Постанова

від 03.05.2012 по справі 5020-1108/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 травня 2012 року Справа № 5020-1108/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Латиніна О.А.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача: Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" -ОСОБА_2, дов. № 01/01-14/73 від 17.01.2012 р.,

відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" -ОСОБА_3, дов. б/н від 07.11.2011 р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 01 березня 2012 року у справі № 5020-1108/2011

за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8,м.Севастополь,99009, код ЄДРПОУ 05431414)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" (вул. Брестська, 18-а,Севастополь,99001, код ЄДРПОУ 30825453)

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2012 року ДП "Севастопольський виноробний завод" на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228, 232, 234 ЦК України, ст.ст. 206, 207 ГК України, п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до ТОВ "Стандарт-строй" про визнання недійсним договору підряду № 7 від 01.02.2011 р., укладеного між ДП "Севастопольський виноробний завод" та ТОВ "Стандарт-строй".

Позовні вимоги мотивовані фіктивністю спірного договору та укладенням його внаслідок зловмисної домовленості представників сторін, так як вказані роботи здійснені при виконанні іншого договору підряду (т.1 а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 01 березня 2012 року у справі № 5020-1108/2011 у задоволені позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 135-138).

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4, як генеральний директор позивача вступив при укладенні оспорюваного договору з відповідачем в особі його директора ОСОБА_5 в зловмисну домовленість, тобто, що він діяв навмисно, усвідомлюючи, що вчиняє правочин всупереч інтересам ДП «Севастопольський виноробний завод», передбачаючи при цьому настання невигідних для юридичної особи наслідків та бажаючи (або свідомо допускаючи) їх настання, а також позивач не довів і факт настання для підприємства несприятливих наслідків через укладення оспорюваного ним договору. Судом не прийнято до уваги експертний висновок експертного будівельно-технічного дослідження №25/1 від 16.11.2011, зроблений на замовлення позивача експертом ОСОБА_6, так як в супереч чинному законодавству експерт не попереджений про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

В апеляційній скарзі ДП "Севастопольський виноробний завод" просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Крім того, ДП "Севастопольський виноробний завод" зазначило, що висновок експертного будівельно-технічного дослідження №25/1 від 16.11.2011, зроблений на замовлення позивача експертом ОСОБА_6, є письмовим доказом, а тому до нього не застосовуються положення ст.ст. 32-34 ГПК Україна та ст.ст. 12, 14 ЗУ „Про судову експертизу" відносно обов'язкового попередження експерта про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України, а тому судом безпідставно вказаний експертний висновок не прийнято як належний доказ (т.2 а.с. 5-8).

У судовому засіданні 03 травня 2012 року представник ДП "Севастопольський виноробний завод" підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній, представник ТОВ "Стандарт-строй" заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін, як прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що між ДП „Севастопольський виноробний завод" в особі генерального директора ОСОБА_4, який діяв на підставі контракту та Статуту підприємства без довіреності (Замовник) та ТОВ «Стандарт Строй»в особі директора ОСОБА_5, який діяв на підставі Статуту (Підрядник), укладений 01.02.2011 р. договір підряду №7 (т.1 а.с. 6-10).

Відповідно до пункту 2.1 Договору замовник доручає та оплачує, а Підрядник виконує власними та залученими силами роботи на об'єкті ДП «Севастопольський виноробний завод»у м. Севастополі по вул. Портова, 8 з реконструкції складу готової продукції. Облаштування бетонного перекриття. Облаштування отвору (ДП «Севастопольський виноробний завод», вул. Портова, 8)». Перелік видів робіт встановлений кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору договірна ціна є динамічною, визначається на підставі проектно-кошторисної документації і складає 196117,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 32686,20 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що підрядник починає виконання робіт з моменту підписання цього договору уповноваженими представниками сторін та зобов'язується виконати роботи у строк до 31.03.2011 р.

Відповідно до пункту 5.1 договору здача-приймання робіт здійснюється у відповідності з діючим порядком, встановленим діючим законодавством України.

Цей Договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 15.1 Договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За своєю правовою природою зобов'язання, які виникли з даного договору є договором підряду і врегульовані гл.61 ЦК України.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (вирок суду, обвинувальний висновок, тощо) того, що ОСОБА_4, як генеральний директор ДП „Севастопольський виноробний завод" вступив при укладенні оспорюваного договору з ТОВ „Стандарт Строй" в особі його директора ОСОБА_5 в зловмисну домовленість, тобто, що він діяв навмисно, усвідомлюючи, що вчиняє правочин всупереч інтересам Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод», передбачаючи при цьому настання невигідних для нього наслідків та бажаючи (або свідомо допускаючи) їх настання, в той час, як в силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Позивач також не довів ні суду 1-ої, ні апеляційної інстанції і факту настання для підприємства несприятливих наслідків через укладення оспорюваного ним Договору.

Судова колегія не приймає довід позивача щодо наявності підстав недійсності Договору передбачених статей 228 ЦК України, через те, що ним не зазначено, у чому конкретно полягає спрямованість оспорюваного правочину на порушення публічного порядку та суперечення інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з якими Закон повязує можливість настання таких правових наслідків, як визнання правочину недійсним.

Крім того, кваліфікація правочину за статтею 228 ЦК України має враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р.).

Враховуючи, що позивачем не доведено існування умислу сторін (або однієї зі сторін) за спірним договором порушити публічний порядок і досягти протизаконного результату, та не доведено в законному порядку вину ТОВ „Стандарт Строй" (не надані докази звернення до правоохоронних органів, висновки суду з кримінальної справи з цього приводу, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо), відсутні підстави для визнання недійсним договору підряду № 7 від 01.02.2011 р. на підставі ст. 228 ЦК України.

Відносно фіктивності договору, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивачем у якості доказу того, що весь комплекс робіт облаштування складу готової продукції був проведений раніше, суду наданий висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 25/1 від 16.11.2011 р., зроблений на замовлення позивача експертом ОСОБА_6 (т.1 а.с. 117-124).

Предметом цього дослідження є визначення вартості будівельних робіт на об'єкті ДП „Севастопольський виноробний завод", вул. Портова, 8, виконаних ТОВ «Стандарт-Строй», відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт за травень, липень, серпень, вересень 2008 року, за контрактами №03/09 від 27.09.2007 р. та №08/05 від 07.05.2008 р., укладеним між ТОВ «Техноінженірінг»та ТОВ «Стандарт-Строй».

З матеріалів зазначеного висновку вбачається, що хоча роботи підрядником за контрактом № 03/09 від 27.09.2007 р. і виконувалися на складі готової продукції по вул. Портова, 8, але періодом їх виконання є липень, серпень, вересень 2008 року.

Висновок судового експерта є одним із засобів встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст.ст. 12, 14 Закону України «Про судову експертизу»від 25.02.1994 р. № 4038-XII до обов'язків судових експертів належать проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об'єктивного письмового висновку, при цьому особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (про що господарський суд зазначає в ухвалі про призначення судової експертизи).

Проте, експерт, який проводив зазначене дослідження, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України попереджений не був.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи»від 11.11.1998 р. № 02-5/424 (зі змінами та доповненнями) особа набуває права та несе обов'язки експерта після вручення їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність . Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка вважається первинною.

З огляду на зазначене, суд не приймає в якості належного і допустимого доказу наданий ДП „Севастопольський виноробний завод" висновок експертного будівельно-технічного дослідження №25/1 від 16.11.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт 22.03.2011 р. ТОВ "Стандарт-строй" здав, а позивач прийняв виконані роботи за спірним договором. Загальна вартість виконаних будівельних робіт за договором склала 196114,90 грн. (т.1 а.с. 40-45).

У результаті проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 17.10.2011 р., підтверджено факт виконання робіт на об'єкті позивача, згідно з проектною документацією за договором підряду № 7 від 01.02.2011 р.. Судовим експертом при обстеженні встановлено, що на досліджуваному об'єкті виконанні роботи по устрою прорізу, монтажу роллетів в існуючій будівлі складу готової продукції, бетонного оснування, та устрою фундаментів під колони та фундаментних балок.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №921 від 25.01.2012 р. Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що обсяги робіт, вказані в актах виконаних робіт, підписаних на підставі спірного Договору, відповідають фактично виконаним обсягам робіт на об'єкті склад готової продукції ДП «Севастопольський виноробний завод», а також встановлена відсутність ознак фізичного зносу змонтованих конструкцій на об'єкті та їх технічний стан відповідають незначному строку експлуатації об'єкту згідно звітній документації за Договором підряду №7 від 01.02.2011 р. (т.1 а.с. 102-103).

З огляду на те, що судом встановлений факт вчинення відповідачем дій на виконання спірного договору, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2011 року, підписаним ДП „Севастопольський виноробний завод" і ТОВ "Стандарт-строй", та висновком судової будівельно-технічної експертизи № 921 від 25.01.2012 р., відсутні підстави для доказування фіктивності договору підряду №7 від 01.02.2011 р., а отже відсутні підстави для визнання його недійсним відповідно до ч.2 ст. 234 ЦК України.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для визнання недійсним Договору підряду №7 від 01.02.2011 р., укладеного між ДП „Севастопольський виноробний завод" та ТОВ «Стандарт-Строй».

Рішення суду 1-ої інстанції відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ДП "Севастопольський виноробний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 01 березня 2012 року у справі № 5020-1108/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді О.А.Латинін

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, 8,м.Севастополь,99009)

2. товариству з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" (вул. Брестська, 18-а,Севастополь,99001)