Постанова

від 17.04.2012 по справі 13/2/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17 квітня 2012 року Справа № 13/2/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.12 р.

у справі № 13/2/2012/5003 (суддя Тісецький С.С. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро"

до відповідача Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області

про стягнення збитків у сумі 389863,40 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21 лютого 2012 року у справі № 13/2/2012/5003 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Сімекс-Агро» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області та до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення збитків у сумі 389863,40 грн.

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що для відшкодування шкоди (збитків) за правилами ст.ст.22, 1166 ЦК України, враховуючи роз'яснення, надані у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року, необхідно довести такі факти: а)неправомірність поведінки особи; б)наявність шкоди; в)причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г)вину завдавача шкоди.

Однак зазначене, на думку скаржника, залишилось поза увагою господарського суду першої інстанції і це призвело до того, що останній помилково відмовив в задоволенні позову посилаючись на недоведення обставин, які не є предметом доказування у справі про відшкодування шкоди (збитків). Зокрема, позивач вважає, що відповідно до ст.ст.22, 1166 ЦК України не повинен доводити, чому для відновлення свого порушеного права він був вимушений сплатити саме суму 389863,40 грн., необхідність здійснення саме такої оплати і саме в такому розмірі, і що не здійснення таких витрат залишило б його права порушеними. Ці обставини, на думку апелянта, не мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник вважає, що відмовляючи в задоволенні позову з тих підстав, що судом не встановлено обставин, достатніх для покладання відповідальності на відповідача Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області, поза увагою суду залишилось положення ст.56 Конституції України та ст.1173 ЦК України, на які посилався позивач, і де визначено, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Скаржник вважає, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України в заперечення позовних вимог.

Відповідач Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція Вінницької області (відповідач-1) у відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною і просить залишити оскаржуване рішення у даній справі без змін, так як господарським судом Вінницької області при вирішенні справи №13/2/2012/5003 було повно та всебічно досліджено всі обставини справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду, які викладені у рішенні відповідають обставинам справи.

Відповідач зазначає, що предметом доказування у справі № 13/2/2012/5003, враховуючи зміст позовних вимог, є встановлення наявності або відсутності факту завдання позивачу збитків рішеннями Іллінецької МДПІ у вигляді витрат, зроблених для відновлення порушених прав.

Як зазначає відповідач, із матералів справи вбачається, що позивач не надав чіткого розрахунку про дату і кількість витрат часу адвоката, не довів в чому полягає виплачена сума витрат.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що із того розрахунку, який наявний у матеріалах справи, вбачається, що позивач майже взагалі не отримував послуги юридичного характеру, оскільки серед послуг, які надавались позивачу адвокатом по супроводженню справи є вивчення судової практики, що, на думку податкового органу, є лише підвищенням власного кваліфікаційного рівня адвоката, а не послугою юридичного характеру підприємству.

Відповідач Головне управління державного казначейства України у Вінницькій області не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідачі не забезпечили явку представників в судове засідання.

Від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю явки представника останнього в дане судове засідання через його перебування на лікарняному та відсутністю на підприємстві на даний час інших компетентних юристів.

Клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з урахуванням такого. Коло представників в господарському судочинстві не обмежене нормами ГПК України, тому можлива хвороба конкретного представника не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.13.2012 р. явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, додаткові докази не витребовувались, і наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи апеляційним господарським судом.

Отже, зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи (що підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.63-65/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розпорядженням заступника голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.04.2012 р. було внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Гулової А.Г. Відповідно до вказаного розпорядження у справі № 13/2/2012/5003 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Маціщук А.В., суддів Петухова М.Г. і Олексюк Г.Є.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

Відповідачем Іллінецька МДПІ з 31.08.2010 р. по 19.11.2010 р. проводено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 р. по 30.06.2009 р., податку на прибуток за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки Іллінецькою МДПІ складено акт про результати планової виїзної перевірки № 17/23/32513287 від 24.11.2010 р.

06 грудня 2010 року Іллінецькою МДПІ (Липовецьке відділення) на підставі акту перевірки від 24.11.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 в якому позивач повідомляється про наявність визначеної суми податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті у розмірі 3898634 грн.

Окрім того, Липовецьким відділенням Іллінецької МДПІ прийнято податкову вимогу № 81 від 01.04.2011 р., якою повідомлено керівника ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро", що станом на 01.04.2011 р. сума податкового боргу, яка підлягає терміновій сплаті за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3875712,46 грн.

25 листопада 2010 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) та товариствм з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг. Договором передбачено слідуюче.

За договором одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надавати юридичні послуги, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначені юридичні послуги (п.1.1); при виконанні зазначених в п. 2.1 обов'язків, виконавець керується цим договором і відповідним чинним законодавством та гарантує таку якість юридичних послуг, що відповідає вимогам, які звичайно ставляться до послуг такого роду (п.2.3); строки виконання кожного доручення погоджуються між виконавцем і замовником у дорученні, з урахуванням зайнятості виконавця, складності доручення та часу, необхідного для його виконання (п.2.5); доручення вважається виконаним у момент досягнення зазначеного в ньому результату (п.2.6); замовник зобов'язаний : своєчасно забезпечувати виконавця всім необхідним для виконання його обов'язків за цим договором, в тому числі документами у потрібній кількості примірників, нормативними актами, що регулюють діяльність замовника; надавати в повному обсязі на вимогу виконавця достовірну інформацію про діяльність замовника, необхідну для виконання виконавцем його обов'язків за цим договором; оплачувати підтвердженні витрати виконавця, необхідні для виконання його обов'язків за цим договором, в тому числі відшкодовувати транспортні витрати (витрати на пальне), витрати на канцелярське приладдя, відшкодовувати здійснені виконавцем витрати під час перебування у відрядженнях, пов'язаних з виконанням доручень замовника та обов'язків, визначених у п.2.1 цього договору; оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, визначених цим договором; протягом трьох днів, з дня отримання акту виконаних робіт прийняти виконання доручення та підписати акт виконаних робіт (п.3.1); ціна послуг, що надається виконавцем на користь замовника визначається за домовленістю сторін і вказується у дорученнях, які є додатками до цього договору. Оплата послуг здійснюється протягом 3-х банківських днів, з дня підписання акту виконаних робіт замовником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.1); підтверджені витрати виконавця, пов'язані з виконанням обов'язків, визначених у п. 2.1 цього договору, а також інші витрати, пов'язані з виконанням доручень замовника, оплачуються замовником протягом трьох днів, з дня отримання виконавцем обґрунтованого розрахунку від замовника, в готівковому або безготівковому порядку, за згодою сторін (п.4.2); строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.7.1 цього договору та закінчується 01 червня 2012 року (п.7.2);

Також позивачем та підприємцем ОСОБА_5 14.12.2010 р. було укладено та підписано доручення до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2010 р. Вказаним дорученням визначено: відповідно до договору про надання юридичних послуг від 25.11.2010 р., замовник - ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" доручає виконавцеві - підприємцю ОСОБА_5 здійснювати підготовку матеріалів і представництво інтересів Замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, органами державної податкової служби, правоохоронними та будь-якими іншими органами з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010 р. № 0000272301/0 на суму 3898634 грн., а також представляти й захищати права, свободи та інтереси замовника в усіх інших справах, спорах і суперечках, які можуть виникнути у зв'язку з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 р. № 0000272301/0, в тому рахунку: оскаржувати можливі податкові вимоги та дії посадових осіб органів державної податкової служби щодо можливого арешту майна та коштів у зв'язку з податковим зобов'язанням за податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 р. № 0000272301/0, надавати правову допомогу у підготовці скарг на дії і рішення податкової міліції та інших правоохоронних органів у випадку проведення дізнання та/або порушення кримінальних справ, пов'язаних з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 р. № 0000272301/0, оскаржувати будь-які інші рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, що пов'язані з цим податковим повідомленням - рішенням та порушують законні права і інтереси замовника, в тому рахунку пред'являти претензії й судові позови з приводу відшкодування шкоди, заподіяної замовнику протиправними діями та рішеннями державної податкової служби, так чи інакше пов'язаними з податковим повідомленням-рішенням від 06.12.2010 р. № 0000272301/0 та ним самим.

Оплату в розмірі 10 % (389 863 грн. 40 коп.) від суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 06.12.2010 р. № 0000272301/0, позивач гарантував з моменту скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та підписання акту виконаних робіт.

В подальшому зазначені рішення Іллінецької МДПІ були визнані протиправними і скасовані відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. у справі № 2-а-5198/10/0270 за позовом ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ Вінницької області та постанови Вінницького окружного адміністративного судом у справі № 2а/0270/1749/11 за позовом ТзОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ. Вищий адміністративний суд України залишив в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 р. у справі № 2-а-5198/10/0270.

Предметом позову у даній господарській справі є стягнення з відповідача Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області на користь позивача збитків, завданих рішеннями відповідача Іллінецької МДПІ.

Посилаючись на ст.ст.22,1166,1173 ЦК України, підставами позову позивач зазначив наступні обставини. В процесі оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 06.12.2010 р. та податкової вимоги № 81 від 01.04.2011 р. позивачем для відновлення порушених прав були зроблені витрати на підставі договору про надання юридичних послуг, укладеного 25.11.2011 р. з фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 /а.с.133-137 у т.1/. Актом про надані юридичні послуги від 02.11.2011 р. та платіжним дорученням № 922 від 22.11.2011 р. позивач підтверджує перерахування підприємцю ОСОБА_5 389863,4 грн. як вартість наданих послуг і цю суму визначає як власні реальні втрати, які зроблені для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Пункт п.3 ч.2 ст.11 ЦК України закріплює положення про виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі факту заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом встановлено, що між відповідачами і позивачем відсутні договірні відносини. За загальним правилом відповідальності як відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи-завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (п.2) зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Місцевий господарський суд при вирішенні спору у даній справі правомірно дійшов висновку, що дії відповідача Іллінецької МДПІ не спричинили необхідність укладення позивачем договору з СПД ОСОБА_5 про надання юридичних послуг, а також - оплати відповідних послуг в сумі, яка погоджена сторонами договору на власний розсуд. Позивач не довів суду, чому для відновлення його порушеного права, він/позивач був вимушений сплатити саме суму - 389863,4 грн. Такі витрати не мають обов'язкового характеру, здійснені позивачем добровільно, на підставі договору з фахівцем в галузі права, а не з адвокатом, відшкодування витрат на оплату праці якого передбачено статтею 49 ГПК України, та без участі відповідача; факт наявності таких витрат і їх розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з неправомірними діями/рішеннями відповідача.

Отже, з урахуванням норм ст.ст.1166, 1173 ЦК України підстави для відповідальності відповідачів відсутні, оскільки витрати позивача не перебувають у причинному зв'язку з протиправними діями/рішеннями відповідача Іллінецької МДПІ.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки порушника. За недоведенністю причинного зв'язку між діями відповідача Іллінецької МДПІ та витратами/збитками, яких зазнав позивач, відсутні підстави для покладення відповідальності у даній справі на відповідачів, зокрема - стягнення коштів з відповідача Головного управління державного казначейства України у Вінницькій області

Інші доводи скаржника не мають значення для вирішення цього спору по суті.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав з урахуванням норм ст.104 ГПК України для зміни чи скасування рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2012 р. у справі № 13/2/2012/5003 про відмову у позові.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2012 р залишити без змін.

Матеріали справи №13/2/2012/5003 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.