Рішення

від 11.07.2006 по справі 41/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/124

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.06р.

Справа № 41/124

За позовом  Приватного підприємства "ТОТУС", м. Харків 

до  Приватного підприємства "ДАФ-Мобіл", м. Павлоград, Дніпропетровська область 

про стягнення 71783,29 грн.

                                                                                Суддя Орєшкіна Е.В.

В засіданні приймали участь представники:

 Від позивача: Корольчук Ю.Ю., довіреність б/н від 25.01.06 року

Від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача збитків –63525,04 грн., неустойки –5082 грн., 5 % від безпідставно отриманої грошової суми –3176,25 грн., всього –71783,29 грн.

Разом з позовом позивачем подано клопотання, яким він просить суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме: зобов'язати приватне підприємство „ДАФ-Мобіл” надати в судове засідання повні дані щодо адреси державної реєстрації, поштової адреси (фактичного місцезнаходження), всіх рахунків у всіх банківських установах; накласти арешт на поточний рахунок та майно відповідача у межах суми позову.

Клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 ГПК України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим  виконання рішення суду. Подане клопотання суд вважає недостатньо обґрунтованим, вказані в ньому підстави, на думку суду, не свідчать про наявність таких обставин.

Крім того, в ст. 67 Господарського процесуального кодексу України міститься перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним та в який зобов'язання сторону надати в судове засідання повні дані щодо адреси державної реєстрації, поштової адреси, всіх рахунків у всіх банківських установах не підпадає.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 25 від 01.09.03 року.

Представник позивача позов підтримав, просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав, вимог не заперечив, присутність повноважного представника в судовому процесі не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином (а.с. 35).

Нез'явлення відповідача на виклик суду не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справа, згідно ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, долученим до позовної заяви.

За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

За згодою представника позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ

01 вересня 2003 року між позивачем –приватним підприємством „Тотус” та відповідачем –приватним підприємством „ДАФ-Мобіл” укладений договір купівлі-продажу № 25, пунктом 1.1. якого передбачено зобов'язання продавця (відповідача у справі) поставити покупцю (позивачу у справі) продукцію, найменування, кількість, ціна якої узгоджені сторонами в додатках к договору, які є його невід'ємними частинами, та зобов'язання покупця, відповідно, прийняти та сплатити вказану продукцію.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець (позивач у справі) сплачує заявлену продукцію за узгодженою ціною шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (відповідача у справі) шляхом 100 % передоплати.

На виконання умов договору, позивач за період з 07.11.03 року по 29.12.03 року здійснив передоплату  відповідачу в сумі 63525,04 грн., що підтверджується  платіжними дорученнями, копії яких додані до позовної заяви.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що відвантаження продукції здійснюється протягом 15 днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

На вимогу суду докази поставки відповідачем продукції за умовами договору або повернення позивачу отриманої від нього передоплати сторонами не подані,  в матеріалах справи вони відсутні.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 63525,04 грн.

09.11.05 року та вдруге, 28.11.05 року позивач звернувся до відповідача з листами про відмову від прийняття продукції, поставка якої прострочена, докази надіслання яких долучені до матеріалів справи, з вимогою сплатити позивачу реальні збитки у вигляді витрат по оплаті товару в розмірі 63525,04 грн.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути збитки на підставі ст. 203, 231 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року). Ці цивільно-правові норми повністю кореспондуються зі ст. ст. 22, 612 Цивільного кодексу України.

Згідно заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Правовідносини, згідно договору купівлі-продажу № 25 від 01.09.03 року між сторонами виникли в вересні 2003 року. Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. На момент відмови позивача від прийняття виконання обов'язків відповідача за договором права та обов'язки між сторонами продовжували існувати, оскільки відповідач не здійснив поставку оплаченої позивачем продукції. Тобто, при вирішенні спору необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу України.

Фактичні дії сторін підпадають під норми ст.ст. 11, 202, 509, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України і свідчать про існування між сторонами відносин купівлі-продажу,  в результаті чого у відповідача виникли зобов'язання по поставці оплаченого  позивачем товару.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, дія яких поширюється на спірні взаємовідносини, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги те, що у встановлений договором строк продукція відповідачем не була поставлена позивачу, а також те, що сума перерахованої позивачем передоплати не була повернута відповідачем, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 63525,04грн.

Вимога позивача щодо стягнення неустойки в розмірі 5082, грн. та 5 % безпідставно отриманої грошової суми в розмірі 3176,25 грн. не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року № 888, на яке посилається позивач, як на підставу вказаних вимог, є нормативним актом СРСР.

Постановою Верховної Ради України „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР № 1545 ХІІ від 12.09.19991 року встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України (ч. 2 ст. 4 ЦК України). Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України). Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ч. 3 ст. 14 ЦК України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. ( ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За загальним правилом, підставою для встановлення та застосування засобу забезпечення виконання зобов'язання є домовленість сторін про таке забезпечення; тільки щодо неустойки та застави передбачено, що вони можуть встановлюватись безпосередньо законом.

Отже, з прийняттям нового Цивільного кодексу України, ним врегульовані питання щодо зобов'язання та окремих його видів, в тому числі, договорів купівлі-продажу, поставки та питання забезпечення зобов'язання.

Враховуючи, що договором № 25 від 01.09.03 року  сторони не передбачили у разі порушення відповідачем зобов'язань по поставці продукції, стягнення з нього неустойки в розмірі 8 % від вартості непоставленої в строк продукції за окремими найменуваннями номенклатури та 5 % відсотків річних за користування отриманими від позивача грошовими коштами; та в договорі відсутнє посилання на норми  Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, яким передбачена відповідна відповідальність постачальника продукції, як на інший вид забезпечення зобов'язання в розумінні ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та

          керуючись ст. ст. 1, 33, 34, 49, 82-84, 116, 117  ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „ДАФ-Мобіл” –51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Кравченка,6а, кв. 64, код ЄДРПОУ 32098995, р/р 26003495281001 ПФ КБ „Приватбанк”, МФО 305727  на користь  Приватного підприємства „ТОТУС” –61064, м. Харків, пров. Титаренківський, б. 1, кв. 230, код ЄДРПОУ 30989660, р/р 26007107860000 в ХФ АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351641 збитків 63525,04 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять п'ять грн. 04 коп.), витрати по сплаті держмита в сумі 635,25 грн. (шістсот тридцять п'ять грн. 25 коп.)  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –104,43 грн. (сто чотири грн. 43 коп.).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законно сили.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          СУДДЯ                                                                   Е.В. ОРЄШКІНА

Рішення підписано 17.07.06 року