Постанова

від 28.03.2012 по справі 6/502

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2012 № 6/502

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання: Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.03.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року,

по справі № 6/502 (суддя - Ковтун С.А.),

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»,

про стягнення 146 038,82 грн.,

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 6/502 за позовом ПАТ «Київенерго» до ТОВ «Житло-сервіс» про стягнення 146 038,82 грн. - позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Житло-сервіс» на користь ПАТ «Київенерго» 137 131,55 грн. - боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 032,36 грн. - 3% річних, також стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Житло-сервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 6/502 скасувати в частині стягнення 3564,48 грн. - 3% річних та 9402,81 грн. - збитків внаслідок інфляції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог.

При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 06.01.2006 року, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору щодо сплати грошових коштів за отриману теплову енергію.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Житло-сервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 6/502 скасувати в частині стягнення 3 564,48 грн. - 3% річних та 9 402,81 грн. - збитків внаслідок інфляції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені цієї частини позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач за умовами договору зобов'язався лише прийняти всіх заходів для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України та забезпечувати своєчасне надходження коштів від мешканців за спожиту теплову енергію. Тобто, відповідач фактично являється посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживчами - мешканцями, а тому, як стверджує відповідач з нього не можуть бути стягнуті штрафні санкції за неналежне виконання умов договору від 06.01.2006 року.

На підставі апеляційної скарги комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціально призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2011 року, згідно ст. ст. 93, 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 27.05.2011 року відновлено строк для подання апеляційної скарги та ухвалою від 27.05.2011 року порушено апеляційне провадження по даній справі.

Представник відповідача у судових засіданнях надав усні пояснення суду та підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях надав усні пояснення суду та заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

В судовому засідання колегією суддів Київського апеляційного господарського суду 28.03.2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

06.01.2006 року між АЕК «Київенерго» правонаступник публічне акціонерне товариство «Київенерго» (постачальником) та ТОВ «Житло-сервіс» (споживачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 331070 (а.с. 15-17). Відповідно до умов договору (п. 1.1.) його предметом є зобов'язання постачальника щодо виробництва та постачання для потреб опалення та гарячого водопостачання теплової енергії, та зобов'язання споживача її оплати. У пункті 2.1 договору визначено, що сторони зобов'язалися керуватися «Правилами користування тепловою енергією». Згідно п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язаний безперебійно постачати споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення в період опалювального сезону, а також гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження. Споживач зобов'язаний дотриматись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2 до договору (п. 2.3.1 договору). Згідно із п. 10 додатку 2 до договору (а.с. 19) споживач щомісяця забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника. Згідно зі зверненням-дорученням відповідача (а.с. 16) договір укладено з метою постачання теплової енергії для потреб споживача за адресою: вул. Бехтеревський провулок, 14 в м. Києві.

У зв'язку з відсутністю у будинку приладів обліку облік споживання теплової енергії проводився розрахунковим способом. Нарахування відповідачу здійснювалося відповідно до п. 2.1 договору за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, визначеними в додатку 2 до договору (а.с. 19), та за тепловими навантаженнями та обсягами, визначеними у звертанні-дорученні про укладення договору та в додатку 1 до договору (а.с. 18).

Як вбачається з облікових карток (а.с. 40-63) та відомостей обліку споживання теплової енергії (а.с. 64-75) відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленої теплової енергії в період з 01.10.2010 року по 01.10.2011 року не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 133 071,53 грн.

Враховуючи, що після звернення позивача до місцевого господарського суду відповідачем було перераховано на користь позивача 5 000,00 грн. (а.с.103), судова колегія погоджується із висновком місцевого суду щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 5 000,00 грн.

Оскільки відповідачем, як до місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції не подано доказів на підтвердження погашення заборгованості у сумі 128 071, 53 грн., судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 128 071, 53 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів, також погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 9 060,02 грн. та 3 % річних у розмірі 3 032,12 грн. від простроченої суми за договором на постачання теплової енергії, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних є правомірним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши повторний перерахунок інфляційних витрат та 3 % річних, дійшла до висновку, що місцевим господарським судом математично вірно обраховано інфляційні втрати та три відсотки річних, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні збитки у сумі 9 060,02, 30 грн. та 3 % річних у сумі 3 032,36 грн.

Судова колегія критично оцінює доводи апеляційної скарги, що відповідач не користується отриманими коштами, а є лише посередником між споживачами та позивачем, оскільки відповідач за вказаним договором сплачує кошти постачальнику з власного рахунку на якому, вони попередньо акумулюються після надходження від мешканців будинку.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування місцевим господарським судом положень ст. 625 ЦК України тому що, на думку відповідача, договором не встановлено його обов'язок виконати грошове зобов'язання судова колегія зазначає наступне.

Предметом вказаного договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (ст. ст. 275 - 277 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач. Згідно п. 2.3.1. Договору, відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами зазначеними у додатку № 2. Пунктом 13 вказаного додатку передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться саме споживачем (відповідачем) грошовими коштами. Таким чином, умовами договору чітко передбачено, що за спожиту теплову енергію платником є споживач, тобто відповідач, а тому твердження відповідача про те, що з нього не може бути стягнуто інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставними, що свідчить про необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі, що також спростовує доводи апеляційної скарги у вказаній частині.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року по справі № 6/502 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 6/502 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 року у справі № 6/502 залишити без змін.

3.

4. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

6. Матеріали справи № 6/502 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

Майданевич А.Г.