Рішення

від 18.05.2010 по справі 32/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.10 Справа№ 32/70

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Українська транспортна групаВ» , м.Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі мебліВ» , м.Львів.

Про стягнення 38 324,32 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача : ОСОБА_2 -представник (довіреність б/н від 06.07.2009р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю В«Українська транспортна групаВ» , м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі мебліВ» , м.Львів, про стягнення 38 324,32 грн., з яких 18 652,38 грн. основний борг, 18 077,50 грн. пеня, 203,64 грн. три проценти річних, 1 390,80 грн. інфляційних нарахувань. Згідно уточненого розрахунку до стягнення підлягає 2 030,62 грн. пені.

Ухвалою суду від 01.04.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.04.2010р. Розгляд справи було відкладено на 18.05.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору.

Станом на 18.05.2010р. відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між ТзОВ В«Українська транспортна групаВ» (виконавець) та ТзОВ В«Добрі мебліВ» (замовник) 30.04.2009р. укладено договір № 30/04/09 на транспортне обслуговування та міжнародне перевезення вантажу (надалі -договір). Предметом даного договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійснені і розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1. договору).

Виконавець зобовВ»язаний прийняти вантаж для перевезення, перевезти вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій особі -вантажоодержувачу (п. 1.2. договору).

Замовник зобовВ»язаний підготувати вантаж і товарнотранспортні документи для перевезення, передати вантаж і товарнотранспортні документи виконавцю, сплатити ставку фрахту ( п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.4. договору, конкретні умови по кожному перевезенню визначаються в заявках, які замовник надсилає виконавцю після погодження з виконавцем.

Розділом 3 договору, визначено обовВ»язки замовника, зокрема, своєчасно проводити розрахунки з виконавцем (п. 3.3. договору).

За умовами п.6.1., п.6.2, п.6.4 договору передбачено, що замовник оплачує виконавцю послуги виходячи із ставки, яка вказана в заявці. Розрахунок здійснюється банківськими перерахуваннями в українській національній валюті. Оплата проводиться в термін до 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля. На розрахунковий рахунок виконавця повинна поступати сума коштів, яка зазначена у заявці.

Згідно заявки відповідача б/н від 17.09.2009р. позивач здійснив перевезення по маршруту Італія-Україна вантажу -вичиненої шкіри ВРХ вагою брутто 3 000 кг., що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А № 112245 та А №126077. Вартість перевезення становить 19 165,00 грн.

На виконання умов договору 30.09.2009р. представник позивача вручив відповідачу рахунок №ТГ30/9-00008 від 30.09.2009р. на суму 19 165,00 грн., міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) А № 112245 та А №126077, акт № ТГ30/9-00008 надання послуг від 30.09.2009р. на суму 19 165,00 грн.

Відповідач повинен був провести оплату до 09.10.2009р., але сплатив борг з простроченням, зокрема: 04.11.2009р. - 9 512,62 грн.; 24.11.2009р. - 5 000,00 грн.; 01.03.2010р. - 4 652,38 грн.

В зв»язку з простроченням виконання зобов»язання позивач нарахував пеню яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 639,01 грн.

Відповідно до договору, згідно заявки б/н від 05.11.2009р., позивач здійснив перевезення по маршруту Італія-Україна вантажу -вичиненої шкіри ВРХ вагою брутто 500 кг, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А № 012854 та А №138942. Вартість перевезення становить 21 000,00 грн.

Згідно умов договору 14.11.2009р. позивач надіслав відповідачу рахунок №ТГ12/11-0011 від 12.11.2009р. на суму 21 000,00 грн., міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) А № 012854 та А №138942, акт № ТГ12/11-0011 надання послуг від 12.11.2009р. на суму 21 000,00 грн., які відповідач отримав 16.11.2009р.

03.02.2010р. на адресу відповідача позивач направив претензію № 61.

Відповідач частково оплатив рахунок №ТГ12/11-0011 від 12.11.2009р., а саме 01.03.2010р. здійснив оплату в сумі 2 347,68 грн., відтак борг становить 18 652,38 грн.

Вартість перевезення в сумі 18 652,38 грн. відповідачем не сплачена, відтак позивач нарахував пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку становить 1 391,61 грн.

Крім того, позивач, керуючись ст.625 ЦК України, у зв'язку із простроченням оплати за надані послуги перевезення вантажу нарахував відповідачу 1 390,80 грн. інфляційних втрат та 203,64 грн. три проценти річних.

Відтак, загальна сума заборгованості становить 22 277,44 грн., з яких 18 652,38 грн. основний борг, 2 030,62 грн. пеня, 203,64 грн. три проценти річних, 1 390,80 грн. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне положення містить ст.307 ГК України.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання позивачем послуг по перевезенню вантажу згідно заявок відповідача від 17.09.2009р. та від 06.11.2009р. підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А № 112245 та А №126077, А № 012854 та А №138942, актами № ТГ30/9-00008 від 30.09.2009р. на суму 19 165,00 грн. та № ТГ12/11-0011 від 12.11.2009р. на суму 21 000,00 грн., які підписані сторонами (оригінали оглянуто судом). Будь-яких зауважень щодо якості наданих послуг відповідач не висловлював.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.6.4 договору оплата проводиться в термін до 5 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля.

Відповідач повністю не оплатив послуги надані по заявці від 06.11.2009р., відтак борг становить 18 652,38 грн.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, проти позову не заперечив, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України прийшов до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 18 652, 38 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 1 390,80 грн. та три проценти річних в сумі 203,64 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами,

встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 7.4. договору передбачає, що у випадку несвоєчасного платежу замовник оплачує пеню виконавцю в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зобов»язання по заявці від 17.09.2009р. виконав з простроченням та не виконав повністю зобов»язання по оплаті наданих послуг згідно заявки від 06.11.2009р., відтак позивач правомірно нарахував пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку (із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ) становить 2 030,62 грн. (639,01 грн. по заявці від 17.09.2009р. та 1 391,61 грн. по заявці від 06.11.2009р.).

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 627, 629, 908, 909 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 307 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов згідно уточненого розрахунку задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Добрі мебліВ» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357, р/р 2600200002148 в ЛВ АТ В«УкрексімбанкуВ» , МФО 325718, ЄДРПОУ 32970693) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська транспортна групаВ» (81053, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул. І.Франка, 1/202, р/р 260080060901 в ЛВ АТ В«УкрексімбанкуВ» , МФО 325718, ЄДРПОУ 30484307) 18 652,38 грн. основного боргу, 2 030,62 грн. пені, 203,64 грн. три проценти річних, 1 390,80 грн. інфляційних нарахувань, держмито в сумі 222,78 грн. та 137,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4 . Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України

Суддя Сухович Ю.О.