Постанова

від 01.10.2012 по справі 13/2/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2012 р. Справа № 13/2/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В. суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача 1:Гралєвський Л.Й. -за дов. від 16.03.2012р. № 97/5-10 Терепа С.В. -за дов. від 15.08.2012р. № 3327/5-10 від відповідача 2:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2012р. та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі№ 13/2/2012/5003 господарського суду Вінницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" до 1. Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області 2. Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області простягнення збитків у сумі 389 863,40 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" (далі -позивач, ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро") звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі -відповідач 1, Іллінецька МДПІ) та Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДКУ у Вінницькій області) про відшкодування збитків в сумі 389 863,40 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.02.2012р. (суддя Тісецький С.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. (головуючий суддя Маціщук А.В., судді Олексюк Г.Є., Петухов М.Г.), в позові відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 11, 16, 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, з огляду на недоведення позивачем необхідних умов для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а саме: причинного зв'язку між діями податкового органу та матеріальною шкодою у вигляді понесених витрат на правову допомогу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, приписів статей 22, 1166, 1173 Цивільного кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що витрати позивача були понесені у зв'язку з оскарженням дій податкового органу, незаконність яких підтверджено постановами Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. та від 09.06.2011р. Також, скаржник вказує, що шкідливий результат протиправної поведінки відповідача 1 та причинний зв'язок між його поведінкою і збитками підтверджується договором про надання юридичних послуг, які були необхідні для відновлення порушеного відповідачем 1 права, актом виконаних робіт та платіжним дорученням про їх оплату.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідача 1, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, з 31.08.2010р. по 19.11.2010р. Іллінецькою МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., податку на прибуток за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2010р. № 17/23/32513287 та встановлено порушення ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" п.п. 4.1.1., 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.6., п.п. 5.7.1. п. 5.7., п. 5.9. ст. 5, п.п. 8.1.4. п. 8.1., п. 8.3. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 2, 5 Закону України "Про плату за землю", ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 353 420,00 грн., занижено плату за землю в сумі 481,39 грн., несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб.

29.11.2010р. позивачем на адресу відповідача 1 листом № 172 були направлені заперечення до акта перевірки від 24.11.2010р. № 17/23/32513287, які були відхилені листом Іллінецької МДПІ від 02.12.2010р. № 1293/10/23-207.

06.12.2010р. відповідачем 1 відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. у справі № 2-а-5198/10/0270 (за позовом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ про скасування рішення), залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.08.2011р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Іллінецької МДПІ від 06.12.2010р. № 0000272301/0 на суму податкового зобов'язання в розмірі 3 898 634,00 грн.

01.04.2011р. Іллінецькою МДПІ оформлено податкову вимогу № 81, якою керівника ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" повідомлено, що станом на 01.04.2011р. сума податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3 875 712,46 грн., яка підлягає терміновій сплаті.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2011р. у справі № 2а/0270/1746/11 (за позовом ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" до Іллінецької МДПІ про скасування вимоги) визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Іллінецької МДПІ від 01.04.2011р. № 81.

Позовні вимоги ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття Іллінецькою МДПІ незаконних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги позивачу було заподіяно матеріальну шкоду (збитки) у вигляді понесених витрат з оплати вартості юридичних послуг, необхідних для відновлення порушеного права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.11.2010р. між ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" (замовник) та ФОП Зінченком Д.В. (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за окремими дорученнями замовника надавати йому за плату юридичні послуги, перелік яких наведений в пункті 2.1. даного договору.

14.12.2010р. між позивачем та ФОП Зінченком Д.В. на виконання договору від 25.11.2010р. підписано доручення про здійснення підготовки матеріалів і представництво інтересів замовника в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, органами державної податкової служби, правоохоронними та будь-якими іншими органами з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010р. № 0000272301/0 на суму 3 898 634,00 грн., а також представляти й захищати права, свободи та інтереси замовника в усіх інших справах, спорах і суперечках, які можуть виникнути у зв'язку з цим податковим повідомленням-рішенням. Оплата в розмірі 10 % (389 863,40 грн.) від суми, визначеної у податковому повідомленні-рішенні, здійснюється після скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та підписання акта виконаних робіт.

02.11.2011р. між ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" та ФОП Зінченком Д.В. підписано акт виконаних робіт до договору від 25.11.2010р., з якого вбачається, що за період з 14.12.2010р. по 01.11.2011р. були надані наступні послуги: підготовка скарги до Державної податкової адміністрації в Вінницькій області про перегляд податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010р. № 0000272301/0; підготовка матеріалів і представництво інтересів замовника у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій з приводу оскарження цього податкового повідомлення-рішення на суму 3 898 634,00 грн. та представництво з цих підстав інтересів замовника перед органами державної податкової служби; підготовка матеріалів і представництво інтересів замовника у адміністративних судах з приводу оскарження податкової вимоги від 01.04.2011р. № 81 на суму 3 875 712,46 грн.; надання юридичних послуг при проведенні дізнання з приводу нарахованого податкового зобов'язання відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.12.2010р. № 0000272301/0; правова допомога при здійсненні провадження у кримінальній справі, порушеній за ч. 3 ст. 212 КК України відносно головного бухгалтера ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро".

22.11.2011р. позивачем на виконання договору від 25.11.2010р. перераховано на розрахунковий рахунок ФОП Зінченка Д.В. 389 863,40 грн. згідно платіжного доручення № 922.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу державної податкової служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій (рішень, бездіяльності) цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної податкової служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, -наслідком такої протиправної поведінки.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач на свій власний розсуд, у добровільному порядку прийняв рішення про укладення з ФОП Зінченком Д.В. договору від 25.11.2010р. про надання юридичних послуг і доручення останньому вчинити дії з оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги (в тому числі в судовому порядку), а також понесення відповідних витрат на правову допомогу в розмірі 389 863,40 грн. При цьому, як з'ясовано судами, позивачем не було доведено належним чином доцільності та необхідності сплати за надані послуги грошових коштів саме в такому розмірі, а також того, що нездійснення таких витрат залишило б його право порушеним.

За таких обставин, заявлені до стягнення збитки, пов'язані з оплатою юридичних послуг, не можна вважати майновою шкодою (збитками) у розумінні статей 22, 1173 Цивільного кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак шкоди, тому віднесення позивачем до збитків витрат на юридичне обслуговування суперечить чинному законодавству.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що позивачем в установленому порядку не було доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями податкового органу (прийняттям податкового повідомлення-рішення й податкової вимоги) та матеріального шкодою у вигляді понесених позивачем витрат на правову допомогу, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну матеріальну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування.

Окрім цього, з приводу позовної вимоги ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" про стягнення збитків саме з Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з положень статті 56 Конституції України, статті 1173 ЦК України, частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади (у даному випадку органу державної податкової служби) при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин, вимога позивача про відшкодування шкоди за рахунок відповідача 2 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів (у даному випадку Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає обґрунтованим та законним висновки місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Сімекс-Агро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 21.02.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. у справі № 13/2/2012/5003 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова