Постанова

від 25.04.2012 по справі 45/200

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 45/200

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибарук М.М.

за участю представників:

позивача: не з'явились;

відповідача: ОСОБА_2 - дов. №314/1 від 09.08.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.01.2012р.

у справі №45/200 (суддя Балац С.В.)

за позовом Акціонерного товариства (приватного) „Страхова компанія „Рідна"

до Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 27 580,10 грн.

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство (приватне) „Страхова компанія „Рідна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" (далі - відповідач) страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 27 580,10 грн. (з них: 27 097,10 грн. - виплачене позивачем страхове відшкодування за договором страхування №АТР 02/10-01 від 08.04.2010р., 83,00 грн. - витрати позивача на отримання довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 400,00 грн. - витрати позивача на проведення експертизи), а також судові витрати (275,80 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 15,56 грн. - витрати на отримання довідки Головного управління статистики) обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, перейшло право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування (страхувальник позивача), має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (страхувальник відповідача). Однак відповідач відмовляється перераховувати позивачу грошові кошти в добровільному порядку.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що страхувальником відповідача не було сплачено страхову премію, тому відповідно до ст. 18 Закону України „Про страхування" укладений між відповідачем та його страхувальником поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не набув чинності і відповідач не є особою, яка повинна нести відповідальність за завдані страхувальнику позивача збитки. Окрім того, відповідач наголошував на тому, що позивач не має права на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних з визначенням вартості відновлювального ремонту та отримання документів з приводу встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №45/200 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 27 097,10 грн. вартості відновлювального ремонту, 270,97 грн. державного мита, 231,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №45/200 в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- поза увагою місцевого господарського суду залишилась довідка бухгалтерії відповідача про те, що страхова премія за полісом страхування №АА/2090055 сплачена не була;

- зважаючи на те, що страхова премія сплачена не була, поліс №АА/2090055 не набув чинності і відповідальність винної в ДТП особи відповідачем не була застрахована, підстави для стягнення виплаченого позивачем страхового відшкодування саме з відповідача відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.03.2012р.

Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (доповідача) Зубець Л.П. на лікарняному, справу №45/200 було знято зі складу справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на 19.03.2012р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. справу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2012р.

В судовому засіданні 09.04.2012р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №45/200 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні 09.04.2012р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 25.04.2012р., відповідача зобов'язано надати додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 25.04.2012р. з'явився, але витребуваних судом доказів та пояснень не надав, про поважність причин невиконання вимог суду не повідомив. Представник відповідача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судове засідання 25.04.2012р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.05.2011р. у м. Києві на проспекті Ватутіна, 2 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "SKODA SUPERB ELEGANCE" (реєстраційний номер НОМЕР_1), належного Представництву ЗФ „Полфарма" С.А., під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "CHEVROLET LACETTI" (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_4 (том справи - 1, аркуш справи - 14).

Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.06.2011р. у справі №3-4182 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п.п.8.5 (дод.2: 1.13), 16.3, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 21).

Внаслідок ДТП автомобіль "SKODA SUPERB ELEGANCE" (реєстраційний номер НОМЕР_1) було пошкоджено, а його власнику Представництву ЗФ „Полфарма" С.А. завдано майнової шкоди. Відповідно до звіту №503 від 18.05.2011р. матеріальний збиток, завданий власнику вищевказаного транспортного засобу становить 31 768,72 грн. Відповідно до рахунку №да854 від 25.07.2011р. вартість ремонтних робіт автомобіля "SKODA SUPERB ELEGANCE" (реєстраційний номер НОМЕР_1) склала 27 097,10 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 22-36, 54-55).

Майнові інтереси Представництва ЗФ „Полфарма" С.А., пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "SKODA SUPERB ELEGANCE" (реєстраційний номер НОМЕР_1) були застраховані у позивача за договором добровільного страхування автотранспортних засобів №АТР 02/10-01 від 08.04.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 10-12).

Згідно зі страховим актом №1514 від 02.08.2011р. позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхове відшкодування у сумі 27 097,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6896 від 02.08.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 57-59).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2090055, позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№1065 від 12.08.2011р. про сплату в порядку регресу 27 580,10 грн. страхового відшкодування.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без реагування, грошові кошти перераховані не були, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Господарський суд міста Києва задовольнив позов частково, визнавши документально та нормативно підтвердженими лише вимоги про стягнення з відповідача 27 097,10 грн. страхового відшкодування. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат позивача на проведення експертизи і на отримання довідки про ДТП було відмовлено, оскільки вказані витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 15,56 грн. витрат на отримання довідки Головного управління статистики в сумі 15,56 грн. також були залишені без задоволення, оскільки позивач надав суду лише копію вказаної довідки, а оригінал залишив у себе, окрім того, суд не зобов'язував позивача надати такий документ, у зв'язку з чим названі витрати позивача не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи ОСОБА_4, як власника транспортного засобу "CHEVROLET LACETTI" (реєстраційний номер НОМЕР_2), яким спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача, була застрахована відповідачем на підставі полісу №АА/2090055 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина водія ОСОБА_4 встановлена постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.06.2011р. у справі №3-4182.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "CHEVROLET LACETTI" (реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована відповідачем на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АА/2090055), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "SKODA SUPERB ELEGANCE" (реєстраційний номер НОМЕР_1) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних засобів №АТР 02/10-01 від 08.04.2010р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до особи, відповідальної за завдані збитки (аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07 та від 07.11.2011р. у справі №48/562).

Заперечення відповідача про те, що поліс №АА/2090055 не набрав чинності, оскільки згідно з довідкою бухгалтерії відповідача страховий платіж по вказаному полісу не поступав, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

З копії полісу №АА/2090055 вбачається, що страхова премія у сумі 558,14 грн. була сплачена ОСОБА_4 11.01.2011р. Поліс містить підписи сторін (ОСОБА_4 та представника відповідача (страховика), а також відбиток печатки відповідача. Тобто, сторони погодили всі істотні умови договору (полісу) і своїми підписами засвідчили вірність внесених до нього даних, в т.ч. щодо сплати страхової премії.

Доказів на підтвердження визнання полісу №АА/2090055 у встановленому порядку недійсним (неукладеним) не надано.

Окрім того, судом апеляційної інстанції було направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання розгорнутої довідки по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2090055, за яким Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Нова" застрахувало цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля марки "CHEVROLET LACETTI" (державний номер НОМЕР_2).

23.04.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро України від 19.04.2012р. №916/7-3-11, згідно з яким в центральну базу даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ, внесено інформацію по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2090055 (том справи - 1, аркуші справи - 131-132).

З наведеного вбачається, що сам відповідач надав відомості по полісу №АА/2090055 для внесення їх до центральної бази даних МТСБУ, а тому на дату ДТП поліс №АА/2090055 набув чинності і відповідач є особою, відповідальною за збитки, завдані страхувальнику позивача.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування", відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку - позивачем, як страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №7/088-11).

Згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№1065 від 12.08.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (том справи - 1, аркуш справи - 61-62), до якої були додані всі необхідні для здійснення страхової виплати документи.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Однак відповідач у встановленому законодавством порядку і строки грошові кошти не перерахував.

Доказів, які б свідчили про сплату відповідачем на користь позивача страхового відшкодування суду не надано.

Враховуючи відмову відповідача від виплати страхового відшкодування в добровільному порядку за відсутності правових підстав для цього, колегія суддів вважає нормативно та документально обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу 27 097,10 грн. страхового відшкодування (при розрахунку страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, було враховано ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, та суму франшизи за полісом №АА/2090055), у зв'язку з чим позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача додаткових витрат, а саме: 15,56 грн., сплачених за отримання довідки Головного управління статистики, 83,00 грн. за отримання довідки ДАІ та 400,00 грн. за проведення автотоварознавчої експертизи, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Тобто, вищевказаною правовою нормою чітко передбачено перехід до страховика (в даному випадку позивача у справі) права вимоги безпосередньо в межах виплати страхового відшкодування. Натомість додаткові витрати позивача не є страховою виплатою, а пов'язані з визначенням розміру відшкодування потерпілій особі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат у загальному розмірі 498,56 грн.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №45/200 прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Нова" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2012р. у справі №45/200 - без змін.

2. Матеріали справи №45/200 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.