Постанова

від 25.04.2012 по справі 33/250

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 33/250

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В., Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. у справі № 33/250 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія"; 2) Приватного акціонерного товариства "Метробуд" провизнання недійсним договору поруки від 11.05.2011 р. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_4 (дов. від 06.06.2011 року);

відповідачів:1) ОСОБА_5 (дов. від 06.12.2011 року);

2) ОСОБА_6 (дов. від 28.12.2011 року)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" та приватного акціонерного товариства "Метробуд" про визнання недійсним договору поруки від 11.05.2011 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. (суддя: Мудрий С.М.) в позові товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. (головуючий суддя: Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. у справі № 33/250 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р., справу № 33/250 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідачі надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, в яких просять оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.05.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" та приватним акціонерним товариством "Метробуд" укладено договір поруки (далі -договір), відповідно до п. 1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" (поручитель) зобов'язався відповідати перед ПАТ "Метробуд" (кредитором) солідарно в повному обсязі за виконання ТОВ "БКПБ "Цембуд" (боржник) не договірного зобов'язання щодо повернення грошових коштів в розмірі 191 206,43 грн., перерахованих ПАТ "Метробуд" позивачу згідно із платіжними дорученнями № 81 від 26.01.2009 р., № 329 від 12.03.2009 р. (основне зобов'язання) з урахуванням індексу інфляції за час прострочення, а також сплати процентів, нарахованих за користування цими коштами та відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням основного зобов'язання.

Згідно з п. 2 договору сторони підтверджують та визнають ту обставину, що основне зобов'язання, виконання якого забезпечує поручитель, не є договірним та виникло на підставі ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, у зв'язку з неповерненням боржником грошових коштів у сумі 191 206,43 грн., підстава утримування яких боржником відпала 01.01.2009 р.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Нормами частини 1 ст. 1214 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

ПАТ "Метробуд" перерахувало ТОВ "БКПБ "Цембуд" 50 000,00 грн. та 290 000,00 грн. (плата за бетон згідно з договором № 46 від 01.10.2008 р. на суму 41 666,67 грн., ПДВ 20% та плата за бетон згідно з договором № 46 від 01.10.2008 р. у т.ч. ПДВ 20% - 48 333,33 грн.).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу № 46 від 01.10.2008 р., укладеному між ТОВ "БКПБ "Цембуд" та ПАТ "Метробуд", сторони домовились про те, що позивач (постачальник) зобов'язується передати у власність ПАТ "Метробуд" (покупець) бетонну продукцію (далі -товар) в кількості, асортименті і по цінах, згідно із додатками, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 4.1, 5.2, 9.1, 9.2 договору купівлі-продажу № 46 встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником на підставі письмових замовлень покупця; покупець проводить попередню оплату у розмірі 100% вартості кожної партії бетону на розрахунковий рахунок постачальника згідно з виставленими рахунками продавця; даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р.; усі зміни до цього договору набувають чинності лише за умов належного оформлення сторонами додаткової угоди до цього договору.

Як встановлено господарськими судами міста Києва та Київським апеляційним господарським судом, докази того, що сторонами була погоджена додаткова угода до договору купівлі-продажу № 46 про продовження строку його дії, відсутні. Таким чином, договір купівлі-продажу № 46 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку чинності 31.12.2008 р.

Поряд з цим, у справі № 10/518-52/303 судами встановлено, що на момент укладення між ПАТ "Метробуд" та ТОВ "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" договору поруки від 11.05.2011 р., договір купівлі-продажу від 01.10.2008 р. № 46 вже припинив свою дію 31.12.2008 р. згідно з п.9.1 останнього.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Нормами ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За загальним правилом підставою для встановлення та застосування засобу забезпечення виконання зобов'язання є домовленість сторін про таке забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частинами 1 та 2 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом; недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню; недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази того, що зобов'язання згідно із положеннями ст. ст. 1212, 1214 ЦК України, на яке є посилання у договорі поруки від 11.05.2011 р., є недійсним.

Договір поруки врегульовує відносини, що можуть виникнути між кредитором та поручителем у разі порушення боржником своїх зобов'язань.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що договір поруки від 11.05.2011 р. не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та недодержання у момент укладення цього договору вимог, встановлених частинами другою -третьою, п'ятою статті 203 ЦК України.

Крім того, статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, доказом продовження сторонами строку дії договору купівлі-продажу № 46 може бути лише належне оформлення сторонами додаткової угоди до цього договору, як про це зазначено в п. 9.2 зазначеного договору, а не посилання на договір у призначенні платежу, зазначеному в платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу №46 припинив свою дію, то у скаржника відсутні підстави очікувати на замовлення від покупця за вказаним договором.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно відмови у задоволені позовних вимог, заявлених до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська інвестиційно-інжинірингова компанія" та приватного акціонерного товариства "Метробуд".

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БКПБ "Цембуд" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. у справі № 33/250 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.