Постанова

від 24.04.2012 по справі 35/103

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 35/103

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: Назаренко Д.Л. - юрист

від відповідача-1: не з»явився

від відвпоідача-2: не з»явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець»

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 16.05.2011р.

у справі № 35/103

за позовом Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець»

до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта»

про визнання недійсними договорів оренди

В С Т А Н О В И В :

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" про визнання недійсними договорів оренди №2 від 20.11.2001р. щодо підвального приміщення площею 102,6 кв.м. та №20 від 01.02.2002р. щодо підвального приміщення площею 61,2 кв.м., розміщених за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 15.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.05.2011 року у справі № 35/103 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне з»ясування місцевим судом обставин справи, на невідповідність висновків, викладених у рішення місцевого суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що передані за договором оренди приміщення не є окремим індивідуально визначеним майном, а є допоміжними підвальними приміщеннями, а факт укладення договорів оренди не підтверджує індивідуальну визначеність майна. Апелянят зазначає, що на дане майно відсутня технічна документація, інвентарна справа, розподільчий баланс та правовстановлюючі документи, які б були належним доказом того, що дане майно є індивідуально визначеним.

Крім того, апелянт зазначає, що місцевим судом неповно з»ясовано призначення приміщення, що є предметом оренди відповідно до укладених між відповідачами договорів, що призвело до неправильного застосування ч.3 ст. 4 Житлового кодексу України.

Апелянт також зазначає, що судом неповністю з»ясовано обставини щодо статусу позивача як балансоутримувача будинку на дату вирішення спору, у зв»язку з чим суд прийшов до висновку, що позивач не є балансоутримувачем будинку, що не відповідає обставинам справи.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що місцевий суд визнав встановленим те, що майно, передане в оренду згідно укладених спірних договорів, є держаним майном, однак згідно інформації Фонду державного майна України державне майно в будинку №15 по вул.. Костольній в м.Києві відсутнє.

В судове засідання представники відповідачів не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Вислухавши думку представника позивача дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними у справі документами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Постановою № 281 від 09.11.2001 "Про передачу майна НАН України в оренду", постановою № 319 від 26.12.2001 "Про передачу майна НАН України в оренду" та додатками до вказаних постанов Бюро Президії Національної академії наук України дозволило передачу в оренду Малому приватному підприємству "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" нежитлових приміщень площею 102,6 кв.м. та 61,2 кв.м., розташованих за адресою м. Київ, вул. Костьольна, 15.

На підставі вищезазначених постанов між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (відповідач-1) та Малим приватним підприємством "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Ольвіта" (відповідач-2) були укладені Типовий договір оренди № 2 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємства НАН України від 20.11.2001 та Типовий договір оренди № 20 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємства НАН України від 01.02.2002.

Згідно умов вищезазначених договорів відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежилі приміщення в житловому будинку площею 102,6 кв.м. (договір оренди № 2) та площею 61,2 кв.м. (договір оренди № 20), по вул. Костьольній, 15 у п/п житлового будинку, що знаходиться на балансі ДЖКП НАН України.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Науковець" зареєстровано в Шевченківській районній у м.Києві державній адміністрації 29 березня 2002 р.

Відповідно до п. 1.3. Статуту позивача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створено виключно для обслуговування і ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок фінансової допомоги від добровільних внесків, отриманих і використаних об'єднанням відповідно до мети його діяльності.

Відповідно до п. 7.1.11 Статуту позивача ОСББ «Науковець» має право захищати права та законні інтереси власників квартир, жилих і нежилих приміщень будинку у державних органах влади і управління в органах місцевого самоврядування, в судах, тобто Статут позивача на містить обмежень щодо захисту прав власників квартир будинку.

14.04.2003 Бюро президії НАН України прийняло постанову про передачу з балансу ДЖКП НАН України на баланс ОСББ "Науковець" житлового будинку по вул. Костьольній, 15, в якому знаходяться орендовані приміщення.

29 травня 2003 року багатоквартирний житловий будинок №15 по вулиці Костьольній в м. Києві з допоміжними приміщеннями, у тому числі підвалами площею 896,8 кв. м., переданий з балансу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку „Науковець", що підтверджується відповідним актом.

Позивач вважає, що договори оренди укладені відповідачами всупереч чинному законодавству, що спричиняє порушення прав позивача на повноправне управління житловим комплексом на здійснення господарської діяльності для забезпечення належної експлуатації, утримання та поліпшення майна житлового будинку, порушення права власності членів ОСББ на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Місцевим судом відмовлено у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не є баолансоутримуваем будинку, оскільки Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2010 у справі № 2а-598/10/2670 за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до Національної академії наук, треті особи: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець", Державне житлово-комунальне підприємство НАН України було визнано недійсною та скасовано постанову Бюро Президії НАН України "Про передачу житлового будинку №15 по вул. Костьольній об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Науковець" від 14.04.2003 № 106 та зобов'язано НАН України вчинити дії по поверненню майна до господарського відання НАН України. Вказана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011.

Крім того, місцевий суд дійшов висновку про те, що доводи позивача про неправомірність укладення відповідачем-1 оспорюваних договорів є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 15 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (у редакції, що діяла станом на дату укладення оспорюваних договорів), Національна академія наук України та галузеві академії наук - Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України (далі - академії) є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності.

Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Використання майна, переданого академіям, здійснюється ними відповідно до законодавства та статутів академій. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

В подальшому особливості управління державним майном, яке закріплено за установами, організаціями та підприємствами, які перебувають у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук, були визначені Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу".

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи, що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об'єкти майнового комплексу галузевих академій наук належать відповідно Національній академії наук України та галузевим академіям наук на праві господарського відання і передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання галузевих академій наук, на праві оперативного управління з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

На виконання зазначених повноважень НАН України: виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів та нерухомого майна, що передано державою у безстрокове користування Національній академії наук України; надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Місцевий суд дійшов висновку, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що дані приміщення є допоміжними, а саме на підтвердження того, що в них знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир), без доступу до якого експлуатація житлового будинку не є можливою. Позивачем не доведено, що перебування орендованих приміщень у користуванні відповідача-2 на підставі оспорюваних договорів перешкоджає об'єднанню здійснювати функцію по належному утриманню будинку та прибудинкової території, сприянню членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг тощо.

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представника позивача, колегія приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції від 18.11.1997 р. чинної на момент укладання спірних договорів оренди, зазначено, що «Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.».

Таким чином, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначений момент, з якого виникає право власності квартиронаймачів на допоміжні приміщення, а саме одночасно з отриманням права власності на житлове приміщення квартиронаймач отримує право власності і на допоміжні приміщення будинку, згідно своєї частки у майні будинку.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Крім того, п.26 „Правил користування приміщеннями житлових і будинків та прибудинковими територіями", затверджених Постановою Кабінету Міністрів (України №572 від 08.10.1992 р. в редакції від 31.07.1995 р. встановлено, що „підвальні приміщення будинків є допоміжними приміщеннями будинків".

Згідно ч.3 ст.4 Житлового кодексу України нежилі приміщення в жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб невиробничого характеру і є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, а отже, на них не поширюється режим допоміжних приміщень будинку, які підлягають приватизації разом із квартирами у будинку.

Таким чином, всі суб'єкти права власності рівні перед законом і з початку приватизації квартир в багатоквартирному будинку, незалежно від того чи всі квартири приватизовані, власники неприватизованих квартир є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень і мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених ст. 19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та цивільним законодавством.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Також, відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України, що набрав чинності 01.01.2004р. Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до ч. 2 статті 382 Цивільного Кодексу України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно ст.355 Цивільного Кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Багатоквартирний будинок (житловий комплекс) як цілісність є спільною частковою власністю власників всіх приміщень у цьому будинку (але майно, зазначене в ч.2 ст. 382 ЦКУ, є одночасно їхньою спільною сумісною власністю).

Згідно ст. 358 Цивільного Кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Тобто, виключно власники квартир та нежитлових приміщень в багатоквартирних будинках мають право колективно вирішувати всі питання, пов'язані зі своєю співвласністю в тому числі визначати виконавця послуг з управління будинком, надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, надання комунальних послуг, визначати порядок використання та розпорядження спільним неподільним майном.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ( в редакції від 17.10.2001 р.), який регулює правовідносини з оренди майна, що склалися між Відповідачами, об'єктом оренди є окреме індивідуально визначене майно.

Окреме індивідуально визначене майно - об'єкти у матеріальній формі (інвентарні об'єкти або групи інвентарних об'єктів та інше окреме майно), що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" .(Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Методики оцінки майна» (п.2) від 10 грудня 2003 р. N 1 891.).

Приміщення, які є предметом Типового договору оренди № 2 від 20.11.2001 р. та Типового договору оренди №20 від 01 лютого 2002 р.., укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, мають статус підвальних, що підтверджується Актом приймання-передачі будинку на баланс ОСББ «Науковець» від 01.06.2003 р., та документацією БТІ на будинок 15 по вул. Костьольній в м.Києві, а саме: «Технический паспорт на жилой дом государственного, общественного жилого фонда, фонда жилично-строительньїх кооперативов» (мовою оригіналу) та поетажний план, відповідно до якої зазначені приміщення є підвалом будинку з №№ 42 (що підтверджується копіями поетажного плану підвалу та експлікації внутрішніх площ до плану).

Згідно п.2 спільного наказу Фонду державного майна України та Національної академії наук України «Про ефективне використання державного майна, що знаходиться на балансі Національної академії наук України» від 04.10.2000 №2073/331 Фонд державного майна України надає дозволи на передачу в оренду нерухомого майна.

Відповідно до п.5 зазначеного наказу договори оренди та розрахунки орендної плати по кожному договору оренди погоджуються Фондом держаного майна України, Фондом АР Крим, Регіональними відділеннями та представництвами Фонду державного майна України відповідно до п.2,3 цього наказу.

Таким чином передача в оренду майна підприємствами, установами, організаціями НАН України мала здійснюватися з суворим дотриманням чинного законодавства, Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України» від 07.02.02 р. та на підставі дозволів відповідних відділень Фонду державного майна України, згідно вищезазначеного спільного наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, передача в оренду нежилих приміщень ТОВ «Моноліт 2002» була здійснення без відповідного дозволу ФДМ України, без погодження розміру оренди, істотної умови договору оренди, та відповідно з порушенням встановленого порядку.

Листом №16/550-21-121 від 07.07.2011 р. Національна академія наук України повідомила про те, що детальна інформація про майновий комплекс Національної академії наук України внесена до Єдиного реєстру об'єктів державної власності, розпорядником якого є Фонд державного майна України.

Фонд державного майна України листом №16-486 від 08.07.2011 р. повідомив про те, що перелік об'єктів державної власності, що входять до майнового комплексу Національної академії наук України, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1999 р. №226 (з відповідними змінами), згідно якого будинок №15 по вул. Костьольній в м.Києві не належить до майнового комплексу НАН України, оскільки, в даному переліку він відсутній. Крім того, на підтвердження зазначеного наданий лист Фонду державного майна України від 21.03.2011 р. №10-15-3800 про те, що державне майно за вказаною адресою відсутнє.

В зв'язку з цим, Державне житлово-комунальне підприємство НАН України (Відповідач 1), не мало право на передачу в оренду нерухомого майна за адресою: м.Київ, вул. Костьольна, 15, оскільки дане майно не відноситься до майнового комплексу НАН України, а така передача в оренду даного майна була здійснена без відповідних повноважень, без погодження з Фондом державного майна України, співвласниками даного будинку, оскільки зазначене майно є допоміжними підвальними приміщеннями будинку, а отже, з грубим порушенням законодавства України.

Безпосередньо правовий статус підвальних приміщень підтверджується і листом БТІ від 09.09.2011 р. №42185 (И-2011) з інформацією про те, що станом на 07.09.2011 р. право власності на об'єкти нерухомого майна по нежитловому фонду нежилі приміщення за адресою: м.Київ, вул. Костьольна, 15, не зареєстровано.

Крім того, враховуючи, що приміщення, які є предметом Типового договору оренди № 2 від 20.11.2001 р. та Типового договору оренди №20 від 01 лютого 2002 р.., укладених між відповідачем-1 та відповідачем-2 мають статус підвальних, у позивача, крім Акту приймання-передачі будинку на баланс ОСББ «Науковець» від 01.06.2003 р., є відповідна документація БТІ на будинок 15 по вул. Костьольній в м.Києві: «Технический паспорт на жилой дом государственного, общественного жилого фонда, фонда жилично-строительньїх кооперативов» (мовою оригіналу) та поетажний план, відповідно до якої зазначені приміщення є підвалом будинку з № №42, що підтверджує неправомірність передачу в оренду даних приміщень без згоди співвласників (власників квартир будинку) даного приміщення як допоміжного приміщення будинку.

Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Вищого адміністративного суду України 21.06.2011 року винесена ухвала, якою скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 р. по адміністративній справі №2а-598/10/2670, а справу закрито.

В зв'язку з наведеним ОСББ «Науковець» є балансоутримувачем будинку №15 по вул. Костьольній в м.Києві, а спірний договір оренди порушує та обмежує права позивача на повноправне управління житловим комплексом, на здійснення господарської діяльності для забезпечення належної експлуатації, утримання та поліпшення майна житлового комплексу будинку, порушення права власності членів ОСББ «Науковець» на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників. Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання.

Відповідно до ч. 6 ст.19 Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єкти права спільної власності на майно можуть бути передані в користування фізичній або юридичній особі або групі осіб у разі, якщо це не пов'язано з порушенням прав і інтересів інших співвласників неподільного та загального майна, які охороняються законом. Але наявність укладених між Відповідачами спірних договорів оренди на підвальні приміщення обмежує права співвласників будинку, членів ОСББ «Науковець» на вільний розсуд користуватися даними приміщеннями для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, в тому числі, здавати в оренду з метою використання отриманих грошових коштів на належне утримання будинку. В зв'язку з цим, висновки суду про відсутність у об'єднання повноважень на захист права власності членів об'єднання, як таке що здійснено всупереч функцій, покладених на об'єднання законодавством, є таким, що не відповідає обставинам справи.

Згідно ч.3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з скасуванням рішення місцевого суду на підставі ст.49 ГПК України витрати апелянта по сплаті державного мита та судового збору, а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець» на рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2011р. у справі № 35/103 задовольнити.

Рішення Господарського суду м.Києва від 16.05.2011 р. у справі № 35/103 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди №2 від 20.11.2001р. щодо підвального приміщення площею 102,6 кв.м. та №20 від 01.02.2002р. щодо підвального приміщення площею 61,2 кв.м., розміщених за адресою: м. Київ, вул. Костьольна, 15.

Стягнути з Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (юридична адреса 03150, м.Київ, вул. Горького, буд.124-128, інд.код 30573192) на користь Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець» (01001,м.Київ, вул. Костьольна, 15, код ЄДРПОУ 26188432) 85, 00 грн. витрати по сплаті державного мита за подання позову та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта» (01013, м.Київ, вул. Камишинська, 4, код ЄДРПОУ 19260117) на користь Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець» (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 15, код ЄДРПОУ 26188432) 85, 00 грн. витрати по сплаті державного мита за подання позову та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 35/103 повернути Господарському суду м.Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.