Рішення

від 17.04.2012 по справі 5023/1078/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/1078/11

вх. № 1078/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інтер", м. Запоріжжя

до ТОВ "Козіївське", с. Козіївка

про стягнення 49120,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (відповідач) про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 30955,00 грн. за договором поставки № 22/10-08 від 22.10.2008 року, укладеного між сторонами, пені у розмірі 8406,98 грн., інфляційних збитків 8394,10 грн. та річних у сумі 1363,96 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому вказував, що в задоволенні позову позивачу необхідно відмовити, оскільки договір діяв до 31.12.2008 року, а умови договору не передбачали пролонгації строку його дії. Також, відповідач вказував, що ним не укладалась 05.02.2009 року додаткова угода №1 до договору поставки № 22/10-08 від 22.10.2008 року, якою сторони прийшли до згоди викладення п. 5.1. цього договору у новій редакції, оскільки на цей час не діяли умови договору № 22/10-08 від 22.10.2008 року. Відповідачем додаткова угода не укладалася, не підписувалась та не засвідчувалась, а тому ця додаткова угода є вимислом позивача. Таким чином відповідач вказував, що між сторонами не малося договірних відносин та у подальшому сутні порушення договірних зобов'язань з боку відповідача були відсутні.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Прокуратура Жовтневого району м. Запоріжжя, через канцелярію господарського суду 12.04.2012 р. за вх. № 1292, надала лист з додатком, який господарським судом залучається до матеріалів справи.

Жовтневий РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, через канцелярію господарського суду 03.04.2012 р. за вх. № 1177, надав відмовний матеріал № 522 згідно супровідного листа, який господарським судом залучено до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

22 жовтня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 22/10-08 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. позивач зобов'язався передати у власність покупцю товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити його на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.1. договору було передбачено, що найменування товару, його кількість, ціна товару за кожну одиницю вказуються у видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 3.1. поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії даного договору.

Згідно п. 3.2. строки поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або виконанням конклюдентних дій сторін (дій направлених на виконання зобов'язання або дій, яки б свідчили про прийняття виконання зобов'язань з боку контрагента), пов'язаних з передачею - прийманням товару.

Відповідно до п. 4.1. ціна товару, що поставляється у відповідності з договором, вказується у видаткових накладних позивача. У вартість товару включаються всі витрати позивача згідно базису поставки.

Згідно п. 6.2. позивач надає відповідачу (його представнику) на товар, що поставляється у відповідності з договором, такі документи (супровідні документи):

- рахунки - фактури на товар;

- посвідчення про якість товару;

- товарно-транспортні накладні.

Відповідно до п. 8.3. у разі прострочення здійснення оплати за поставлену партію товарів відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.3. для штрафних санкцій передбачених умовами цього договору термін позовної давності становить три роки.

Згідно п.11.2. договір діє з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р.

Пунктом 11.1. договору було передбачено, що усі доповнення, зміни і додатки до даного договору є його невід'ємними частинами. Усі умови, вказані у додаткових угодах на конкретну партію товару мають перевагу перед первісними умовами, встановленими договором або попередніми додатковими угодами.

Так, судом встановлено, що між сторонами 05.02.2009 р. була укладена додаткова угода № 1 до договору поставки № 22/10-08 від 22 жовтня 2008 року, відповідно до умов якої сторони прийшли до згоди про викладання п. 5.1 цього договору у наступній редакції: «Розрахунок за товари, поставлені у відповідності з цим договором, проводяться покупцем (відповідачем) в національній валюті України шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту поставки товару, на підставі рахунку, виставленого постачальником (позивачем). Моментом оплати вважається дата зачислення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умови оплати конкретної партії товару можуть змінюватись по узгодженню сторін і вказуватись в специфікації до цього договору».

Щодо посилань відповідача з приводу того, що додаткова угода № 1 від 05.02.2009 р. до договору поставки № 22/10-08 від 22 жовтня 2008 року ним не укладалася, суд зазначає, що ці посилання не можуть братися судом до уваги, у зв'язку з наступним.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі № 5023/1078/11 від 05.04.2011 р. провадження у справі було зупинено, а матеріали справи були направлені до слідчих органів для проведення перевірки щодо можливості підробки невідомими особами додаткової угоди № 1 від 05.02.2009 року до договору поставки № 22/10-08 від 22.10.2008 року, про що зазначалося представником відповідача у судовому засіданні.

За результатами перевірки о/у Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 02.02.2012 р. була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за вищезазначеними фактами.

У вказаній постанові вказувалося про те, що відповідачем від позивача був отриманий товар на суму 95955,00 грн. за договором поставки, однак відповідачем його вартість була сплачена частково. Посадові особи підприємства відповідача зобов'язувалися сплатити вартість товару, однак до лютого 2009 року відповідач не здійснив оплату товару, у зв'язку з чим була складена додаткова угода № 1 до договору поставки № 22/10-08 від 22.10.2008 року. Дана додаткова угода була підписана з боку позивача після чого вона була направлена факсом відповідачу. Після цього дана угода була повернута позивачу, де у графі «Покупець» містився відбиток печатки підприємства відповідача та підпис директора відповідача. При цьому у постанові вказувалося, що до 2010 р. відповідачем залишена заборгованість позивачу не була сплачена.

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.02.2012 р., тому господарський суд приходить до висновку, що вона на час розгляду справи є дійсною.

При цьому в матеріалах справи міститься гарантійний лист позивача № 14/09-2010 від 14.09.2010 р. на гарантування сплати заборгованості в сумі 38955,00 грн. згідно вказаному у ньому графіку.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позивачем на виконання умов договору відповідачу 25.12.2009 р. була здійснена поставка товару на загальну суму 95955,00 грн. згідно видаткової накладної № РН - 001294 від 25.12.2009 р. та довіреності № 330 від 24.12.2009 р. З метою оплати відповідачем поставленого товару, позивачем було надано відповідачу рахунок - фактура № СФ-0001658 від 23.12.2009 р. на суму 95955,00 грн.

Однак, відповідачем оплата товару здійснювалася невчасно та в порушення умов договору у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар за договором на суму 30955,00 грн. Разом з цим суд зазначає, що доказів сплати відповідачем позивачу суми у розмірі 30955,00 грн. за договором в матеріалах справи не міститься.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що заборгованість у розмірі 30955,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п. 10.3. договору щодо строку позовної давності для нарахування штрафних санкцій, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума пені у розмірі 8406,98 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд приходить до висновку, що сума 3% річних у розмірі 1363,96 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно суми інфляційних, судом були перераховані інфляційні та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні у розмірі 5872,37 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 30955,00 грн.; інфляційних 5872,37 грн.; 3% річних 1363,96 грн. та пені у розмірі 8406,98 грн., а всього 46598,31 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 465,98 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 224,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козіївське" (62011, Харківська обл., Краснокутський район, с. Козіївка, вул. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 30739637, п/р 26002961052945 філіал ЗАТ "ПУМБ", МФО 350385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 15, кв. 3, код ЄДРПОУ 23879459, п/р 26008001306897 філіал ЗАТ "ОТП Банк", МФО 313872) основну заборгованість у розмірі 30955,00 грн., 3% річних у розмірі 1363,96 грн., пеню у розмірі 8406,98 грн., інфляційні у розмірі 5872,37 грн., 465,98 грн. державного мита та 224,20 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Доленчук Д. О.

Рішення підписано 23.04.2012 р.