Рішення

від 05.04.2012 по справі 31/73пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.12 р. Справа № 31/73пн

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гриник М.М.

суддів: Сич Ю.В., Мальцева М.Ю.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сорок п'ять", м.Маріуполь

до відповідача-1 Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача-2 виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватний підприємець ОСОБА_1 м.Маріуполь

про визнання недійсним рішення

представники сторін:

від позивача: Тоцен А.П. - керівник; ОСОБА_3 за довір. б/н від 16.01.12р.

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сорок п'ять", м. Маріуполь звернулося із позовом до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду", в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №34 по пр. Леніна в м. Маріуполі; визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади в особі Маріупольської міської ради на підвальні нежитлові приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №34 по пр. Леніна в м. Маріуполі; зобов'язання Маріупольську міську раду передати на баланс позивачу підвальні нежитлові приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №34 по пр. Леніна в м. Маріуполі.

Заявою від 13.05.2010р. (вх. № 02-41/20988) позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі; визнати недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади в особі Маріупольської міської ради на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі.

Ухвалою суду від 13.05.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 23.06.2011 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, у задоволенні позовних вимог об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сорок п'ять" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2011 року у справі № 31/73пн постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року у справі № 31/73пн та рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2011 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 113 від 17.03.2004 року "Про затвердження переліку нежитлових приміщень, що перебувають у міській комунальній власності та підлягають передачі в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтв про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, що розташовані в буд. № 45 по пр. Леніна в м. Маріуполі. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Цією ж постановою рішення господарського суду Донецької області від 23.06.2011р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011р. у справі № 31/73пн в частині відмови в позові про визнання недійсними свідоцтв про право власності територіальної громади в особі Маріупольської міської ради на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, що розташовані в буд. № 45 по пр. Леніна в м.Маріуполі, залишено без змін.

Ухвалою від 17.11.2011р. справа №31/73пн прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Згідно розпорядження голови господарського суду Донецької області справу №31/73пн передано на розгляд судді Гриник М.М.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області справу №31/73пн передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Гриник М.М., суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 05.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В постанові Вищого господарського суду України від 25.10.2011р. вказані наступні недоліки, допущені судами під час розгляду даної справи, а саме: з'ясовуючи зміст порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано даний позов, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що мова йде про захист майнових прав саме осіб-співвласників багатоквартирного будинку, які виникають з моменту приватизації квартир, а не з моменту створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, та не врахували, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сорок п'ять" визначило себе позивачем у даній справі відповідно до положень статті 16 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку"; відповідні доводи позивача суди не розглянули.

Також господарські суди не надали правової оцінки висновкам судової експертизи (в частині відповіді на питання № 4) щодо знаходження у спірних приміщеннях інженерних комунікацій та технічних пристроїв, не перевірили, чи є ці комунікації та пристрої такими, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир, а відтак чи підпадають приміщення, в яких розташовані відповідні комунікації, під поняття окремих об'єктів цивільно-правових відносин щодо наявного житлового фонду з можливістю їх відчуження.

При цьому судова колегія зазначає про необґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо недоведеності порушення прав спірним рішенням з огляду на те, що в додатку до нього не міститься безпосередньо перелік усіх нежилих приміщень, щодо яких приймалося рішення, оскільки судом не перевірено та не з'ясовано, чи мало це рішення відповідні правові наслідки, чи здійснювалася саме на підставі цього рішення реєстрація права комунальної власності уповноваженим підприємством технічної інвентаризації.

Згідно ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи по суті в частині визнання недійсним рішення господарський суд Донецької області з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України дійшов наступних висновків:

Згідно рішення Маріупольської міської ради від 22.06.2000р. №647 «Про передачу відомчих житлових будинків відкритого акціонерного товариства «Маркохім» на баланс місцевих рад» житловий будинок №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі передано із відомчого житлового фонду відкритого акціонерного товариства «Маркохім» на баланс Маріупольській міській раді.

Спірні нежитлові приміщення - підвал літ. Ап3 та котельна літ. Ап2 (в подальшому приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81) окремо як індивідуально визначене майно, яке є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та має окремі технічні паспорти (інвентаризаційну справу) не передавалися. Дані приміщення передавалися на баланс міста у складі житлового комплексу та позначені на поетажному плані в технічній документації єдиною літерою Ап3 - підвал (приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80) та літерою Ап2 - котельна (приміщення № 81).

Рішенням Маріупольської міської ради від 17.03.2004 року № 113 затверджено перелік нежитлових приміщень, що знаходяться у комунальній власності та підлягають передачі в оренду; вказаним рішенням підприємство технічної інвентаризації зобов'язано видати свідоцтво про право власності на приміщення, зазначені в даному рішенні.

На виконання рішення Маріупольської міської ради від 17.03.2004 року № 113 видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 638080 від 28.05.2009 року, за яким Маріупольська міська рада на даний час є на праві комунальної власності власником нежитлових приміщень №№ 77 та 78 у буд. № 45 по пр. Леніна в м. Маріуполі; на приміщення №№ 79, 80, 81 свідоцтва про право власності не видавались. Свідоцтво про право власності на приміщення № 76 (1,2) як вбудоване під літ. А/п площею 19 кв.м. втратило чинність з огляду на приватизацію даного приміщення за договором купівлі-продажу від 21.04.2008 року.

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 16.04.2008 року №123/1 зареєстровано статут юридичної особи - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сорок п'ять".

Маріупольською міською радою прийнято рішення від 30.09.2008 року №5/24-4353 про передачу на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сорок п'ять" безоплатно житлових та допоміжних приміщень житлового будинку № 45 по пр. Леніна у Жовтневому районі м. Маріуполя; на виконання зазначеного рішення за актом приймання-передачі від 05.11.2008 року житлово-комунальне підприємство "Жилкомплекс" передав, а позивач прийняв житловий комплекс - будинок № 45 по пр. Леніна у м. Маріуполі. В акті зазначено, що на баланс не передаються нежилі приміщення (літ А-4) - кімнати 76 (1, 2, 3, 4), 77 (1, 2), 78 (1, 2), 79 (1), 81 (32) площею 614,85 кв.м. та літ А-1 площею 505,61 кв.м., а разом 1120,46 кв.м.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у складі житлового комплексу, як єдиного цілісного комплексу нерухомого майна, утвореного земельною ділянкою з установленими межами, розміщеним на ній багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, крім житлового фонду, виокремлюються конструктивні елементи багатоквартирного будівлі (такі елементи, як фундамент, перекриття, сходові марші, що забезпечують її функціонування), допоміжні приміщення багатоквартирного будинку (такі приміщення, як сходові клітини, вестибюлі, колясочні, кладові, підвали, горища та інші технічні приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, а також нежилі приміщення, тобто, приміщення, що належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду та є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Склад житлового фонду викладено у статті 4 Житлового кодексу України, за частиною 4 якої до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будівлях, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідно до пункту дев'ятого статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Водночас статтею 10 вказаного Закону передбачено, що власники багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку відповідно до своєї частки в майні будинку; допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно та окремо приватизації не підлягають.

За рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, таких як створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Загальне майно (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо) перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, у разі здійснення приватизації квартир у багатоквартирному будинку в силу приписів законодавства власники квартир одночасно набувають права власності на допоміжні приміщення, що відносяться до даного багатоквартирного будинку; за змістом статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення і захисту прав його членів, при цьому здійснення об'єднанням такого захисту не пов'язується з моментом виникнення відповідних прав у членів об'єднання.

З матеріалів справи вбачається, що в 2009 році проведено інвентаризацію підвальних приміщень №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, в результаті якої на всі приміщення видано один технічний паспорт. Спірні приміщення є підвалом та не мають індивідуальної визначеності (магазин, офіс, адміністративне приміщення).

В матеріалах справи наявний висновок спеціаліста будівельно-технічних досліджень №005С/10 від 15 березня 2010р., згідно якого підземний поверх (підвальні приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81), розташований в житловому будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі є технічним поверхом, а з урахуванням його розташування в нижній частині житлового будинку -технічним підпіллям. Приміщення № 76 (1,2,3;4, ІІ), 77 (1,2), 78 (1,2), 79 (1,1) 81 (32,33) є вбудованими нежитловими приміщеннями, до допоміжних приміщень відносяться приміщення № 76 (ІІ), 79 (І), 80 (І).

Відповідно до норм ДБН В.2.2-15-2005:

- підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо);

- нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду. Є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин;

- поверх підвальний (перший підземний поверх) - поверх з позначкою підлоги приміщень нижче планувальної позначки землі більш ніж на половину висоти приміщення;

- планувальна позначка землі - рівень землі на межі вимощення;

- поверх технічний - поверх для розміщення інженерного обладнання і прокладання комунікацій, може бути розташований у нижній (технічне підпілля), верхній (технічне горище) або в середній частині будинку;

- вбудовані приміщення - приміщення, які є частиною внутрішнього об'єму будівлі.

За висновками будівельно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 6516/23 від 14.04.2011 року приміщення 76 (1, 2, 3, 4), 77 (1, 2), 79 (1, І), 80 (1, І), 81 (32, 33), розташовані в житловому будинку по пр. Леніна в м. Маріуполь, відносяться до вбудованих приміщень житлового будинку; до допоміжних приміщень відносяться приміщення 76 (прим. ІІ), 79 (прим. І), 80 (прим. І); визначити функціональне призначення відповідно до Державних будівельних норм підвальних приміщень №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, розташованих в будинку № 45 по пр. Леніна м. Маріуполя, не є можливим.

Приміщення №76 включає в себе приміщення №№ 1, 2, 3, 4, ІІ, з яких приміщення ІІ є допоміжним; приміщення №79 включає в себе приміщення №№ 1, І, з яких приміщення І є допоміжним; приміщення №80 включає в себе приміщення №№ 1, І, з яких приміщення І є допоміжним. Тобто, приміщення №№ 76, 79, 80 в цілому не можуть вважатися приміщеннями, які не входять до житлового фонду та є самостійними окремими об'єктами цивільно-правових відносин, оскільки до них входять допоміжні приміщення, що відповідно до діючого законодавства та роз'яснення Конституційного Суду України підлягають безоплатній передачі в спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат в квартирах) багатоквартирних будинків.

З моменту набуття фізичними особами - мешканцями квартир будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі права власності на ці квартири вони одночасно набули право спільної сумісної власності на всі допоміжні приміщення будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою цього будинку тощо.

З висновків спеціаліста будівельно-технічних досліджень №005С/10 від 15 березня 2010р. та висновку будівельно-технічної експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз № 6516/23 від 14.04.2011р. вбачається, що в підвальних приміщеннях №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81 розташовані та проходять труби опалення, водопостачання, каналізації, стояки опалення та водопостачання; на трубопроводах змонтована запірна арматура, проходять кабелі електропостачання з розподільними коробками, проходять транзитний та домовий трубопроводи опалення, бойлерна та обладнання котельної. Приміщення №81 - котельна відповідно до вимог ДБН В.2.2-15-2005, Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» є технічним приміщенням та відноситься до неподільного майна, яке знаходиться в спільній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню. Таким чином, в спірних приміщеннях знаходяться інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир житлового будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі.

Враховуючи вимоги ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення. Державні будівельні норми України», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спірні нежитлові приміщення входять до складу неподільного майна житлового комплексу та є технічним підпіллям. Неподільне майно знаходиться в спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку та не підлягає відчуженню.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право захищати права, представляти законні інтереси власників в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Cтаття 4 Цивільного кодексу України визначає, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Конституційний суд України в рішенні від 01.12.2004р. у справі N1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визнання нечинним рішення органу місцевого самоврядування як спосіб захисту порушених прав відповідає приписам чинного законодавства, оскільки слова "недійсний" і "нечинний" є синонімами і означають, що оспорюваний акт не має юридичної сили. Таку позицію викладено, зокрема, в пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" від 21.01.2009 р. N 01-08/33 з посиланням на постанову Верховного Суду України від 23.12.2008 N 2-8/16222-2007.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Відповідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, враховуючи, що спірне рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі прийнято з порушенням вимог законодавства України, воно підлягає визнанню недійсним (нечинним, незаконним) в цій частині.

Під час судового розгляду позивачем заявлено клопотання згідно ст.ст. 66, 67 ГПК України, в якому просив суд заборонити Маріупольській міській раді та виконавчому комітету Маріупольської міської ради відчужувати та передавати в оренду третім особам підвальні приміщення №№ 76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в житловому будинку №45 по пр. Леніна в місті Маріуполі, до прийняття рішення по даній справі та вступу його в законну силу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що заснована на необґрунтованих припущеннях позивача, тому відмовляє у задоволенні заяви стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Судові витрати за згодою позивача покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Сорок п'ять", м.Маріуполь до Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, виконавчого комітету Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного підприємця ОСОБА_1 м.Маріуполь, в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №113 від 17.03.2004р. „Про затвердження переліку нежитлових приміщень, які знаходяться в міській комунальній власності та підлягають переданню в оренду" в частині видачі територіальній громаді в особі Маріупольської міської ради свідоцтва про право власності на підвальні нежитлові приміщення №№76, 77, 78, 79, 80, 81, розташовані в будинку №45 по пр. Леніна в м. Маріуполі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Гриник М.М.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Сич Ю.В.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2012р.