Постанова

від 30.08.2012 по справі 5024/327/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 5024/327/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: відповідача-1: відповідача-2: касаційну скаргу Кусік А.В. -дов. від 28.08.12, Мірошин С.Б. -дов. від 28.08.12, Кукуруза В.В. -дов. від 20.08.12, Дворак Т.Б. -дов. від 05.01.12, не з'явились, повідомлені належно, Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 07.06.12 у справі№ 5024/327/2012 господарського судуХерсонської області за позовомПриватного підприємства "Комплектавтодор" до 1. Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" 2. Приватного підприємства "Інтерзнак" простягнення 600412,42 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.08.12 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Приватне підприємство "Комплектавтодор" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" і Приватного підприємства "Інтерзнак" про стягнення з відповідача-1 496726,62 грн. боргу, 2483,63 грн. інфляційних втрат, 4817,57 грн. -3% річних, 58613,74 грн. пені, 34770,86 грн. штрафу, та з відповідача-2 3000 грн. боргу. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що між позивачем і філією відповідача-1 було укладено договір поставки №32 від 03.10.11, виконання зобов'язань за яким у сумі 3000 грн. забезпечене порукою (договір поруки №1 від 04.10.11, укладений між позивачем і відповідачем-2). Проте, відповідач-1 свої договірні зобов'язання з оплати повної вартості отриманих за договором поставки дорожніх знаків не виконав. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 96, 509, 526, 549, 551, 611, 623, 625, 837 Цивільного кодексу України, статей 184, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.04.12 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 3000 грн. боргу. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 496726,62 грн. боргу, 149,02 грн. пені, 496,80 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Господарський суд визнав підставним стягнення боргу за договором поставки №32 від 03.10.11. Водночас місцевий господарський визнав передчасним нарахування і стягнення з відповідача-1 інфляційних втрат, 3% річних та штрафу. Суд також дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 пені у розмірі 149,02 грн. за два дні прострочки. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 509, 510, 525, 526, 549, 551, 611, 625, 639, 654 Цивільного кодексу України, статей 181, 173, 193, 198, 199, 232 Господарського кодексу України,

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.12 (судді: Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції змінено та викладено пункт 3 резолютивної частини рішення в іншій редакції. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 496726,62 грн. боргу, 420,72 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін. Судом апеляційної інстанції було враховано те, що місцевий господарський суд у мотивувальній частині рішення відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, проте помилково у резолютивній частині рішення стягнув з ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 496,80 грн. - 3% річних. Водночас апеляційний господарський суд здійснив перерахунок розміру пені та визнав підставним стягнення з відповідача-1 420,72 грн. пені.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", в якій (з урахуванням змін зроблених представником скаржника у судовому засіданні) просить судові акти у справі скасувати в частині стягнення боргу і пені та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 61 Конституції України, статей 203, 241, 546, 549, 644 Цивільного кодексу України, статей 230, 231, 343 Господарського кодексу України, статей 34, 38, 43, 65, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вказує на те, що відповідач-1 не надавав своїй філії повноважень на укладення спірного договору поставки та в наступному не схвалював такого договору, а тому, скаржник вважає, що такий договір повинен бути визнаний судом недійсним із застосуванням приписів пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що строк оплати товару за умовами спірного договору поставки пов'язаний з моментом вручення покупцеві супровідних документів на товар. При цьому, підприємство вказує на ненадання йому відповідних документів на спірний товар, а відтак, скаржник вважає, що строк оплати за товар не настав. Крім того, скаржник зазначає про те, що одночасне стягнення пені і штрафу за одне й те ж правопорушення не ґрунтується на законі.

Позивач і відповідач-2 не скористалися правом надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів матеріального та процесуального законодавства, відзначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Комплектавтодор" заявлена до Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" і Приватного підприємства "Інтерзнак" про стягнення з відповідача-1 496726,62 грн. боргу, 2483,63 грн. інфляційних втрат, 4817,57 грн. -3% річних, 58613,74 грн. пені, 34770,86 грн. штрафу, та з відповідача-2 3000 грн. боргу. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.04.12 ці вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 3000 грн. боргу; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 496726,62 грн. боргу, 149,02 грн. пені, 496,80 грн. - 3% річних. В решті позову відмовлено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.12 перевірене рішення господарського суду першої інстанції було змінено та викладено пункт 3 резолютивної частини рішення в іншій редакції. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 496726,62 грн. боргу, 420,72 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін. Як убачається зі змісту касаційної скарги, скаржник не погоджується з судовими актами у справі в частині задоволення позову про стягнення з відповідача 496726,62 грн. боргу і 420,72 грн. пені. В іншій частині судові акти у справі скаржник не оскаржує. За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Як вже зазначалося, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача-1, окрім іншого, 496726,62 грн. боргу, 420,72 грн. пені. Підставою позову позивачем визначено порушення відповідачем-1 зобов'язання зі сплати вартості отриманих дорожніх знаків за договором від 03.10.11 . Між тим, розглядаючи спір в цій частині, господарські суди не дослідили усі обставини справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін , що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Так, господарським судам не було надано оцінки доводу відповідача про те, що договір, який визначений підставою позову, укладений начальником філії "Сарненська ДЕД" ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанії "Автомобільні дороги України" без повноважень; цей договір не було схвалено відповідачем-1. Водночас без оцінки залишився і довід відповідача-1 про ненастання строків оплати за спірним договором. На дослідженні цих обставин відповідач-1 наголошував упродовж розгляду усього спору, проте, ці доводи судами не оцінювалися. Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Враховуючи викладене, визнається передчасним висновок господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача 496726,62 грн. боргу та 420,72 грн. пені. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню в частині стягнення з відповідача-1 496726,62 грн. боргу та 420,72 грн. пені, із скеруванням справи у скасованій частині на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.12 у справі №5024/327/2012 і рішення Господарського суду Херсонської області від 20.04.12 скасувати в частині стягнення з відповідача-1 боргу у розмірі 496726,62 грн. та пені -420,72 грн., скерувавши у скасованій частині справу на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Добролюбова

С у д д і Т.Гоголь

В.Швець