Ухвала

від 12.04.2012 по справі 17/171-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2012 р. № 17/171-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПодоляк О.А., суддів:Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Могил С.К., Удовиченка О.С., розглянувши заявуПублічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі№ 17/171-10 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-Будтехсервіс" доВиконавчого комітету Сумської міської ради особа, яка приймала участь у розгляді справи в апеляційному порядку: Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона № 57" провизнання права власності, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПМК-Будтехсервіс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Виконавчого комітету Сумської міської ради про визнання за позивачем права приватної власності на:

- магазин-кафе під літерою "И" загальною площею 181 кв. м, який збудований у відповідності з державними будівельними нормами, розташований у м. Суми по вул. Роменській, 77 та має наступні характеристики згідно технічного паспорту: основна площа 32,5 кв. м, допоміжна площа 15,2 кв. м, по кафе основна площа 88,9 кв. м, допоміжна площа 44,4 кв. м і складається з таких приміщень: № 1 -коридор площею 8,5 кв. м, № 2 -торговий зал площею 32,5 кв. м, № 3 -тамбур площею 3,0 кв. м, № 4 -кладова площею 3,7 кв. м, № 5 -гардеробна площею 3,1 кв. м, № 6 -коридор площею 9,0 кв. м, № 7 -банкетний зал площею 29,1 кв. м, № 8 -коридор площею 3,0 кв. м, № 9 -туалет площею 1,9 кв. м, № 10 -кабінет площею 4,7 кв. м, № 11 -котельня площею 4,8 кв. м, № 12 -туалет площею 2,0 кв. м, № 13 -кухня площею 13,8 кв. м, № 14 - кухня площею 6,8 кв. м, № 15 -кафе площею 55,1 кв. м;

- майстерню під літерою "К, Л", загальною площею 355,5 кв. м, яка збудована у відповідності з державними будівельними нормами, розташована у м. Суми по вул. Роменській, 77 та має наступні характеристики згідно технічного паспорту: основна площа 335,6 кв. м, допоміжна площа 19,9 кв. м і складається з таких приміщень: № 1 -майстерня площею 137,6 кв. м, № 2 -майстерня площею 42,6 кв. м, № 3 -майстерня площею 44,6 кв. м, № 7 -майстерня площею 30,0 кв. м, № 8 -гараж площею 60,0 кв. м, № 9 -майстерня площею 20,8 кв. м, № 10 -кабінет площею 12,0 кв. м, № 11 -котельня площею 6,4 кв. м, № 12 -коридор площею 1,5 кв. м.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.01.2011 у справі № 17/171-10 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 у справі № 17/171-10 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" задоволено частково, рішення господарського суду Сумської області від 18.01.2011 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-Будтехсервіс" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі № 17/171-10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 скасовано, а рішення господарського суду Сумської області від 18.01.2011 залишено в силі.

Публічне акціонерне товариство "Сумська пересувна механізована колона № 57" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі № 17/171-10, в якій просить зазначену постанову скасувати, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 331, 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), частини першої статті 128 Цивільного кодексу Української РСР, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 26.01.2012 у справі № 2-25/9626-2008, від 02.04.2008 у справі № 9/386-07, від 28.04.2011 у справі № 9/217, від 23.04.2009 у справі № 5/36 та від 07.11.2006 у справі № 17/90пн.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 15.02.2012 у справі № 17/171-10, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову про визнання за позивачем права власності на об'єкти нерухомого майна, з урахуванням того, що відповідно до статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі. За таких обставин право власності на спірний об'єкт, придбаний позивачем у Публічного акціонерного товариства "Сумська пересувна механізована колона № 57" за договором купівлі-продажу від 07.10.2002, виник у позивача з 16.12.2002, тобто з моменту передачі його за актом приймання-передачі. Крім того, судами встановлено, що позивачем було здійснено реконструкцію спірного об'єкту, погоджену в установленому законом порядку. Так, відповідно до статті 26 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент проведення реконструкції) об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Таким чином, позивач, здійснивши реконструкцію частини будівлі, набув право власності на них як на новий реконструйований об'єкт.

Водночас у постановах від 26.01.2012 у справі № 2-25/9626-2008 та від 02.04.2008 у справі № 9/386-07, на які посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, оскільки:

- виходячи з приписів Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 № 7/5 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на Бюро технічної інвентаризації покладено обов'язок зі здійснення реєстрації права власності на нерухомість за наявності всіх необхідних для реєстрації такого права документів (котрі підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно). Отже, відповідач (Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації") не є тією особою, яка оспорює право власності на спірне майно чи його не визнає, а відтак, не може бути стороною у справі щодо визнання такого права. Крім того, виходячи зі змісту приписів частин першої та другої статті 331 Цивільного кодексу України, частини першої статті 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. Апеляційним господарським судом було установлено, що спірна будівля не прийнята до експлуатації у встановленому порядку, з огляду на що, відсутні правові підстави для задоволення позову (справа № 2-25/9626-2008);

- позивачем не надано доказів подання відповідачу (Комунальному підприємству "Сумське міське бюро технічної інвентаризації") правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна для здійснення реєстрації права власності на такий об'єкт, та зважаючи на те, що відповідач є лише органом, що здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у позові в цій частині. Крім, того суди попередніх інстанцій правомірно припинили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати право власності, оскільки виходячи з правовідносин, пов'язаних із здійсненням державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості, відповідач в даному випадку є суб'єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України і зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а вирішується за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (справа № 9/386-07).

Крім того, у постанові від 07.11.2006 у справі № 17/90пн, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача (Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації міста Донецька") зареєструвати в електронному реєстрі право власності на нерухоме майно та видання позивачу Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, з огляду на те, що позивачем не надано документа, встановленого переліком правовстановлюючих документів, який міг би підтвердити право власності позивача на спірні об'єкти нерухомого майна. Крім того, відповідач не може бути належним відповідачем за позовом про визнання права власності на майно, оскільки на відповідача за Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно покладено повноваження тільки здійснювати державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у встановленому цим положенням порядку.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків, та ґрунтуються на різному матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин.

Крім того, постановою Верховного суду України від 03.10.2011 скасовано постанову Вищого господарського суду України 28.04.2011 у справі № 9/217, а справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Отже, з огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2011 у справі № 9/217 вона не може розглядатися як доказ неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Постанова Вищого господарського суду України від 23.04.2009 у справі № 5/36, якою рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції , також не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 17/171-10 до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Сумська пересувна механізована колона № 57" у допуску справи № 17/171-10 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Подоляк Судді Т.Данилова Т.Добролюбова С.Могил О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)