Постанова

від 25.04.2012 по справі 2/197

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2012 № 2/197

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Рибарук М.М.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 08-03-28/631-11 від 19.12.2011р.

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: ОСОБА_3, дов. № 321-1-4/37 від 23.12.2011р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська

страхова компанія «Гарнт-Авто»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 28.02.2012р.

у справі № 2/197 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна

акціонерна страхова компанія «Оранта»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейм-93»

2) Публічного акціонерного товариства «Українська

страхова компанія «Гарант-Авто»

про стягнення 510 грн. франшизи та 26050,21 грн.

невиплаченого страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. у справі № 2/197 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейм-93" на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 510 (п'ятсот десять) грн. франшизи, 11 (одинадцять) грн. 63 коп. державного мита та 19 (дев'ятнадцять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 6050 (шість тисяч п'ятдесят) грн. 21 коп. страхового відшкодування, 126 (сто двадцять шість) грн. 37 коп. державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 28.02.2011р. у справі № 2/197 частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача-1 на користь позивача 6560,21 грн. матеріальної шкоди, в решті позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представники відповідача-1 у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 15 травня 2008р. між ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" був укладений Договір № 376 добровільного страхування транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ford Fusion", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).

16.09.2008р. в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю Застрахованого автомобіля та автомобіля В«ШевролетВ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 яким керував водій ОСОБА_5

Відповідно до Постанови від 02.10.2008р. № 3-23610 Солом'янського районного суду м. Києва дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 правил дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 вересня 2008р. ОСОБА_4 звернувся до позивача з заявою про страхову виплату страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до автотоварознавчого дослідження № 12491-АА0678ВМ-23.09-5 від 23.09.2008р. та додаткового дослідження до нього № 12491-АА0678ВМ-23.09-5доп від 25.09.2008р., розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля склав 18 246,05 грн.

27 жовтня 2008р. позивачем був складений Страховий акт № СТО-08-12491 та розрахунок суми страхового відшкодування, виходячи з якого сума страхового відшкодування склала 13 748,79 грн. (з розрахунку: розмір матеріального збитку, встановлений дослідженням № 12491-АА0678ВМ-23.09.-5 від 23.09.2008р. за мінусом франшизи).

03 листопада 2008р. позивач на підставі вищезазначених документів здійснив виплату страхового відшкодування в розміру 13 748,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №18858 та відомістю №317 від 03.11.2008р., що є додатком до платіжного доручення.

27 листопада 2008р виходячи з дослідження № 12491-АА0678ВМ-23.09.-5 доп від 25 вересня 2008р., страхового акту № СТО -08-12491/2 від 20 листопада 2008 року та розрахунку відшкодування до нього, заяви ОСОБА_4, було здійснено додаткову виплату страхового відшкодування в розмірі 3 797,26 грн. Виплата страхового відшкодування підтверджуєть ся платіжним дорученням № 20931 та відомістю № 333 від 27.11.2008р., що є додатком до платіжного доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Згідно із п. 22.1. ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

З матеріалів справи вбачається, вина ОСОБА_5 в рішенні ДТП встановлена Постановою від 02.10.2008р. № 3-23610 Солом'янського районного суду м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У роз'ясненнях, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", зазначається, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем-2 згідно Полісу № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року, оскільки ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сейм-93", який уклав Поліс № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року з Відповідачем-2.

Позивач звертався до відповідача-2 з листом-претензією від 16.09.2008р. та заявою від 25.06.2009р. вих. № 09-06-02/№177 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу та до відповідача-1 з листом-претензією № 09-06-02 від 25.08.2010р. про виплату франшизи та страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак, відповідачем-2 вимоги позивача були задоволені частково та виплачено позивачу 10 985,71 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

В іншій частині Відповідач-2 суми заявленого страхового відшкодування не визнав, зазначаючи, що у відповідності до п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом МЮУ та ФДМУ від 24.11.2003р. № 142/5/2092 мав застосовуватись експлуатаційний знос автомобіля, оскільки на момент оцінки пробіг транспортного засобу складав 44 562 км., при строку експлуатації 2,42 роки та нормативному пробігу -20800 км./рік, і тому відповідачем-2 було розраховано суму страхового відшкодування з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу і виплачено позивачу 10 985,71 грн. страхового відшкодування в порядку регресу з розрахунку: 11 495,71 грн. (сума страхового відшкодування з застосуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахована відповідачем-2) -510 грн. (франшиза за полісом № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року).

З такими твердженнями відповідача-2 суд не погоджується, оскільки в наявних в матеріалах справи автотоварознавчих дослідженнях № 12491-АА0678ВМ-23.09-5 від 23.09.2008р. та № 12491-АА0678ВМ-23.09-5доп від 25.09.2008р. також застосовано: загальний пробіг транспортного засобу - 44 562 км., при строку експлуатації 2,42 роки та нормативному пробігу -20800 км./рік, і вирахувано, що за 2,42 роки фактичний середньорічний пробіг склав 18,41 тис. км., тобто є меншим за нормативний, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю і розрахунки розміру матеріального збитку в автотоварознавчих дослідженнях № 12491-АА0678ВМ-23.09-5 від 23.09.2008р. та № 12491-АА0678ВМ-23.09-5доп від 25.09.2008р. зроблені вірно.

Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

За таких обставин, не відшкодованими Позивачу Відповідачем-2 залишаються 6050,34 грн. з розрахунку:

18 246,05 грн. - 710 грн. = 17 546,05 грн.

17 546,05 грн. -10 985,71 грн. - 510 грн. = 6050,34 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача-2 меншої суми, а саме не 6050,34 грн., а 6050,21 грн. невиплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 5 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено обов'язок особи, відповідальність якої застрахована (відповідач-1), сплатити франшизу, розмір якої передбачено полісом, одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

За таких обставин підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача-2 решти не виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 6050,21 грн. та з відповідача-1 510 грн. франшизи, згідно Полісу № ВВ/4293475 від 22.05.2008 року.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2012р. у справі № 2/197 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2012р. у справі № 2/197 - без змін.

2. Матеріали справи № 2/197 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Мартюк А.І.

Судді Зубець Л.П.

Новіков М.М.