Постанова

від 26.03.2012 по справі 9/232

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2012 № 9/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання: Верещаку Д.П.,

розглядаючи апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області

на рішення господарського суду міста Києва

від 31.01.2012 року

у справі № 9/232 (головуючий суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Городоцької міської ради Львівської області, м. Городок, Львівська область

до приватного підприємства «УП Логістик Львів», м. Київ

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку, -

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність №4 від 02.02.2012р.),

ОСОБА_3 - представник (довіреність №5 від 03.02.2012р.),

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 26.08.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Городоцька міська рада Львівської області звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства «УП Логістик Львів» (надалі - ПП «УП Логістик Львів») про розірвання договору оренди б/н від 18.06.2007 року та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку по вул. П.Мирного у м. Городок Львівської області, загальною площею 4,9609 кв.м., мотивуючи вимоги тим, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 03.08.2011р. справа направлена за підсудністю до господарського суду міста Києва (т.1 а.с.23).

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2011 року у справі № 9/232 в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.203-212). Рішення мотивовано недоведеністю використання відповідачем землі не за цільовим призначенням.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Городоцька міська рада Львівської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції було прийняте без належного дослідження та з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року скаржнику поновлено строк подачі апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 26.03.2012 року.

Відповідач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 26.03.2012 року представники скаржника доводи апеляційної скарги підтримали повністю, просили скаргу задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

26.03.2012 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18.06.2007 року, на підставі рішення Городоцької міської ради від 30.01.2007 року №410 «Про передачу ПП «УП Логістик Львів» в оренду земельної ділянки несільськогосподарського призначення по вул. П. Мирного для комерційної діяльності», між Городоцькою міською радою (в тексті договору - орендодавець) та приватним підприємством "УП Логістик Львів" (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендарю було передано в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 4,9609 га, яка розташована за адресою: Львівська область, місто Городок, вул. П.Мирного, кадастровий номер № 4620910100:0018 для будівництва та обслуговування логістичного центру (т.1 а.с.8-12).

Того ж дня, у відповідності до пункту 18 договору, сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки та зареєстрували договір оренди земельної ділянки у Городоцькому районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» 18.06.2007р. за № 04-07-450-00202.

Згідно пункту 7 договір укладено на 10 років - до 17.06.2017р.

Пунктом 26 договору визначено, що орендодавець має право, зокрема, вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Пунктом 34 договору сторони передбачили припинення дії договору оренди шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; в судовому порядку (на підставі рішення суду), на вимогу однієї із сторін з підстав невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором; внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 35 договору його розірвання в односторонньому порядку не допускається.

Після припинення дії договору орендар має повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.19 договору).

Стаття 13 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Аналогічні приписи містить стаття 93 Земельного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що 17.01.2011 року комісією у складі працівників Городоцької міської ради було складено акт про те, що логістичний центр, для будівництва якого відповідачеві була виділена земельна ділянка, не здано в експлуатацію, відтак, відповідачем порушені істотні умови договору, що, на переконання позивача, є підставою для розірвання договору оренди (т.1 а.с.14).

25.01.2011 року Городоцькою міською радою було прийнято рішення за №124 «Про дострокове розірвання в судовому порядку договору оренди ПП «УП Логістик Львів» земельної ділянки в м. Городок по вул. П. Мирного», яким вирішено достроково розірвати в судовому порядку договір оренди земельної ділянки від 18.06.2007р. (т.1 а.с.15).

04.02.2011р. позивач своїм листом за №02.20/188 запропонував відповідачеві надати погодження на розірвання договору за згодою сторін (т.1 а.с.16).

На дану пропозицію відповідачем була надана відповідь, у якій останній висловив свою відмову від розірвання договору на умовах, запропонованих позивачем, з посиланням на статті 24, 25 Закону України «Про оренду землі» (т.2 а.с.74-78).

Відповідно до статті 25 вищевказаного Закону орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Стаття 24 цього ж Закону встановлює право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Аналогічні положення містить пункт 26 договору оренди земельної ділянки від 18.06.2007р.

Наведені положення кореспондуються зі статтею 96 Земельного кодексу України, яка встановлює обов'язки землекористувача.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до положень статей 141, 143 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» умова щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотною умовою договору.

Отже, використання земельної ділянки за цільовим призначенням - це використання земельної ділянки з дотриманням вимог, що ставляться, в залежності від категорій земель, визначених земельним законодавством.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки окреслюється встановленим законодавством та конкретизованими відповідними органами влади допустимими межами використання земельних ділянок громадянами та юридичними особами.

Основою для визначення цільового використання земельної ділянки є визнання її належності до відповідної категорії земель. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачений Земельним кодексом України від 25.10.2001 року.

Стаття 18 Земельного кодексу України зазначає, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначається вичерпний перелік категорій земель за цільовим призначенням. Главами 5 -13 Земельного кодексу України визначені умови поділу земель на зазначені категорії.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач послався на порушення відповідачем істотних умов договору, а саме, на нецільове використання орендованої ним земельної ділянки. Одночасно позивач наголосив на тому, що в пункті 14 спірного договору зазначається, що надана в оренду земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі промислового використання.

Згідно частини 1 статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Аналізуючи вищенаведені норми, судова колегія вважає вірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що використання відповідачем орендованої земельної ділянки для будівництва та обслуговування логістичного центру не є її цільовим призначенням, а лише умовою використання такої у відповідності до договору.

Отже, використання земель у межах однієї категорії, визначеної статтею 19 Земельного кодексу України, не є порушенням земельного законодавства щодо нецільового використання земельної ділянки.

Крім того, місцевим судом зроблено вірний висновок про надання відповідачем належних доказів цільового використання земельної ділянки, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 29 договору орендар земельної ділянки зобов'язаний:

- приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі;

- виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;

- дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- здати в експлуатацію об'єкт до 2011 року. Строк введення в експлуатацію об'єкта подовжується на термін затримок, що виникли не з вини орендаря, у процесі погодження проектної документації на будівництво та відведення/перенесення необхідних комунікацій на земельну ділянку, а також отримання орендарем дозволу на виконання будівельних робіт у відповідності до чинного законодавства України. Дане зобов'язання знімається з орендаря також у випадку, якщо виникнуть інші обставини не з його вини, в тому числі форс-мажорні, які унеможливлять здачу об'єкта в експлуатацію у вказаний термін;

- у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно пунктів 37, 38 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону. Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Пунктом 15 договору передбачена умова збереження стану об'єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Відповідачем з метою виконання своїх зобов'язань за спірним договором та з урахуванням вимог п.15 договору здійснені наступні заходи:

- отримано дозвіл виконавчого комітету Городоцької міської ради на виготовлення проектно-пошукових робіт на перенесення існуючого газопроводу з орендованої земельної ділянки № 331 від 12.06.2008 року (т.2 а.с.91);

- отримано дозвіл на виготовлення проектно-пошукових робіт на будівництво логістичного центру №349 від 12.06.2008 року (т.2 а.с.92);

- зареєстровано в Інспекції ДАБК у Львівській області Декларацію про початок виконання підготовчих робіт від 13.09.2011 року (т.2 а.с.70-73);

- виготовлено Проект підготовчих робіт по логістичному центру в м. Городок Львівської області (т.2 а.с.94-102);

- укладено договір підряду та виконання підготовчих робіт будівництва логістичного центру ПП "УП Логістик Львів" в м. Городок Львівської області від 07.09.2011 року між відповідачем (замовник) та ПП «Серкон» (підрядник), згідно якого здійснюються підготовчі роботи по будівництву логістичного центру (т.2 а.с.109-111);

- укладено договір підряду №1 від 20.01.2012 року між відповідачем (замовник) та ТОВ «Блок Майстер Україна» (підрядник), за яким здійснюються роботи по виготовленню, доставці, монтажу мобільного модульного приміщення, з доказами оплат даного договору (т.2 а.с.193-200).

Додатково відповідач надав лист ДПІ у Городоцькому районі №11231/10-19 від 21.10.2011р. про відсутність у нього податкового боргу станом на 01.10.2011р. (т.2 а.с.69).

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що при укладенні договору Городоцька міська рада Львівської області розраховувала на введення відповідачем в експлуатацію логістичного центру до 2011 року, що мало зумовити створення додаткових робочих місць, збільшення обсягу надходжень до місцевого бюджету, однак, через невиконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач зазнав шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем в обґрунтування позовних вимог лист на адресу відповідача №02.21/549 від 05.05.2008р. про перегляд та внесення змін до договору у зв'язку зі зміною ставок земельного податку, а також акт комісії Городоцької міської ради від 01.09.2011р. про засмічення земельної ділянки належними доказами нецільового використання земельної ділянки у розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України бути не можуть.

При цьому варто зазначити наступне.

Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, як і зміна умов договору оренди землі вцілому, переглядається та здійснюється за взаємною згодою сторін (статті 23, 30 Закону України «Про оренду землі»).

Слід зазначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про направлення позивачем та вручення відповідачеві даної пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 188 Земельного кодексу України, частини 1 статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель" та п.1.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 312 від 12.12.2003 року, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

У Львівській області таким спеціально уповноваженим органом виконавчої влади є Головне управління Держкомзему у Львівській області.

21.10.2011 року головним спеціалістом Головного управління Держкомзему у Львівській області була проведена перевірка дотримання ПП «УП Логістик Львів» вимог земельного законодавства, в ході якої були виявлені порушення останнім вимог статей 96, 164 Земельного кодексу України та складено відповідний акт, однак даним документом використання земельної ділянки не за цільовим призначенням встановлено не було (т.2 а.с.63-64).

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовується сторонами, відповідачеві приписів щодо усунення виявлених порушень не видавалось, винні особи, причетні до даних порушень до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувались (т.2 а.с.112).

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, не застосував положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким визначені терміни отримання дозвільної та проектної документації на будівництво зацікавленими особами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула Закону).

Отже, колегія суддів находить обґрунтованим застосуванням місцевим судом до спірних правовідносин положень саме Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.06.2007 року, як і висновку про необхідність повернення Городоцькій міській раді земельної ділянки, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про розірвання договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідає нормам права, застосованим до встановлених судом фактичних обставин справи, відтак рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2012 року має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Городоцької міської ради Львівської області - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Городоцької міської ради Львівської області на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 9/232 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2012 року у справі № 9/232 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/232 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Майданевич А.Г.

Гаврилюк О.М.