статтями 55, 56 Закону України «Про землеустрій» з відповідним встановленням меж нової земельної ділянки та присвоєнням кадастрового номера.

Враховуючи положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України із виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда; на земельну ділянку, що перевищує ці розміри (зокрема, ту, яка необхідна для їх обслуговування), право власності виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

Такий порядок визначено статтею 116 ЗК України, згідно з якою набуття права власності або права користування ділянкою із земель державної або комунальної власності набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Враховуючи, що позивачем не доведено право власності на об'єкт незавершеного будівництва, міська рада, в межах компетенції не може приймати рішення щодо передання чи ні, земельну ділянку в користування ОСОБА_4

Колегія суддів бере до уваги те, що за приписами ст. 16 ГПК України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Таким чином, місцевим судом помилково прийнято та розглянуто справу за приписами ст. 15 ГПК України.

Виходячи з вимог до судового рішення, визначених п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 «Про судове рішення», постановлене у справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва покладаються на ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задовольнити, рішення господарського суду м. Києва № 16/329 від 25.06.2009р.- скасувати.

Прийняти нове рішення. Відмовити ФОП ОСОБА_4 у задоволенні позову до Севастопольсьткої міської ради, ЗАТ «Ресторан «Севастополь» про зобов'язання вчинити дії.

Стягнути з ОСОБА_4 (99011 АДРЕСА_1; свідоцтво НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_5; ідент.код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 3 397,53 грн.(три тисячі триста дев'яносто сім грн.. 53 коп.)

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .

Головуючий суддя Рєпіна Л.О.

Судді Корсакова Г.В.

Сулім В.В.

26.04.12 (відправлено)