Постанова

від 13.06.2012 по справі б8/043-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № Б8/043-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пантелієнка В.О.

суддів: Гарник Л.Л.

Доманської М.Л.

за участю секретаря Корінної А.О.,

та представників:

від ініціюючого кредитора - ОСОБА_2 - дов. №12 від 21.02.2012р.,

арбітражний керуючий - Джяутов В.В.,

від боржника - ОСОБА_4 - дов. №017/04-12 від 17.04.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Рибопереробний завод "Плеяди"

на ухвалу

господарського суду Київської області

від 23.04.2012р.

у справі №Б8/043-12 (суддя Скутельник П.Ф.)

за заявою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Прайм-Банк"

до ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.04.2012р. у справі №Б8/043-12 визнані безспірні грошові вимоги ПАТ "Прайм-Банк" в сумі: 200 000 дол. США, що станом на 23 квітня 2012 року (курс НБУ за 1 дол. США станом на 23 квітня 2012 року становить 7,985700 грн.) складає 1 597 140 грн.; 756,00 дол. США пені, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 6 037,19 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 23.04.2012 р. складає 1 149,94 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" та призначено арбітражного керуючого Джяутова Валерія Вінцентасовича. Призначено попереднє засідання.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

У відзивах на апеляційну скаргу розпорядник майна Джяутов В.В. і ПАТ "Прайм-Банк" просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Київської області залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого, представників ініціюючого кредитора і боржника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

ПАТ "Прайм-Банк" звернулось до господарського суду Київської області із заявою від 16 березня 2012 року про порушення справи про банкрутство боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Рибопереробний завод "Плеяди".

Ухвалою господарського суду Київської області від 23 березня 2012 року було порушено провадження у справі №Б8/043-12 та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) встановлено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом. Судом встановлено, що строк проведення підготовчого засідання є таким що сплив, а продовження строку проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство не передбачено.

Відповідно до п. 10 ст. 11 Закону про банкрутство, відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство та не є підставою для припинення провадження у справі.

Вбачається, що на виконання вимог місцевого суду заявником та ТОВ "Крістал Рівер" було надано Договори 1, 2, додаткові угоди № 1, 2 до Договору 2 від 09 серпня 2010 року та від 27 лютого 2012 року, згідно яких було доповнено Договір 2 положенням, що Договір 2 діє до повного виконання Боржником кредитного договору, переоцінено вартість предмету застави за Договором 2 та надано додаткову угоду № 2 до Договору 3 - застави майнових прав на грошовий депозит від 10 серпня 2009 року.

10 серпня 2009 року між заявником та боржником було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 933/0588-8 (далі - "Кредитний договір"), максимальний розмір якої складав 200 000,00 дол. США, де Заявник виступав кредитором, а Боржник - позичальником.

З матеріалів справи вбачається і місцевим судом встановлено, що 10 серпня 2009 року між заявником та боржником було підписано Договір 1 відповідно до якого Договір забезпечує всі вимоги кредитора за умовами Договору про відкриття кредитної лінії №944/0588-8 від 10 серпня 2009 року, укладеного між заявником та боржником. В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором боржником передавалось в заставу рухоме майно згідно переліку -предмет застави. Відповідно до п. 1.4. Договору 1, за згодою сторін вартість Предмету застави було визначено у сумі 12 790,26 грн. доларів США без ПДВ, що станом на 07 серпня 2009 року складало 98 459,40 грн. Пунктами 4.1., 8.1. Договору 1 сторонами Договору 1 було погоджено, що право застави виникає з моменту підписання цього Договору повноважними представниками сторін та його нотаріального посвідчення (п. 4.1.) (а.с. 172, Т. 1); сторони виявили взаємну згоду на нотаріальне посвідчення цього договору. Цей договір не містить ознак його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ст. 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Пунктами 2, 4 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 585 Цивільного кодексу України, право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, виходячи з умов п.п. 4.1., 8.1. Договору 1 щодо досягнення згоди сторонами про нотаріальне посвідчення договору, п.п. 1, 4 ст. 209, п.п. 2, 4 ст. 639, ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, при укладенні Договору 1 заявник та боржник не дотримались форми договору щодо якої вони дійшли згоди, виходячи з чого Договір 1 є неукладеним.

Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, положення статті 220 Цивільного кодексу України, на яку посилався Боржник як на підставу заперечення, регулює відносини правових наслідків недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору.

Жодних доказів звернення до суду боржником про визнання Договору 1 недійсним, доказів ухилення заявника від нотаріального посвідчення Договору 1 та спонукання боржником нотаріального посвідчення Договору 1 в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, звернення стягнення на предмет застави за умов настання обставин визначених законом, належить до прав заставодержателя, а не до його обов'язків.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до частини першої статті 9 Закону суд має повертати заяву кредитора про порушення справи про банкрутство, якщо заявником не дотримано мінімального тримісячного строку прострочення боржником виконання свого зобов'язання. За змістом приписів частин восьмої та десятої статті 7 Закону кредитор має у цей тримісячний строк здійснити заходи щодо стягнення боргу шляхом пред'явлення виконавчого документа до виконання відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", зокрема з дня винесення постанови державним виконавцем про порушення виконавчого провадження, чи погашення податкового боргу за вимогами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і додати докази цього до своєї заяви.

Відповідно до матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 7/107-11 року з боржника на користь заявника було стягнуто 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 594 200,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 6 026,08 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 147,82 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 14-21, Т. 1) та 01 листопада 2011 року господарським судом Київської області було видано наказ про примусове виконання вказаного судового рішення (а.с. 22, Т. 1).

14 листопада 2011 року на підставі зазначеного судового наказу № 7/107-11 від 01 листопада 2011 року постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинської районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження про примусове виконання зазначеного судового наказу (а.с. 23, том 1). Заява про порушення справи про банкрутство боржника надійшла через відділ діловодства господарського суду Київської області від заявника 19 березня 2012 року (вх. № 803 від 19 березня 2012 року). Викладене дає підстави для висновку про те, що заявником було дотримано необхідний строк встановлений ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутства (більш ніж 3 місяці), як одна з обов'язкових умов для порушення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи відсутній Договір 3 застави майнових прав на грошовий депозит від 10 серпня 2009 року, укладений між заявником та ОСОБА_3. Відповідно до наявних матеріалів справи (а.с. 183, том 1), 08 серпня 2011 року між заявником та ОСОБА_3. було укладено додаткову угоду № 2 до Договору 3, відповідно до п. 1.1. якої, у зв'язку з закінченням строку дії Договору 3 застави майнових прав на грошовий депозит від 10 серпня 2009 року та Додаткової угоди № 1 від 09 серпня 2010 року. Сторони дійшли згоди про визнання зазначеного Договору із Додатковою угодою до нього такими, що втратили чинність.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 49 Закону України "Про заставу", заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю - кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що строкове право вимоги, до яких належить й Договір 3, становить предмет застави тільки до закінчення строку його дії.

З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором забезпечено Договором 2, укладеним між Заявником та ТОВ "Крістал Рівер".

10 серпня 2009 року між Заявником та ТОВ "Крістал-Рівер" було укладено Договір № z944/0588-2, відповідно до умов п.п. 1.1. якого, договір забезпечує всі вимоги заставодержателя, яким виступає заявник за Кредитним договором шляхом передачі ТОВ "Крістал Рівер" в заставу майна, вказаного в п. 1.2. Договору 3 (перелік з 85 одиниць -предмет застави). Відповідно до п. 1.4. Договору 4 предмет застави оцінено сторонами у сумі 41 634,40 дол. США без ПДВ, що станом на 07 серпня 2009 року складало 320 501,66 грн. Як було встановлено, рішенням господарського суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 7/107-11 року з боржника на користь заявника було стягнуто 200 000,00 дол. США заборгованості за кредитом, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 594 200,00 грн.; 756,00 дол. США пені, за несвоєчасне повернення кредиту, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 6 026,08 грн.; 144,00 дол. США - 3% річних, що по курсу НБУ станом на 17.08.2011 р. складало 1 147,82 грн. та судові витрати - 16 014,35 грн. державного мита та 233,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до Звіту про оцінку обладнання для виробництва рибних пресервів, що є власністю ТОВ "Крістал Рівер", що було проведено суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ Канзас", станом на 11 квітня 2012 року, ринкова вартість об'єктів, що виступають предметом застави за Договором 2 (згідно переліку) становила: 700 665 грн. (а.с. 56-124 том 1), що становить 87 747, 6518 дол. США станом на дату оцінки (курс НБУ дол. на дату оцінки -1 дол. США = 7,9850 грн.). Факт правомочності проведення оціночної діяльності ТОВ "Казнзас" підтверджено документально (а.с. 117-124, том 1), в тому числі: сертифікатом № 9076/09 суб'єкта оціночної діяльності від 06 листопада 2009 року виданого Фондом державного майна України (а.с. 117, Т. 1), сертифікатом № 1453 від 20 листопада 1999 року виданого Фондом державного майна України, Українським товариством оцінювачів та Міжнародним центром приватизації, інвестицій і менеджменту (а.с. 118, Т. 1), свідоцтвом про реєстрацію в держаному реєстрі оцінювачів виданого Фондом державного майна України 11 липня 2005 року № 3577 (а.с. 120, том 1), кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача № 3385 від 26 лютого 2005 року видане Фондом державного майна України та міжнародним інститутом бізнесу, свідоцтвом про реєстрацію в держаному реєстрі оцінювачів виданого Фондом державного майна України 29 лютого 2008 року № 6293 (а.с. 124, том 1).

Місцевим судом правильно було встановлено, що предмету застави за Договором 3 за ринковою вартістю, визначеною Висновком про вартість незалежної оцінки станом на 11 квітня 2012 року, не достатньо для забезпечення у повному обсязі вимог Заявника, заявлених у даному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно до п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" - відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Безспірність вимог Заявника до Боржника у відповідності з вимогами ч. 6 ст. 124 Конституції України, ч. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до Постанови Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського управління юстиції ВП №29770953 від 14 березня 2012 року, згідно довідок Києво-Святошинського БТІ, РЕВ, ДАІ та акта державного виконавця, кошти на розрахункових рахунках боржника відсутні, майна боржника на яке можливе звернути стягнення в рахунок погашення боргу не виявлено, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону про банкрутство, кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Вбачається, що заявник надсилав клопотання про призначення кандидатури арбітражного керуючого Джяутова Валерія Вінцентасовича розпорядником майна боржника (ліцензія державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_1 від 12 лютого 2009 року).

Тому місцевий суд законно і обґрунтовано визнав безспірні грошові вимоги ПАТ "Прайм-Банк" до ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" і призначив розпорядником майна боржника названого арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105, 105 ГПК України, ст. ст. 1, 3№, 5, 6, 11, 13, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Рибопереробний завод "Плеяди" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 23.04.2012р. у справі №Б8/043-12 - без змін.

Справу № Б8/043-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Пантелієнко В.О.

Судді Гарник Л.Л.

Доманська М.Л.