Постанова

від 10.07.2012 по справі 5020-3/001-646/2011-19/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5020-3/001-646/2011-19/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка I.A. -головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релаксаційний центр "Маріот"

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року

у справі № 5020-3/001-646/2011-19/2012

господарського суду міста Севастополя

за позовом Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

до 1. Приватного підприємства "Украгросервіс 2008"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Релаксаційний центр "Маріот"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача 1.Регіонального відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив Балаклавського судноремонтного заводу "Металіст"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет

спору, на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднана торгівельна група"

2. Закритого акціонерного товариства "Страхове товариство"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сефан"

про визнання права власності та витребування майна

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідачів - 1. не з'явились

2. Герасимова О.А.

третіх осіб на

стороні позивача - 1. не з'явились

2. не з'явились

третіх осіб на

стороні відповідача - 1. не з'явились

2. не з'явились

3. не з'явились

прокуратури - Кривоклуб Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства „Украгросервіс 2008" про визнання права власності та витребування майна.

01 грудня 2010 року прокурор уточнив позовні вимоги та просив витребувати у закритого акціонерного товариства „Релаксаційний центр „Маріот" нерухоме державне майно, розташоване по вул. Набережна Назукіна -причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв. м., вартістю 318000,00 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 березня 2012 року (суддя Єфременко О.О.) у справі №5020-3/001-646/2011-19/2012 відмовлено заступнику військового прокурора Військово-Морських Сил України у задоволенні позову.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року (судді: Волков К.В., Балюкова К.Г., Сотула В.В.) рішення господарського суду міста Севастополя скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі. Визнано за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме майно, розташоване в місті Севастополі по вул. Набережній Назукіна, а саме - причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв.м. та витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" зазначене нерухоме майно і передано його державі Україна в особі Міністерства оборони України.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, товариство з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. скасувати, а рішення господарського суду міста Севастополя від 14.03.2012р. залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог, заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 березня 2006 року між Державою Україна в особі Міністерства оборони України (сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торговельна група" (сторона 2) був укладений Договір №11/012/03-062/КБп62 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства Оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 р. №11/011/03-061/КБп62 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України „Укроборонбуд" про визнання дійсним договору № 11/012/03-062/КБп62 від 23 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал № 262 Балаклавської бухти, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; визнано права власності на нерухоме майно: причал площею 250,9 м 2 , бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку і трансформатора площею 22,3 м 2 .

Постановою Вищого господарського суду України від 26 червня 2008 року рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року у справі №20-4/374 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 липня 2008 року справі присвоєний №5020-4/374-2/242 та залучено до участі у справі іншого відповідача -Міністерство оборони України, ухвалою від 09 вересня 2008 року справу було передано до господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою від 23 грудня 2008 року господарського суду міста Києва позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана група" було залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно даних Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради від 15 квітня 2009 року на підставі рішення господарського суду міста Севастополя від 25 вересня 2007 року БТІ було здійснено реєстрацію право власності товариства з обмежною відповідльністю „Об'єднана торгівельна група" на об'єкт нерухомого майна -причал №262 по Набережній Назукіна у місті Севастополі 16 жовтня 2007 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2009 року у справі № 16/487, залишеним без змін судами вищих інстанцій, визнано недійсним договір №11/012/03-062/КБп62 від 23 березня 2006 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 січня 2010 року у справі №16/488, яке також набрало чинності, визнано недійсним договір № 11/011/03-061/КБп62 від 15 березня 2006 року.

У зв'язку з визнанням недійсними договорів, які слугували підставою для першочергового відчуження спірного майна, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до суду з віндикаційним позовом про визнання права власності та витребування майна, яким є причал № 262, площею 250,9 кв. м.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що зазначене майно було декілька разів відчужене іншим юридичним особам, зокрема приватному підприємству „Украгросервіс 2008", яке відчужило його закритому акціонерному товариству „Страхове товариство", що в свою чергу уклало договір купівлі-продажу даного майна з товариством з обмеженою відповідальністю „Сефан".

Водночас, рішенням господарського суду м. Києва від 28 травня 2008 року у справі №30/234 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Об'єднана торгівельна група" із товариства з обмеженою відповідальністю „Сефан" стягнута грошова сума.

Під час примусового виконання зазначеного рішення (наказу) звернуто стягнення на належне боржнику майно, а саме: причал площею 250,9 м 2 , бетонний технічний майданчик для установки антени зв'язку та трансформатора площею 22,3 м 2 , що розташовані за адресою: м. Севастополь, набережна Назукіна, причал № 262 Балаклавської бухти, і це майно передано на реалізацію у Хмельницьку філію ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція".

18 грудня 2009 року філією ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" проведено прилюдні торги, переможцем яких визнано закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот", що підтверджується актом від 23 грудня 2009 року про проведення прилюдних торгів, затвердженим начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області 23 грудня 2009 року.

15 січня 2010 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Лузіною Г.А. видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК № 636736, на підставі якого комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради 16 березня 2010 року зареєстровано право власності на спірне майно за закритим акціонерним товариством „Релаксаційний центр „Маріот".

Як вже зазначалось вище, предметом спору у даній справі є вимоги заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України про витребування у закритого акціонерного товариства „Релаксаційний центр „Маріот" нерухомого державного майна, розташованого за адресою: вул. Набережна Назукіна -причал №262 Балаклавської бухти, площею 250,9 кв. м..

Частиною 1 ст.386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Зі змісту статей 11, 202, 328 Цивільного кодексу України вбачається, що захист або відновлення права власності пов'язано з встановленням у особи, що вимагає захисту своїх прав, виникнення права власності, яке пов'язано з юридичним фактом, джерелом виникнення права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що власником причалу №262 Балаклавської бухти є Держава Україна в особі Міністерства оборони України і зазначене майно вибуло з його володіння у спосіб, що не відповідає положенням чинного в Україні законодавства та поза його волею.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Частиною 2 статті 5 Закону України „Про приватизацію державного майна" визначено перелік об'єктів, які мають загальнодержавне значення та не підлягають приватизації, серед яких, зокрема, передбачено і акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення тощо.

Тобто, законодавцем визначено, що причал, як об'єкт цивільних прав, є нерухомим майном, яке обмежене у цивільному обороті і може перебувати виключно у державній власності та не підлягає відчуженню.

Водночас, положеннями ст. 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 388 Цивільного кодексу України встановлює порядок та умови витребування майна від добросовісного набувача, згідно положень якої власник може витребувати майно від добросовісного набувача лише в разі, коли воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння поза їх волею, та коли такий набувач набув майно за відплатним договором.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що закрите акціонерне товариство „Релаксаційний центр „Маріот" є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки останнє було придбане з прилюдних торгів, що підтверджується свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) серії ВМК №636736, виданим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу.

Проте положеннями чинного в Україні законодавства головною ознакою добросовісності набувача визначено те, що він не знав та не міг знати, що майно придбане ним за відплатним договором у особи, яка не мала права на його відчуження.

Натомість, як вже було зазначено вище Законом України "Про приватизацію державного майна" визначено, що причали можуть перебувати виключно у державній власності та не підлягають відчуженню. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, а незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи заявника касаційної скарги про те, що придбаваючи спірне майно, товариство з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" не знало та не могло не знати про обмеження оборотоздатності стосовно такого майна.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що спірне майно було вилучено із державної власності з порушенням норм чинного в Україні законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання права власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на причал №262 Балаклавської бухти, розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Набережна Назукіна та витребування його у товариства з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот".

Частиною 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження обумовлюються метою касаційного перегляду, яка полягає в перевірці застосування норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Релаксаційний центр „Маріот" залишити без задоволення.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2012 року зі справи №5020-3/001-646/2011-19/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко