Ухвала

від 12.04.2012 по справі 32/70

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2012 р. № 32/70

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Данилової Т.Б., Могил С.К., Подоляк О.А., Удовиченка О.С., розглянувши заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про перегляд Верховним Судом України

постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі№ 32/70 за позовомЖитомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" доДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 54 801 633, 61 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Житомирське орендне підприємство теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 32 142 388,77 грн., з яких: 25 113 348,82 грн. заборгованості по наданих послугах, 313 012,77 грн. 3% річних, 1 140 863,56 грн. інфляційних втрат, 3 817 229,20 грн. пені, 1 757 934,42 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.09.2011 у справі № 32/70, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011, позов задоволено частково: стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" 25 113 348, 82 грн. основного боргу, 1 140 863, 56 грн. інфляційних втрат, 313 012,77 грн. 3 % річних; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 32/70 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 залишено без змін.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 13.12.2011 у справі № 32/70 , в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статей 261, 601 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2011 у справі № 33/624 , від 26.09.2007 у справі № 49/04-07 та від 18.10.2010 у справі № 7/199 .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, у постанові від 13.12.2011 у справі № 32/70 , про перегляд якої подано заяву, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням приписів статей 601, 602 ЦК України взаємозалік зустрічних однорідних вимог у разі спливу позовної давності можливий лише за згодою та у разі відсутності заперечень на це іншої сторони. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що згоди відповідача на залік зустрічних однорідних вимог на спірну суму позивачем отримано не було, оскільки відповідач, посилаючись на сплив позовної давності щодо виконання зобов'язання з оплати послуг за договором, листом від 08.02.2011 № 31/10-1393 повідомив позивача про списання кредиторської та дебіторської заборгованості згідно з актом від 05.05.2010 № 89. Разом з тим, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості зарахування зустрічних однорідних вимог (в частині, що стосується доводів заявника), оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання за договором по оплаті послуг з переробки природного газу та транспортування теплової енергії сторонами не визначено, у зв'язку з чим направлений позивачем на адресу відповідача лист від 08.12.2008 № 7882/16 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 25 113 348,82 грн. (отриманий відповідачем 14.12.2009) є способом проведення виконання зобов'язання, строк виконання якою не встановлений.

Водночас, у постановах від 10.06.2011 у справі № 33/624 та від 26.09.2007 у справі № 49/04-07, суд касаційної інстанції, проаналізувавши положення статті 601 ЦК України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України достатньо лише заяви однієї сторони. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що питання неможливості зарахування зустрічних однорідних вимог з підстав спливу позовної давності та застосування в такому випадку статті 602 ЦК України у названих справах судами не досліджувались.

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, приймаючи постанову у справі № 32/70 , в якій заявлено про перегляд постанови, судом касаційної інстанції застосовувались положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV, водночас у постанові від 18.10.2010 у справі № 7/199 , на яку посилається заявник, постанова судом касаційної інстанції була прийнята з посиланням на норми Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963. Отже, висновки суду касаційної інстанції у зазначених справах ґрунтуються на різному матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин, у зв'язку з чим відсутнє неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 32/70 до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи № 32/70 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: Т.Данилова С.Могил О.Подоляк О.Удовиченко

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)