Постанова

від 12.09.2012 по справі 5020-1108/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 5020-1108/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І. Жукової Л.В. розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 та на рішеннягосподарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 у справі№ 5020-1108/2011 за позовомДержавного підприємства "Севастопольський виноробний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-строй" провизнання договору недійсним за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року у справі №5020-1108/2012 у позові державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" про визнання договору недійсним відмовлено.

Ухвалені рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зловмисну домовленість сторін при укладенні спірного договору та факт настання несприятливих наслідків для позивача через укладення оспорюваного ним договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.02.2011 року між державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" в особі генерального директора Кулакова А.А, який діяв на підставі контракту та Статуту підприємства без довіреності та товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт Строй" в особі директора Григорова А.І., який діяв на підставі Статуту, укладено договір підряду №7.

Відповідно до пункту 2.1 договору замовник доручає та оплачує, а підрядник виконує власними та залученими силами роботи на об'єкті ДП "Севастопольський виноробний завод", розташованому за адресою: м. Севастополь, вул. Портова, 8.

Перелік видів робіт встановлений кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 договору договірна ціна є динамічною, визначається на підставі проектно-кошторисної документації і складає 196117,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 32686,20 грн.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що підрядник починає виконання робіт з моменту підписання цього договору уповноваженими представниками сторін та зобов'язується виконати роботи у строк до 31.03.2011 р.

Відповідно до пункту 5.1 договору здача-приймання робіт здійснюється у відповідності з діючим порядком, встановленим діючим законодавством України.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 15.1 Договору).

Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт 22.03.2011 р. ТОВ "Стандарт-строй" здав, а позивач прийняв виконані роботи за спірним договором. Загальна вартість виконаних будівельних робіт за договором склала 196114,90 грн.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №921 від 25.01.2012 р., Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, встановлено, що обсяги робіт, вказані в актах виконаних робіт, підписаних на підставі спірного договору, відповідають фактично виконаним обсягам робіт на об'єкті склад готової продукції ДП "Севастопольський виноробний завод", а також встановлена відсутність ознак фізичного зносу змонтованих конструкцій на об'єкті та їх технічний стан відповідають незначному строку експлуатації об'єкту згідно звітній документації за договором підряду №7 від 01.02.2011 р.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним було те, що як вважає позивач, спірний договір був укладений внаслідок зловмисної домовленості директора державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" Кулакова А.А. з директором товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Строй" Григоровим А.І., оскільки потреби укладати даний договір відносно облаштування складу готової продукції не було, тому як весь комплекс робіт на території складу був проведений раніше.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 ст.203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав недійсності договору передбачених статей 228 ЦК України, через те, що позивачем не зазначено, у чому конкретно полягає спрямованість оспорюваного правочину на порушення публічного порядку та суперечення інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, з якими Закон пов'язує можливість настання таких правових наслідків, як визнання правочину недійсним.

Враховуючи наведене, позивачем не доведено існування умислу сторін (або однієї зі сторін) за спірним договором порушити публічний порядок і досягти протизаконного результату, та не доведено в законному порядку вину ТОВ "Стандарт Строй" (не надані докази звернення до правоохоронних органів, висновки суду з кримінальної справи з цього приводу, докази притягнення винних осіб до відповідальності тощо), а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору підряду № 7 від 01.02.2011 р. на підставі ст. 228 ЦК України.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду відносно доводів позивача щодо фіктивності даного договору, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

На думку позивача фіктивність договору обґрунтовуються висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 25/1 від 16.11.2011 р., зроблений на замовлення позивача експертом Калараш Н.В., відповідно до якого весь комплекс робіт облаштування складу готової продукції був проведений раніше (періодом їх виконання є липень, серпень, вересень 2008 року).

Проте, судами обґрунтовано не прийнято до уваги даний висновок експертизи, оскільки експерт, який проводив зазначене дослідження, у відповідності зі ст.ст. 12, 14 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 року, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України попереджений не був.

Відповідно до абзацу 3 пункту 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" особа набуває права та несе обов'язки експерта після вручення їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка вважається первинною.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, оскільки актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2011 року та висновком судової будівельно-технічної експертизи №921 від 25.01.2012 року підтверджується факт виконання спірного договору, а отже відсутні докази в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували фіктивність договору підряду №7 від 01.02.2011 року.

Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог за недоведеністю й правомірно відмовили у їх задоволенні.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 року ухвалених з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року та рішення господарського суду міста Севастополя від 01.03.2012 року у справі № 5020-1108/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді В.І. Студенець

Л.В. Жукова