Постанова

від 04.07.2012 по справі 5024/1055/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р.Справа № 5024/1055/2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Сидоренко М.В., Жекова В.І.

(склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням голови суду від 03.07.2012 р. №492)

при секретарі судового засідання Щербатюк О.В.

за участю представників сторін:

від ДП „Цюрупинське лісомисливське господарство" -не з'явився

від прокуратури -Лянна О.А., посвідчення № 184, дата видачі 21.10.2010 р.

від Державної екологічної інспекції в Херсонської області -не з'явився

від Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства -не з'явився

від Фірми „SALETEAM INC" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонської області та в особі Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства

на рішення господарського суду Херсонської області від 03 травня 2012 р.

у справі №5024/1055/2011

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонської області та в особі Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства

до 1. Державного підприємства „Цюрупинське лісомисливське господарство"

2. Фірми „SALETEAM INC"

про визнання недійсним контракту та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції в Херсонській області (позивач-1) та Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства (позивач-2) звернувся з позовною заявою до державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" (відповідач-1) та до фірми "SALETEAM" INC. (відповідач-2), якою, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.07.2011 року № 05/1-5054-11, просив визнати недійсним контракт №37-2010 від 15.03.2010 року укладений між державним підприємством "Цюрупинське лісомисливське господарство" (відповідач-1) та фірмою "SALETEAM INC" (відповідач-2).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.08.2011року в задоволенні позову відмовлено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 08.06.2011 року.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011року рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012року скасовано рішення господарського суду Херсонської області від 18.08.2011року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2011року, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи прокурор, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив позовні вимоги шляхом відмови від позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.05.2012 року (суддя Ємленінова З.І.) в задоволені позовних вимог про визнання недійсним контракту № 37-2010 від 15.03.2010 року укладеного між державним підприємством "Цюрупинське лісомисливське господарство" та фірмою "SALETEAM" INC відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, прокурором не доказано невідповідність спірного контракту вимогам Законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість, яких надано Верховною Радою України. Також за висновком суду, прокурор не підтвердив належними та допустимими доказами що позивач-1 та позивач-2 уповноважені державою здійснювати відповідні функції по реалізації необробленої деревини та не довів що укладенням спірного контракту порушені права позивачів, а при задоволенні позову ці права будуть поновлені.

Заступник прокурора Херсонської області, не погодившись з рішенням суду від 03.05.2012 року, звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим оскаржуване рішення просить скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про те, що Положення не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність, так як згідно із пунктами 1.2, 1.5, 2.1 Положення воно стосується усіх постійних лісокористувачів та усієї необробленої деревини в обсязі її квартальної заготівлі.

У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на їх задоволенні.

Інші представники учасників процесу в судове засідання не з'явились, про день, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, що підтверджується витягом з реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням відділу документального забезпечення Одеського апеляційного господарського суду за №1 від 25.05.2012 р., про причини неявки у судове засідання не повідомили та не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника скаржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що 15.03.2010 року між державним підприємством „Цюрупинське лісомисливське господарство" (продавець) та Фірмою „SALETEAM INC" (Британські Віргінські Острови) (покупець) укладено контракт №37-2010 щодо купівлі деревини для технологічних потреб (сосна) в кількості 600 куб. м.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. контракту ціна одного кубічного метра деревини складає 23 долари США, а загальна вартість - 13 800 доларів США.

У подальшому сторонами до даного контракту укладено додаткові угоди: № 1 від 17.03.2010 року про встановлення коефіцієнту для встановлення об'єму деревини не менш ніж 0,85 мт./ куб. м; № 2 від 25.05.2010 року про збільшення вартості 1 куб. м деревини з 23 доларів до 24 доларів; № 3 від 22.06.2010 року щодо продажу деревини у кількості 600 куб. м та про збільшення загальної вартості контракту на 14400 доларів; №4 від 22.09.2010 року щодо продажу деревини у кількості 700 куб. м та про збільшення загальної вартості контракту на 16800 доларів; № 5 від 11.01.2011 року щодо продажу деревини у кількості 2000 куб. м. та про збільшення загальної вартості контракту на 48000 доларів; № 6 від 17.01.2011 року про збільшення вартості 1 куб.м. з 24 доларів до 28 доларів.

Згідно зі статтями 4, 10, 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно положень ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до положень ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема: Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності; Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом; Принципом верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України; Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права; Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Як вбачається із змісту позовної заяви заступника прокурора Херсонської області, останній вважає, що укладання відповідачами спірного зовнішньоекономічного контракту повинно було відбуватися у відповідності із вимогами Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 19.02.2007 року №42 „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2007 р. за №164/13431 (надалі за текстом - Положення), оскільки необроблена деревина не була виставлена для продажу на аукціоні. При цьому прокурор стверджує, що ціна об'єкту продажу за спірним контрактом встановлена за згодою сторін та не відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно підпункту 1.6 пункту 1 Положення учасником аукціону з продажу необробленої деревини - покупцем - може бути лише суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство.

Відповідно із наявними матеріалами справи Фірма „SALETEAM INC" не є резидентом України, тому вона не може бути учасником аукціону з продажу необробленої деревини, а відтак висновки прокурора щодо необхідності укладення спірного контракту з нерезидентом України за результатами аукціону суперечать приписам Положення щодо складу учасників аукціонів з продажу необробленої деревини.

Наведеним Положенням передбачена можливість реалізації необробленої деревини поза аукціоном, зокрема, п. 1.5 цього Положення визначено, що нереалізована на товарних біржах необроблена деревина реалізується підприємствами -постійними лісокористувачами по прямих договорах за цінами, не нижчими від тих, що склались на останньому аукціоні.

В матеріалах справи наявні докази того, що необроблена деревина неодноразово виставлялась відповідачем - 1 на аукціон, проте торги не відбулись з огляду на відсутність заявок покупців на купівлю лісопродукції. Зазначені обставини спростовують висновки прокурора щодо необґрунтованості встановлення в спірному контракті ціни деревини.

До того ж, прокурор, стверджуючи про помилковість визначення ціни необробленої деревини за контрактом жодними документальними не довів суду, що ціна, яка встановлена за згодою сторін контракту, не відповідає змісту Положення, зокрема є меншою ніж ціна, що склалась на останньому аукціоні.

Посилання прокурора на ціни, за якими відбувалось відчуження аналогічної деревини в інших регіонах України не заслуговують на увагу, оскільки суперечать змісту Положення щодо визначення ціни необробленої деревини за прямими договорами.

Інших підстав невідповідності спірного контракту вимогам Закону прокурором не наведено.

Відповідно до ст.6 ЗУ "Про зовнішньоекономічну діяльність" суб'єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.3 ст.382 Господарського кодексу України зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, про відсутність, наведених прокурором в позові, підстав для визнання спірного контракту недійсним, а тому рішення суду першої інстанції від 03.05.2012 р. по справі №5024/1055/2011 з урахуванням висновків апеляційної інстанції, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101 -103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 03 травня 2012 року у справі №5024/1055/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області -без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 09.07.2012 року.

Головуючий суддя О.Ю. Аленін

Суддя М.В. Сидоренко

Суддя В.І. Жеков