Постанова

від 25.04.2012 по справі 2-18/3819-2009

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 2-18/3819-2009

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоУліцького А.М., суддів:Мачульського Г.М., Рогач Л.І. розглянувши касаційні скарги 1. Орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" 2. Верховної Ради Автономної Республіки Крим на постановувід 02.02.12 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№2-18/3819-2009 господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомПрокурора Київського району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради доОрендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" треті особи 1. Фонд майна Автономної Республіки Крим 2. Виробничий кооператив "СКІФ-88" 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим 4. Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації" 5. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим 6. Приватне підприємство "Шарм плюс" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників сторін від позивача:у засідання не прибули від відповідача:ОСОБА_1., дов. від третіх осіб: 2. ОСОБА_2., дов.; 3. ОСОБА_3, дов. від ГПУ:Громадський С.О., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району міста Сімферополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради про зобов'язання Орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" привести земельну ділянку 1,3953 га, розташовану по вул. Ж.Дерюгіної, 15 у місті Сімферополі, яка самовільно зайнята відповідачем, у придатний для використання стан шляхом знесення самовільних будівель Т, Ц, Х, Ш, Ф, Ф1, Ф2, Ф3, Ф4 за власний рахунок (з урахуванням уточнення). Позов обґрунтований тим, що відповідач не має правовстановлюючих документів на землю.

Сімферопольська міська рада відмовилася від позову без зазначення причини відмови; ця відмова прийнята місцевим господарським судом, про що 11.04.11 прийнята ухвала без обґрунтування прийняття відмови від позову; вказана ухвала в частині прийняття відмови від позову в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Рішенням від 01.11.11 господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.), яке залишено без змін постановою від 02.02.12 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Градової О.Г. -головуючого, Латиніної О.А., Маслової З.Д.), уточнені позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не має правовстановлюючого документа на право користування земельною ділянкою, розташовані на ній спірні будівлі є самочинним будівництвом, право власності на такі об'єкти нерухомості не зареєстровано, в тому числі як майно Автономної Республіки Крим. Факт самовільного зайняття земельної ділянки та самочинного будівництва підтверджений належними доказами -актами перевірки дотримання земельного законодавства та відомостями органу реєстрації нерухомості.

Ухвалою від 02.04.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційні скарги Орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Верховної Ради Автономної республіки Крим, в яких заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та залишення позову без задоволення новим рішенням.

Зокрема, касатори доводять безпідставне припинення прав власності Верховної Ради Автономної Республіки Крим на майно, розташоване на спірній земельній ділянці, та розгляд по суті уточнень позову без їх прийняття відповідними ухвалами суду, що є порушенням норм процесуального законодавства.

Заступник прокурора Автономної республіки Крим проти скарг заперечив, посилаючись на невідповідність доводів касаторів фактичним обставинам у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.10.77 рішенням №484 Виконкому Сімферопольської міської ради народних депутатів дозволено Сімферопольському ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління виконання проектно-пошукових робіт для будівництва виробничої бази по вул. Ж.Дерюгіної, 15 у м. Сімферополі на земельній ділянці орієнтовною площею 1,25 га.

У 1978 році Конструкторсько-технологічним бюро м. Сімферополя розроблено проект для будівництва господарського двору Сімферопольського ремонтно-будівельного управлення Кримського облпобутуправління, за експлікацією запроектовано до будівництва господарського двору: головний корпус площею 2648 м 2 , матеріальний склад з навісом - 403 м 2 , навіс для зберігання обладнання та металу - 233 м 2 , лісопильний цех - 116 м 2 , склади інертних матеріалів та РБУ - 580 м 2 , котельна - 135 м 2 , майданчик для вугілля - 140 м 2 , майданчик для попелу, прохідна - 13 м 2 , пожежний резервуар на 250 м 3 - 100 м 2 , склад круглого лісу та пиломатеріалів - 666 м 2 , майданчик для стоянки автомашин - 217 м 2 , склад цементу - 8 м 2 .

Рішенням Сімферопольської міської ради народних депутатів №256 від 29.05.81 вирішено відвести ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління (РБУ ОПУ) земельну ділянку площею 1,25 га для будівництва виробничої бази по вул. Ж.Дерюгіної. Вказаним рішенням констатовано розроблення та погодження у встановленому порядку проектної документації на будівництво виробничої бази, землекористувача зобов'язано отримати в Управлінні головного архітектора відвід земельної ділянки в натурі, укласти у Відділі комунального господарства договір на користування земельною ділянкою. Доказів виконання цього рішення не надано. Обставини ліквідації РБУ ОПУ та розподіл його майна за наданими сторонами у справі документами мають суперечливий характер.

Управлінням архітектури та містобудування м. Сімферополя 02.02.01 надано висновок про можливість закріплення за орендним підприємством "Виробничо-технічний комбінат" земельної ділянки, на якій розташовані триповерхова будівля та господарські побудови (котельна, прохідна, склади). Обставини надання спірної земельної ділянки або відсутність відповідного рішення не досліджено.

23.02.07 видано свідоцтво про право власності Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим на нежитлові будівлі за літерами "А", "Б", "М", "И" загальною площею 2135,6 м 2 , розташовані по вул. Ж.Дерюгіної, 15 у м. Сімферополі, що підтверджується свідоцтвом, витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідкою та звідним актом інвентарної справи БТІ.

Вказані об'єкти нерухомості (літери "А", "Б", "М", "И", загальною площею 2135,6 м 2 ) 25.11.08 продані виробничому кооперативу "СКІФ-88"; 12.02.09 здійснена державна реєстрація права власності на це нерухоме майно за названим кооперативом, що підтверджується витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповіддю КРП "СМ БРТІ".

Наказами Фонду майна Автономної Республіки Крим вирішено здійснити приватизацію майна Автономної Республіки Крим -будівель та споруд колишнього ДКВО "Побутсервіс": 1) 13.06.07 за №349 шляхом продажу орендарю виробничому кооперативу "СКІФ-88"; 2) 31.03.10 за №144 шляхом продажу орендарю орендному підприємству "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс". Але наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим №370 від 25.11.10 за протестом прокурора вказаний наказ про приватизацію шляхом викупу скасовано через його невідповідність нормам чинного законодавства.

Крім того, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.11 у справі №2-3/1210-2010, яка залишена без змін за результатами касаційного перегляду, відмовлено в позові вказаного орендного підприємства до Фонду майна Автономної Республіки Крим про спонукання до виконання наказу №464 від 17.04.96 про приватизацію майна. Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.12.10 у справі №2а-10013/10/10/0179 відмовлено виробничому кооперативу "СКІФ-88" у визнанні незаконним та скасуванні п. 10 постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим №1583-5/10 від 17.02.10 про приватизацію будівель та споруд колишнього ДВПО "Битсервіс" орендним підприємством "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс". Доказів набрання законної сили цим судовим рішенням не надано.

Виробничий кооператив "СКІФ-88" 07.04.09 продав приватному підприємству "Шарм плюс" 96/100 часток нерухомого майна, цей договір частково (стосовно прохідної - "В") є предметом спору в справі №5002-25/3809-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим (яка на момент вирішення даного спору не розглянута). Між виробничим кооперативом "СКІФ-88" та приватним підприємством "Шарм плюс" 15.06.09 на підставі висновку БТІ в нотаріальній формі укладений договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності; у виробничого кооперативу "СКІФ-88" залишилося у власності та користуванні розчинний вузол за літерою "И" площею 32,9 м 2 , якому за рішенням Виконкому Сімферопольської міської ради №2393 від 27.08.09 привласнена нова адреса: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15а.

Приватне підприємство "Шарм плюс" 28.07.10 отримало на 10 років в оренду від Сімферопольської міської ради земельну ділянку площею 0,6840 га за кадастровим №0110100000:02:015:0564 для обслуговування та експлуатації адміністративного та виробничого корпусів, розташованих по вул. Ж.Дерюгіної, 15, м. Сімферополя, 10.08.10 здійснена державна реєстрація цього договору в Книзі реєстрації договорів оренди за №041002700051. Такі обставини підтверджуються договором про поділ нерухомого майна, відповіддю БТІ, договором оренди землі, витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно та були встановлені рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.10 у справі №2-5/6380-2009, яке постановою Вищого господарського суду України від 02.03.11 залишено без змін.

Здійснивши розгляд даної справи, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з'ясували відповідність доводів позивача, відповідача і Верховної Ради Автономної Республіки Крим чинному законодавству.

Так, відповідно до ст.ст. 321, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом і позбавлення права власності можливо за неухильним дотриманням закону.

Згідно з п.п. 2, 3 ст. 331 ЦК України (в редакції на момент вирішення даного спору) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Правові наслідки самочинного будівництва визначені ст. 376 ЦК України і обставини, при яких самовільно побудовані будівлі підлягають знесенню або ж на них може бути визнано право власності, підлягають встановленню судом.

Уточненням від 01.11.11 прокурор Київського району міста Сімферополя просив зобов'язати відповідача привести спірну земельну ділянку, яка самовільно зайнята відповідачем, в придатний для використання стан шляхом знесення самочинно зведених будівель Т, Ц, Х, Ш, Ф, Ф1, Ф2, Ф3, Ф4 за власний рахунок.

Оскільки предметом спору визначено самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки по вул. Ж.Дерюгіної, 15 у м. Сімферополі, судам слід було встановити усі обставини та підстави здійснення ним користування будівлями на спірній земельній ділянці, орендодавця цих будівель, а також наявність чи відсутність в цієї особи певних прав них.

При цьому попередні судові інстанції мали керуватися положеннями п.п. 3.4, 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", згідно з якими за змістом статті 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). З огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення ст. 212 ЗК України застосуванню не підлягають. Не є самовільним використання земельної ділянки юридичного особою після зміни організаційно-правової форми цієї юридичної особи, якщо земельна ділянка використовується нею на підставі документа, який посвідчує право на земельну ділянку, виданого юридичній особі до її реорганізації.

Жодна з обставин, зазначених у вказаній постанові Пленуму Вищого господарського суду України судами при розгляді справи не була з'ясована. Не враховані обставини надання земельної ділянки 1,25 га рішенням Сімферопольської міської ради народних депутатів №256 від 29.05.81 ремонтно-будівельному управлінню Облпобутуправління (РБУ ОПУ) для будівництва виробничої бази по вул. Ж.Дерюгіної та не досліджені обставини реорганізації РБУ ОПУ, набувачі права на земельну ділянку після припинення цього підприємства.

Відповідно до ст.ст. 13, 143 Конституцій України, ст.ст. 78-80, 83-84, 120 ЗК України земельна ділянка знаходиться у власності визначеного законом суб'єкта права власності, що посвідчується документами, зазначеними у ст.ст. 123, 179 ЗК України, в залежності від статусу такого суб'єкта. Відсутність відповідного державного акту на право власності держави або територіальної громади не припиняє їх право власності, яке захищене нормами прямої дії Конституції України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.05.91 на підставі рішення Виконкому Київської районної ради народних депутатів м. Сімферополя №210/1 від 14.05.91 здійснена державна реєстрація юридичної особи -Орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" (ОКПО 03059092), а юридичною адресою визначено м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15. Це рішення прийнято на виконання рішення Держарбітражу Кримської області від 15.01.91 у справі №42/1-3, яким зобов'язано Кримське облуправління побутового обслуговування населення укласти договір оренди з Організацією орендарів "Виробничо-технічний комбінат", а в разі непідписання відповідачем договору оренди за рішенням арбітражу договір набирає чинності у редакції орендаря.

Пунктом 4 договору передбачався викуп орендованого майна після закінчення у 1999р. дії договору за згодою орендодавця. Щодо обставин приватизації відповідачем орендованого майна розглядалися відповідні спори у господарських і адміністративному судах.

Задовольняючи позов без дослідження обставин законності орендних правовідносини відповідача з Верховною Радою Автономної Республіки Крим або з уповноваженим державним органом, попередні судові інстанції дійшли передчасних висновків щодо майна, розташованого на спірній земельній ділянці, яке Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає власністю Автономної Республіки Крим. Обставини відсутності права власності орендодавця на майно, зазначене у договорі оренди від 24.10.90, і відсутності прав на оформлення прав на земельну ділянку власником майна, який взагалі не визначений у справі, попередніми судовими інстанціями не досліджені із залишенням поза увагою ст. 377 ЦК України і вказівок п.п. 3.4, 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах,що виникають із земельних відносин".

Верховна Рада Автономної Республіки Крим заперечує проти задоволення позову в справі, оскільки знесення майна, власником якого є держава, без визначення власника земельної ділянки суперечить вимогам ст.ст. 13, 19, 41, 121, 124, 138, 143 Конституції України, 168-169, 171- 172 ЦК України.

Проте, як вже зазначалося, власник відповідного майна і власник спірної земельної ділянки судами не встановлені. Відтак висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення прав власника земельної ділянки є передчасними. Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України позивач мав довести обставини, передбачені ст. 212 ЗК України, виходячи з протиправних дій відповідача щодо користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що правомірність користування земельною ділянкою відповідачем залежала від визначення його права на оренду майна, розташованого на цій ділянці, що було тривалий час предметом розгляду судових інстанцій.

На момент звернення з позовом у даній справі неправомірні дії відповідача щодо користування будівлями в м. Сімферополі по вул. Ж.Дерюгіної, 15 та площа земельної ділянки, на якій розташовані ці орендовані будівлі, не встановлені. Площа зайнятої відповідними будівлями земельної ділянки у позові не визначена, а зайняття Верховною Радою Автономної Республіки Крим самовільно земельної ділянки площею 1,3953 га по вул. Ж.Дерюгіної, 15, в м. Сімферополь у зв'язку з розміщенням цих будівель, які Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає власністю Автономної Республіки Крим, не є предметом даного спору. Обставини відсутності правовідносин щодо оренди відповідачем майна, розташованого на спірній земельній ділянці, позовом не доведено.

Зокрема, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.09.10 у справі №2-5/5380-2009 визначено, що Орендне підприємство "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" (відповідач у даній справі) є належним орендарем нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою вул. Ж.Дерюгіної, 15, в місті Сімферополі.

У матеріалах справи містяться судові акти з різних предметів спору, але жодне судове рішення не свідчить про припинення (ліквідацію) орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс", невиконання договору оренди, узгодженого рішенням держарбітражу Кримської області від 15.01.90 у справі №42/1-3.

Обставини щодо наявності підстав для застосування вимог ст. 212 ЗК України саме до відповідача у справі підлягають належному з'ясуванню з урахуванням позиції Верховної Ради Автономної Республіки Крим у цій справі щодо безпідставного невизнання її прав на майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а також того, що обставини відсутності у орендодавця оформленого права на користування земельною ділянкою не визначені предметом спору в даній справі.

З огляду на таке колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи щодо наявності чи відсутності орендних правовідносин відповідача з уповноваженим органом державної або комунальної власності стосовно майна, розташованого на спірній земельній ділянці, зокрема, належності до об'єктів оренди будівель Т, Ц, Х, Ш, Ф, Ф1, Ф2, Ф3, Ф4.

Керуючись ст.ст. 49, 108, 111 5 , 111 7 , 111 9-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат об'єднання "Кримсервіс" та Верховної Ради Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.02.12 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.11.11 у справі №2-18/3819-2009 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий А.Уліцький

Судді Г.Мачульський

Л.Рогач