Постанова
від 19.04.2012 по справі 32/43
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2012 № 32/43

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Остапенка О.М.

Зубець Л.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 05 від 03.01.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3 - дов. б/н від 23.06.2010р.

третя особа: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 24.11.2011р.

у справі № 32/43 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Добробут та захист"

до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 31 736,47 грн.

В судовому засіданні 19.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. в позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. у справі № 32/43 та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним встановленням місцевим господарським судом обставин справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку апелянта, строк позовної давності почав свій перебіг з моменту виконання основного зобов'язання, тобто з 30.09.2008р., з дати, коли позивачем виплачено страхове відшкодування своєму страхувальнику. Оскільки до Господарського суду м. Києва позов подано 26.09.2011р., відповідно трирічний строк позовної давності не пропущений.

Апелянт вважає, що єдиною особою, яка завдала шкоду застрахованому позивачем автомобілю НОМЕР_1, є ОСОБА_5, а тому місцевим господарським судом безпідставно встановлено обопільну вину ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2011р. прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Добробут та захист" до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, посилаючись на пропущення позивачем строків позовної давності, про застосування наслідків спливу якої відповідачем було заявлено в суді першої інстанції, а також на завищення суми, пред"явленої до стягнення з відповідача та не доведеністю завдання шкоди ОСОБА_5 в результаті ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків.

Розпорядженням В.о. голови Київського апеляційного господарського суду № 01-22/1/6 від 27.02.2012р. змінено склад колегії суддів. У зв'язку з виробничою необхідністю - обранням судді Іваненко Я.Л. на посаду судді Вищого адміністративного суду України, доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 32/43 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зубець Л.П., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2012р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5.

В судових засіданнях апеляційної інстанції розгляд справи відкладався у відповідності до ст.77 ГПК України, у зв"язку з необхідністю витребування документів, необхідних для розгляду справи, останній раз на 19.04.2012р.

За клопотанням представника відповідача строк розгляду апеляційної скарги продовжувався.

В судове засідання 19.04.2012р. третя особа не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, надала письмові пояснення у справі, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2012р. представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 19.04.2012р. представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.03.2008р. між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Добробут та захист» та ОСОБА_8 було укладено Договір № 10/17-0072 добровільного страхування наземного транспорту (а.с.5-6) (далі - Договір страхування), відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу "Lexus IS 250", д.н. НОМЕР_1.

03.05.2008р. на 56 км. автодороги Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8, автомобіля В« BMWВ« , д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля В« Opel AstraВ« , д.н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.06.2008р. по справі № 3-18183/2008 (а.с. 10), ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 09.12.2008р. у справі №3-34407/2008р. встановлено вину ОСОБА_6 у вчиненні ДТП - здійсненні зіткнення з транспортним засобом "Opel Astra", д.н. НОМЕР_3, але провадження у справі закрито у зв"язку з закінченням терміну притягнення до адміністративної відповівдальності.

Відповідно до Звіту № 312/05/08 про оцінку автомобіля В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, від 04.09.2008р. (а.с. 12-30), складеного ТОВ "Сател груп", матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 176 594,16 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором № 10/17-0072 добровільного страхування наземного транспорту від 19.03.2008р., відповідно до заяви страхувальника № 356/08 на виплату страхового відшкодування від 06.05.2008р. (а.с. 31), на підставі страхового акту № 725/09/08 від 30.09.2008р. (а.с. 7), виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 81 441,62 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2840 від 30.09.2008р. (а.с. 35).

В листопаді 2008 року позивачем перевірено розмір страхового відшкодування, виплаченого своєму страхувальнику, в результаті чого встановлено факт зайвої оплати 24 715, 15 грн., що стало наслідком включення при підрахунку розміру страхового відшкодування виплати на ремонт переднього бамперу, який не відноситься до зазначеного страхового випадку, вартість деталей АКПП, розмір податку на додану вартість та надбавку на деталі АКПП, оскільки було з"ясовано, що страхувальник використовував автомобіль, який після ДТП знаходився в аварійному стані.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.02.2010р. у справі № 2-1220/10 стягнуто зї страхувальника ОСОБА_8 зайво сплачені кошти в розмірі 24715, 56 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачем на користь свого страхувальника внаслідок ДТП, яка мала місце 03.05.2008р., складає 56 726,47 грн. (81 441,62 грн. - 24 715,15 грн.)

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль В« Opel AstraВ« , д.н. НОМЕР_3, водієм яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП належав відповідачу - Фірмі "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, що перебувала за кермом автомобіля В« Opel AstraВ« , д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_5 доведена в судовому порядку постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.06.2008р. по справі № 3-18183/2008.

Відтак, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, начальником відділу якого є ОСОБА_5, є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ІНГО Україна" згідно полісу № ВВ/5918331 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 34). Термін дії полісу з 17.03.2008р. до 16.03.2009р., тип полісу - 1.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 25 500, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

05.10.2010р. ПАТ «СК «ІНГО Україна» було відшкодовано позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн. (ліміт відповідальності у розмірі 25 500,00 грн. - франшиза 510,00 грн.).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

ПрАТ «Страхова компанія «Добробут та захист» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення з останнього страхового відшкодування, що становить різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, що становить 31 736,47 грн. (56 726,47 грн. - 24 990,00 грн.).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що частина збитків, не покритих ПАТ "СК "ІНГО Україна", не є регресним відшкодуванням, а є суброгацією, а тому позивачем пропущений строк позовної давності на звернення із даним позовом до суду, оскільки він розпочався 03.05.2008р. з дати ДТП, а не з дати, коли позивачем було виплачено страхове відшкодування своєму страхувальнику.

Крім цього, суд вважав, що позивачем не надано суду доказів, за якими можна було б встановити вину кожної особи в ДТП, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, але рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Чинним законодавством України термін "суброгація" застосовується лише в Кодексі торговельного мореплавства (ст. 269), згідно якої «У разі сплати страхової суми, за винятком випадку, передбаченого статтею 266 цього Кодексу, до страховика за його згодою переходять:

1) усі права на застраховане майно - у разі страхування на повну вартість;

2) право на частку застрахованого майна пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості - у разі страхування на неповну вартість.».

Жодних інших норм встановлених законодавством, які б регулювали правовідносини при виникненні суброгації, в тому числі питання застосування строків позовної давності при виникненні суброгації не передбачені.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, особами, відповідальними за заподіяну потерпілому шкоду, є страхова компанія ПАТ "СК "ІНГО Україна", відповідно до положень Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту (25500 грн.), передбаченого Договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ВВ/5918331) та Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю відповідно до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "СК "ІНГО Україна", як страховиком.

Дана позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 20.12.2011р. у справі № 18/5009/4120/11

При цьому, реалізація страховиком права регресної вимоги можлива лише тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Враховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування), а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них тощо (Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.09.2003р. № 267/07/3-2-3/1).

Таким чином, у позивача в силу даних норм виникло право регресної вимоги у відповідності до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України до відповідача в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "СК "ІНГО Україна", як страховиком.

Беручи до уваги положення ст. 256 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, згідно якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, страховик з метою реалізації свого права вимоги може звернутися до суду, лише за умови виплати страхового відшкодування, саме після виплати якого, до нього і переходить право вимоги (регресу) до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

При вирішенні питання застосування строку позовної давності на звернення страховика до суду з вимогою про захист свого права вимоги (регресу), необхідно брати до уваги ст. 257 Цивільного кодексу України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та з урахуванням ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Твердження відповідача стосовно того, що право вимоги позивача виникає з моменту настання страхового випадку, тобто з часу ДТП, необґрунтоване, оскільки до моменту виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування, право позивача не порушене, а тому у останнього відсутнє право вимоги до відповідача.

Саме з моменту сплати страхового відшкодування страхувальнику відповідно до договору, страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат.

Отже, для позивача право регресної вимоги виплаченого страхового відшкодування виникає з моменту виплати потерпілому (страхувальнику) страхового відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2011р. у справі № 58/168 за позовом ПАТ "УСК "Гарант-Авто" до Публічного акціонерного товариства "Просто-страхування" про стягнення суми.

Оскільки, строк позовної давності починає свій перебіг з 30.09.2008р. (дата виконання основного зобов'язання - сплата страхового відшкодування страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 2840 від 30.09.2008р.), а з позовом до суду позивач звернувся 26.09.2011р. (відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції Господарського суду м. Києва на 1-му аркуші позовної заяви), колегія суддів вважає, що трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що під час скоєння ДТП, ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю і виконував свої трудові обов"язки.

Тобто, для того, щоб відповідач міг нести відповідальність у відповідності до вимог ст.ст.1188, 1194 ЦК України в тій частині, що не відшкодована ПАТ "СК "ІНГО Україна", як страховиком, позивач повинен був довести суду законність управління транспортним засобом ОСОБА_5 на момент ДТП та виконання зазначеною особою своїх трудових обов'язків.

Документами, що підтверджують законність керування автомобілем у даному випадку є:

1) нотаріально завірена довіреність на управління автомобілем або шляховий лист виданий водію в день ДТП;

2) наказ про призначення ОСОБА_5 на посаду водія Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю.

3) наявність водійського посвідчення, що дає право ОСОБА_5 управляти автомобілем відповідної категорії.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09.06.2008р. по справі № 3-18183/2008 було встановлено, що ОСОБА_5 на момент ДТП працював начальником відділу ТОВ "Т.М.М."

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У даному випадку для покладення на юридичну особу відповідальності необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв"язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), так і певних спеціальних умов.

До таких спеціальних умов відноситься перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною особою і завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов"язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов"язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу.

Однак, судова колегія констатує, що у зазначеній вище постанові суду лише вказується місце роботи ОСОБА_5 на момент її винесення, а не підтверджується факт виконання ОСОБА_5 трудових обов"язків у ТОВ "Т.М.М." в день ДТП.

Як вбачається з довідки відповідача вих. №30-вк від 24.02.2012р. ОСОБА_5 працює на Фірмі "Т.М.М."- ТОВ м.Київ на постійній основі на посаді начальника відділу інтелектуальних систем з 01.03.2000р. Нак. №Ѕ-вк від 01.03.2000р. по теперішній час, з 5-денним робочим тижнем (40 годин) (а.с.152).

З письмових пояснень відповідача, наданих суду апеляційної інстанції на виконання вимог ухвал суду, вбачається, що подорожні листи за 2008р. та журнал реєстрації подорожніх листів були знищені у зв"язку з закінченням строків їх зберігання, а тому встановити факт видачі ОСОБА_5 подорожнього листа та надати його копію неможливо.

Наказ про закріплення за ОСОБА_5 автомобіля В« Opel AstraВ« , д.н. НОМЕР_3, на день ДТП у відповідача відсутній.

Обов"язок по проведенню службових розслідувань на підприємстві відповідача покладено на інженера з безпеки руху (копія посадової інструкції в справі), обов"язки якого станом на 03.05.2008р. виконував ОСОБА_9, який збирав відповідну інформацію та відбирав відповідні пояснення у ОСОБА_5

01.04.2011р. ОСОБА_9 звільнився за власним бажанням (копія наказу у справі), і подальша доля документів зі справи вищезазначеного службового розслідування невідома, а тому інформація про результати службового розслідування відсутня.

Щодо виконання ОСОБА_5 своїх трудових обов"язків в період з 01.05.2008р. по 05.05.2008р. відповідач повідомив, що 01-02 травня були святковими (ст.73 КЗПП України), а 3 та 4 травня 2008р. припали на суботу та неділю, які є вихідними.

З табелю обліку використання робочого часу за травень 2008р., що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_5 з 01.05.2008р. по 04.05.2008р. включно на роботу не виходив, відповідно трудових (службових) обов"язків не виконував.

Аналогічні письмові пояснення, які містяться в матеріалах справи, надав ОСОБА_5, пояснивши при цьому, що на автомобілі фірми у вихідний день виїхав у власних цілях до рідних у Миколаївську область.

З постанови суду від 09.06.2008р. у справі №3-18183/2008, вбачається, що ДТП сталася на 59 км. автодороги Київ - Одеса.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія констатує, що позивачем не доведено завдання шкоди ОСОБА_5 в результаті ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов"язків, а отже і підстав для стягнення з відповідача 31 736,47 грн., як різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, немає.

Місцевим господарським судом зазначені обставини справи досліджені не були, а отже їм не було надано і правової оцінки.

Посилання апелянта на те, що єдиною особою, яка завдала шкоду застрахованому позивачем автомобілю НОМЕР_1, є ОСОБА_5, заслуговують на увагу, оскільки з системного аналізу матеріалів адміністративної справи №3-34407/08 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 за ст.124 КУпАП, що містяться в матеріалах справи, не вбачається, що ОСОБА_6 заподіяв шкоду застрахованому автомобілю В« Lexus IS 250В« , д.н. НОМЕР_1, а тому місцевим господарським судом безпідставно встановлено обопільну вину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні ДТП, по якій позивачем було виплачено своєму страхувальнику страхове відшкодування.

Однак колегія суддів зазначає, що встановлення даних обставин не є підставою для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист», задоволенню не підлягає, але рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. у справі № 32/43 підлягає скасуванню, з прийняттям у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про відмову у позові.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Добробут та захист» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 24.11.2011р. у справі № 32/43 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Матеріали справи № 32/43 повернути до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.04.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Остапенко О.М.

Зубець Л.П.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення19.04.2012
Оприлюднено03.05.2012
Номер документу23693278
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —32/43

Ухвала від 29.01.2010

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хрипун О.О.

Ухвала від 23.07.2010

Господарське

Господарський суд Одеської області

Грабован Л.І.

Постанова від 19.04.2012

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Скрипка І.М.

Рішення від 01.02.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Ухвала від 16.01.2012

Господарське

Господарський суд Львівської області

Сухович Ю.О.

Рішення від 24.11.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Підченко Ю.О.

Ухвала від 26.09.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чебикіна С.О.

Ухвала від 26.08.2011

Господарське

Господарський суд Донецької області

Сковородіна О.М.

Ухвала від 21.07.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чебикіна С.О.

Ухвала від 07.07.2011

Господарське

Господарський суд міста Києва

Чебикіна С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні