Постанова

від 24.04.2012 по справі 23/207

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.04.2012 р. справа №23/207

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. ББойко І.А., Марченко О.А. За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 довіреність від відповідача:ОСОБА_5 довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов на рішення господарського судуДонецької області від 06.02.2012 р. у справі№ 23/207 (суддя: М.І.Забарющий), порушеній за позовом:Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м. Стаханов до відповідача:Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк простягнення 19'330,15 грн.

встановив:

Позивач, публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів" м. Стаханов, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача, державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк, вартості нестачі вантажу у сумі 19'330, 15 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.02.2012р. у справі № 23/207 у задоволенні позову було відмовлено у зв'язку із недоведеністю вартості вантажу згідно приписів ст.. 115 Статуту залізниць України.

Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Наполягаючи на задоволенні апеляційної скарги -позивач вважає що місцевим господарським судом дана неправильна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного, на думку позивача, рішення.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому звернувся з проханням оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки, вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу -безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.

Позивач підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак -законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу -такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.06.2011р. ПАТ "Луганський ливарно-механічний завод" (вантажовідправник) зі станції Торез Донецької залізниці на станцію Стаханов Донецької залізниці відвантажив на адресу відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", в подальшому перейменованого у публічне акціонерне товариство "Стахановський завод феросплавів", за залізничною накладною № 52513884 у 5-ти вагонах, в т.ч. і у вагоні № 66108663 вантаж (горішок коксовий у твердому стані) у кількості 43'200кг.

При прийнятті потягу № 3534, у складі якого був вагон № 66108663, на станції призначення Стаханов Донецької залізниці був складений загальної форми № 227 від 15.06.2011р., в якому зазначено, що: навантаження в вагоні нерівномірне нижче бортів 200мм; праворуч по ходу потягу над 3-4 люками воронкоподібне поглиблення розміром 3'000 мм х 2'000 мм х 2'500 мм; над 5-6 люками праворуч по ходу потягу воронкоподібне поглиблення 1'500 мм х 1'500 мм х 1'500 мм; нещільне прилягання арміровочного листа; над 3-4 люками - відсутність арміровочного листа; щілини по 50мм з обох сторін; вантаж маркований, в місцях воронкоподібного поглиблення маркування відсутнє; просипання усунено, щілини закладені частково дрантям. Також на станції був складений акт про технічний стан вагону № 23 від 15.06.2011р., згідно якого вагон № 66108663 технічно справний.

На підставі абз.2 ч.1 ст.52 Статуту залізниць України на станції призначення Стаханов Донецької залізниці вантаж видавався з перевіркою його маси. В результаті проведеної перевірки встановлена нестача у вагоні № 66108663 в кількості 6 960кг. Дана обставина була засвідчена комерційним актом БМ 566189 від 16.06.2011р., в якому зазначено наступне: за документом значиться - тара 22'500 кг, нетто 43'200 кг, фактично виявилось - брутто 58'740 кг, тара з документу 22'500 кг, нетто 36'240 кг, що менше документу на 6'960 кг ; навантаження в вагоні нерівномірне нижче рівня бортів на 200 мм; праворуч по ходу потягу над 3-4 люками воронкоподібне поглиблення розміром 3 000мм х 2 000мм х 2 500мм; над 5-6 люками воронкоподібне поглиблення 2'500 мм х 1'500 мм х 1'500 мм; нещільне прилягання люків до арміровочного листа; 3-4 люки - щілина 50мм; 5-6 люки - щілина 30мм на всю довжину кришок люків, просипання вантажу; вантаж маркований, в місцях поглиблення маркування порушене.

Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Згідно ст.23 вищевказаного Закону перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічна норма викладена і в ч.1 ст.314 ГК України.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 129 Статуту залізниць України закріплено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений матеріалами справи, зокрема комерційним актом БМ 566189 від 16.06.2011р.

Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що винною у незбереженні вантажу під час перевезення є залізниця, тобто -Відповідач у справі., адже останній не довів належними доказами відсутність його вини у виникненні нестачі вантажу.

За ст..115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника , який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Виходячи із розрахунку, наданого позивачем, вартість вантажу, що недостає, з урахуванням норми природної втрати та розбіжностей ваг (ч. 2 ст. 114 Статуту) складає 19'330,15 грн. При цьому вартість недостачі розрахована позивачем виходячи із рахунку № 1106044С від 14.06.2011р., виданого ПАТ "Нікопольський завод феросплавів".

Місцевий господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги зазначений рахунок, адже ПАТ "Нікопольський завод феросплавів" не є відправником вантажу за накладною.

Так-само обґрунтовано місцевий суд не прийняв до уваги посилання позивача на рахунок-фактуру ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" № СФ-0000130 від 14.06.2011р., як доказ вартості відвантаженого горішка коксового, оскільки ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" не є відправником спірного вантажу. Правонаступництво ТОВ "Торговий дім Луганський літейно-механічний завод" до відправника сторонами не доведено.

Згідно приписів ст. 38 ГПК України суд позбавлений можливості за власної ініціативи витребовувати будь-які докази. Такі докази витребовуються судом виключно за вмотивованим письмовим клопотанням зацікавленої сторони (прокурора). Як вбачається з матеріалів справи сторони клопотань про витребування додаткових доказів суду не заявляли. Ухвалою від 10.01.2012р. (а.с. 29) суд зобов'язував вантажовідправника за спірною відправкою надати документи на підтвердження вартості вантажу. Проте, такі документи надані не були.

Виходячи з ч. 2. ст.. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, тобто, у даному випадку - позивачем.

З огляду на вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем розміру завданих йому збитків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.02.2012 року по справі № 23/207 залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.А. Бойко О.А. Марченко