Рішення

від 20.04.2012 по справі 5024/327/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2012 р. Справа № 5024/327/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор", м. Херсон

до Відповідача-1: Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Рівне

Відповідача-2: Приватного підприємства "Інтерзнак", м. Херсон

про стягнення 600412 грн. 42 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - заступник директора з економічних питань ОСОБА_1 дов. № 09 від 01.03.2012 р.

від відповідача - 1: представник ОСОБА_2 дов. № 6/7-12 від 05.01.2012 р.

від відповідача - 2: не прибув

Приватне підприємство "Комплектавтодор" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Інтерзнак" 3000 грн. боргу, стягнення з дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) 597412 грн.20 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві на позові.

Відповідач-2, не направив свого представника в судове засідання, надав відзив на позов в якому позовні вимоги визнає та просить розглянути справу без участі його представника.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, суд

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "Комплектавтодор" та філією "Сарненська ДЕД" дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 3 жовтня 2011 року був укладений договір поставки №32. Договір був узгоджений та підписаний начальником філії "Сарненська ДЕД" ОСОБА_3 на підставі положення про філію та довіреності №14-11 від 04.01.2011 р. від імені дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

З метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному договору між ПП "Комплектавтодор" (кредитор) та ПП "Інтерзнак" (поручитель) був укладений договір поруки № 1 від 04 жовтня 2011 року, відповідно якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язань боржника (відповідача-1). Відповідно до п. 1.2 договору обсяг відповідальності поручителя (відповідача-2) в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань становить 3000 грн.

Оглянувши умови договорів, суд дійшов до висновку, що за вищенаведеними договорами сторони взяли на себе відповідні зобов'язання, зокрема: позивач зобов'язується поставити товар, а саме дорожні знаки та кріплення для дорожніх знаків (п. 1.1. договору, специфікація №1 до договору, додаток №1 до договору) загальною вартістю 485806 грн. 62 коп., а відповідач-1 за умовами п. 6.2 договору проводити оплату за товар протягом 30-ти календарних днів з дати отримання цього товару. Положення ст. ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

За статтями 525, 625 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання

Судом встановлено, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином. Товар на умовах договору позивачем був доставлений його транспортом відповідачу-1 в повному обсязі на загальну суму 485806 грн. 62 коп., що підтверджено видатковою накладною №455 від 03.10.2011р., довіреністю №253 від 06.10.2011р. Вартість транспортних послуг складає 13920 грн., що підтверджено додатком № 1 до договору, актом виконаних робіт №117 від 03.10.2011р.

Таким чином, сума основного боргу складає 499726 грн. 62 коп.

Відповідач-2 визнав позовні вимоги про стягнення за договором поруки суми боргу 3000 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору № 32 продавець надає покупцю при передачі товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок; товаротранспортну накладну та акт виконаних робіт у разі транспортування товару. Документи передаються на момент отримання товару.

Згідно п. 6.1 договору № 32 визначено, що продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг ( у разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Відповідно до п. 6.2 договору № 32 покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар у обсязі 30 % від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та плата наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

Позивач доводить, що згідно п. 3.6 договору відповідачу-1 були надані всі супроводжувальні документи, в тому числі рахунок №514 від 03.10.2011р. на оплату отриманого товару, рахунок № 515 від 03.10.2011р. на оплату транспортних послуг. У зв'язку з чим, згідно п. 6.2 договору, оплата основного боргу відповідачем-1 мала бути здійснена на протязі 30-ти календарних днів з дати поставки.

Відповідач-1 заперечує проти позову та вважає, що позивачем в порушення п. 3.6 договору не надано йому супровідні документи, в матеріалах справи відсутні докази такої передачі. На думку відповідача-1 позивач не оформив та не надав йому документи, що підтверджують поставку товару, тому відповідач-1 не є таким, що прострочив оплату. Відповідач-1 зазначив, що за відсутності надання вищезгаданих документів, що підтверджують поставку у нього не виникло юридичного обов'язку перед позивачем щодо оплати товару. Також відповідач-1 звернув увагу суду, що позивач не надав доказів отримання відповідних рахунків, що є підставою для оплати товару та транспортних послуг, що свідчить про відсутність у відповідача-1 зобов'язань у сплаті боргу.

Суд, вивчивши умови договору щодо порядку оплати прийшов до висновку, що доводи відповідідача-1 про відсутність у нього грошових зобов'язань перед позивачем на день звернення до суду до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наступним.

Дійсно у матеріалах справи відсутні докази передачі позивачем відповідачу-1 супровідних документів, передбачених п. 3.6 договору №32, однак, за умовами договору не передбачено, що така передача має бути оформлена у письмовій формі.

Крім того, факт передачі супровідних документів ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача-1 грошових зобов'язань, оскільки така умова не передбачена у п. п. 6.1, 6.2 договору № 32, які регулюють між сторонами порядок розрахунків.

Оглядом умов порядку розрахунків, визначених у п. п. 6.1, 6.2 договору № 32 суд дійшов до висновку, що підставою для оплати вартості товару та транспортних послуг є рахунок. Однак, за умовами вказаних пунктів не визначено сторонами порядок передачі рахунку.

За п. 3.6 договору № 32 зазначено, що супровідні документи і в тому числі рахунок мають передаватися на момент отримання товару, однак, яка зазначено судом вище, сторони не визначили яким чином має бути підтверджена така передача.

Оскільки відповідач-1 спростовує доводи позивача щодо отримання рахунку на оплату, а позивач не в змозі надати будь-які докази у розумінні ст. 32 ГПК України, які б доводили, що позивач передав рахунок на оплату відповідачу-1.

Сторони надали до матеріалів справи гарантійний лист №9/1850 від 23.11.11 відповідача-1, згідно якого останній гарантує погашення заборгованості по оплаті за надані дорожні знаки наступним чином 432500 грн. до 30.12.11 та 432600 грн. - до 28.02.12.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладено у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телеграмами, тощо.

Відповідно до ст. 654 зміна або розірвання договору вчиняється у тій же формі, що й договір, що змінюється чи розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 11.3 договору №32 якщо інше не передбачено цим договором або законодавством, зміни у цей договір можуть вноситися тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Оглянувши лист № 9/1850 відповідача-1, проаналізувавши наведені норми закону та умови договору суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами 03.10.11 було укладено за поставками аналогічного товару договори №21,25,32,36,37,39,40,41,42,43,44 на загальну суму 890264 грн. 07 коп. За вказаними договорами надано транспортних послуг на суму 41478 грн.75 коп. Таким чином., всього за вказаними договорами сума вартості товару та наданих транспортних послуг складає суму 931742 грн. 82 коп. Позивач надав інформацію, що відповідач-1 сплатив за вказаними договорами 10 000 грн. таким чином, заборгованість склала суму 921742 грн.82 коп.

Згідно наданого гарантійного листа відповідач-1 запропонував нові терміни погашення заборгованості за усіма договорами, у тому числі і договором № 32, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, а саме 1/2 частини боргу за усіма договорами у сумі 432500 грн. зобов'язався сплатити 30.12.11, решту - 432500 грн. - до 28.02.12.

Позивач надав мовчазну згоду таким змінам, оскільки до матеріалів справи не надано сторонами доказів непогодження позивача на запропоновані зміни строків розрахунків.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що надані докази свідчать про домовленість сторін про зміну термінів та порядку розрахунків за усіма згаданими договорами, у тому числі у за договором № 32. Суд дійшов до висновку, що домовленість сторін у такий спосіб не суперечить вищенаведеним нормам права та умовам договору № 32.

Відповідач-1 не надав доказів виконання змінених умов договору, а саме сплати вартості отриманого товару за договором №32 станом на 29.02.12 або на день розгляду справи.

У зв'язку з цим суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 суми боргу 496726 грн. 62 коп.

У разі порушення зобов'язання, відповідно до ст. 611 ЦК України можуть наставати правові наслідки у вигляді сплати неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди та інше.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 2483 грн. 63 коп. з листопада 2011 по січень 2012 включно.

В цій частині позовних вимог суд відмовляє, оскільки суд дійшов до висновку, що позивачем погоджено термін виконання зобов'язань за гарантійним листом відповідача-1, в якому останній запропонував змінити терміни розрахунків за усіма 11 договорами. Оскільки не можливо визначити із двох запропонованих термінів у гарантійному листі, який із них стосується суми заборгованості, яка склалася за договором № 32, то суд приймає до уваги найпізніший термін - 28.02.12.

При таких обставинах, право на нарахування інфляційних втрат у позивача виникає із березня 2012 року.

Таким чином, позивач про стягнення інфляційних втрат визначив за період, коли його право на отримання грошових коштів не виникло.

Позивач нарахував суму 3% річних в період з 03.11.2011 року по 26.01.2012 року, що становить 4817 грн. 57 коп.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки суд дійшов до висновку, що право на нарахування у позивача виникло з 29.02.12 , а він провів нарахування по 26.01.12, тобто період коли право на нарахування відсотків не виникло.

Відповідно до п. 8.5 договору у разі затримки оплати покупцем, покупець за вимогою продавця сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів та послуг, за перевищення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до ч. ч. І-3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. ч. І, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Позивач нарахував суму пені в період з 03.11.2011 року по 01.03.2012 року, згідно п. 8.5 договору та вищенаведеними нормам, що становить 58613 грн. 74 коп., застосувавши подвійну ставку НБУ. Суд зазначені позовні вимоги задовольняє частково у сумі 149 грн.02 за 2 дні ( 29.02.12, 01.03.12) із розрахунку подвійної ставки НБУ.

Позивач, вважаючи, що відповідач-1 порушив умови п. 8.5 договору, прострочив оплату за товар та транспортні послуги більш ніж на тридцять днів, нарахував відповідачу-2 штраф в сумі 34770 грн. 86 коп.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу заявлені позивачем передчасно, оскільки, як зазначалось вище, останній день сплати боргу 28.02.12, позивач звернувся до суду 06.03.12, отже, право на нарахування штрафу у позивача виникає з 30.03.12, в зв'язку з чим суд в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідачів, з вини яких спір доведено до врегулювання в судовому порядку пропорційно задоволеним сумам.

Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково у сумі 497372 грн.44 коп. В решті позовних вимог відмовити. 2. Стягнути з приватного підприємства "Інтерзнак" (73034 м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 36505526) на користь приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034 м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 14113570) суму боргу 3000 грн., та 59 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028 м. Рівне, вул. Остафова,7, код 31994540) на користь приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034 м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, код ЄДРПОУ 14113570) суму основного боргу 496726 грн. 62 коп., пені в розмірі 149 грн.02 коп.., 3% річних в розмірі 496 грн. 80 коп., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 9887 грн.47 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Немченко

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.04.2012р.