Постанова

від 24.04.2012 по справі 5011-34/209-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 5011-34/209-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Вербицької О.В.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2;

відповідача 1 - Новосад Т.О.;

відповідача 2 - ОСОБА_4;

третьої особи - не з'явилися

розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

на рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2012

у справі № 5011-34/209-2012 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом Приватного підприємства «Согдіана»

до 1. Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк»;

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5

третя особа Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В С Т А Н О В И В :

У січні 2012 Приватне підприємство «Согдіана» (далі - позивач) звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (далі - відповідач-1) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (далі - відповідач-2) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.01.2012 порушено провадження у справі 5011-34/209-2012 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2012 у справі № 5011-34/209-2012 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2012 відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.2012 відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2012 та від 23.03.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-34/209-2012 за апеляційними скаргами відповідача-1 та відповідача-2.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2012 у справі № 5011-34/209-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк» без задоволення.

В засіданні суду 10.04.2012 оголошено перерву до 24.04.2012.

В засідання суду, призначене на 24.04.2012, представники третьої особи не з'явилися. Поважних причин відсутності суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

13.12.2007 між ОСОБА_6 (далі - Позичальник, Боржник) та ВАТ «Родовід Банк» (далі - Банк) укладено кредитний договір № 37.3/СК-009.07.1 (далі - Кредитний договір) та додаткову угоду до Кредитного договору від 20.11.2008 (далі - Додаткова угода).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Кредитного договору Банк надає Позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 250 000 доларів США терміном до 13.12.2017 включно.

Згідно з пунктом 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитом дорівнює 15 процентів річних.

Пунктом 1 Додаткової угоди сторони погодили викласти пункт 1.3 Кредитного договору в наступній редакції: «процентна ставка за цим Договором встановлюється в розмірі 17 % процентів річних».

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується погашати кредит рівними частками в сумі 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) долари США 00 центів щомісячно, в строк (термін) до «10» числа кожного місяця починаючи з «січня» місяця 2007 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у пункті 1.2 цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит згідно з умовами цього Договору не пізніше 13.12.2017.

Відповідно до пункту 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також «13» грудня 2017 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу Банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у пункті 1.4 цього Договору. У разі, якщо день сплати процентів співпадає з вихідним (святковим, неробочим) днем, сплата процентів здійснюється в перший робочий день, що є наступним за вихідним (святковим, неробочим) днем.

Згідно з пунктом 3.1 Кредитного договору для забезпечення зобов'язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за несвоєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов цього договору є іпотека нежилого приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, буд. 1Б, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 перейменовано на проспект Леся Курбаса буд. 1Б (надалі нежиле приміщення).

13.12.2007 між Банком та ПП «СОГДІАНА» (далі - Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстровано в реєстрі за № 2680 (далі Договір іпотеки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору іпотеки Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань Позичальника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором № 37.3/СК- 009.07.1 від «11»грудня 2007 року та можливих змін та доповнень до нього (надалі - Кредитний договір) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за Кредитними договором, надалі - «основне зобов'язання», та цим Договором передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нежиле приміщення № 1-Б (один «Б»), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 перейменовано на проспект Леся Курбаса.

З матеріалів справи вбачається, що Кредитний договір № 37.3/СК-009.07.1 між сторонами укладався 13.12.2007, а не 11.12.2007 (як зазначено в п. 1.1 Договору іпотеки).

Крім того, у тексті Кредитного договору мова йде про передану в іпотеку квартиру, (пунктах 3.3., 4.6. і 4.10. Кредитного договору), а не про нежиле приміщення.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що при непогашені заборгованості перед Банком у строк, передбачений п. 1.1 даного Договору, Банк звертає стягнення на передану, в іпотеку квартиру. При недостатності суми, вирученої від продажу переданої в іпотеку квартири, для повного задоволення вимог Банку він має право одержати суму, якої недостатньо для повного задоволення вимог, за рахунок іншого майна Позичальника відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 5.1 Кредитного договору передбачено, що Банк має право, у разі порушення Позичальником умов цього Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за фактичний час користування кредитом, можливої пені за порушення строків повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, а у випадку невиконання цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 13.12.2007.

Пунктом 4.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник зобов'язується сплачувати Банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в пункті 1.3 цього Договору, від суми простроченого платежу.

18.08.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8156, яким було запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - приміщення № 1-Б (один «Б»), що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект 50-річчя Жовтня, яке згідно з рішенням Київської міської Ради № 932/1593 від 26.06.2007 року перейменовано на проспект Леся Курбаса.

Згідно виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на передане у іпотеку майно, причому за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежилого приміщення, запропоновано задовольнити вимоги Банку, у розмірі: 245 272,12 доларів США - сума основного боргу по кредиту; 80 815,24 доларів США - сума несплачених відсотків; 50 599,14 доларів США - нарахована пеня, всього становить 376 686,50 доларів США, що є еквівалентом 2 972 056,49 грн. по курсу НБУ станом на 18.08.2010.

Постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Цимбал О.П. від 09.09.2010 відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 8156, виданим 18.08.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення боргу з ПП «СОГДІАНА» на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» у розмірі 2 972 056,49 грн. (ВП № 23756686).

На думку позивача спір у даній справі виник внаслідок того, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавства, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірності вимог відповідача.

Так, статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», що кореспондується з пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Інструкція) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 283 Інструкції для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено, зокрема, строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника. При цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування.

Пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій також передбачено, що у разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок суми невиконаних зобов'язань за Кредитним договором (суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені) у виконавчому напису зроблено Банком одноособово без урахування позиції та розрахунків позивача та Позичальника.

Також колегія вважає, що розрахунок заборгованості, проведений самостійно Банком, не може визнаватися належним доказом, який підтверджує факт безспірності суми цієї заборгованості, а отже заборгованість, яка виникла у зв'язку із невиконанням ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором та для погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не була безспірною.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Банк мав право нараховувати пеню в розмірі, що встановлена за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, при вчиненні відповідного виконавчого напису нотаріус не звернув увагу на те, що право вимоги стосовно стягнення пені у кредитора виникає починаючи з наступного дня останнього строку виконання цього грошового зобов'язання та вимога про стягнення пені повинна бути в межах строку давності (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України: від 12.01.2012 у справі № 5010/1368/2011-26/57; від 06.07.2011 у справі № 36/59; від 30.11.2010 у справі № 9/87; від 26.05.2010 у справі № 22/166пн; від 14.04.2010 у справі № 44/121а, від 31.03.2010 у справі № 44/167пн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведені обставини справи, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а за таких обставин останні колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 01.02.2012 у справі № 5011-34/209-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-34/209-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Вербицька О.В.