Ухвала

від 23.04.2012 по справі б8/043-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

У Х В А Л А

підготовчого засідання

"23" квітня 2012 р. Справа № Б8/043-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , розглянувши справу

за заявою Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 26051650, місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 24

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди», ідентифікаційний код юридичної особи: 33330650, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2,

про банкрутство , -

за участю представників учасників провадження:

від Заявника : ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності № 12 від 21 лютого 2012 року;

від Боржника: Коновалов О.М., який діє на підставі статуту затвердженого протоколом № 13 Загальних зборів учасників Боржника від 17 листопада 2009 року та наказу № 109-к від 02 грудня 2009 року; ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 17 квітня 2012 року № 017/04-12;

від товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер»: ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності б/№ від 09 січня 2012 року;

від ОСОБА_5 : не з'явився;

арбітражний керуючий Джяутов В.В., який діє на підставі ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2, -

В С Т А Н О В И В:

до господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерне товариство «ПРАЙМ-БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи: 26051650, місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 24 (надалі за текстом: «Заявник») із заявою б/№ від 16 березня 2012 року про порушення справи про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди», ідентифікаційний код юридичної особи: 33330650, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2 (надалі за текстом «Боржник» ), в якій просить суд порушити провадження у справі про банкрутство Боржника, визнати Заявника кредитором Боржника з вимогами в сумі 1 622 986,72 грн., призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Джяутова В.В.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року порушено провадження у справі №Б8/043-12 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 17 квітня 2012 року; зобов'язано учасників провадження надати документальні докази у справі; зобов'язано боржника провести аудит за останні 24 календарних місяців його господарської діяльності на надати аудиторський висновок суду; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства; залучено у якості учасників провадження: товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер», ОСОБА_5. Факт направлення ухвали про порушення справи та про місце та час судового засідання учасникам провадження підтверджено відбитком відділу діловодства господарського суду Київської області вих. № 391 від 23 березня 2012 року на зворотному боці останнього аркушу ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство, повідомленнями про вручення поштових відправлень: Р 01032 3404542 7, адресованого товариству з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер», Р 01032 3404540 0, адресованого Заявнику, Р 01032 3404543 5, адресованого ОСОБА_5, Р 01032 3404541 9, адресованого Боржнику, які були вручені уповноваженим представникам.

З метою підготовки справи до розгляду судом направлено запити до: державного нотаріусу Києво-Святошинської державної нотаріальної контори з проханням надати витяг з Єдиного реєстру правочинів щодо Боржника; Головного управління Держкомзему у Київській області стосовно інформації про наявність чи відсутність зареєстрованих за Боржником на праві власності чи на праві користування земельних ділянок; до комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації»з проханням надати витяг / довідку щодо наявності чи відсутності зареєстрованого за Боржником на праві власності нерухомого майна; до інспекції Державного технічного нагляду у Києво-Святошинському районі Київської області з проханням надати витяг / довідку щодо наявності чи відсутності зареєстрованої за Боржником на праві власності сільськогосподарської техніки; до Київської обласної філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України з проханням надати розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та розширений витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

02 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Києво-Святошинської державної нотаріальної контори надійшов лист № 651/01-16 від 28 березня 2012 року долученим Витягом з Державного реєстру правочинів № 11153973 від 28 березня 2012 року.

09 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинське бюро технічної інвентаризації»надійшов лист № 1150ю/1251 від 02 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Головного Управління Держкомзему у Київській області надійшов лист № 07-03-3/7170 від 04 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника на виконання ухвали суду від 23 березня 2012 року надано оригінал звіту про оцінку обладнання виробництва рибних пресервів з долученими документами (вх. № 6070 від 17 квітня 2012 року).

17 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника на виконання ухвали суду від 23 березня 2012 року подано лист з долученими документальними доказами у справі (вх. № 6069 від 17 квітня 2012 року), письмовими поясненнями та долученими поясненнями ОСОБА_5 у справі від 13 квітня 2012 року.

17 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер» на виконання ухвали суду від 23 березня 2012 року надано письмові пояснення від 17 квітня 2012 року та документальні докази у справі (вх. № 6073 від 17 квітня 2012 року).

17 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника надішли пояснення стосовно виконання ухвали суду від 23 березня 2012 року з проханням призначити розгляд справи на більш пізню дату та долученими доказами у справі (вх. № 6097 від 17 квітня 2012 року).

17 квітня 2012 року у судове засідання з'явились уповноважені представники Заявника, Боржника, учасника провадження - товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер», арбітражний керуючий Джяутов В.В.; ОСОБА_5 - не з'явився, через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника надійшли документальні докази у справі, серед яких долучено копію наказу Заявника № 1- відрядження від 13 квітня 2012 року, згідно якого з 17 по 20 квітня 2012 року Голова правління Заявника ОСОБА_5 перебував у службовому відрядженні. В судовому засіданні суд заслухав пояснення учасників провадження та задовольнив клопотання Боржника про відкладення розгляду справи, який відкладено на 23 квітня 2012 року, Боржника та ОСОБА_5 повторно зобов'язано виконати вимог ухвали господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року.

20 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від ДП «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України надійшов лист № 03-05/ єрз/дрорм/648 від 09 квітня 2012 року з доученим розширеним витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та розширеним витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

23 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника надійшли пояснення від 23 квітня 2012 року б/№ з долученими доказами (вх. № 6420 від 23 квітня 2012 року).

23 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер»надійшли пояснення від 23 квітня 2012 року з долученими документальними доказами (вх. № 6421 від 23 квітня 2012 року).

23 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника надійшли пояснення від 23 квітня 2012 року з викладеними запереченнями вимог Заявника у цій справі з долученими документальними доказами (вх. № 6434 від 23 квітня 2012 року).

23 квітня 2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Боржника надійшли додаткові пояснення від 23 квітня 2012 року з долученими документальними доказами (вх. № 6456 від 23 квітня 2012 року).

В судове засідання 23 квітня 2012 року з'явились уповноважені представники Заявника, Боржника, товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер», арбітражний керуючий Джяутов В.В. та надали свої пояснення у справі. Зокрема, Заявник підтримав свої вимоги, викладені у заяві та просив задовольнити його заяву; пояснив, що має безспірні вимоги до Боржника у сумі, що перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які, з позиції Заявника є такими, що не забезпечені заставою у повному обсязі. Заявник, ТОВ «Крістал Рівер»вказали, що між Заявником та Боржником 10 серпня 2009 року було укладено договір № 944/0588-8 про відкриття кредитної лінії в забезпечення якого було укладено: між Заявником та Боржником договір застави основних засобів № Z944/0588-1 від 10 серпня 2009 року, між Заявником та товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал Рівер»- договір застави основних засобів № Z944/0588-2 від 10 серпня 2009 року та між Заявником та громадянином ОСОБА_5 -договір застави майнових прав на грошовий депозит № Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, проте Заявник вказує, що вважає, що договір застави основних засобів № Z944/0588-1 від 10 серпня 2009 року між Боржником та Заявником виходячи з умов: п. 8.1. договору, яким було досягнуто згоди при укладенні договору про його нотаріальне посвідчення та ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України, - є таким, що не набув юридичної сили; Заявника посилається на те, що заставлене рухоме майно за договором застави основних засобів № Z944/0588-2 від 10 серпня 2009 року не покриває вимоги Заявника до Боржника, на підтвердження чого Заявником подано безпосередньо договір застави, додаткову угоду № 2 до нього зі зміненою заставною вартістю заставленого майна та надано звіт про оцінку обладнання для виробництва рибних пресервів, за яким було оцінено ринкову вартість станом на 12 квітня 2012 року майна, переданого в заставу за зазначеним договором застави; Заявник посилається на те, що договір застави майнових прав на грошовий депозит № Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та Заявником згідно з додатковою угодою № 2 від 08 серпня 2011 року втратив свою чинність. Отже Заявник вважає, що задоволення його вимог можливе лише за рахунок майна, переданого в заставу за договором застави основних засобів № Z944/0588-2 від 10 серпня 2009 року, укладеного між Заявником та ТОВ «Кристал Рівер», якого не достатньо для задоволення Заявника у повному обсязі. Представник ТОВ «Кристал Рівер»підтримав вимоги Заявника. Боржник вимоги Заявника заперечив, просить суд відмовити в задоволенні заяви Заявника та звертає увагу на те, що Заявник не вживав дій щодо звернення стягнення на заставлене майно, отримавши відповідь з ВДВС Києво-Святошинського РУЮ про відсутність у Боржника майна та коштів для погашення боргу за кредитом одразу звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство; Боржник вказав, що вважає, що договір застави Z944/0588-1 від 10 серпня 2009 року ніким не було визнано недійсним в зв'язку з тим, що він не був нотаріально посвідчений, а законодавство в свою чергу не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору застави, предметом якого є рухоме майна; в свою чергу Боржник звертає увагу на те, що Заявник по теперішній час не вчинив жодних дій для спонукання Боржника нотаріально посвідчити договір застави. Також Боржник надав пояснення з посиланням на положення ст. 50 Закону України «Про заставу», що вважає, що додаткова угода № 2 від 08 серпня 2011 року згідно з якою втратив чинність договір застави майнових прав на грошовий депозит № Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, укладений між ОСОБА_5 та Заявником, було підписано навмисно; крім того, Боржник надав пояснення згідно яких вважає себе повністю спроможним розрахуватись з вимогами Заявника на підтвердження чого надав баланс за 2011 рік та просить суд відмовити в задоволенні заяви Заявника.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 11 Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (надалі за текстом «Закон про банкрутство») встановлено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство , якщо інше не передбачено цим Законом. Судом встановлено, що строк проведення підготовчого засідання є таким що сплив, а продовження строку проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство не передбачено.

Пунктом 8.1. Рекомендацій Вищого господарського Суду України від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі за текстом «Рекомендації») визначено, що підготовче засідання відповідно до частини 1 статті 11 Закону має бути проведено не пізніше, ніж на тридцятий день від дати прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Господарським судам слід враховувати, що продовження цього строку за ініціативою сторін чи суду Законом не передбачено, тому відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні або оголошувати перерву суди мають в межах встановленого Законом тридцятиденного строку.

Справа № Б8/043-12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди» була порушена ухвалою господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року. Таким чином встановлений Законом про банкрутство тридцяти денний строк проведення підготовчого засідання з урахуванням норми ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України, є таким, що сплив.

Провадження перебуває на стадії підготовчого засідання у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що Боржником, ОСОБА_5 не виконано в повному обсязі вимоги ухвал господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року, 17 квітня 2012 року, зокрема, Боржником не надано в повному обсязі витребуваних судом документів, -в тому числі аудиторського висновку за останні 24 календарних місяців господарської діяльності Боржника, розшифровки балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості станом на поточну дату; правовстановлюючі документи боржника на належне йому нерухоме майно, витяги Бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічну документацію та правовстановлюючі документи на земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно боржника та інші ділянки, які належать боржнику, свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів належних боржнику, тощо; перелік і повний опис заставленого майна, договору застави основних засобів № Z944/0588-1 від 10 серпня 2009 року, укладеного між Боржником та Заявником; договору застави майнових прав на грошовий депозит № Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, укладений між Заявником та громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_5 також не виконано вимогу суду щодо надання Договору застави майнових прав на грошовий депозит № Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, укладеного між Заявником та громадянином ОСОБА_5

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону про банкрутство, відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

В зв'язку з невиконанням Боржником, ОСОБА_5 частини вимог ухвал господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року, 17 березня 2012 року, суд розглядує справу виходячи з наявних матеріалів справи.

Судом встановлено, що підстави для припинення провадження, передбачені ст. 40 Закону про банкрутство, відсутні.

Дослідивши детально, всебічно, об'єктивно матеріали справи у їх сукупності, заслухавши доводи Заявника, пояснення та заперечення Боржника, пояснення ТОВ «Кристал Рівер», дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Боржник у поясненнях від 23 квітня 2012 року (вх. № 6434 від 23 квітня 2012 року) з посиланням на п. 7 ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство просить суд відмовити Заявнику в задоволенні заяви Заявника про порушення справи про банкрутство, мотивуючи наступним: що всі вимоги Заявника були забезпечені трьома договорами застави: договором застави основних засобів №Z944/0588-1 від 10 серпня 2009 року, укладений з Боржником (надалі за текстом «Договір 1»), договором застави основних засобів № Z944/0588-2 від 10 серпня 2009 року, укладений з ТОВ «Крістал Рівер»(надалі за текстом «Договір 2»), договором застави майнових прав на грошовий депозит №Z944/0588-3 від 10 серпня 2009 року, укладений з ОСОБА_5 (надалі за текстом «Договір 3»); Боржник вказує, що вважає, що Заявник не вчинив жодних дій з приводу звернення стягнення на заставне майно, посилаючись на наявність у нього такого права згідно ст. 20 Закону України «Про заставу»та отримавши відповідь з ВДВС про відсутність у Боржника майна та коштів для погашення боргу за кредитом, Заявник одразу звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство; розглядаючи довод Заявника, який посилається на те, що Договір 1 не набрав законної сили в зв'язку з не оформленням у формі визначеній самим договором - нотаріальній, Боржник вказує на те, що законодавство України не встановлює обов'язкового нотаріального посвідчення договору застави, предметом якого є рухоме майно, а Заявник з 10 липня 2009 року і по теперішній час не вчинив жодних дій для спонукання Боржника нотаріально посвідчити договір застави та посилаючись на ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України вважає, що Договір 1 є дійсним та Боржник за ним повністю підтверджує свої зобов'язання і готовий їх виконати; в якості заперечень Боржник посилається на те, що 27 лютого 2012 року між Заявником та ТОВ «Крістал Рівер»було підписано додаткову угоду до договору застави і продовжено строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; стосовно Договору 3 Боржник посилається на укладення 08 серпня 2011 року додаткової угоди № 2 про визнання договору застави таким, що втратив чинність та вказує посилаючись на ст. 50 Закону України «Про заставу», ст. 593 Цивільного кодексу України, що вважає, що зобов'язання по кредитному договору не припинені, а тому повинні забезпечуватись заставою; вважає, що ОСОБА_5 займаючим посаду Голови правління Заявника, навмисно укладено вказану додаткову угоду до Договору 3 з метою невиконання взятих на себе зобов'язань, який таким чином переклав ці зобов'язання на ТОВ «Крістал Рівер»та Боржника.

Детально дослідивши матеріали справи, заперечення та доводи Боржника, доводи Заявника та інших учасників провадження стосовно забезпеченості вимог Заявника заставою, що має істотне значення для подальшого розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судом встановлено, що у своїх запереченнях Боржник посилається на забезпеченість вимог Заявника трьома договорами застави. Судом встановлено, що на підтвердження існування таких Договорів застави 1-3 Боржником не надано суду жодного договору застави, на які він посилається, не надано додаткових угод від 27 лютого 2012 року укладеної між Заявником та ТОВ «Крістал Рівер»та від 08 серпня 2011 року - додаткової угоди № 2 до Договору 3, на які посилається Боржник як на підставу заявлених заперечень вимог Заявника.

Розглядаючи доводи щодо забезпеченості у повному обсязі вимог Заявника трьома договорами застави на які посилається Боржник, доводи Заявника, ТОВ «Крістал Рівер»стосовно чинності вказаних договорів застави, судом встановлено наступне. На виконання вимог суду Заявником та ТОВ «Крістал Рівер»суду було надано Договори 1, 2, додаткові угоди № 1, 2 до Договору 2 від 09 серпня 2010 року та від 27 лютого 2012 року, згідно яких було доповнено Договір 2 положенням, що Договір 2 діє до повного виконання Боржником кредитного договору, переоцінено вартість предмету застави за Договором 2 та надано додаткову угоду № 2 до Договору 3 - застави майнових прав на грошовий депозит від 10 серпня 2009 року.

10 серпня 2009 року між Заявником та Боржником було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 933/0588-8 (надалі за текстом «Кредитний договір»), максимальний розмір якої склад лав 200 000,00 дол. США, де Заявник виступав кредитором, а Боржник - позичальником.

Стосовно Договору 1 судом встановлено, що 10 серпня 2009 року між Заявником та Боржником було підписано Договір 1 відповідно до якого Договір забезпечує всі вимоги кредитора за умовами Договору про відкриття кредитної лінії №944/0588-8 від 10 серпня 2009 року, укладеного між Заявником та Боржником. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Боржником передавалось в заставу рухоме майно згідно переліку -предмет застави. Відповідно до п. 1.4. Договору 1, за згодою сторін вартість Предмету застави було визначено у сумі 12 790,26 грн. доларів США без ПДВ, що станом на 07 серпня 2009 року складало 98 459,40 грн. Пунктами 4.1., 8.1. Договору 1 сторонами Договору 1 було погоджено, що право застави виникає з моменту підписання цього Договору повноважними представниками Сторін та його нотаріального посвідчення (п. 4.1.) (а.с. 172, Т. 1); Сторони виявили взаємну згоду на нотаріальне посвідчення цього договору. Цей договір набуває юридичної сили з моменту його нотаріального посвідчення. Всі витрати по нотаріальному посвідченню та реєстрації обтяження рухомого майна несе заставодавець (п. 8.1.) (а.с. 173, Т. 1), яким є Боржник у справі. Дослідивши Договір 1 судом встановлено, що він не містить ознак його нотаріального посвідчення, факт недотримання сторонами Договору 1 визначеної Договором 1 форми нотаріального посвідчення Договору 1 підтверджено всіма учасниками провадження та доказів зворотного суду жодним з учасників провадження не надано.

Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін . На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Пунктами 2, 4 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі , він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми , навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася . Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення , такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, виходячи з умов п.п. 4.1., 8.1. Договору 1 щодо досягнення згоди сторонами про нотаріальне посвідчення договору, п.п. 1, 4 ст. 209, п.п. 2, 4 ст. 639, ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, при укладенні Договору 1 Заявник та Боржник не дотримались форми договору щодо якої вони дійшли згоди, виходячи з чого Договір 1 є неукладеним. Викладеним спростовуються посилання Боржника на відсутність обов'язкової нотаріальної форми щодо договорів застави рухомого майна.

Стосовно посилань Боржника на те, що Заявник з 10 липня 2009 року і по теперішній час не вчинив жодних дій для спонукання Боржника нотаріально посвідчити договір застави та з посиланням на ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України вважає, що Договір 1 є дійсним і він за ним повністю підтверджує свої зобов'язання за Договором 1 і готовий їх виконати, - судом встановлено, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 220 Цивільного кодексу України «Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору», у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, положення статті 220 Цивільного кодексу України, на яку посилається Боржник як на підставу заперечення, регулює відносини правових наслідків недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору. Як стверджує сам Боржник та як встановлено судом, стосовно укладення договору заставу рухомого майна, - яким є й предмет Договору 1, - Законом не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, а отже положення ст. 220 Цивільного кодексу України не поширюють свою дію на регулювання відносин -правових наслідків щодо договору, стосовно якого не встановлено законом обов'язкової нотаріальної форми.

Поряд з наведеним, судом взято до уваги, що жодних доказів звернення до суду Боржником про визнання Договору 1 дійсним останнім не надано, як і доказів ухилення Заявника від нотаріального посвідчення Договору 1, спонукання Боржником нотаріального посвідчення Договору 1. Суд також бере до уваги те уваги, що у п. 17 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12 березня 1999 р. вказано, що недійсною може бути визнана лише укладена угода … . Якщо у процесі вирішення спору буде встановлено, що угоду між сторонами фактично не було укладено, господарському суду на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК слід припинити провадження у справі.

Стосовно доводів Боржника щодо не вчинення Заявником жодних дій з приводу звернення стягнення на заставлене майно, судом встановлено, що виходячи зі змісту норм Закону України «Про заставу», зокрема ч. 1 ст. 20, - заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, звернення стягнення на предмет застави за умов настання обставин визначених законом, належить до прав заставодержателя, а не до його обов'язків.

Стосовно доводу Боржника, що Заявник отримавши відповідь ВДВС про відсутність у Боржника майна та коштів для погашення боргу за кредитом, Заявник одразу звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство Боржника, - судом встановлено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку , якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до п.п. 31, 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року (надалі за текстом «Постанова»), термін, з якого має обчислюватися мінімальний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору . Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і додати докази цього до своєї заяви. Відповідно до матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 7/107-11 року з Боржника на користь Заявника було стягнуто 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 594 200,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 6 026,08 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 147,82 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 14-21, Т. 1) та 01 листопада 2011 року господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення (а.с. 22, Т. 1). 14 листопада 2011 року на підставі зазначеного судового наказу № 7/107-11 від 01 листопада 2011 року постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції відкрито виконавче провадження про примусове виконання зазначеного судового наказу (а.с. 23, Т.1). Заява про порушення справи про банкрутство боржника надійшла через відділ діловодства господарського суду Київської області від Заявника 19 березня 2012 року (вх. № 803 від 19 березня 2012 року). Викладене дає підстави для висновку про те, що Заявником дотримано строк встановлений ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутства (більш ніж 3 місяці), необхідний як одна з обов'язкових умов для порушення провадження у справі про банкрутство, що водночас спростовує досліджуване заперечення Боржника.

Стосовно Договору 3, - застави майнових прав на грошовий депозит, укладений між Заявником та ОСОБА_5, - судом встановлено, що Боржником не надано суду вказаного договору на підтвердження своїх заперечень. Відповідно до наявних матеріалів справи (а.с. 183, Т. 1), 08 серпня 2011 року між Заявником та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду № 2 до Договору 3, відповідно до п. 1.1. якої, у зв'язку з закінченням строку дії Договору 3 застави майнових прав на грошовий депозит від 10 серпня 2009 року та Додаткової угоди № 1 від 09 серпня 2010 року сторони дійшли згоди про визнання зазначеного Договору із Додатковою угодою до нього такими, що втратили чинність. Судом встановлено, що факт завершення строку дії Договору 3, Додаткової угоди № 1 до Договору 3 жодним з учасників провадження, в тому числі Боржником не заперечувався.

Відповідно до ч.ч. 1- 3 ст. 49 «Застава майнових прав»Закону України «Про заставу», заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії . Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що строкове право вимоги, до яких належить й Договір 3, становить предмет застави тільки до закінчення строку його дії. Договір 3 станом на поточну дату, не забезпечує виконання вимог Боржником Кредитного договору як такий, по якому закінчено строк його дії. Крім того, суд бере до уваги те, що додаткова угода № 2 до Договору 3 укладена між сторонами Договору 3 у встановлений законодавством спосіб, у формі, аналогічній Договору 3, якою в свою чергу сторонами Договору 3 було підтверджено такими, що втратили чинність Договір 3 та додаткова угода до нього № 1 від 09 серпня 2010 року.

Детально дослідивши матеріали справи судом встановлено, що виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором забезпечено Договором 2 , укладеним між Заявником та ТОВ «Крістал Рівер». Зокрема, 10 серпня 2009 року між Заявником та ТОВ «Крістал-Рівер»було укладено Договір № z944/0588-2, відповідно до умов п.п. 1.1. якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, яким виступає Заявник за Кредитним договором шляхом передачі ТОВ «Крістал Рівер»в заставу майна, вказаного в п. 1.2. Договору 3 (перелік з 85 одиниць -предмет застави). Відповідно до п. 1.4. Договору 4 предмет застави оцінено сторонами у сумі 41 634,40 дол. США без ПДВ, що станом на 07 серпня 2009 року складало 320 501,66 грн. Як було встановлено, рішенням господарського суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 7/107-11 року з Боржника на користь Заявника було стягнуто 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 594 200,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 6 026,08 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 147,82 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до Звіту про оцінку обладнання для виробництва рибних пресервів, що є власністю ТОВ «Крістал Рівер», проведеного суб'єктом оціночної діяльності - товариством з обмеженою відповідальністю Канзас», станом на 11 квітня 2012 року, ринкова вартість об'єктів, що виступають предметом застави за Договором 2 (згідно переліку ) становлять: 700 665 грн. (а.с. 56-124 Т. 1), що становить 87 747, 6518 дол. США станом на дату оцінки (курс НБУ дол. на дату оцінки -1 дол. США = 7,9850 грн.). Факт правомочності проведення оціночної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Казнзас»та особами, які провели експертну оцінку майна підтверджено документально (а.с. 117-124, Т. 1), в тому числі: сертифікатом № 9076/09 суб'єкта оціночної діяльності від 06 листопада 2009 року виданого Фондом державного майна України (а.с. 117, Т. 1), сертифікатом № 1453 від 20 листопада 1999 року виданого Фондом державного майна України, Українським товариством оцінювачів та Міжнародним центром приватизації, інвестицій і менеджменту (а.с. 118, Т. 1), свідоцтвом про реєстрацію в держаному реєстрі оцінювачів виданого Фондом державного майна України 11 липня 2005 року № 3577 (а.с. 120, Т. 1), кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 3385 від 26 лютого 2005 року видане Фондом державного майна України та міжнародним інститутом бізнесу, свідоцтвом про реєстрацію в держаному реєстрі оцінювачів виданого Фондом державного майна України 29 лютого 2008 року № 6293 (а.с. 124, Т. 1).

Дослідивши детально матеріали справи, докази подані учасниками провадження, судом встановлено, що предмет застави за Договором 3 за ринковою вартістю, визначеною Висновком про вартість незалежної оцінки станом на 11 квітня 2012 року, не достатньо для забезпечення у повному обсязі вимог Заявника, заявлених у даному провадженні, виходячи з чого, суд дійшов висновку, що мотиви на які посилається Боржник у своїх Поясненнях б/№ від 23 квітня 2012 року (вх. №6434 від 23 квітня 2012 року), є не доведеними належними та допустимим доказами, не відповідають дійсним обставинам справи. Жодних доказів, які спростовують доводи Заявника жодним з учасників провадження суду не надано, в зв'язку з чим, суд переходить до розгляду вимог Заявника у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Боржник -товариство з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди», ідентифікаційний код юридичної особи: 33330650, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2, зареєстрований 28 січня 2005 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджено Довідкою № 224/0578/2006 з Єдиною державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 087678, є суб'єктом підприємницької діяльності та є суб'єктом банкрутства.

Заявник у поданій ним заяві про порушення справи про банкрутство б/№ від 16 березня 2012 року посилається на те, що Боржник має перед Заявником визнану в судовому порядку безспірну заборгованість в загальній сумі 1 617 621,72 грн. та має інші ознаки відповідності своїх вимог до Боржника вимогам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Досліджуючи доводи Заявника та надані ним докази, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч. 2 п. 27 Постанови, безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів , у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 6 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що безспірність вимог Заявника до Боржника у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 124 Конституції України, ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» №15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження»підтверджено наявними в матеріалах справи: наказом господарського суду Київської області від 01 листопада 2011 року у справі № 7/107-11 про примусове виконання (а.с. 22, Т.1), виданим на примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 20.10.-21.10.2011 року у справі № 7107-11, яке набрало законної сили згідно вказаного наказу 01 листопада 2011 року, згідно якого наказано стягнути з Боржника на користь Заявника: 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 594 200,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 6 026,08 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 147,82 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; безспірність вимог Заявника також підтверджено вказаним рішенням господарського суду Київської області у справі № 7/107-11 від 20 жовтня 2011 року (Суддя Антонова В.М.) (а.с. 14-21, Т. 1).

Боржник наявність несплаченої заборгованості перед Заявником у заявленому розмірі не заперечував, жодних доказів повної чи часткової сплати боргу Заявнику суду не надав; жодних доказів, які спростовують факти, на які посилається Заявник у своїй заяві та доданих до неї документах щодо розміру, безспірності заборгованості, не надав.

На підставі наведено суд визнає безспірними грошові вимоги Заявника до Боржника у сумі: 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на дату судового засідання (23 квітня 2012 року, де курс НБУ за 1 дол. США становить 7.985700 грн.) складає 1 597 140,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 6 037,19 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 1 149,94 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 4 п. 14 Постанови, розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено Законом.

Станом на дату звернення до суду Заявника мінімальна заробітна плата в Україні відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»від 22 грудня 2012 року за № 4282-VI, становить на період 01 січня 2012 - 31 березня 2012 року -1073,00 гривень (розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати становить 321 900,00 грн.). Таким чином, заявлені безспірні вимоги Заявника до Боржника перевищують розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати станом на дату звернення до суду Заявника з завою про порушення справи про банкрутство Боржника.

Як зазначено, відповідно п.п. 31, 32 Постанови, термін, з якого має обчислюватися мінімальний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору. Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і додати докази цього до своєї заяви.

Судом встановлено, що 14 листопада 2011 року Відділом державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції постановою ВП № 29770953 відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу №7/107-11, виданого 01 листопада 2011 року господарським судом Київської області про стягнення з Боржника на користь Заявника боргу у сумі 1 617 621,72 грн. (а.с. 23, Т. 1). 14 березня 2012 року постановою ВП № 29770953 Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції було встановлено, що згідно довідок Києво-Святошинського БТІ, РЕВ, ДАІ та акта державного виконавця, кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні, майна боржника на яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено та постановлено наказ № 7/107-11, виданого 01 листопада 2011 року господарським судом Київської області про стягнення з Боржника на користь Заявника боргу 1 617621,72 грн. повернути стягувачу керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»(с. 24, Т.1.).

Таким чином, як вже було встановлено судом при розгляді заперечень Боржника, - з дати звернення до виконавчої служби для примусового виконання судового рішення минуло більш ніж три місяці, та Боржником не погашено безспірні вимоги Заявника більш ніж три місяці; станом на дату подачі заяви про порушення справи про банкрутство, безспірні вимоги Заявника до Боржника, по яким було відкрито виконавче провадження є не погашеними більш ніж три місяці, та їх розмір перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати по основному борг. З моменту відкриття вищевказаного виконавчого провадження минуло більше ніж три місяці та виконавчий документ повернуто стягувачу в зв'язку з відсутністю у Боржника майна на яке можливе звернути стягнення для задоволення вимог Заявника. Отже, заявлені безспірні вимоги Заявника до Боржника становлять суму, що перевищує розмір трьохсот мінімальних розмірів заробітних плат на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, які не були погашені Боржником більш ніж протягом трьох місяців від встановлених строків.

Досліджуючи питання платоспроможності або неплатоспроможності Боржника судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: неплатоспроможністю є неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності .

Судом встановлено факт непогашення заборгованості Боржником перед Заявником більш ніж протягом 3 місяців після встановленого строку для сплати грошових зобов'язань у розмірі, який перевищує розмір 300 мінімальних заробітних станом на день подачі заяви про порушення справи про банкрутство.

Як вже було досліджено судом, відповідно до Постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції ВП №29770953 від 14 березня 2012 року, згідно довідок Києво-Святошинського БТІ, РЕВ, ДАІ та акта державного виконавця, кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні, майна боржника на яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою підготовки справи до розгляду та встановлення майна Боржника судом направлено запити до: державному нотаріусу Києво-Святошинської державної нотаріальної контори з проханням надати витяг з Єдиного реєстру правочинів щодо Боржника; до Головного управління Держкомзему у Київській області стосовно інформації про наявність чи відсутність зареєстрованих за Боржником на праві власності чи на праві користування земельних ділянок; до комунального підприємства Київської обласної ради «Києво-Святошинського бюро технічної інвентаризації»з проханням надати витяг / довідку щодо наявності чи відсутності зареєстрованого за Боржником на праві власності нерухомого майна; до інспекції Державного технічного нагляду у Києво-Святошинському районі Київської області з проханням надати витяг / довідку щодо наявності чи відсутності зареєстрованої за Боржником на праві власності сільськогосподарської техніки; до Київської обласної філії Інформаційного центру Міністерства юстиції України з проханням надати розширені Витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на Боржника.

Відповідно до довідки КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області від 02 квітня 2012 року № 1150ю/1251, станом на 02 квітня 2012 року згідно електронного реєстру прав власності на нерухоме майно та даних БТІ, відомості про реєстрацію на праві вільності об'єктів нерухомого майна за Боржником в Києво-Святошинському районі відсутні (а.с. 50, Т. 1); відповідно до довідки Головного управління держкомзему у Київській області № 0703-3/7170 від 04 квітня 2012 за наявною в Головному управлінні інформацією (дані Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»стосовно прийнятих обмінних файлів) земельні ділянки в межах Київської області за Боржником не обліковуються (а.с. 52, т. 1).

Поряд з викладеним, Боржник у поясненнях б/№ від 23 квітня 2012 року (вх. № 6456 від 23 квітня 2012 року) просить відмовити Заявнику у задоволенні його заяви мотивуючи тим, що активи підприємства згідно балансу Боржника за 2011 рік становлять 17 236 999,00 грн., з яких: 1 049 000,00 грн. -необоротні активи підприємства, 170 000,00 грн. -виробничі запаси, 12 217 000,00 грн., - дебіторська заборгованість за реалізовані товари, 1 979 000 грн., - дебіторська заборгованість за розрахунком з бюджетом; 124 000,00 грн., - дебіторська заборгованість за виданими авансами; 1 692 000,00 грн. -інша залишкова вартість основних засобів товариства, при цьому пасиви Боржника становлять -16 984 000,00 грн., з яких 10 795 000,00 грн. -кредиторська заборгованість та 3 894 000,00 грн. -кредити банків, виходячи з чого, Боржник вважає, що він повністю здатен розрахуватись за своїми зобов'язаннями перед кредитором.

В свою чергу, від учасників провадження надійшли пояснення, згідно яких окрім безспірних вимог Заявника, Боржник має й інші зобов'язання на що долучено документальне підтвердження, в тому числі перед особою Заявника, ТОВ «Крістал Рівер», зокрема, відповідно до пояснень ТОВ «Крістал Рівер»б/№ від 23 квітня 2012 року, рішенням господарського суду Київської області від 12 жовтня 2011 року у справі № 14/127-11 (суддя Бацуца В.М.) судом встановлено факт невиконання відповідачем, яким є особа Боржника, свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі орендної плати за користування орендованим майном та було задоволено позов ТОВ «Крістал Рівер», зобов'язано Боржника звільнити та передати ТОВ «Крістал Рівер»об'єкти оренди. Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 14 листопада 2011 року у справі № 14/127-11 вказане судове рішення набрало законної сили 11 листопада 2011 року та на виконання якого було відкрите виконавче провадження № ВП 29853847); рішенням господарського суду Київської області від 08 листопада 2011 року у справі № 9/121-11 (суддя Сокуренко Л.В.) судом встановлено факт порушення відповідачем, яким є особа Боржника, покладених відповідача обов'язків, позов ТОВ «Крістал Рівер»було задоволено та зобов'язано Боржника повернути ТОВ «Крістал Рівер»об'єкт оренди. Відповідно до наказу господарського суду Київської області від 29 листопада 2011 року у справі № 9/121-11 вказане судове рішення набрало законної сили 28 листопада 2011 року та на виконання якого було відкрите виконавче провадження № ВП 30269549); ТОВ «Крістал Рівер» також долучено до матеріалів справи низку судових наказів якими стягнуто з Боржника заборгованість у справах: 4/125-11 від 03 жовтня 2011 року (суддя Щоткін О.В.), 11/111-11 від 18 жовтня 2011 року (суддя Мальована Л.Я.), № 25/116-11 від 11 листопада 2011 року (суддя Саванчук С.О.), № 14/127-11 від 14 листопада 2011 року (суддя Бацуца В.М.), №9/121-11 від 29 листопада 2011 року (суддя Сокуренко Л.В.), згідно яких було стягнуто з Боржника на користь ТВ «Крістал Рівер»грошові кошти.

Розглядаючи заперечення Боржника згідно яких останній вважає спроможним погасити заборгованість Заявника судом встановлено таке. Відповідно до п.п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, за заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником прострочено тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами); сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати. Відповідно до визначення терміну "неплатоспроможність", що міститься в абзаці другому статті 1 Закону, для порушення справи про банкрутство боржника не вимагається встановлення даних про перевищення сумарного розміру його заборгованості над вартістю всіх майнових активів боржника за даними бухгалтерського обліку чи фінансової звітності.

Пунктом 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№ 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року визначено, що за заявою кредитора справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених статтею 6 Закону. Виходячи з системного аналізу норм Закону у вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справах про банкрутство за заявою кредитора, господарські суди поряд зі статтею 6 Закону мають враховувати й положення преамбули та статті 1 Закону, якими визначено такі поняття як "неплатоспроможність", "боржник" та "кредитор". У вирішенні питання про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство господарські суди мають брати до уваги вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, у тому числі щодо виплати заробітної плати, а також зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому такі вимоги мають бути: грошовими, тобто стосуватися стягнення з боржника грошових коштів, а не витребування майна; безспірними; не задоволеними боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку; сукупно складати не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Оскільки Закон не ставить право кредитора на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у залежність від причин неплатоспроможності боржника, кредитор може реалізувати належне йому право й у тому випадку, коли його безспірні вимоги не задовольняються боржником, який має за даними балансової звітності майнові активи, достатні, щоб задовольнити вимоги усіх кредиторів.

Суд при встановленні платоспроможності чи неплатоспроможності Боржника також бере до уваги наступне. Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, - «Аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності», - ч. 3 п.п 3.3., - ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть вважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи".

Дослідивши матеріали справи судом встановлено що Боржник має наступні ознаки стійкої фінансової неспроможності : зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи".

На підставі вищевикладеного, зокрема визначення ознак неплатоспроможності у ст. 1 Закону про банкрутство, п. 3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року № 1361, з урахуванням п.п. 4.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, п.п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, суд дійшов висновку про встановлену неплатоспроможність Боржника відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство; дійсність безспірних зобов'язань Боржника перед Заявником станом на поточну дату у встановленому обсязі.

Судом встановлено, що вимоги Заявника в повній мірі відповідають вимогам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство та Заявником належними та допустимим доказами доведено наявність безспірної заборгованості Боржника, яка не була сплачена Боржником більш ніж 3 місяці від встановлених строків та істотно перевищує розмір 300 мінімальних розмірів заробітної плати станом на дату звернення заявника до суду із заявою про порушення справи про банкрутство; суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позиції Боржника, викладеної у поясненнях від 23 квітня 2012 року, її недоведеності Боржником належними та допустимими доказами.

Доказів скасування доказів безспірності вимог Заявника до Боржника жодним з учасників провадження суду не надано, не спростовано; доказів оплати Боржником заявленої Заявником заборгованості Боржником суду не надано.

За таких обставин, суд вважає встановленими ознаки неплатоспроможності Боржника та підстави для подальшого провадження у справі з подальшим переходом до наступних стадій з метою сприяти відновленню платоспроможності боржника.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство, кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Судом встановлено, що від Заявника надійшло клопотання про призначення кандидатури арбітражного керуючого Джяутова Валерія Вінцентасовича розпорядником майна Боржника, який присутній у судовому засіданні, що діє на підставі ліцензії державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 456339 виданої 12 лютого 2009 року, яка долучена до матеріалів справи, від якого надійшла заява від 15 березня 2012 року щодо участі та призначення його розпорядником майна Боржника у справі про банкрутство Боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди», ідентифікаційний код юридичної особи: 33330650. Жодних інших заяв від інших осіб щодо призначення розпорядником майна Боржника до суду не надходило.

Детально дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність конкуренції кандидатур щодо призначення розпорядника майна Боржника, дослідивши заяву арбітражного керуючого Джяутова В.В. стосовно участі у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про його відповідність встановленим вимогам до особи розпорядника майна у справі про банкрутство та дійшов висновку про доцільність його призначення розпорядником майна Боржника.

Інших заяв про призначення розпорядником майна Боржника на дату розгляду справи до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 11 ст. 11 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву Боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала.

Керуючись ст. ст. 6, 124 Конституції України, ст. ст. 1, 3?, 5, 6, 11, 13, 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 32-34, 36, 75, 82, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 квітня 2004 року № 04-5/1193, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року №15, Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року №14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26 жовтня 2010 року №1361, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати безспірні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «ПРАЙМ-БАНК»(ідентифікаційний код юридичної особи: 26051650, місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 24) в сумі: 200 000 00 дол. США , що станом на 23 квітня 2012 року (курс НБУ за 1 дол. США станом на 23 квітня 2012 року становить 7.985700 грн.) складає 1 597 140,00 грн.; 756,00 дол. США пені, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 6 037,19 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 1 149,94 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн . державного мита та 233,47 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Ввести процедуру розпорядження майном Боржника -товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(ідентифікаційний код юридичної особи: 33330650, місцезнаходження: 08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2) та призначити арбітражного керуючого Джяутова Валерія Вінцентасовича (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_2, видана 12 лютого 2009 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: АДРЕСА_2) розпорядником майна Боржника; заяву арбітражного керуючого Джяутова В.В. б/№ від 15 березня 2012 року -задовольнити.

3. Зобов'язати розпорядника майна Боржника Джяутова В.В. подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр»протягом п'яти днів з дати отримання цієї ухвали оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника. Примірник газети у п'ятиденний термін після публікації подати господарському суду Київської області.

Газетне оголошення має містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна.

Розпоряднику майна Боржника разом із посадовими особами Боржника розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги та повідомити їх про результати розгляду заяв.

Зобов'язати розпорядника майна до 02 липня 2012 року подати до суду реєстр грошових вимог кредиторів, дані щодо розгляду заяв кредиторів; встановити майно Боржника, надати суду відомості про фінансове становище боржника з документами, що їх підтверджують; провести аналіз фінансово-господарського стану боржника; надати господарському суду звіт про свою діяльність, результати аналізу фінансово-господарського стану Боржника; з'ясувати позиції власника майна боржника щодо його участі у відновленні платоспроможності боржника; повідомити письмово господарський суд про наслідки розгляду конкурсних вимог кредиторів, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство з зазначенням, які з них визнані боржником повністю чи частково, які з них відхилені з обґрунтуванням підстав їх відхилення, які з вимог забезпечені заставою, надати інші дані щодо розгляду заяв кредиторів; повідомити кредиторів Боржника про місце та час попереднього засідання у справі; виконати інші обов'язки, покладені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на розпорядника майна у справі про банкрутство.

До 31 липня 2012 року провести перші загальні збори кредиторів, обрати комітет кредиторів та до 02 серпня 2012 року подати клопотання щодо подальших процедур у справі.

4. Призначити справу до розгляду в попередньому засіданні на 23 липня 2012 року на 14 год. 30 хв . в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. Зал № 2).

Призначити на 22 жовтня 2012 року на 14 год. 30 хв . судове засідання, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, 16, каб. Зал № 2).

5. Визнати обов'язковою участь в засіданнях представників кредиторів, щодо вимог яких боржником будуть заявлені заперечення, а також Боржника та розпорядника майна Боржника.

6. Попередити сторони про матеріальну відповідальність за неявку в судове засідання та невиконання вимог суду. Зокрема, попередити учасників провадження про те, що відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, приймаючи рішення, має право: стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

7. Ухвалу надіслати: державному реєстратору Києво-Святошинської районної державної адміністрації (03115, м. Київ, проспект Перемоги, 126);

Копію ухвали надіслати : Управлінню з питань банкрутства Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 5/2, кв. 2); Заявнику - ПАТ «ПРАЙМ-БАНК»(03049, м. Київ, вул. Богданівська, буд. 24), Боржнику (08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2), ТОВ «Крістал Рівер»(08150, Київська обл., м. Боярка, пров. Сосновий, буд. 2), ОСОБА_5 (АДРЕСА_1), розпоряднику майна Боржника Джяутову В.В. (АДРЕСА_2).

Суддя П.Ф.Скутельник