Постанова

від 07.05.2012 по справі 5023/10667/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р. Справа № 5023/10667/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (довіреність б/н від 14.01.12),

відповідача -ОСОБА_2 (довіреність б/н від 25.01.12),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1196 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.12 у справі №5023/10667/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проммонтаж-04", м.Харків,

про стягнення 739738,52 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахування подальшого уточнення позовних вимог, що було прийнято судом першої інстанції), в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 676835,84 грн., штраф у розмірі 82108,60 грн., 3 % річних у розмірі 10609,30 грн. та індексу інфляції в розмірі 4061,10 грн. -усього 773614,80 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.12 (суддя Жиляєв Є.М.) в задоволенні клопотання про призначення експертизи відповідачу відмовлено; в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідачу відмовлено; позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 676835,84 грн. основного боргу, 54549,75 грн. пені, 1766,40 грн. індексу інфляції, 10547,26 грн. 3% річних, 14981,17 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Іресталь Україна", посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

27.04.12 до суду надійшла заява ТОВ "Іресталь Україна", в якій позивач просить вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно (рухоме та нерухоме) ТОВ «Проммонтаж-04», в межах визначеної в судовому рішенні від 12.03.12 суми заборгованості та на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ «Проммонтаж-04»в межах визначеної в судовому рішенні від 12.03.12 суми заборгованості.

Заявник зазначає, що, враховуючи значну суму боргу відповідача перед позивачем, що утворилася внаслідок неповної сплати та несплати за поставку продукції, враховуючи, що ТОВ «Проммонтаж-04» затягувало процес під час розгляду справи в суді першої інстанції (шляхом подання клопотань про зупинення провадження у справі, про призначення судової експертизи, про колегіальний розгляд справи) -на думку заявника, можна дійти висновку про те, що ТОВ «Проммонтаж-04»знаходиться в скрутному матеріальному становищі та не бажає повертати борг, через що позивач може зазнати значних збитків внаслідок неможливості виконання рішення суду.

Розглянувши вищевказану заяву, колегія суддів вважає, що в її задоволенні має бути відмовлено з наступних підстав.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається зі змісту даної норми, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що самі лише посилання заявника на намагання відповідача затягнути розгляд справи в суді першої інстанції (що, за припущенням позивача, свідчить про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення) не є достатньою підставою для задоволення заяви -оскільки позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (зокрема, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постанові пленуму ВГСУ від 26.12.11 №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», на яку посилається позивач у своїй заяві.

Отже, як вбачається з заяви ТОВ "Іресталь Україна", позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Натомість у судовому засіданні сторонами було зазначено, що відповідач після прийняття оскаржуваного рішення сплатив позивачеві 90000,00 грн. в рахунок погашення боргу (що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих представником відповідача в судовому засіданні) - тобто ТОВ «Проммонтаж-04»фактично виконує рішення суду від 12.03.12.

За таких обставин колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

27.04.12 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в якому директор ТОВ «Проммонтаж-04»зазначає, що він особисто бажає надати свої пояснення в даній справі, однак 03.05.12 перебуватиме у відрядженні в м.Бердичів, у зв'язку з чим не зможе з'явитися в судове засідання.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК України, ТОВ «Проммонтаж-04»як юридична особа не було позбавлене права і можливості забезпечити належне представництво в судовому засіданні. Вказане право реалізовано відповідачем, оскільки в судовому засіданні 03.05.12 брав участь представник ТОВ «Проммонтаж-04» за довіреністю, виданою директором даного товариства. Зазначеним представником -ОСОБА_2 -було надано суду відповідні усні та письмові пояснення.

При цьому в ході апеляційного перегляду справи не було встановлено наявності будь-яких обставин справи, що потребують з'ясування виключно шляхом надання пояснень особисто директором ТОВ «Проммонтаж-04». У клопотанні про відкладення розгляду справи посилання на такі обставини також не міститься. Разом з тим, неможливість розгляду справи без участі представника (у даному випадку -без участі директора підприємства) підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК України). Даний висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду, викладеній у п. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Суд апеляційної інстанції також враховує, що, як вбачається з матеріалів справи, ухвалу суду від 06.04.12 про призначення справи до розгляду на 03.05.12 відповідачем отримано 18.04.12, а наказ про відрядження, копію якого додано до клопотання, видано директором ТОВ «Проммонтаж-04»27.04.12. Тобто на момент видання вказаного наказу директорові було відомо про час та місце судового засідання, однак він не скористався своїм диспозитивним правом на особисте представлення інтересів ТОВ «Проммонтаж-04».

За таких обставин колегія суддів вважає клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 03.05.12 відповідачем (згідно з ухвалою суду від 06.04.12) було надано заяву про уточнення апеляційних вимог, а саме -апелянт просить суд змінити оскаржуване рішення від 12.03.12, скасувати штрафні та економічні санкції 54549,75 грн. пені, 1766,40 грн. індексу інфляції, 10547,26 грн. 3% річних, а основну суму боргу стягнути в розмірі 537384,04 грн.

Заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

28 січня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іресталь Україна" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проммонтажник-04" (відповідач, покупець) було укладено договір № 28-01-11.

12 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №12/1-07-11.

Згідно п. 1.1 вищевказаних договорів, продавець (позивач) зобов'язується передати і відвантажити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити за товар на умовах, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п.1.2. вищезазначених договорів, асортимент, кількість і ціна товару визначаються виходячи із замовлення покупця (відповідача) і вказуються в накладній та рахунку - фактурі, які виписуються уповноваженими особами продавця (позивача) на підставі замовлення покупця (відповідача) і є невід'ємною частинами до даного договору.

п. 1.3 договорів передбачено, що загальна сума договору визначається в рахунках - фактурах, відповідно до цін за одиницю товару, які виписуються уповноваженими особами продавця (позивача) на підставі замовлення покупця (відповідача) та є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1 договорів продавець постачає товар протягом десяти днів з моменту отримання передплати на партію товару, що вказана в відповідному рахунку-фактурі, крім випадків, передбачених п. 3.2 цього договору. Товар поставляється на умовах EXW, шляхом самовивозу покупцем (відповідачем) зі складу продавця.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначених договорів, відповідач (покупець) здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, виписаної на підставі замовлення покупця, узгодженого обома сторонами, шляхом перерахування 100 % передоплати на поточний рахунок позивача (продавця). У такому разі, оплата виписаної рахунку-фактури покупцем свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості і ціни товару. Продавець має право поставити товар без здійснення передоплати покупцем (відповідачем). У такому разі покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар не пізніше тридцяти календарних днів з моменту отримання відповідачем (покупцем) товару. Момент отримання товару покупцем фіксується в накладній (п. 3.2 договору).

Згідно п. 9.1 вищезазначені договори вступають в силу з дня їх підписання сторонами і діють до 31 грудня 2011 року. Договір вважається дійсним ще на один рік, якщо жодна із сторін не прийняла рішення про розірвання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару відповідачу, на підставі видаткових накладних: № ИУ-0001392 від 06.06.2011р. (на загальну суму 54028,80 грн.); № ИУ-0001566 від 23.06.2011р. (на загальну суму 53897,00 грн.); № ИУ-0001647 від 01.07.2011р. (на загальну суму 5761,09 грн.); № ИУ-0001767 від 12.07.2011р. (на загальну суму 480174,94 грн.); № ИУ-0001788 від 14.07.2011р. (на загальну суму 234666,30 грн.); № ИУ-0002231 від 31.08.2011р. (на загальну суму 32784,31 грн.); № ИУ-0002239 від 01.09.2011р. (на загальну суму 21715,08 грн.); рахунків-фактур: № ИУ-0001691 від 06.06.2011р. (на загальну суму 54028,80 грн.); № ИУ-0001896 від 23.06.2011р. (на загальну суму 53897,00 грн.); ИУ-0001954 від 29.06.2011р. (на загальну суму 5761,09 грн.); № ИУ-0002544 від 25.08.2011р. (на загальну суму 54499,39 грн.).

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом, виходячи з наявних у справі матеріалів та пояснень представників сторін, було обґрунтовано зроблено висновок про те, що поставки за вищевказаними накладними здійснено саме за договорами №28-01-11 від 28.01.11 та №12/1-07-11 від 12.07.11 -тому до вищевказаних поставок мають бути застосовані умови зазначених договорів.

Зазначений висновок не заперечувався сторонами в ході апеляційного провадження.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, по зазначеним накладним відповідачу був поставлений товар на загальну суму 883027,52 грн., проте всупереч умовам договору та діючому законодавству відповідач суму заборгованості за поставлений товар сплатив не в повному обсязі.

Разом з тим, за твердженням позивача, заборгованість становить 676835,84 грн., тоді як відповідач в апеляційній скарзі та в наданих суду поясненнях визнає суму боргу в розмірі 537384,04 грн. (станом на день прийняття оскаржуваного рішення).

Зокрема, відповідач зазначає, що поставка товарів за видатковими накладними: №ИУ-0001282 від 21.05.2010р. та №ИУ-0001566 від 23.06.2011р. фактично не відбувалась.

При цьому щодо накладної №ИУ-0001566 від 23.06.2011р. (т.2, а.с.12), підписаної безпосередньо директором ТОВ «Проммонтаж-04», колегія суддів відзначає суперечливість та необґрунтованість тверджень відповідача. А саме, у відзиві на позовну заяву, наданому суду першої інстанції (т.1, а.с.61) відповідач визнає, що дана видаткова накладна була підписана у встановленому порядку, хоча де-факто, за твердженням відповідача, поставку не було здійснено. Колегія суддів зазначає, що твердження про фактичну відсутність поставки відповідачем не доведено жодними доказами, зокрема, суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів того, що вказані товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.

У клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи, поданому до суду першої інстанції, відповідач стверджує, що уповноважені особи ТОВ «Проммонтаж-04»вищевказану накладну не підписували.

В апеляційній скарзі та в наданих у судовому засіданні представником ТОВ «Проммонтаж-04»усних поясненнях відповідач не заперечував справжності підпису на спірній накладній, а лише зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази існування замовлень на даний товар.

З приводу даних обставин колегія суддів зазначає, що накладні №ИУ-0001282 від 21.05.2010р. та №ИУ-0001566 від 23.06.2011р., а також відповідні довіреності на отримання товару (копії яких долучено до матеріалів справи) є належними доказами факту здійснення поставки товару, тому місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги вищевказані документи, тоді як заявником апеляційної скарги не спростовано їх доказового значення. Крім того, стягнення коштів за товар, отриманий відповідачем за накладною №ИУ-0001282 від 21.05.2010р. не включено до позовних вимог (предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем у 2011 році). Тому заперечення відповідача щодо вищевказаної накладної колегія суддів також не вважає належними доказами на підтвердження правомірності зменшення стягуваної суми основного боргу.

Щодо неврахування судом першої інстанції погашення відповідачем заборгованості на суму 50000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи дійсно містяться платіжні доручення (т.2, а.с.23 -27), з яких вбачається, що у лютому 2012 року відповідачем сплачено позивачеві кошти на загальну суму 50000,00 грн. Водночас, у графі «призначення платежу»у вказаних накладних міститься посилання на рахунок №ИУ-01435 від 17.05.11. Як вбачається з копії даного рахунку (т.2, а.с.134), його виписано на підставі договору №16-05-11 від 16.05.11 -тоді як предметом спору є стягнення коштів за договорами №28-01-11 від 28.01.11 та №12/1-07-11 від 12.07.11.

В ході апеляційного розгляду справи представниками сторін було пояснено, що договір №16-05-11 від 16.05.11 фактично не укладався, заборгованість у відповідача перед позивачем за рахунком №ИУ-01435 від 17.05.11 відсутня, разом з тим, відповідачем не було змінено призначення платежу, а також не подано відповідної заяви в порядку ст.601 ЦК України про припинення зобов'язання зарахуванням -у зв'язку з чим позивач не мав можливості та законних підстав для врахування вищевказаних платежів на суму 50000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Отже, на думку колегії суддів, місцевим господарським судом було надано вищевказаним обставинам належну правову оцінку та обґрунтовано визнано безпідставними заперечення відповідача проти розміру основної заборгованості, що на день прийняття оскаржуваного рішення складала 676835,84 грн.

Щодо розміру нарахувань на вищевказану суму -відповідно до умов договорів №28-01-11 від 28.01.11 та №12/1-07-11 від 12.07.11 та статті 625 ЦК України (на які обґрунтовано посилається місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні), колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було перевірено обґрунтованість розрахунків позивача та правомірно відмовлено в позовних вимогах в тій частині, що суперечить чч.2,3 ст.549 ЦК України, а також умовам договорів щодо визначення періоду прострочення.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення 54549,75 грн. пені, 1766,40 грн. індексу інфляції, 10547,26 грн. 3% річних.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем рішення суду в частині відмови у позові оскаржено не було.

Щодо незгоди відповідача із застосуванням вищевказаних санкцій, то, як вбачається з апеляційної скарги та пояснень представника ТОВ «Проммонтаж-04»в судовому засіданні, відповідачем не надано будь-яких заперечень стосовно порядку нарахування пені, індексу інфляції та річних.

Апелянт посилається лише на ту обставину, що поставку було здійснено позивачем несвоєчасно, а товар виявився неналежної якості, що, на думку ТОВ «Проммонтаж-04», позбавляє ТОВ «Іресталь Україна»права вимагати стягнення штрафних санкцій за несвоєчасність оплати даного товару. Проте апелянтом не наведено жодних фактичних доказів та відповідного правового обґрунтування вищевказаних тверджень, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній частині.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано відмовлено в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду позовної заяви ТОВ «Проммонтаж-04»до ТОВ «Іресталь Україна» про стягнення збитків, завданих неякісною, неповною та простроченою поставкою за видатковими накладними №ИУ-0001767 від 12.07.11 та №ИУ-0001788 від 14.07.11 -з огляду на те, що заявником не доведено неможливості розгляду даної справи до розгляду справи за позовом ТОВ «Проммонтаж-04», предмет якого не впливає та не може вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі №5023/10667/11, а факти, викладені у клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі не мають преюдиціального значення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірну правову оцінку вищевказаному клопотанню про зупинення провадження у справі -як такому, що спрямоване на умисне затягування судового процесу в порушення прав інших учасників судового процесу та всупереч вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

В апеляційній скарзі заявник, наполягаючи на тому, що провадження у даній справі №5023/10667/11 мало бути зупинено та стверджуючи про наявність правового зв'язку між обома справами, разом з тим не обґрунтовує, в чому полягає даний зв'язок. Тобто твердження апелянта в цій частині також не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 35, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.12 у справі №5023/10667/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 08.05.12.