Постанова

від 28.04.2012 по справі 18/3606/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 року Справа № 18/3606/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Бабакова Л.М., Білецька А.М.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, особисто, ОСОБА_2 дов. № 1106 від 11.11.2011 року

відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Приватного підприємства "Влад-Буд 2007", м. Пирятин, Полтавська обл. (вх. № 1078П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від "23" лютого 2012 року по справі № 18/3606/11

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Пирятин, Полтавська область

до Приватного підприємства "Влад-Буд 2007", м. Пирятин, Полтавська область

про розірвання договорів та стягнення 200000 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договорів доручення та стягнення 200000 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року (суддя Тимченко Б.П.) позов задоволено повністю. Розірвано договір доручення, укладений 29 липня 2009 року між Приватним підприємством «Влад-Буд 2007»та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. Розірвано договір доручення, укладений 19 квітня 2009 року між Приватним підприємством "Влад-Буд 2007" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1. Стягнуто з Приватного підприємства "Влад-Буд 2007" на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 200000 грн. вартості переданих будівельних матеріалів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4000 грн.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року направив апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами та дійсним обставинами справи, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання суду апеляційної інстанції 24 квітня 2012 року не з'явився, про причини неявки в суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача та його представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів встановлено наступне.

Предметом позовних вимог є розірвання договорів доручення та стягнення з відповідача вартості переданих йому будівельних матеріалів, яка була зазначена позивачем, як збитки.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідає зазначеним вимогам.

Як свідчать матеріали справи, між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Влад-Буд 2007»були укладені договори доручення.

Однак, аналізуючи вказані договори, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься договір доручення від 29 липня 2009 року (аркуші справи 7-8) та договір доручення без номеру та дати (аркуші справи 9-10). В оскаржуваному рішенні господарський суд першої інстанції зазначив дату останнього договору -19 квітня 2009 року, але в матеріалах справи не міститься іншої копії цього договору, в якій би було зазначену вказану дату або будь-яку іншу. Наявна в матеріалах справи копія претензії позивача від 01 листопада 2011 року (аркуш справи 19) містить посилання на договір від 20 листопада 2009 року. При цьому позивач просить розірвати тільки договори доручення, копії яких містяться в матеріалах справи і посилається на те, що інших договорів з відповідачем він не укладав.

При винесенні оскаржуваного рішення щодо розірвання вищевказаних договорів, суд першої інстанції посилався на приписи частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Вказаною статтею передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів зауважує, що вказана норма регламентує порядок розірвання договорів на загальних підставах тоді, як до припинення договору доручення застосовується спеціальна норма права.

Положення частини 1 пункту 1 статті 1008 Цивільного кодексу України допускає припинення договору доручення у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

А частиною 3 цієї статті передбачено, якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

Аналогічна вимога міститься у погоджених сторонами пунктах 5.5 договорів, відповідно до яких у разі не виконання довірителем свого обов'язку з оплати вартості виконання доручення повірений має право відмовитись від договору письмово повідомивши про це довірителя за 30 днів до припинення цього договору на вимогу повіреного. Але повідомлення про відмову позивача від договорів в матеріалах справи відсутнє.

В оскаржуваному рішенні господарський суд не дав правової оцінки цьому факту, що призвело до винесення неправомірного рішення в цій частині.

До того ж, судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 200000 грн. вартості будівельних матеріалів. В обґрунтування цього, суд посилається на відповідність наявних в матеріалах справи накладних на передачу будівельних матеріалів з оригіналами накладних, які були оглянути судом першої інстанції в судовому засіданні.

Колегією суддів встановлено, що до матеріалів справи в обґрунтування вимог позовної заяви позивачем були надані суду першої інстанції відповідні накладні (аркуші справи 11-17, 20-29).

Господарський суд кваліфікував дані накладні, як доказ про те, що позивач передав Приватному підприємству «Влад-Буд 2007»будівельні матеріали на загальну суму 200000 грн.

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі накладні, які знаходяться в матеріалах справи не мають найменування підприємств, дат, підпису посадової особи підприємства - одержувача. Крім того, в деяких накладних в графі «від кого»вказано «Партнер-буд», тобто підприємство, яке не є учасником спірних господарських операцій та стороною у даній справі.

Колегія суддів погоджується з даним твердженням відповідача та наголошує наступне.

В силу приписів пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи .

Пунктом 2 вказаної статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, надані позивачем накладні не мають обов'язкових реквізитів, не підписані та відсутня печатка відповідача -одержувача, колегія суддів вважає, що дані накладні не є належним доказом передачі Приватному підприємству «Влад-Буд 2007» будівельних матеріалів.

Крім цього, колегія суддів зауважує наступне.

Частиною 8 статті 19 Господарського кодексу України встановлено, що усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи.

У відповідності до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318 (далі -Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 13 Інструкції визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Так, колегією суддів досліджено, що в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання будівельних матеріалів, а надані копії накладних (оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні колегією суддів) оформлені не належним чином, не мають підпису та печатки підприємства -одержувача товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, на думку колегії суддів, позивачем недоведено факту виконання умов договору в частині передачі відповідачу будівельних матеріалів, а тому висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року по справі № 18/3606/11 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Влад-Буд 2007», м. Пирятин Полтавської області задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року по справі № 18/3606/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Влад-Буд 2007»(Полтавська область, м. Пирятин, вул. Червоноармійська, 4Б, кв. 6, код ЄДРПОУ 35452264) 2000 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 27 квітня 2012 року.