Постанова

від 19.04.2012 по справі 5008/31/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.12 Справа № 5008/31/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Малех І. Б.

судді Желік М. Б.

Юркевич М. В.

при секретарі судового засідання М. Кришталь

за участю представників сторін:

від позивача -Павловський В. В.

від відповідача 1 (апелянта) -Дьоміна В. О.

від відповідача 2 -Дьоміна В. О.

розглянув апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород, б/н і б/д

на рішення господарського суду Закарпатської області від 02.02.2012 р.

у справі № 5008/31/2012

за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Закарпаття-Світлофор», м. Ужгород

до відповідача 1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 214 800 грн. в тому числі 200 000 грн. основного боргу, 6 000 грн. 3 % річних, 8 800 грн. інфляційних збитків

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Закарпатської області від 02.02.2012 р. у справі № 5008/31/2012 повністю задоволено позов Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Закарпаття-Світлофор», з Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на користь позивача стягнуто 214 800 грн., в тому числі 200 000 грн. основного боргу, 6 000 грн. 3 % річних, 8 800 грн. інфляційних збитків, а також 4 296 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що в результаті надання позивачем відповідного обсягу послуг відповідачу 1, в останнього утворилась заборгованість, на суму якої позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.

У своїй апеляційній скарзі відповідач 1 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в позові, посилаючись на те, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Закарпаття-Світлофор»завищило вартість виконаних робіт за період, який перевірявся, на суму 116 666, 61 грн. про, що вказано в акті КРУ від 18.02.2011року за № 07-06/29.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що завищення вартості виконаних робіт спростовується підписаними актами виконаних робіт та двохстороннім актом звірки взаєморозрахунків, а фактичне встановлення дорожніх знаків та світлофорів можливо перевірити в будь-який час на місці їх встановлення.

У поясненнях до апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що за даними державного підприємства «Закарпаття-Світлофор», загальна сума виготовлених, придбаних та дорожніх знаків, які обліковуються на складі, становить 86 170, 48 грн. (в тому числі ПДВ), тобто відповідач 1 вважає, що сума 30 496, 13 грн. не підтверджена жодними доказами у справі. Крім цього, відповідач 1 вказує, що Департаменту міського господарства надано копії накладних лише на суму 14 476, 56 грн., а на суму 71 693, 92 грн. будь-які підтверджуючі документи відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника та представник відповідача2 підтримала вимоги апеляційної скарги, також вказала, що судом першої інстанції не було враховано акт КРУ від 18.02.2011року за № 07-06/29 з якого вбачається, що завищення вартості виконаних робіт, за період з 01.01.2009р. по 01.12.2010р., становить 116666,61 грн. В свою чергу представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги, вказавши, що такі є безпідставними, так як акт КРУ від 18.02.2011року за № 07-06/29 не стосується даного договору, що є предметом спору, кріс того вказав, що між позивачем та відповідачем укладались ще інші договори, проте спірний договір стосувався лише надання послуг з утримання світлофорних об'єктів. Просив суд в задоволенні даної апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, у відзиві та поясненнях до неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.12.2009 р. між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (замовник) та ДП МВС України «Закарпаття-Світлофор»(виконавець) укладено договір про надання послуг № 09-35/100203, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника, своїми силами і засобами надати послуги -інші електромонтажні роботи (послуги з утримання світлофорних об'єктів) на умовах даного договору, визначені в додатку до цього договору, що є невід'ємною його частиною, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.2).

Згідно рішення ІІ сесії VІ скликання Ужгородської міської ради № 79 від 21.12.2010 р., Департамент міського господарства Ужгородської міської ради реорганізовано та на його базі створено Головне управління міського господарства, якому передано функції замовника та розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вказаного договору виконавець -ДП МВС України «Закарпаття-Світлофор», надав Головному управлінню міського господарства послуги з утримання світлофорних об'єктів, згідно актів виконаних робіт за 2009 -2010 роки на загальну суму 200 000 грн. Вказана сума заборгованості відповідача 1 перед позивачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.12.2011 р., підписаним та скріпленим печатками обох сторін (а. с. 12).

В даному випадку зобов'язання відповідача 1 оплатити, виконані позивачем роботи, виникло в результаті надання позивачем відповідного обсягу робіт, вартість яких встановлена актом звірки взаєморозрахунків, який узгоджений сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.06.2011 р. позивач направив відповідачу 1 претензію № 29, а також претензію № 30 -на адресу Ужгородської міської ради, в якій просив погасити заборгованість в розмірі 227 206, 75 грн., яка виникла в результаті невиконання відповідачем 1 своїх договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт (а. с. 13 -14).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Таким чином, сума боргу за надані позивачем послуги підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем 1, а відтак правомірно стягнена судом першої інстанції

Крім цього, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 6 000 грн. 3 % річних та 8 800 грн. інфляційних втрат (а. с. 27).

Беручи до уваги характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особу відповідача, ступінь його вини, діяльність сторін, обставин, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п. 3 ст. 13 ЦК України), апеляційна інстанція дійшла висновку про правомірність стягнення заборгованості за надані позивачем послуги з відповідача 1. Представлений представником скаржника на адресу апеляційної інстанції акт КРУ від 18.02.2011року за № 07-06/29, суд не бере до уваги, так як такий не стосується оспорюваного договору № 09-35/100203 від 29.12.2009 р.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 02.02.2012 р. у справі № 5008/31/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Юркевич М. В.