Постанова

від 24.04.2012 по справі 36/4

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 36/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Тарасенко К.В.

Жук Г.А.

при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2012 року по справі № 36/4 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 17.01.2012 року) по справі № 36/4 (суддя -Трофименко Т.Ю.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської державної адміністрації,

2. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр»

про стягнення 90 626, 23 грн.

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр» заборгованості в розмірі 90 626, 23 грн. відповідно до договору № 10/3327 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.06.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року (підписаного 17.01.2012 року) позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр» на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» заборгованість з орендних платежів в розмірі 90 626,23 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 812,52 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр», звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення скасувати та винести нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, а саме позов до господарського суду першої інстанції було подано першим заступником прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації на користь Комунального підприємства «Київжитлоспеексплуатація», який не має на це процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року по справі № 36/4 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року.

Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 36/4 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник відповідача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача-2 в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр» - без задоволення.

Прокурор та представник позивача-1 в судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю прокурора та представника позивача-1, проти чого також не заперечують представники сторін, присутні у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників позивача-2 та відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року по справі № 36/4 - слід залишити без змін, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2009 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр» (далі - орендар) укладено договір № 10/3327 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 25.10.2007 р. № 1085/3918 додаток 1 пункт 29 від 01.11.2007 р. № 1109/3942 пункт 13 текстової частини від 16.10.2008 р. № 516/516 додаток 8 пункт 17 та листа Постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 07.12.2007 р. № 29/283-1013 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, літ. А., загальною площею 100, 00 кв.м.

Відповідно до п. 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація».

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди (а.с.8-11).

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно умов договору, прийом-передача приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Приміщення вважається переданим орендареві з моменту підписання акту прийому-передачі від 05.06.2009 року (а.с.14).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 3.5. договору сторони домовились, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (а.с.8).

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 05.06.2009 р. до 03.06.2012 р.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.06.2009 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 44, літ. А., загальною площею 100, 00 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, що 05.05.2011 р. відповідач отримав від позивача-2 вимогу № 155/1/11-1975 від 04.05.2011 р., в якій Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» вимагає в семиденний термін після отримання цієї вимоги сплатити 75 077, 63 грн. заборгованості за оренду відповідно до договору № 10/3327 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.06.2009 р. Відповідно до п. 7.1.2. договору відповідач зобов'язаний вчасно здійснювати орендні платежі.

Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України також передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється в договорі найму.

Згідно з п. 3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від "28" вересня 2006 року № 34/91, та за червень 2009р. становить 108 грн. 49 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає:

10849 грн. 27 коп. - місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, за червень 2009р. становить: 108 грн. 49 коп. за 1 кв.м орендоване площі, що в цілому складає: 10849 грн. 27 коп.

Згідно п. 3.2. договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадкам передбачених законодавством України.

Згідно з п. 3.4. договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.5. договору сторони домовились, що орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачуються орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 05.06.2009 р. до 03.06.2012 р.

При розгляді справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем було порушено умови договору № 10/3327 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.06.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор та позивачі просять стягнути з відповідача за неналежне виконання сторонами умов договору № 10/3327 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 05.06.2009 р. заборгованість з орендних платежів в розмірі 90 626, 23 грн. за період з 01.12.2010 р. до 31.05.2011 р.

Відповідно до п. 5.3. договору, орендна плата й плата за послуги, пов'язані з експлуатацією внутрішніх телефонних мереж, перераховуються в безготівкову порядку на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки своїх зобов'язань за договором оренди відповідач не виконав в повному обсязі, доказів сплати заборгованості суду не надав, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок місцевого господарського суду щодо задоволення суми основного боргу правомірно обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі відповідачем наголошується на тому, що при розгляді справи першою інстанцією не було встановлено, які самі інтереси держави порушені відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор порушень державних інтересів має право подавати позов виключно в інтересах держави, за наявності порушень державних інтересів.

Однак, колегія апеляційного господарського суду не бере зазначене до уваги, оскільки відповідно до ст. 29 ГПК, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Зазначене також спростовується статтею 36-1 глави 3 ЗУ «Про прокуратуру» N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 року, в якій зазначено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку щодо необґрунтованості апеляційної скарги та такою, що порушує вимоги чинного законодавства України.

За вилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 36/4 - залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Центр», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року по справі № 36/4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2012 року у справі № 36/4 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 36/4 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Яковлев М.Л.

Судді Тарасенко К.В.

Жук Г.А.