Рішення

від 03.05.2012 по справі 5024/1055/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 р. Справа № 5024/1055/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі позивача-1 - державної екологічної інспекції в Херсонській області м. Херсон

позивача-2 - Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства м. Херсон

до відповідача-1 - державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" м. Цюрупинськ Херсонської області

відповідача-2 - фірми "SALETEAM" INC. Британські Віргінські Острови

про визнання недійсним контракту та зобов'язання вчинити певні дії

за участю старшого прокурора відділу прокуратури Херсонської області Федоренко О.Б.

та представників сторін:

від позивача-1- не прибув

від позивача-2- уповноважена особа Райчук П.Ф.

від відповідача-1- уповноважена особа Логвиновський М.І.

від відповідача-2- уповноважена особа Колпак А.Г.

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області (позивач-1) та Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (позивач-2) звернувся з позовною заявою до державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" (відповідач-1) та до фірми "SALETEAM" INC. (відповідач-2), якою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.07.2011 року № 05/1-5054-11, просить визнати недійсним контракт № 37-2010 від 15.03.2010року укладений між державним підприємством "Цюрупинське лісомисливське господарство" (відповідач-1) та фірмою "SALETEAM INC" (відповідач-2).

Підставою позовних вимог заступник прокурора зазначає статті 203, 215 ЦК України та посилається на те, що спірний контракт не відповідає вимогам закону, а саме -Положенню про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України № 42 від 19.02.2007року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2007року за №164/13431 відповідно до якого реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої сировини на біржі. Лише нереалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами -постійними лісокористувачами шляхом укладення прямих договорів за цінами, не нижче від тих, які склалися на останньому аукціоні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.08.2011року в задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.06.2011року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011року рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011року, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Ухвалою від 22.02.2012року справа призначена до розгляду на 20.03.2012року, а ухвалою від 20.03.2012року розгляд справи відкладено на 05.04.2012року.

В засіданні суду 05.04.2012року відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошувалася перерва до 17.04.2012року.

У зв'язку з хворобою судді з 08.04.2012року по 28.04.2012року справа відповідно до ст. 69 ГПК України розглянута в розумний строк - 03.05.2012року.

В засіданні суду прокурор підтримав позовні вимоги та надав пояснення з посиланням на те, що у зв'язку з укладенням спірного контракту без проведення аукціону порушено вимоги закону та інтереси держави і встановлений порядок реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також здійснення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю лісогосподарських підприємств області.

На думку прокурора органами, уповноваженими державою здійснювати конкретну діяльність у відповідних правоводносинах є державна екологічна інспекція в Херсонській області, на яку державою покладено обов'язок забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а також Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке відповідно до Положення сприяє забезпеченню формування і реалізації державної політики у сфері лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання на території області а також здійснює контроль за зовнішньоекономічною діяльністю лісогосподарських підприємств області.

Прокурор зазначає, що саме державній екологічній інспекції в Херсонській області (позивач -1) та Херсонському обласному управлінню лісового та мисливського господарства (позивач -2) державою делеговані функції щодо спірних правовідносин, тому прокурор вважає, що у зв'язку з укладенням спірного контракту права і охоронювані законом інтереси позивачів порушено, а тому відповідно до ст. 1 ГПК України вони є належними позивачами по справі.

Позивач-1 від участі в судових засіданнях ухилився і витребуваних судом доказів не надав з невідомих причин, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Раніше надісланим до суду листом від 03.04.2012року 01-16/627 позивач-1, підтримуючи позовні вимоги прокурора та посилаючись на неможливість прибуття представника в засідання суду 05.04.2012року, просив вирішити спір без його участі.

Позивач-2 позовні вимоги прокурора не підтримує, вважає їх надуманими, необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що посилання прокурора на порушення при укладенні спірного контракту вимог Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України № 42 від 19.02.2007року, не є підставою задоволення позовних вимог, оскільки зазначене Положення не має жодного відношення до зовнішньоекономічних поставок лісопродукції лісогосподарськими підприємствами України. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»встановлена заборона застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, які у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України, у зв'язку з чим вищезазначене Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність.

Він також зазначає, що прокурор не підтвердив належними доказами в чому саме полягає порушення прав позивачів спірним контрактом та не обгрунтував належними доказами, що саме їм державою делеговані функції щодо спірних правовідносин.

Відповідач-1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно зі Статутом він має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність і на підставі ст. 382 ГК України ним було укладено контракт № 37-2010 від 15.03.2010року з відповідачем-2. Крім того, він зазначає, що згідно з листом Державного агентства лісових ресурсів України від 06.06.2011року № 04-04-/3329 Держлісагентство не вбачає доцільності в проведенні аукціонів в облуправліннях півдня та сходу України у зв'язку з відмовою покупців від придбання лісопродукції за біржовими цінами, тому було визнано недоцільним проведення зазначених аукціонів лісогосподарськими підприємствами сходу та півдня України, які не включені Держкомлісгоспом в графіки проведення аукціонів з продажу необробленої деревини (в т.ч. і Херсонська область).

За поясненнями відповідача-1, його зовнішньоекономічна діяльність ніяким чином не пов'язана з наказом Держкомлісгоспу № 42 від 19.02.2007року, оскільки він був прийнятий з метою вдосконалення організації роботи в реалізації необробленої деревини в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій та населення, і не має жодного відношення до експортної поставки деревини.

Відповідача-2 позовні вимоги не визнає, та зазначає , що прокурором не доведено порушення вимог закону при укладенні спірного контракту, а правовідносини за контрактом №37-2010 від 15.03.2010року відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»регулюються виключно законами України і до цих правовідносин заборонено застосування підзаконних актів, яким є Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затверджене наказом Державного комітету лісового господарства України № 42 від 19.02.2007року на порушення вимог якого посилається прокурор.

Крім того відповідач-2 зазначає, що заступником прокурора в позові не зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, а позивач-1 та позивач-2 не є органами уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, що також є підставою відмови в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріалами справи підтверджується, що 15.03.2010року між державним підприємством „Цюрупинське лісомисливське господарствоВ» (продавець) та Фірмою „SALETEAM INCВ» (Британські Віргінські Острови) (покупець) укладено контракт № 37-2010 щодо купівлі деревини для технологічних потреб (сосна) в кількості 600 куб. м.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. контракту ціна одного кубічного метра деревини складає 23 долари США, а загальна вартість - 13 800 доларів США.

У подальшому сторонами до даного контракту укладено додаткові угоди: № 1 від 17.03.2010року про встановлення коефіцієнту для встановлення об'єму деревини не менш ніж 0,85 мт./ куб. м; № 2 від 25.05.2010року про збільшення вартості 1 куб. м деревини з 23 доларів до 24 доларів; № 3 від 22.06.2010року щодо продажу деревини у кількості 600 куб. м та про збільшення загальної вартості контракту на 14400 доларів; № 4 від 22.09.2010року щодо продажу деревини у кількості 700 куб. м та про збільшення загальної вартості контракту на 16800 доларів; № 5 від 11.01.2011року щодо продажу деревини у кількості 2000 куб. м. та про збільшення загальної вартості контракту на 48000 доларів; № 6 від 17.01.2011року про збільшення вартості 1 куб.м. з 24 доларів до 28 доларів.

Посилаючись на те, що контракт № 37-2010 від 15.03.2010року був укладений у порушення вимог Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України № 42 від 19.02.2007року „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревиниВ» , а саме - без проведення аукціону, заступник прокурора Херсонської області звернувся в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області (позивач-1) та Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (позивач-2) до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства „Цюрупинське лісомисливське господарствоВ» (відповідач-1) та Фірми „SALETEAM INCВ» (відповідач-2) про визнання недійсним даного контракту на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Розглядаючи спір, суд виходить із того, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно зі статтями 4, 10, ч.1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно положень статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суд зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Такий договір (контракт) укладається відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Частиною 6 ст. 382 ГК України встановлено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" одним з принципів зовнішньоекономічної діяльності є принцип Верховенства Закону , що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Як вбачається із змісту позовної заяви заступник прокурора вважає, що укладання відповідачами спірного зовнішньоекономічного контракту повинно було відбуватися у відповідності із вимогами Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року № 42 „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2007 року за № 164/13431 шляхом проведення аукціону.

Згідно підпункту 1.6 пункту 1 вищезазначеного Положення учасником аукціону з продажу необробленої деревини -покупцем, може бути лише суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство.

Відповідно із наявними в справі доказами, зокрема свідоцтвом про реєстрацію фірми "SALETEAM" INC, зазначена фірма зареєстрована на Британських Віргінських Островах 12.10.2007року за № 1437209 як БВІ Бізнесова компанія. Відповідач-2 не є резидентом України, тому відповідно до вищезазначеного Положення не може бути учасником аукціону з продажу необробленої деревини, а відтак при укладанні спірного зовнішньоекономічного контракту сторони не могли порушити Положення дія якого на їх правовідносини не розповсюджується.

Слід також зазначити, що наказ Держкомлісгоспу України від 19.02.2007 року №42 був прийнятий з метою вдосконалення організації роботи з реалізації необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств , установ, організацій та населення, відповідно дія зазначеного Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів по справі.

Прокурором в засіданні суду не надано належних доказів відповідно до вимог ст. 32, 34 ГПК України, якими б підтверджувалося невідповідність спірного контракту вимогам закону України, а його посилання на порушення Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини не є підставою визнання недійсним контракту №37-2010 від 15.03.2010року, оскільки дія цього Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність відповідачів. Зазначений нормативний акт (наказ Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року № 42, яким затверджено Положення) є підзаконним актом, а тому відповідно до ст. 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»його заборонено застосовувати для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. До того ж і сам наказ не містить положень, недотримання яких зумовлює недійсність зовнішньоекономічного контракту.

При цьому розглядаючи спір, суд керується вимогами ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням зазначеного, оскільки прокурором не доказано, що спірний зовнішньоекономічний контракт не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, підстави задоволення позову відсутні.

Аналогічна позиція викладена і Вищим господарським судом України у постановах від 25.01.2012року по справі №5024/1050/2011, від 28.12.2011року по справі №5024/1051/2011 при розгляді касаційних скарг першого заступника прокурора Херсонської області про визнання недійсними зовнішньоекономічних контрактів на поставку необробленої деревини.

Крім того слід зазначити, що відповідно до статті 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави у конкретних спірних відносинах , які підлягають розгляду та вирішенню в судовому порядку.

Звертаючись з позовом, заступник прокурора Херсонської області послався на те, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є державна екологічна інспекція в Херсонській області (позивач-1) та Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства (позивач-2).

Однак, при зверненні з позовом прокурор не обґрунтував, що саме на позивача-1 та позивача-2 державою покладено обов'язок щодо здійснення відповідних функцій в спірних правовідносинах які полягають в реалізації необробленої деревини постійними лісокористувачами .

Так, предметом спору є визнання недійсним контракту №37-2010 від 15.03.2010року відповідно до якого відповідач-1 продає, а відповідач-2 купує необроблену деревину для технологічних потреб (сосну). Таким чином, предметом спірного контракту є правовідносини сторін щодо купівлі-продажу деревини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Частина 1 статті 658 ЦК України зазначає, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Однак, ні при звернені з позовом, ні на вимоги суду, зазначені в ухвалах від 22.02.2012року та від 20.03.2012 року, прокурор не надав документального обгрунтування належними доказами чим саме порушені інтереси держави а також того, що саме на позивача-1 та позивача-2 державою покладено обов'язок щодо здійснення функцій продажу деревини за спірним контрактом .

Посилання заступника прокурора на те, що позов заявлено в інтересах держави в особі позивача-1 ( державної екологічної інспекції в Херсонській області), оскільки саме нею здійснюється державний контроль та реалізується державна політика у сфері охорони навколишнього природного середовища не є належним доказом того, державна екологічна інспекція є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо продажу деревини, а охорона навколишнього природного середовища не є предметом спірних правовідносин.

Не надано суду і належних доказів того, що позивачу-2 (Херсонському обласному управліню лісового та мисливського господарства ) державою делеговані функції щодо здійснення спірних правовідносин продажу необробленої деревини.

Як зазначено вище, продавцем деревини відповідно до ч.1 ст. 658 ЦК України може бути її власник, який має право на відчуження майна (необробленої деревини за контрактом №37-2010 від 15.03.2010року). До того ж, відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому.

Жодних доказів того, що позивачу-1 та позивачу-2 державою були делеговані функції здійснення спірних правовідносин щодо продажу необробленої деревини, що зазначена деревина належала їм на праві власності, як постійним лісокористувачам, як при звернені з позовом, так і в наступні засідання суду, прокурор не надав. Його посилання на здійснення позивачем-1 державного контролю та участь в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та обов'язок проведення позивачем-2 аукціонів і здійснення ним контролю за укладенням зовнішньоекономічних контрактів лісогосподарськими підприємствами не означає, що позивач-1 та позивач-2 є органами, на яких державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, в межах предмету доказування.

Слід також зазначити, що частиною 2 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України визначено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, якими, зокрема, є визнання недійсним правочину.

Статтею 15 ЦК України також передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом слід розуміти дії уповноваженої особи, а також діяльність органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Пунктом 5 (абзац 5) постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що вимога про визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності відповідно до статей 215, 216 ЦК України може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням цього правочину.

Зазначені вище чинні норми права передбачають необхідність доведення наявності порушень прав і інтересів позивача при звернені з позовом до господарського суду, а також доведення того, що позивач (позивачі) в результаті укладення спірного правочину втратив можливість здійснювати або реалізовувати своє право.

Оскільки позивач-2 не підтримує позовних вимог, посилаючись на те, що укладенням спірного контракту його права не порушені, а державою на нього не покладено обов'язок щодо здійснення функцій за спірним контрактом по реалізації деревини, а позивач-1 взагалі ухилився від участі в судовому процесі та не надав жодних доказів на підтвердження того які саме його права і охоронювані законом інтереси порушені спірним контрактом, то саме заступник прокурора, який звернувся з позовом та який підтримав в засіданні позовні вимоги, повинен обґрунтувати що саме позивачі уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також те, що саме їх права і охоронювані законом інтереси порушені укладенням спірного контракту, та яким чином визнанням його недійсним порушені права позивачів будуть поновлені.

Однак прокурор не підтвердив належними та допустимими доказами що позивач-1 та позивач-2 уповноважені державою здійснювати відповідні функції по реалізації необробленої деревини та не довів що укладенням спірного контракту порушені права позивачів, а при задоволенні позову ці права будуть поновлені.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що заступник прокурора Херсонської області не довів належними доказами невідповідність спірного зовнішньоекономічного контракту вимогам закону, не обгрунтував в чому полягає порушення спірним контрактом прав і охоронюваних законом інтересів позивача-1 та позивача-2, а також те, що задоволенням позову їх порушені права будуть поновлені, тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволені позовних вимог про визнання недійсним контракту № 37-2010 від 15.03.2010 року укладеного між державним підприємством «Цюрупинське лісомисливське господарство»та фірмою "SALETEAM" INC відмовити.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 07.05.2012р.