Постанова

від 25.04.2012 по справі 5015/7500/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа № 5015/7500/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача -Мельник Т. В. -представник

від відповідача (апелянта) -ОСОБА_3 -адвокат

розглянув апеляційну скаргу ПП «Інтер Лайф»м. Львів, №113 від 01.03.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 р. (суддя Козак І. Б.)

у справі № 5015/7500/11

за позовом ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення», м. Львів

до відповідача ПП «Інтер Лайф», м. Львів

про стягнення 50 335, 59 грн. заборгованості за договором № 070, 1 325, 27 грн. пені, 256, 51 грн. 3 % річних та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2012 р. у справі № 5015/7500/11 частково задоволено позов ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення», м. Львів, з ПП «Інтер Лайф», м. Львів на користь позивача стягнуто 50 335, 59 грн. основного боргу, 1 325, 27 грн. пені, 256, 51 грн. 3 % річних та 1 411, 50 грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши товар від позивача, оплатив його частково, в результаті чого у нього утворилась заборгованість, на суму якої нараховані пеня та 3 % річних. При цьому, суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 51 917, 37 грн., а не 52 692, 37 грн. як просить позивач. Посилання відповідача на п. 3.4 договору суд не взяв до уваги, оскільки вважає, що такі спростовуються листом-вимогою позивача про погашення наявної заборгованості або повернення залишків нереалізованого товару.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на те, що встановлюючи факт передачі ПП «Інтер-Лайф»товару на суму 106 471, 76 грн., що підтверджується в тому числі і видатковою накладною від 08.12.2010 р. № МР-0007595, суд першої інстанції не врахував того, що дана видаткова накладна є неналежним доказом, оскільки не підписана представником ПП «Інтер-Лайф»і не підтверджує факту здійснення господарської операції з передачі товару за участю підприємства відповідача. Також апелянт вказує, що суд не звернув уваги на умови укладеного між сторонами договору і не врахував відсутність передбачених п. 3.4 договору звітів про обсяги реалізованого (відвантаженого та оплаченого) товару, якими може бути підтверджено факт реалізації товару позивача на суму 50 335, 59 грн., а листи-вимоги позивача не можуть вважатись підставою виникнення господарського зобов'язання зі сплати коштів.

Під час розгляду спору в порядку апеляційного провадження судом задоволено клопотання відповідача та долучено до матеріалів справи накладні про відвантаження (передачу) товару ТОВ «Соціальна аптека»і ПП «Реліквія», а також рішення господарських судів про стягнення з вказаних суб'єктів господарювання заборгованості за отриманий товар.

Неможливість подання даних документів відповідач обґрунтував відсутністю представника підприємства під час розгляду справи, а також зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення ухвали про затвердження реєстру кредиторів у справі № 5015/2298/11 про банкрутство ПП «Реліквія»не було.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 15.06.2010 р. між ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення»(продавець) та ПП «Інтер Лайф»(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 070, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов'язується поставляти та передавати покупцю у власність товари торгової марки Trisa, номенклатура та асортимент яких визначена сторонами в специфікації, а покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар. Продавець зобов'язується поставляти товар партіями згідно із замовленнями покупця, які оформляються та підтверджуються у відповідності з умовами договору.

Згідно п.п. 2.1 -2.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі письмового замовлення покупця на відвантаження товару, форма якого встановлена у відповідному додатку до договору. Замовлення направляється продавцю електронною поштою або по факсу, або особисто з врученням під розпис уповноваженій особі за місцем знаходження продавця. При формуванні замовлення, покупець виходить з того, що поставка товару здійснюється партіями.

Відповідно до п. 2.9 договору, поставка товару покупцю здійснюється продавцем протягом 5 робочих днів з дня надання продавцем відповідного рахунку-фактури, якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до договору.

Поставка товару покупцю здійснюється на умовах DDR (склад покупця за адресою, вказаною в замовленні) у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2000: місто Львів, вул. Богдана Хмельницького, 172 (п. 2.10 договору з врахуванням протоколу розбіжностей).

Згідно п. 3.1 договору, номенклатура, асортимент, комплектність, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається сторонами на кожну поставку товару окремо та зазначається у рахунку-фактурі і накладній на відвантаження товару, які є невід'ємною частиною договору. Товар, зазначений у накладній на відвантаження товару, визначається як партія товару.

Оплата товару здійснюється на підставі п. 3.4 договору в узгодженій сторонами протоколом розбіжностей редакції.

Загальна вартість товару визначається шляхом складання сум всіх рахунків-фактур та накладних на відвантаження товару, наданих продавцем на поставлений товар у відповідності до та протягом строку дії цього договору (п. 3.6 договору).

У матеріалах справи містяться видаткові накладні від 16.06.2010 р. № МР-0003471, від 14.07.2010 р. № МР-0004183, від 10.08.2010 р. № МР-0004755, від 06.10.2010 р. № МР-0005992, від 21.10.2010 р. № МР-0006368, від 21.10.2010 р. № МР-0006536, від 08.12.2010 р. № МР-0007595, на підставі яких судом першої інстанції зроблено висновок, що позивач в період з 16.06.2010 р. по 08.12.2010 р. передав, а відповідач отримав товар на суму 106 471, 76 грн.

Натомість, відповідач частково оплатив отриманий товар, а саме в сумі 34 538, 89 грн., а також повернув позивачу товар на суму 21 597, 28 грн. (видаткові накладні на повернення товару від 04.05.2011 р. № ПП-Л000029, № ПП-Л000030, № ПП-Л000031, № ПП-Л000032, № ПП-Л000033, № ПП-Л000038, від 29.08.2011 р. № ПП-Л-000081, № ПП-Л000082, № ПП-Л000083, № ПП-Л000084, № ПП-Л000085, № ПП-Л000086).

Суд першої інстанції, врахувавши вищезазначені накладні, виходив з того, що в результаті вищенаведених поставок, проплат та повернення товару у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 50 335, 59 грн.

Крім цього, судом першої інстанції за порушення строків оплати вартості товару з відповідача на підставі п. 6.6 договору стягнуто 1 325, 27 грн. пені, а також згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України -256, 51 грн. 3 % річних.

При цьому, місцевий господарський суд не погодився з доводами відповідача, що з врахуванням п. 3.4 договору факт прострочення оплати не настав, вважає, що такі доводи спростовуються вимогами позивача від 04.10.2011 р. № 04/10-263 та від 04.11.2011 р. б/н, в яких позивач вказує на необхідність виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором належним чином шляхом повернення залишків нереалізованого товару або коштів, належних до сплати за поставку такого товару.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) . Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.4 договору, з врахуванням протоколу розбіжностей, покупець здійснює оплату поставленого товару на підставі рахунку-фактури в наступному порядку: протягом 2 робочих днів з моменту реалізації (відвантаження та оплати) товару, тобто з моменту надходження грошових коштів за реалізований покупцем товар , якщо інше не визначено сторонами у відповідному додатку до цього договору.

Цим же пунктом договору передбачено, що покупець щомісяця не пізніше 5 та 20 числа місяця, наступного за звітним, надає продавцю звіти про обсяги реалізованого (відвантаженого та оплаченого) товару.

Дане спростовує висновок суду першої інстанції про те, що з направленням позивачем вимоги про проведення відповідачем оплати за отриманий по договору товар виникає обов'язок відповідача оплатити такий товар протягом 7 днів на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК як у зобов'язанні, строк виконання якого не встановлений.

Положеннями п.п. 9.1 та 9.2 передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2010 р. Даний договір автоматично продовжує свою дію на наступні періоди в 1 рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про зміну умов або розірвання договору, якнайменше за 30 календарних днів до закінчення терміну дії для відповідного періоду. Доказів припинення чи розірвання договору сторонами не подано, а в судовому засіданні сторони підтвердили, що договір продовжує діяти.

Матеріалами справи підтверджується ненадходження на рахунок відповідача коштів за переданий на реалізацію товар, зокрема від ПП «Реліквія»і ТОВ «Соціальна аптека», що підтверджується також рішенням господарського суду Львівської області від 06.09.2011 р. у справі № 5015/4080/11 про стягнення з ТОВ «Соціальна аптека»27 633, 84 грн., рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2011 р. у справі № 5015/3523/11 про стягнення з ПП «Реліквія»65 190, 40 грн. та ухвалою господарського суду Львівської області від 06.03.2012 р. у справі № 5015/2298/11 про банкрутство ПП «Реліквія», якою затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого включено і підприємство відповідача.

Таким чином, беручи до уваги що договір є чинним, його не припинено і не розірвано у встановленому законодавством порядку , колегія суддів вважає, що положення даного договору поширюються на спірні правовідносини, що виникли між сторонами даного спору, а тому необґрунтованим та передчасним є стягнення з відповідача суми боргу, яка виникла в результаті поставки позивачем товару з огляду на те, що сторонами у договорі визначено строк оплати переданого на реалізацію товару, а відповідно до ст. 530 ЦК України та п. 3.4 укладеного між сторонами договору, обов'язок відповідача сплатити дану заборгованість ще не настав, а відтак вимога позивача є передчасною.

Разом з тим, щодо видаткової накладної від 08.12.2010 р. № МР-0007595, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Апелянт також посилається на те, що судом першої інстанції при визначенні суми боргу безпідставно враховано видаткову накладну від 08.12.2010 р. № МР-0007595, яка, на думку відповідача, оформлена з порушенням вимог ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Первинні документи оформляються у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та Положенням «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Одночасно норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не містять вимог щодо доказів поставки товарів та надання послуг.

Згідно преамбули вказаного Закону, ним визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. При цьому, ст. 9 Закону, на яку посилається апелянт, визначає підставу для бухгалтерського обліку господарських операцій -первинні та зведені облікові документи, а також вимоги до реквізитів вказаних документів.

Отже, норми вказаного Закону не регулюють спірні правовідносини, оскільки предметом спору не є правильність ведення сторонами бухгалтерського обліку або складання фінансової звітності. Даний Закон не містить вимог щодо підтвердження факту передачі товарів та надання послуг певними доказами - документами з визначеними ст. 9 Закону реквізитами. Неточність або неповнота відповідних даних у первинних облікових документах є підставою для застосування до відповідальних за ведення бухгалтерського обліку винних осіб визначеної чинним законодавством відповідальності.

В той же час, згідно п. 4.1 договору, покупець зобов'язаний надати продавцю належним чином оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, в якій обов'язково повинні бути вказані паспортні дані та повноваження осіб на приймання товару, які належним чином представляють покупця.

Проте, доказів подання довіреності повноважної особи, яка отримала товар згідно спірної накладної, суду не надано, у матеріалах справи такі відсутні. Крім цього, у даній видатковій накладній відсутній підпис та печатка сторони, яка отримала товар.

Позивачем до видаткової накладної від 08.12.2010 р. № МР-0007595 надано суду товарно-транспортну накладну від 08.12.2010 р., яка містить таку ж суму, як і видаткова накладна, а також відмітку про отримання товару представник отримувача -комірником ОСОБА_4, що засвідчено його ж підписом.

Відповідачем не спростовано, що дана особа на час проведення господарської операції працювала на підприємстві відповідача, була матеріально відповідальною особою і діяла від імені особи відповідача як отримувача товару. Доказів повернення товарно-матеріальних цінностей за вказаною товарно-транспортною накладною суду не надано.

Товарно-транспортна накладна, згідно п. 4.5 договору, також є документом, що підтверджує приймання-передачу товару.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з неповним врахування всіх обставин справи та з невірним застосуванням норм чинного законодавства, а тому підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ПП «Інтер Лайф»м. Львів задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 16.02.2012 р. у справі № 5015/7500/11 скасувати в частині задоволення позову. В цій частині прийняти нове рішення.

В позові ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення», м. Львів до ПП «Інтер Лайф», м. Львів про стягнення 50 335, 59 грн. заборгованості за договором № 070, 1 325, 27 грн. пені, 256, 51 грн. 3 % річних відмовити.

Стягнути з ТОВ «Інтегровані маркетингові рішення», м. Львів на користь ПП «Інтер Лайф», м. Львів 804, 75 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Господарському суду Львівської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 27.04.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.