Постанова

від 24.04.2012 по справі 5020-3/001-646/2011-19/2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 5020-3/001-646/2011-19/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Балюкової К.Г.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

прокурор: Бучко Роман Васильович, посвідчення №393 від 05.10.11, Старший прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;

позивача: не з'явився, Міністерство оборони України;

відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Украгросервіс 2008";

відповідача: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 03.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "Релаксаційний центр "Маріот";

третьої особи: ОСОБА_4, довіреність №1 від 03.01.12, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст";

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна група";

третьої особи: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Страхове товариство";

третьої особи: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан";

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 14 березня 2012 року у справі № 5020-3/001-646/2011-19/2012

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

до приватного підприємства "Украгросервіс 2008" (вул. Еспланадна, 34/2, офіс 15, Київ 1, 01001)

товариства з обмеженою відповідальністю "Релаксаційний центр"Маріот" (пр. Нахімова, 16, Миколаївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97546)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (вул. Каліча, 2,Севастополь,99042)

3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна група" (вул. Ільїнська, 12,Київ 70,04070)

закрите акціонерне товариство "Страхове товариство" (бульвар Дружби народів, 9,Київ 42,01042)

товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан" (вул. Старокиївська, 14, оф. 109,Київ 55,03055)

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Заступник Військового прокурора Військово-Морських Сил України, звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача, приватного підприємства „Украгросервіс 2008" про визнання права власності та витребування майна.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 388, 392 Цивільного кодексу України обґрунтовуються тим, що рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року по справі №20-4/374, яким було визнано дійсним договір між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" від 23 березня 2006 року №11/012/03-062 про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України в договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення та визнано право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2008 року та направлено на новий розгляд, за наслідками якого позов було залишено без розгляду. Факт скасування рішення суду про визнання договору дійсним є, на думку прокурора, підставою вважати договір неукладеним та таким, що не створив жодних юридичних наслідків, таких як виникнення права власності на спірні об'єкти у товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група", яке, в свою чергу не мало повноважень на відчуження спірного майна на користь приватного підприємства „Украгросервіс 2008".

Таким чином, особи, які реалізували майно в подальшому, також не мали на це повноважень, а відтак повинні повернути майно власнику.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14 січня 2010 року порушено провадження по справі та в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група".

Відповідач, приватне підприємство „Украгросервіс 2008", вважає позов прокурора безпідставним, оскільки жодного доказу наявності у позивача права власності на спірне майно ані прокурором, ані позивачем надано не було, доводи та обґрунтування викладені у відзиві (т.1 а.с.37-39).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02 лютого 2010 року зупинено провадження по справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2009 року справи №16/487, а також до розгляду господарським судом міста Києва позовної заяви Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" про визнання недійсним договору №11/011/03-061/КБп62.

Не погодившись із зазначеною ухвалою Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України подав апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 травня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 27 липня 2010 року апеляційну скаргу Військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 11 травня 2010 року залишено без змін.

Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 15 жовтня 2010 року поновлено провадження по справі та накладено арешт на причал №262 площею 250,9 м2, що розташований за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н, та належить закритому акціонерному товариству „Релаксаційний центр „Маріот", без обмеження права користування та залучено іншого відповідача: закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот".

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2010 року в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: закрите акціонерне товариство „Страхове товариство" та товариство з обмеженою відповідальністю „Сефан".

01 грудня 2010 року прокурор в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України уточнив позовні вимоги та просив витребувати у закритого акціонерного товариства „Релаксаційного центру „Маріот" нерухоме державне майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна -причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м, вартістю 318000,00 грн. (т.2 а.с. 144).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено та скасовано заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15 жовтня 2010 року, шляхом накладення арешту на причал №262, площею 250,9 кв. м., розташований за адресою: місто Севастополь, Балаклавська бухта, вул. Набережна Назукіна, б/н, що належить закритому акціонерному товариству „Релаксаційний центр „Маріот", без обмеження права користування.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 січня 2011 року апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 01 грудня 2010 року -без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 січня 2011 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 01 грудня 2010 року скасовані, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2011 року по справі №5020-3/001-646/2011 у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2011 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 грудня 2011 року касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2011 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 29 червня 2010 року скасовані, справу передано на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у вищевказаній постанові зазначив, що судами не виконано вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не надано оцінки нормам зазначеним у поставові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року, а саме частині 2 статті 4 Закону України „Про оренду державного та нерухомого майна" та частині другої статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна".

Ухвалою від 24 січня 2012 року в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України відповідач, закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот", замінений його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 березня 2012 року у справі №5020-3/001-646/2011-19/2012 (суддя Єфременко О.О.) у задоволені позову заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот" є добросовісним набувачем майна, який набув право власності на спірний об'єкт нерухомості за прилюдними торгами, які проведені з метою примусового виконання судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

У судове засідання, призначене на 24 квітня 2012 року, представник Міністерства оборони України, приватного підприємства „Укракросервіс 2008", товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст", товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група", закритого акціонерного товариства „Страхове товариство", товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан" не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Прокурор у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим в місті Севастополі також підтримав вимоги прокурора, представник товариства з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" з доводами апеляційної скарги не погодився та заперечував проти її задоволення.

Переглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

23 березня 2006 року між Державою Україна в особі Міністерства оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" був укладений Договір №11/012/03-062/КБп62 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України в інвестиційному договорі від 15 березня 2006 року №11/011/03-061/КБп62 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: місто Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі Договір), відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Державі Україна в особі Міністерства оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" у Договорі від 15 березня 2006 року №11/011/03-061/КБп62 шляхом купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: місто Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, що становить розмір пайової участі (паю) Держави Україна в особі Міністерства оборони України, а саме: причал, площею 250,9 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 кв.м.

Відповідно до пункту 6 Договору товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Держави Україна в особі Міністерства оборони України за договором від 15 березня 2006 року №11/011/03-061/КБп62, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України „Укроборонбуд" про визнання дійсним договору №11/012/03-062/КБп62 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: місто Севастополь, набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; визнано права власності на нерухоме майно: причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2 (т. 1, а.с. 11-13).

Постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2008 року рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1, а.с. 14-19).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2008 року до участі у справі залучено іншого відповідача Міністерство оборони України; ухвалою від 09 вересня 2008 року по цієї справі справу передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23 грудня 2008 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (т.1, а.с. 20-22).

12 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" (продавець) та приватним підприємством „Украгросервіс 2008" (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого продавець передав у власність покупця нерухоме майно - причал площею 250,9 м2, бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2, розташовані за адресою: міста Севастополь, Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти (далі Договір купівлі-продажу, т.1, а.с. 9-10).

Відповідно до пункту 1.2 Договору купівлі-продажу право приватної власності продавця на об'єкт підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року по справі №20-4/374, на підставі якого Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради була проведена державна реєстрація прав власності на об'єкт.

Згідно даних Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради від 15 квітня 2009 року на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року Бюро технічної інвентаризації було здійснено реєстрацію право власності товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" на об'єкт нерухомого майна причал №262 по Набережній Назукіна у місті Севастополі 16 жовтня 2007 року (т.1, а.с.8).

18 червня 2008 року зареєстрований перехід права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна від товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" до приватного підприємства „Украгросервіс 2008" на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2008 року (т.1, а.с.8).

24 липня 2008 року між приватним підприємством „Украгросервіс 2008" та закритим акціонерним товариством „Страхове товариство" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна причалу (літер І), площею 250,90 кв.м, яке розташовано у місті Севастополі, Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, що належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 червня 2008 року (т.2, а.с. 73-74).

Спірне майно було належним чином зареєстровано в органі державної реєстрації об'єктів нерухомого майна за закритим акціонерним товариством „Страхове товариство", про що свідчить довідка №11651 від 11 листопада 2010 року (т.2, а.с. 92).

31 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством „Страхове товариство" та товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом спору.

На підставі цього договору спірний об'єкт на праві власності був зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан" (довідка №11651 від 11 листопада 2010 року) (т.2, а.с. 92).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28 травня 2009 року у справі №30/234 з товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан" на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" стягнуто 251603,80 грн. основного боргу, 12311,33 грн. пені, 2639,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т.2, а.с. 132-137).

23 вересня 2009 року постановою відділу Державної виконавчої служби Ярмолинецького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з виконання наказу суду по справі №30/234 від 15 червня 2009 року про стягнення 266672,28 грн. (т.2, а.с.138-139).

18 грудня 2009 року приватним підприємством „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" було проведено прилюдні торги з продажу переданого на реалізацію майна.

Відповідно до акту проведення прилюдних торгів від 23 грудня 2009 року, затвердженого підрозділом примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницької області було звернуто стягнення на належне товариству з обмеженою відповідальністю „Сефан" нерухоме майно - причал, площею 250,90 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антен звязку та трансформатора, площею 22,30 кв.м за адресою: місто Севастополь, Набережна Назукіна (т.3, а.с. 5). За результатами торгів переможцем було визнано Відкрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот" (правонаступником якого на цей час є товариство з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Марот").

Свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів від 15 січня 2010 року було посвідчено, що належне на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю „Сефан" майно причал, площею 250,90 кв.м, бетонний технічний майданчик для установки антен зв'язку та трансформатора площею 22,30 кв.м, яке розташовано за адресою: місто Севастополь, Набережна Назукіна, придбано ним на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 31.10.2008 за реєстровим №6558, та зареєстровано у Комунальному підприємстві „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради 02 грудня 2008 року за реєстровим №4250, придбано закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот" за 295000,00 грн. (т.2, а.с.81).

На підставі зазначеного свідоцтва Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради 16 березня 2010 року зареєструвало право власності на спірне майно за закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот".

Таким чином, згідно даних Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (лист від 11 листопада 2010 року вих. №11651), право власності на нерухоме майно, яке є предметом спору, було зареєстровано за приватним підприємством „Об'єднана торговельна група" на підставі рішення господарського суду від 25 вересня 2007 року; за приватним підприємством „Украгросервіс 2008" на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2008 року; за закритим акціонерним товариством „Страхове товариство" на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2008 року; за товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан" на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2008 року; за закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот" на підставі договору купівлі-продажу на прилюдних торгах від 15 січня 2010 року.

Отже, судом першої інстанції було встановлено, що на момент звернення прокурора з цім позовом, спірне майно причал, площею 250,9 м2 та технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м2, що розташоване за адресою: місто Севастополь, Набережна Назукіна - зареєстровано за закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот", що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК №636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу товариству з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" 15 січня 2010 року (т.2, а.с.81), з реєстраційним написом Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (т.2, а.с.81, зворотний бік).

Рішеннями господарського суду міста Києва від 12 січня 2010 року по справі №16/488, від 15 жовтня 2009 року по справі №16/487, які залишені без змін Вищим господарським судом України (т.2, а.с.29-31, 32-37, 53-57, т.2, а.с. 38-41, 42-46) визнані недійсними договори №11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року та 11/012/03-062/КБп62 від 23 березня 2006 року, які були покладені в основу рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 про визнання права власності на спірне майно за товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група".

З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2008 року, на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 липня 2008 року та ухвали від 28 липня 2008 року по справі №5020-9/131-2/032, між товариством з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та в місті Севастополі було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст". Зазначений договір укладений на строк 25 років та діє з 16 березня 2007 року по 16 березня 2032 року включно (т.5 а.с.68-77).

Додатковою угодою до вищезазначеного Договору оренди цілісного майнового комплексу від 06 серпня 2008 року, на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 17 листопада 2009 року та ухвали від 14 грудня 2009 року по справі №5020-4/211, сторони домовилися про внесення змін і доповнень в Додаток №3 до договору „Акт прийому передачі", а саме Додатком №1 від 18 грудня 2009 року до переліку майна було включено, зокрема, корінь причалу №262 розміру 26,59м х 11,94 м (Пункт 8 Додатку №3 до договору „Акт прийому передачі": „Причали" (т.5, а.с.64-65).

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 06 січня 1999 року №07-р затверджений Реєстр причальних споруд, розташованих на узбережжі міста Севастополя та їх нумерацію (Додатки 1 та 2), відповідно до якого власником (користувача) причалу (пірсу) №262 є Державне підприємство „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст" (т.4, а.с. 122-126, 128).

Державне підприємство „Балаклавський судноремонтний завод „Металіст" Міністерства оборони України є підприємством, заснованим Міністерством оборони України на майні Збройних сил України, що є загальнодержавною власністю.

За даними статуту товариства з обмеженою відповідністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст", затвердженого загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" відповідно до протоколу №9 від 09 грудня 2011 року, товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства Міністерства оборони України „Балаклавський Судноремонтний завод „Металіст", діяльність якого була припинена шляхом його реорганізації на підставі наказу Міністра оборони України №207 від 20 квітня 2010 року (т.5, а.с.49-63).

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" є самостійним господарюючим суб'єктом, діючим на основі комерційного розрахунку, самофінансування та самоокупності, здійснюючий свою діяльність за рахунок власних або позичених коштів на договірній основі, має відокремлене майно, самостійний баланс, що передбачено пунктами 1.2-1.3 Статуту.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду справи по суті товариство з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу „Металіст" є орендарем спірного нерухомого майна причалу №262, що розташований у місті Севастополь, Набережна Назукіна.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенні, а рішення господарського суду скасуванню виходячи з наступного.

Як зазначалось вище заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся з позовом про визнання права власності та витребування майна, яким є причал №262, площею 250,9 кв.м.

Виходячи із змісту статей 11, 202, 328 Цивільного кодексу України захист або відновлення права власності пов'язано з встановленням у особи, що вимагає захисту своїх прав, виникнення права власності, яке пов'язано з юридичним фактом, джерелом виникнення права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот" є добросовісним набувачем нерухомого майна, тому що воно було придбане з прилюдних торгів, що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК №636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Державою Україна в особі Міністерства оборони України 15 січня 2010 року.

Так, мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що спірний причал не включений до реєстру гідротехнічних споруд, а тому не знайшов підстав для застосування положень частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна".

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" загальнодержавне значення мають, зокрема, акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Загальнодержавне значення, з огляду на положення пункту „г" частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна", зокрема, мають: акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій; водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди.

Правилами технічної експлуатації річкових портових гідротехнічних споруд, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 29 березня 2004 року №251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2004 року за №932/9531 (із змінами та доповненнями) берегоукріплювальна споруда визначається як гідротехнічна споруда для захисту берега від розмивання і обвалів, а гідротехнічна споруда (ГТС) як споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби із шкідливою дією вод (пункт 1.4).

Отже колегія суддів вважає за можливим зазначити, що вказана норма закону, на яку посилається і суд першої інстанції, не містить такого поняття як гідротехнічна споруда, не містить застережень щодо неможливості приватизації об'єктів, включених до реєстру гідротехнічних споруд, а містить лише заборону на приватизацію причалів незалежно від того включені ці причали до реєстру гідротехнічних споруд чи не включені.

Тому факт включення чи не включення причалу №262 до реєстру гідротехнічних споруд не має жодного значення для вирішення питання про можливість чи неможливість його відчуження.

Проте, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України не прийняв до уваги викладені факти та норми матеріального права, в порушення вимог статті 112 Господарського процесуального кодексу України, не врахував обов'язкових висновків суду касаційної інстанції, що призвело до невірного вирішення справи.

Окрім того, мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції також зазначив, що прокурором та позивачем не надано документів, які насамперед підтверджували б право власності на спірний об'єкт.

Проте колегія суддів зазначає, що прокурор пред'являючи позов посилався на ряд фактів, які були встановлені та доведені судами при розгляді інших справ та які доводили факт державної власності на спірне майно.

Відповідно до додатку №1 до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту до об'єктів ВМС України було віднесено судноремонтний завод ВМФ міста Балаклава у складі військових містечок Б-35, 38, 41, 52, 53, 55, 67, 72-74, 77, 81, 82 у складі 24 одиниць. (т.6 а.с. 72).

Відповідно до додатку№1 до Розпорядження СМДА від 06 січня 1999 року № 07-р затверджено Реєстр причальних споруд, розташованих по побережжю міста Севастополя та їх нову нумерацію. Згідно цього реєстру плавпірс №128А (номер за реєстром ЧФ СРСР) має новий номер 262, розташований у бухті Балаклава та належить СРЗ „Металіст" (колишній судноремонтний завод ВМФ) (т.4 а.с. 122-126).

Крім того, рішеннями господарського суду міста Києва від 12 січня 2010 року по справі №16/488, від 15 жовтня 2009 року по справі №16/487, які залишені без змін Вищим господарським судом України (т.2, а.с.29-31, 32-37, 53-57, т.2, а.с. 38-41, 42-46) визнані недійсними договори №11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року та 11/012/03-062/КБп62 від 23 березня 2006 року, які були покладені в основу рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 про визнання права власності на спірне майно за товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група". Цими судовими рішеннями встановлено факт належності спірного майна до МО України.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2010 року по справі 1-1081/2010 року, який набрав законної сили 16 березня 2011 року, було засуджено директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління МО України „Укроборонбуд" ОСОБА_6 за скоєння злочину, передбаченого частиною 3 статті 365 КК України, а саме незаконне відчуження майна МО України -27 військових містечок, у тому числі причал №262, розташований у місті Севастополі, Балаклавська бухта, Набережна Назукіна. Вирком встановлено, що спірне майно з 1979 року перебуває на обліку на балансі ДП МО України Балаклавський судноремонтний завод „Металіст", будівельні чи реконструкційні роботи на території причалу не виконуються. Крім того, спірне майно -причал, був залучений до кримінальної справи у якості речового доказу, та вироком був повернутий в оперативне управління ДП МО України Балаклавський судноремонтний завод „Металіст".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року по справі №20-4/374, яке було скасовано, задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" та визнано за товариством право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Набережній Назукіна - причал №262 Балаклавської бухти.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" 12 червня 2008 року продало спірне майно приватному підприємству „Украгросервіс 2008".

18 червня 2008 року зареєстрований перехід права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна від товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" до приватного підприємства „Украгросервіс 2008" на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2008 року (т.1, а.с.8).

24 липня 2008 року між приватним підприємством „Украгросервіс 2008" та закритим акціонерним товариством „Страхове товариство" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна причалу (літер І), площею 250,90 кв.м, яке розташовано у місті Севастополі, Набережна Назукіна, причал №262 Балаклавської бухти, що належить продавцю на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 червня 2008 року (т.2, а.с. 73-74).

Спірне майно було належним чином зареєстровано в органі державної реєстрації об'єктів нерухомого майна за закритим акціонерним товариством „Страхове товариство", про що свідчить довідка №11651 від 11 листопада 2010 року (т.2, а.с. 92).

31 жовтня 2008 року між закритим акціонерним товариством „Страхове товариство" та товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке є предметом спору.

На підставі цього договору спірний об'єкт на праві власності був зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан" (довідка №11651 від 11 листопада 2010 року) (т.2, а.с. 92).

26 червня 2008 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Севастополя по справі №20-4/374 скасовано, справу направлено на новий розгляд, за наслідками якого, ухвалою господарського суду міста Києва від 26 грудня 2008 року, позов залишено без розгляду.

Так, на підставі викладено колегія суддів зазначає, що на час припинення провадження по справі №20-4/374 для розгляду справи Вищим господарським судом України, в продовж декілька місяців майно чотири рази було перепродано та останнім набувачем стало закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот".

На думку колегії суддів усі ці факти, підтверджують те, що первинно майно було незаконно відчужено представником Міністерства оборони України з державної власності. В кінцевому рахунку внаслідок цього первинного відчуження з державної власності саме відповідач -закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот" придбав це майно.

Також судом першої інстанції було не обґрунтовано зазначено, що Міністерство оборони України є неналежним позивачем по справі, оскільки майно перебуває в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю „Трудовий колектив „БСРЗ „Металіст".

Проте, цей факт ніяк не може вплинути на правовий режим власності цього майна, оскільки власником залишається держава в особі Міністерству оборони України і після завершення строку дії договору оренди це майно буде повернуто Міністерству оборони України.

Так, відповідно до статті 4 Закону У країни „Про управління об'єктами державної власності" суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління). Отже зі змісту цієї статті вбачається, що в розумінні цього закону уповноваженими органами управління державним майном є міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно зі статті 5 вказаного Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

У пункті 1 статті 7 Закону врегульовано повноваження Фонду державного майна України, щодо державних підприємств, установ і організацій, який виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів та здійснює контроль за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди.

Як вбачається з пункту 3 статті 7 цього ж Закону Фонд державного майна України здійснює управління від імені держави лише корпоративними правами держави у господарських товариствах.

Отже, належним органом управління спірним майном, є саме Міністерство оборони України.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 330, 658 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Колегія суддів зазначає, що факт стосовно того, що спірне майно вибуло з володіння Міністерства Оборони України не з його волі доведений матеріалами справи.

Вищий господарський суд України в Рекомендаціях від 27 червня 2007 року (пункт 27.3) виходить з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову. Це узгоджується з вимогами статті 216 Цивільного кодексу України, яка передбачає реституцію при визнанні недійсними договорів, і зі змісту якої очевидно, що при визнанні за ініціативою власника недійсним договору, в якому власник не є стороною, майно, яке належить власнику по реституції повинно перейти до особи, що немає жодних прав на це майно.

Отже для захисту інтересів держави прокурору, який звернувся з даним позовом, непотрібно визнавати недійсними правочини, що укладалися третіми особами з приводу спірного майна, оскільки це призведе до правового колапсу, тобто повернення в порядку реституції майна особі, яка не має на нього жодних прав.

Аналогічна позиція викладена в Узагальненні Верховного Суду України від 24 листопада 2008 року про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними.

Згідно з пунктом 5 Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних судовим захистом права державної власності" № 02-5/225 від 02 квітня 1994 року встановлено, що власник має право вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння (віндикація) або від добросовісного набувача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є зокрема, визнання права.

Відповідно до статті 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Дії відповідачів фактично ставлять під сумнів належність спірного майна до державної власності, що є підставою для пред'явлення вимоги про визнання права власності.

Прокурор, звернувся з вищевказаним позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства Оборони України, як представник держави.

З огляду на вищенаведене, судова колегія дійшла до висновку, що спірне майно належить державі в особі МО України, державне майно було вилучено злочинним шляхом безвідплатно, у порушення імперативних приписів частини 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна", тому місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених ним у судовому рішенні.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, наряду з іншими, підтверджуються письмовими доказами.

Обов'язок щодо доказування обставин справи покладено на сторони (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам, а також порушенні норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення -скасуванню, з постановленням судом апеляційної інстанції нового рішення у справі.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1, 4 статті 104, статтею 105Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 березня 2012 року у справі № 5020-3/001-646/2011-19/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за державою України в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, розташоване в місті Севастополі по вул. Набережній Назукіна, а саме: причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м.

Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" нерухоме майно, розташоване в місті Севастополі по вул. Набережній Назукіна, а саме: причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м. та передати державі Україна в особі Міністерства оборони України.

Головуючий суддя К.В. Волков

Судді К.Г. Балюкова

В.В.Сотула

Розсилка:

1. Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

3. Приватне підприємство "Украгросервіс 2008" (вул. Еспланадна, 34/2, офіс 15,Київ 1,01001)

4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Релаксаційний центр"Маріот" (пр. Нахімова, 16,Миколаївка,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97546)

5. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст" (вул. Каліча, 2,Севастополь,99042)

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна група" (вул. Ільїнська, 12,Київ 70,04070)

8. Закрите акціонерне товариство "Страхове товариство" (бульвар Дружби народів, 9,Київ 42,01042)

9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сефан" (вул. Старокиївська, 14, оф. 109,Київ 55,03055)